Росія — найбільший порушник міжнародного права. Ця країна неодноразово провокувала воєнні дії та дестабілізувала ситуацію в світі. Крім тимчасової окупації частини нашої держави, Російська Федерація порушила суверенітет Молдови, Грузії, а також перетворила на руїни Сирію. Росія цинічно ігнорує міжнародні зобов’язання, але водночас намагається створити ілюзію правової держави.

Навіть повномасштабне вторгнення в Україну Кремль аргументував 51 статтею Статуту ООН, за якою Росія буцімто зголосилася надати військову підтримку квазіутворенням “ДНР” та “ЛНР”, перед цим визнавши їх незалежність.

Звісно, потужний і довготривалий спротив України не входив у плани агресора, тому Кремль вирішив легалізувати окупацію українських територій через фейкові референдуми та включення “нових регіонів” у російську конституцію.

Для виправдання такого порушення міжнародного права Москва знову звернулася до Статуту ООН — буцімто псевдореферендуми відбулися відповідно до принципу рівноправності та самовизначення народів. Однак одним із ключових пунктів Статуту ООН лишається неприпустимість порушення територіальної цілісності держав, і Росія не може цього не визнати.

Тож Кремль апелює до положень Декларації ООН 1970 року щодо принципів міжнародного права. В Росії заявляють, що норма Статуту ООН про територіальну цілісність держав не застосовується до України, оскільки наша держава нібито не дотримується принципу рівноправності та самовизначення народів, а українська влада не представляє весь народ.

Зокрема, на засіданні Радбезу під час тижня високого рівня 78-ї сесії Генасамблеї ООН міністр закордонних справ РФ Сєрґєй Лавров заявив, що українські “неонацисти та путчисти” не можуть представляти населення Криму та Донбасу, бо після “перевороту 2014 року” українська влада нібито оголосила війну російськомовним.

Та повернімось до Декларації ООН 1970 року, за допомогою якої Росія маніпулює положеннями Статуту ООН. Відповідно до неї, всі народи мають право вільно, без втручання ззовні визначати свій політичний статус та економічно, соціально й культурно розвиватися.

Так само в цьому документі слово “народ” вжите в широкому контексті, з урахуванням припинення епохи колоніалізму та вільного визначення народом своєї державності та політичного курсу. Тобто йдеться про самовизначення всього українського народу, а не кількох десятків сепаратистів, яких фінансував та озброював псевдогарант нашої безпеки.  

Однак Кремль традиційно вириває з контексту фрази й об’єднує їх у потрібному для себе руслі. Лавров “ковтає” деякі речення Декларації, ставлячи в офіційних повідомленнях три крапки. Наприклад, він “забув” сказати, що жодні положення, наведені в пункті про самовизначення народів, не мають призвести до порушення територіальної цілісності держав, які дотримуються сукупно викладених у Декларації принципів, зокрема з урахуванням невтручання зовні, деколонізації тощо.

Разом з цим, положення про владу, яка має представляти інтереси свого народу, в Декларації викладене сукупно із забороною дискримінації щодо раси, віросповідання та кольору шкіри, а не за мовною ознакою, як це постійно намагається піднести Лавров.

Ба більше, в Декларації вказано, що принципи є взаємозалежними та мають розглядатись у світлі інших принципів. А головне — жодні територіальні придбання, які є результатом застосуванням сили, не слід визнавати законними.

Для Цензор.НЕТ