25 червня 2025 року Президент Зеленський від імені України підписав з Радою Європи Угоду про створення Спеціального трибуналу зі злочину агресії проти України.

Раніше, 24 червня, як повідомляли деякі медіа, Комітет міністрів Ради Європи провів позачергове засідання, на якому Алена Берсе уповноважили підписати двосторонню угоду з Україною. Також було оприлюднено остаточний текст Статуту Трибуналу. 

ОПОРА проаналізували цей документ і визначила його найголовніші особливості.

1. Принцип невідворотності покарання: Як Статут долає імунітети

Однією з найбільших перешкод у міжнародному праві завжди був імунітет вищих посадових осіб. Статут Трибуналу розв’язує цю проблему прямо й безкомпромісно.

Стаття 4 встановлює, що жодна офіційна посада — чи то президента, чи то міністра — не звільняє особу від кримінальної відповідальності. 

Чому це важливо? Без цієї норми Трибунал був би практично безсилим, адже його головні цілі — це саме ті люди, які зазвичай прикриті функціональним або персональним імунітетом.

Практичні наслідки. Офіс Прокурора може розпочинати розслідування, збирати докази, готувати обвинувальні акти та запитувати ордери на арешт щодо будь-якої особи, незалежно від її поточної посади. Навіть якщо судовий процес над чинним главою держави буде відкладений, сам факт існування міжнародного ордера на арешт перетворює таку особу на міжнародно ізольованого злочинця.

Ця норма перетворює Трибунал із символічного органу на реальний механізм, здатний притягнути до відповідальності тих, хто вважає себе недоторканним.

2. Голос міжнародної спільноти: Джерело легітимності Трибуналу

Щоб рішення суду мали вагу, вони повинні сприйматися як об'єктивні й неупереджені. Статут закладає для цього міцний міжнародний фундамент, адже Трибунал не є просто українським судом із міжнародними елементами, а створюється на основі міжнародної угоди між Україною та Радою Європи. Його діяльність фінансує та контролює Керівний комітет (Стаття 13), до якого входять представники різних держав, а адміністративні й фінансові правила запозичені в Ради Європи (Стаття 51).

Чому це важливо? Така структура дистанціює Трибунал від звинувачень у "правосудді переможців" або політичній заангажованості. Він діє не від імені однієї держави, а від імені міжнародної спільноти, яка засуджує агресію як таку.

Практичні наслідки. Міжнародний склад суддів та прокурорів, а також нагляд з боку десятків держав надають вирокам Трибуналу максимальної легітимності. Це робить їх визнання і виконання значно простішим у будь-якій точці світу.

Врешті-решт, саме міжнародна архітектура надає Трибуналу моральну та юридичну силу говорити мовою глобального правосуддя.

3. Стратегічний фокус: Чому Трибунал цілиться на "велику рибу"

Ресурси міжнародного правосуддя обмежені, тому їх потрібно використовувати максимально ефективно. Тако, стаття 1 Статуту чітко обмежує юрисдикцію Трибуналу "особами, які несуть найбільшу відповідальність" (“persons who bear the greatest responsibility”).

Чому це важливо? Це свідомий стратегічний вибір. Замість того, щоб переслідувати тисячі виконавців, Трибунал концентрується на тих, хто планував та ініціював агресію і керував нею. Як наслідок, можна буде провести глибокі й складні розслідування щодо ланцюжка командування та політичних рішень, що призвели до війни.

Практичні наслідки. Такий підхід доповнює роботу інших судів, а не конкурує з ними. Наприклад, Міжнародний кримінальний суд та українські суди можуть зосереджуватися на воєнних злочинах і злочинах проти людяності, скоєних на полі бою, тоді як Спецтрибунал займатиметься першопричиною — самим актом агресії.

Фокусуючись на “архітекторах” війни, Трибунал має на меті не просто покарати винних, а й створити потужний прецедент, який унеможливить повторення подібних агресій у майбутньому.

4. Правосуддя без перешкод: Механізм 'in absentia' та гарантії справедливості

Статут дає відповідь на запитання “Що робити, якщо обвинувачені переховуються і не з'являються до суду?”. Так, стаття 28 дозволяє проводити судовий розгляд за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо той ухиляється від правосуддя або свідомо відмовився від свого права бути присутнім.

Чому це важливо? Такий механізм не дозволяє злочинцям паралізувати процес правосуддя й ігнорувати його. Судовий процес може рухатися вперед, докази можуть бути представлені, а вирок — ухвалений.

Практичні наслідки. Це не "правосуддя за будь-яку ціну". Статут містить ключову гарантію: якщо особу, засуджену заочно, заарештують, вона отримує право на новий судовий розгляд у своїй присутності (Стаття 28(3)).

Такий підхід ідеально поєднує ефективність (правосуддя не зупиняється) та справедливість (фундаментальні права обвинуваченого захищені).

5. Поетапне формування та припинення діяльності Трибуналу

Окремі положення Статуту прописують механізми запуску і припинення роботи Трибуналу.  Стаття 53 передбачає поетапне його створення: спочатку він запускається без юрисдикції — для призначення персоналу та розробки правил. Потім, після укладення угоди з приймаючою державою, буде сформована повна структура суду, що дозволить організувати процес і налагодити співпрацю для ефективного збору доказів. Стаття 54 регулює розпуск Трибуналу після завершення всіх проваджень, передбачаючи створення залишкового механізму, який продовжить виконувати важливі функції, такі як нагляд за виконанням вироків та захист свідків.

Чому це важливо? Такий комплексний підхід критично необхідний для забезпечення безперервності правосуддя й ефективного використання ресурсів. 

Практичні наслідки. Поетапний запуск мінімізує хаос і затримки, а чіткі правила розпуску та створення залишкового механізму гарантують, що правосуддя буде доведено до кінця навіть після завершення основного мандату Трибуналу. Це також підвищує довіру та легітимність інституції, оскільки її діяльність є прозорою та передбачуваною від початку до кінця.

Все це робить Трибунал дієвим інструментом для притягнення винних до відповідальності.

Читайте також: