Як запобігти російській агресії в майбутньому та гарантувати мир у Західній та Центрально-Східній Європі – про це говорили під час презентації Маніфесту сталого миру «Світ після нашої перемоги», що відбулася 6 жовтня у Хмельницькому. Захід провела Громадянська мережа ОПОРА в рамках проєкту «Маніфест сталого миру – стратегічний підхід» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
Над Маніфестом сталого миру працювали понад два десятки українських інтелектуалів та громадських діячів. У цьому документі вони виклали власні ідеї, як потрібно діяти, щоб Росія більше не загрожувала Україні та іншим країнам.
У Хмельницькому документ презентували його співавтори: медіаексперт та політичний консультант Олексій Ковжун, співзасновник і член Політради Української Галицької партії Богдан Панкевич, політолог, директор «Агентства Розвитку Приазов’я» Костянтин Батозський, а також військовослужбовець ЗСУ Андрій Андрушків.
За словами Костянтина Батозського, сьогодні всі розуміють, що у теперішній війні Росія не повинна перемогти, однак ні в кого в світі, зокрема й у наших іноземних партнерів, немає відповіді на питання: а що ж далі робити з Росією? Тому Маніфест сталого миру – це перший крок для початку цієї дискусії.
Ще одна причина, що спонукала взятися за роботу над Маніфестом, – запит військових.
«Військові просили українських інтелектуалів подумати про те, як унеможливити наступну фазу війни, як зробити так, щоб ця війна була останньою, щоб з Росії більше не надходило загрози для Української держави, для української нації. І саме про це наш Маніфест», – пояснює Олексій Ковжун.
Головна теза Маніфесту полягає в тому, що для сталої міжнародної безпеки справедливість і мир мають бути досягнуті одночасно. Для цього агресор має відповісти за війну, а Україна має право не лише вимагати правосуддя, але й отримати чіткі гарантії сталого миру в майбутньому.
Коли йдеться про відповідальність за війну, то співавтори Маніфесту мають на увазі покарання за злочини, відшкодування збитків, втрату статусу РФ у міжнародній політиці, відновлення довоєнного юридичного стану. Натомість гарантіями сталого миру вбачають членство України в ЄС і в НАТО, подолання російського впливу в західній політиці, деколонізація та подолання тоталітаризму в РФ, її роззброєння, деколонізація російської історії та інформполітики, зміна світового енергетичного балансу.
«Щоб засудити Росію за всі ці злочини, необхідно рухатися паралельними шляхами: шляхом роботи в Міжнародному кримінальному суді і шляхом створення міжнародного спеціального трибуналу, який ухвалить вироки, щоб в майбутньому можна було росіян притягнути до відповідальності», – зазначає Костянтин Батозський.
Нині Маніфест не лише обговорюють всередині країни, але й презентують на міжнародній арені. Як говорить Олексій Ковжун, реакція іноземних партнерів на Маніфест змінюється з часом – від неприйняття до готовності обговорювати. Коли в лютому цього року Маніфест представляли на Мюнхенській безпековій конференції, авторам приписували надмірний радикалізм. Однак вже на початку жовтня, під час Варшавського безпекового форуму, міжнародна спільнота сприйняла документ не так категорично, і окремі його тези партнери готові розглядати.
Водночас Маніфест – це тільки декларація, після якої має бути напрацьована дорожня карта, а відтак втілені практичні кроки.
Повний текст Маніфесту за посиланням – https://sustainablepeacemanifesto.org/ua
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Маніфест сталого миру — стратегічний підхід». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».