владімір путін на саміті ОДКБ не знайшов підтримки агресії в Україні серед країн-членів, Казахстан та Киргизстан, попри залежність від росії, не бажають асоціюватися з військовими злочинами, а рф у публічному просторі не реагує бурхливо на прагнення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО. Про це під час ефіру War Speeches у п’ятницю, 20 травня, говорили аналітики ОПОРИ Олександр Клюжев та Михайло Балик. До розмови також доєдналися Голова Місії України при НАТО Наталія Галібаренко та киргизький журналіст Бектур Іскендер.

Аналітики ОПОРИ проаналізували публічні заяви голів країн ОДКБ на їхньому останньому саміті, присвяченому 30-річчю створення організації, який відбувся 16 травня.

Як розповів Михайло Балик, попри 30-річчя ОДКБ, фактично цю структуру застосували тільки один раз — під час недавніх протестів у Казахстані. До того на самітах обговорювали та напрацьовували документи, які не є дієвими, про що заявляють самі члени організації. Саміт 16 травня путін планував використати, щоб зручитися підтримкою для своєї агресії в Україні. Втім, більшість лідерів країн у своїх виступах не згадували про неї, а зосереджувалися на актуальних для себе питаннях.

За словами Михайла Балика, ретранслятором російської пропаганди став олександр лукашенко. Він часто повторював наратив про розширення НАТО на схід, а також вказував, що агресором є не росія та білорусь, а "колективний Захід", який намагається спровокувати та дискредитувати ці дві країни.

«лукашенко на саміті зробив відсилку до своєї легендарної фрази "А я вам сейчас покажу, откуда на беларусь", заявивши, що членство в ОДКБ є стабілізатором, який дає певний превентивний ефект "на гарячі голови по той бік кордону", маючи на увазі Захід та країни НАТО. Тобто лукашенко вважає, що якби не почалася так звана "воєнна спецоперація", то війна відбувалася б на території білорусі. І також він виступив ретранслятором путіна, говорячи про нацистів в Україні», — сказав Балик.

Крім того, на саміті владімір путін продовжив слова лукашенка про нацистів і розповідав про «біолабораторії в Україні, які курує Пентагон». Водночас президенти Казахстану та Киргизстану жодним чином не згадали про війну в Україні, а прем’єр Вірменії навіть м'яко критикував ОДКБ, зазначивши, що серед її членів відсутні єдність та спільні позиції.

Киргизький журналіст Бектур Іскендер розповів, як киргизьке суспільство відреагувало на повномасштабне вторгнення росії в Україну.

«Киргизстан, як і Казахстан, у складній ситуації. З одного боку, ми теж були колонізовані росією ще в ХІХ столітті. У нас були антиросійські рухи, але ми географічно знаходимось у такому місці, де дуже складно було знайти сильних союзників, з якими можна було би протистояти росії. І економічно ми теж дуже сильно залежимо від росії. І це завжди було проблемою кожного президента», — сказав він.

За його словами, вторгнення росії в Україну у лютому стало шоком для президента Киргизстану. Втім, зараз Киргизстан та Казахстан намагаються «всидіти на двох стільцях».

«Жапаров намагався бути нейтральним, говорив, що треба рішення, щоб був мир. Коли почалися проукраїнські протести біля посольства рф у Бішкеку, напевно, йому зателефонували з москви, щоб зупинити ці протести. Влада заборонила протести біля посольств, що насправді протизаконно. Потім росія почала занадто тиснути, щоб було більше проросійських культурних подій. І наша влада заборонила демонструвати літеру Z і скасувала російський фестиваль фільмів про "російський" Донбас у Бішкеку, його не дозволили проводити. Це цікаво дивитись, як вони намагаються знайти шлях, щоб не асоціюватися з тими, хто зараз робить воєнні злочини. З іншого боку, вони бояться росії. Я думаю, це пов’язано зі страхом, що путін нам теж щось зробить», — розповів Бектур Іскендер.

Він додав, що ситуація в Казахстані трохи інша. Це єдина з центральноазійських країн, яка має кордон із росією і в якій на початку 90-х були сепаратистські настрої (зокрема, на півночі країни, де більшість населення — етнічні росіяни або російськомовне населення).

«Казахстану треба було ще більше маневрувати між росією та Заходом, тому що вони найбільше постраждають, якщо росія вирішить у якийсь момент переробити всі кордони з Центральною Азією. Казахстан стане першою жертвою. В Казахстані історично дуже важко якісь протести проводити. Для цього треба було дозвіл отримати від влади. Але як тільки відбулось ось це російське вторгнення у лютому, через тиждень влада Алма-Ати дозволила відбутись достатньо великому проукраїнському протесту», — сказав Іскендер.

Він додав, що у Киргизстані дуже різні погляди на війну в Україні, адже небагато людей подорожують в Україну чи мають там родичів: «Для більшості населення, на жаль, вторгнння в Україну — не найважливіша тема в житті. Моя роль — донести, що це для нас важливо. Тому що наша свобода і наша незалежність залежить від того, чи зможе Україна перемогти. Я вірю, що зможе. Тому що зараз Україна воює за всіх нас, починаючи від Центральної Азії і Кавказу до Східної Європи. Але, на жаль, не всі у Киргизстані це розуміють».

Ще однією ключовою темою цього тижня стали заявки Фінляндії та Швеції на вступ до НАТО.

«Ще на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну росія попереджала Фінляндію та Швецію, що буде вживати всіх заходів (навіть воєнних), якщо вони вступлять до НАТО. Однак коли Швеція та Фінляндія подали заявки на вступ, президент росії сказав, що в цьому немає проблеми. Втім, якщо на території цих країн буде розміщена військова інфраструктура, тоді росія буде думати, чи відповідати. пєсков аргументував, чому це не проблема, тим, що у росії нема територіальних претензій до Фінляндії та Швеції, на відміну від України. захарова заявила, що рф буде вживати заходів у відповідь, включаючи військово-технічні, в залежності від умов їх членства у НАТО», — сказав Михайло Балик.

Старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев зазначив, що росія на перших етапах намагалася знизити градус напруги у публічному просторі, щоб, напевно, не виглядати невдахою в межах попередніх заяв про стримування НАТО, виголошених перед початком війни проти України.

Голова Місії України при НАТО Наталія Галібаренко бачить позитив у тому, що Швеція та Фінляндія подали заявки на вступ до НАТО, оскільки росія з початку повномасштабної збройної агресії проти України фактично боролася проти розширення Альянсу і досягла протилежного результату.

Наталія Галібаренко висловила сподівання, що вступ Швеції та Фінляндії відбудеться швидко, оскільки за цим стоять роки розвитку відносин і співробітництва. «Це для мене підтвердження, що політика "відкритих дверей" працює. Нею може скористатись і Україна», — сказала вона.

За її словами, Україна має й далі працювати над створенням політичного консенсусу щодо майбутнього членства в НАТО: «Приклад Фінляндії та Швеції показав, що не повинно бути країн, які заблокують майбутній вступ України до НАТО».

За її словами, реальність загрози будь-якій країні НАТО всередині Альянсу оцінюють дуже скептично: «Вони погоджуються, що путіна важко спрогнозувати, в нього можуть бути жахливі ідеї в голові. Але є розуміння, що рф не здатна кинути виклик НАТО, тому що буде задіяна стаття 5».

Вона також повторила слова Генерального секретаря НАТО та Міністра закордонних справ Німеччини, що акт про особливу співпрацю, який регулював відносини між НАТО і росією, є мертвим. Про будь-яке відновлення співпраці та партнерства зараз не йдеться.

За її словами, той факт, що НАТО стоїть на боці України, показує, що за останній час це перша війна, де чітко зрозуміло, на чиєму боці правда: «І ми не доводимо, що чорне є чорним, а біле є білим».