29 травня відбулися вибори до Національної асамблеї Південно-Африканської Республіки — нижньої палати парламенту країни. Керівна партія  чинного президента Сиріла Рамафоси — Африканський Національний Конгрес (АНК) — перемогла, але вперше за 30 років втратила монобільшість у парламенті.

АНК перебуває при владі ще з 1994 року, коли Нельсон Мандела після подолання апартеїду привів цю партію до перемоги на перших демократичних виборах. 

Слід підкреслити, що президента ПАР обирає парламент, тож роль парламентських виборів надзвичайно велика. Натомість далі глава держави формує уряд, призначає собі заступників, а також міністрів, розподіляє їх повноваження та функції і може звільнити їх.

Тепер, аби сформувати більшість у парламенті та запустити роботу виконавчої гілки влади, лідерам АНК доведеться створити коаліцію з однією чи кількома іншими партіями. За результатами підрахунку, АНК набрав 40,2% голосів проти 57%, отриманих на минулих виборах у 2019 році.

Друге місце отримала опозиційна ліберальна партія Демократичний альянс (DA) з результатом у 21,8%. Її лідер, Джон Стінхейзен, у травні 2022 року відвідав Україну і підтримав її в боротьбі з Росією.

Третьою фінішувала новостворена ліва популістська партія uMkhonto weSizwe (MК) з результатом у 14,5% голосів. Її очолює Джейкоб Зума, президент ПАР у 2009 –2018 роках 

Помітний результат — 9,52% і четверте місце — здобула ультраліва комуністична партія Борців за економічну свободу (EFF). Її лідер, Юліус Малема, раніше очолював молодіжне крило АНК.

Політичні аналітики підкреслюють, що погані результати правлячої партії зумовлені високим рівнем безробіття, регулярними відключеннями електроенергії, зростанням злочинності й деградацією інфраструктури. Невдоволення громадян зростає й через зовнішньополітичний курс офіційної влади, зокрема щодо війни в Україні.  

56% південноафриканців вважають, що вторгнення Росії в Україну суперечить принципам міжнародного права, а 61% вважають, що Росія винна у воєнних злочинах в Україні. Близько 3/4 населення у 2022 році виступили за засудження Росії. Втім, офіційна влада ПАР, попри заявлену нейтральну позицію, зберігає теплі відносини з Москвою.

Вважається, що стосунки ПАР з Росією мають історичні корені — Радянський Союз суттєво підтримував визвольний рух нині правлячого АНК, у тому числі надаючи зброю військовому крилу АНК «Умхонто ве Сізві» (на його честь названа партія Джейкоба Зуми). Після розпаду СРСР Російська Федерація зберегла вплив в країні.

Попри такі настрої населення, впада ПАР утрималася під час голосування за резолюцію Генеральної Аскмблеї ООН із закликом до Росії вивести свої збройні сили з України, не підтримує санкцйї проти Кремля, а минулого року взагалі проводила спільні з Китаєм і РФ військово-морські навчання. Крім того, ПАР разом із Росією є активними учасниками міждержавного об’єднання БРІКС, яке Кремль просуває як “новий центр багатополярного світоустрою”, тобто інструмент для боротьби із Заходом.

Ба більше, існують розслідувань, які доводять, що РФ фінансувала виборчу кампанію АНК. Зокрема, пожертви на партію робила гірничодобувна компанія United Manganese of Kalahari (UMK), великим інвестором якої є внесений до списку санкцій США російський олігарх Віктор Вексельберг.

Однак десятиліття тотального домінування “друзів Путіна” у владі минули, в керівництво країни вступає у новий етап коаліційної політики. Президент країни Сиріл Рамафоса закликав політичні партії подолати розбіжності та знайти “спільний ґрунт” для формування першого національного коаліційного уряду в молодій демократії.

Водночас для України важливо, яка комбінація партій керуватиме ПАР наступні п’ять років. Зокрема, АНК розглядає можливість формування “національної єдності” з представниками різних політичних сил, але така ідея викликає опір ключових політичних гравців. Приміром, Демократичний альянс виключає можливість кооперації з лівими партіями МК та EFF, називаючи такий союз “коаліцією судного дня”.

Водночас існує ризик того, що така влада буде схильна до нестабільності, оскільки в уряді будуть присутні гравці з різними інтересами. Тому АНК, швидше за все, спробує вступити в союз із деякими з більших партій.

Коаліція правлячої партії з лібералами DA більш приваблива для великого бізнесу й інвесторів, для України це також був би найбільш прийнятний варіант. Аналітики припускають, що у такому разі ліберали будуть мати керівні посади у законодавчій владі, а АНК — у виконавчій. Водночас DA має імідж партії “багатих білих”, яка не зважає на проблеми темношкірих — і це може спровокувати невдоволення частини правлячого АНК.

Коаліційні угоди АНК з популістами МК та EFF також можливі, але загалом малоймовірні з кількох причин.

По-перше, АНК розходиться з лівими в частині питань внутрішньої політики. Останні виступають за націоналізацію частини економіки, тому така політична кооперація неодмінно викличе занепокоєння бізнес-спільнот.

По-друге, представники партії МК є вихідцями з Африканського національного конгресу, які покинули партію внаслідок конфліктів. Лідера МК Джейкоба Зуму підозрювали в причетності до корупційних схем під час його президентства, і він має погані відносини із Сирілом Рамафосою. Також однією з коаліційних вимог Зуми є звільнення Рамафоси, що АНК одразу відкидає. Ба більше, існує думка, що Зума використав новостворену партію “Умхонто ве Сізві”, аби помститися АНК.

По-третє, коаліція з EFF кількісно не дасть більшості в парламенті — не вистачатиме близько 3 депутатів. Їх теоретично можна добрати з менших партій, але така співпраця видається щонайменше хиткою.

Крім того, коаліція АНК та лівих партій доволі небажана для України. Джейкоб Зума та партія Юліуса Малеми, схоже, виступають за зміцнення і так дружніх зв'язків з Росією. Зума, який налагодив тісні зв'язки з Москвою під час свого президентства, у 2023 році назвав “експансію” НАТО в нашу країну передумовою “конфлікту” між Росією та Україною. Разом з цим, під час виборчої кампанії проросійські облікові записи в мережі X рекламували партію Зуми.

Ще більш неприйнятною для України є позиція марксистів із партії EFF — ті високо оцінили “антиімперіалістичну” програму уряду Російської Федерації, спрямовану проти військового союзу НАТО.

Як бачимо, вибори в далекій від нас африканський державі в нинішніх геополітичних умовах мають значення для України. Від формування першої коаліції в ПАР залежить не тільки внутрішньополітична та економічна ситуація, а й зовнішній курс країни. Тож сподіватимемося, що зрештою ПАР займе справедливу позицію щодо російського вторгнення. 

Для Цензор.НЕТ