5 жовтня у Варшаві Громадянська мережа ОПОРА та Міжнародний Центр Української Перемоги організували дискусію "Заснування трибуналу з питань агресії росії проти України: вищий рівень відповідальності як запобіжник нових конфліктів в Європі" в рамках Конференції ОБСЄ з людського виміру. Одним із запрошених спікерів був Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон Кориневич. Далі наводимо детальні нотатки його виступу.
Антон Кориневич запевнив учасників дискусії, що Україна звертається і належним чином обирає всі можливі міжнародні суди, трибунали й судові механізми з метою притягнути росію та її громадян до відповідальності за всі порушення міжнародного права, вчинені як росією як державою, так і громадянами росії (індивідуальну кримінальну відповідальність за скоєні злочини). Адже злочин агресії проти України здійснюється з лютого 2014 року, з моменту початку збройної агресії російської федерації проти нашої країни.
«Зараз ми присутні в усіх можливих міжнародних судах. Це і Міжнародний суд ООН, і Європейський суд з прав людини, – пояснив пан посол. – Ми були в Міжнародному трибуналі з морського права, в арбітражі, створеному відповідно до Конвенцій Організації Об'єднаних Націй з морського права. Ми визнаємо юрисдикцію Міжнародного кримінального суду та активно співпрацюємо з ним. У нас є багато арбітражних судів, коли ми говоримо про приватні компанії, які судяться з російською федерацією як суверенним суб'єктом».
Разом з тим, як заначив Кориневич, міжнародних судів, які існують а сьогодні, недостатньо. Адже поведінка і дії рф залишаються незмінними. «Ми вважаємо, що для створення вичерпної системи, для забезпечення системи повної відповідальності за порушення міжнародного права в Україні та проти неї слід створити хоча би два міжнародні органи. Перший – це механізм компенсації, який би стосувався компенсацій жертвам російської агресії. А другий – Спеціальний Трибунал з розслідування злочинів агресії», – розповів дипломат.
Якби не було злочину агресії проти України, не було б усіх інших масових жорстоких злочинів. І водночас злочин агресії – це злочин, який може привести нас безпосередньо до тих, хто знаходиться на верхівці, тобто керівництва.
Антон Кориневич назвав ще одну причину, чому українська влада вважає, що слід говорити про злочин агресії, що слід забезпечити для нього правові підстави, встановити і гарантувати відповідальність за нього: «Ми всі розуміємо, що офіційно акт агресії російської федерації може бути встановлений резолюцією Ради Безпеки ООН. Але ми ж розуміємо, хто накладе вето на таку резолюцію. Саме тому важливо мати індивідуальну лінію відповідальності за злочин агресії».
Існує ще один аргумент, пов'язаний не стільки з українською ситуацією на місці, скільки із міжнародним правом загалом та інтересами міжнародного співтовариства. Злочин агресії є одним із міжнародних злочинів, передбачених Статтею 8-bis Римського статуту. А також було передбачено статутами міжнародних воєнних трибуналів у Нюрнберзі та в Токіо. «Зараз ми розуміємо, що якщо злочин агресії в ситуації найбільшої загарбницької війни в Європі після 1945 року не забезпечити правовими підставами, то він може так і залишитися «паперовим тигром», фільчиною грамотою (теоретично викладено в договорах, але ніколи не застосовується на практиці). Я переконаний, що для міжнародного права це не той результат, якого слід прагнути», – зауважив Антон Кориневич.
Чому Україна не бажає скористатися наявними інструментами?
Неможливо судити про злочин агресії проти України у внутрішніх судах, у судах України, через питання особистої недоторканності глав держав та голів урядів перед кримінальною юрисдикцією іноземною держави. Жодна країна світу не може судити президента іноземної держави.
Україна співпрацює з Міжнародним кримінальним судом, але МКС теж не може виносити рішення щодо злочинів агресії проти України. Через юрисдикційні обмеження Римського статуту. «Щоб Міжнародний кримінальний суд мав юрисдикцію щодо злочину агресії проти України, обидві держави мали би ратифікувати Римський статут та Кампалійські поправки до нього. Або ця ситуація має бути визначена як акт агресії Радою Безпеки ООН і передана до МКС. Ми розуміємо, що у випадку з російською федерацією ми не можемо забезпечити жодну з цих двох передумов», – повідомив пан посол.
Отже, саме тому Україна фактично пропонує створити Спеціальний трибунал, тому що на сьогодні немає механізму для суду над винуватцями злочину агресії проти України.
Кориневич озвучив позицію української влади, що Спеціальний трибунал із розслідування злочину агресії проти України, повинен бути трибуналом лише для цього одного типу злочину і тільки для ситуації в Україні. «Ми не маємо наміру винаходити якийсь універсальний механізм чи створювати якісь альтернативні практики. Ми вважаємо, що Міжнародний кримінальний суд несе основну відповідальність за справедливість у всьому світі, коли ми говоримо про масові жорстокі злочини та міжнародні злочини. Одна з наших ідей – це створити спеціальний трибунал, який був би доповнюючим до МКС, який не буде перешкоджати чи створювати перепони у юрисдикції та роботі МКС. Натомість він доповнить свою важливу роботу юрисдикцією щодо злочину агресії», – розповів Антон Кориневич
Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України поінформував, що зараз питання трибуналу – один із пріоритетів для українського уряду: «Президент України Володимир Зеленський нещодавно створив урядову робочу групу, яка працює з міжнародними партнерами, щоб виконати це завдання. Нещодавно у Верховній Раді України також було створено міжфракційну групу з питань Трибуналу над російськими агресорами. Ми намагаємося ставити це питання на якомога вищому рівні, зокрема озвучили його під час Генеральної Асамблеї ООН, на високому рівні в Нью-Йорку, у вересні, залучивши як Президента України Володимира Зеленського, так і міністра закордонних справ України Дмитра Кулебу. Зараз ми маємо добру підтримку з боку Парламентських асамблей міжнародних організацій, тобто багато резолюцій Парламентських асамблей включають положення, що підтримують створення Спеціального трибуналу. Зокрема, дві Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи; дві Резолюції Європейського парламенту; Декларація Парламентської асамблеї НАТО; Резолюція Парламентської асамблеї ОБСЄ; Рішення Верховної Ради; Рішення Сейму Литовської Республіки. І ми не збираємося на цьому зупинятися! Станом на зараз ми вже презентували наше бачення Трибуналу різним міжнародним зацікавленим сторонам, як посольствам тут, у Києві, так і в Брюсселі, Страсбурзі та інших столицях».
На думку Антона Кориневича, важливий аспект у творенні трибуналу – це питання політичної волі наших міжнародних партнерів та колег взяти участь у його створенні.
Україна пропонує, щоб Спеціальний трибунал базувався на положеннях Римського статуту, оскільки цей документ насправді є важливим спадком міжнародної спільноти. «Коли ми говоримо про юрисдикцію ratione materiae; коли ми говоримо про юрисдикцію ratione personae, щодо осіб, які могли брати участь у вчиненні злочину агресії проти України. Щодо визначення злочину агресії, наша позиція така, що найкращий варіант – взяти його з положень Статті 8-bis Римського статуту. Юрисдикція ratione temporis, на нашу думку, повинна охоплювати всі події, які розпочалися в лютому 2014 року і тривають до сьогодні», – розтлумачив Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України.
Наразі перед Україною стоїть завдання з'ясувати, яка найкраща та найефективніша фізична модель для створення Трибуналу. Чи буде це Трибунал на основі багатостороннього міждержавного договору,на зразок Нюрнберзької моделі? Чи Трибунал, який буде базуватися на угоді між Україною та Організацією Об'єднаних Націй, маючи попередню резолюцію Генеральної Асамблеї ООН на підтримку такого Трибуналу? Або це має бути Трибунал, заснований на домовленості України та певних регіональних організацій, зокрема, європейських?
«Ми вивчаємо та розглядаємо різні механізми з нашими міжнародними партнерами. Але ми точно впевнені, що злочин агресії проти України не повинен залишатися без належної правової реакції. І ми вважаємо, що створення спеціального трибуналу – це найкращий варіант, найкращий спосіб притягнути до відповідальності винних у злочинах агресії проти України. Розуміючи, наскільки актуальним буде питання легітимності та довіри до такого механізму, дуже важливо, щоб цей Спеціальний трибунал був максимально міжнародним, за участю міжнародних суддів, міжнародних прокурорів, за участю міжнародної спільноти в цілому та діючи від імені міжнародної спільноти в цілому, – підкреслив Анон Кориневич. – Ми покладаємося на підтримку міжнародної спільноти та громадянського суспільства. Ми дуже відкриті для координації та співпраці з усіма партнерами, які підтримують ідею повної відповідальності за порушення міжнародного права в Україні та проти неї, і які працюють над питанням притягнення росії та громадян росії до відповідальності за нахабні та грубі порушення міжнародного права».
Читайте також: