4 квітня 31 народний депутат та депутатка з різних парламентських фракцій зареєстрували у Верховній Раді проєкт постанови щодо визнання злочинних дій російської федерації, які тривають в Україні з 24 лютого 2022 року, геноцидом української нації.

Текст проєкту постанови №7250 «Про здійснюваний російською федерацією геноцид української нації» опубліковано на сайті парламенту. Станом на 6 березня він перебуває на розгляді в профільному Комітеті.

Мета такого рішення: "Визнання злочинних дій Російської Федерації на території України геноцидом української нації, сприяння об’єднанню зусиль української держави та світової спільноти для припинення цього  злочину, засудження його організаторів та виконавців і запобігання повторенню в майбутньому".

Як зазначено в пояснювальній записці, проєкт постанови пропонує, зокрема,

  • визнати злочинні дії Російської Федерації, що тривають на території України з 24 лютого 2022 року, геноцидом української нації,
  • правоохоронним органам України вжити вичерпних заходів длязабезпечення розслідування злочину геноциду і притягнення винних до встановленої законом кримінальної відповідальності через механізми національного та міжнародного судочинства,
  • закликати іноземні держави та міжнародні організації сприяти розслідуванню злочинів Російської Федерації, її збройних формувань та репресивних органів на території України, забезпечити невідворотність покарання організаторів і виконавців цих злочинів, надати Україні необхідну зброю та іншу допомогу в протидії російській агресії,
  • доручити Кабінету Міністрів України вжити заходів з ушанування пам’яті жертв геноциду української нації, надання допомоги потерпілим та родинам загиблих.

Також 6 квітня в ефірі об’єднаного телемарафону «UA разом» Перший заступник Голови Парламенту Олександр Корнієнко повідомив, що на найближчому пленарному засіданні Верховна Рада України звернеться до міжнародної спільноти та парламентів світу щодо визнання воєнних злочинів російської федерації геноцидом українського народу. «Ми будемо приймати Постанову щодо Звернення про визнання геноциду українського народу. Її редакція ще узгоджується, адже це дуже тонкі речі, мають бути привильні формулювання. Поки небагато країн та парламентів називають звірства російської федерації в Україні геноцидом. Тому шукаємо з міжнародними юристами, правниками відповідні формулювання, щоби це було юридично вивірено».

Що таке геноцид, як цей термін пояснює міжнародне право та якими норматиновно-правовими актами він регулюється, розповідаємо далі.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (ст. 2) визначає геноцид як дії, що здійснюються з метою знищити повністю або частково певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, що полягає, серед іншого, у вбивстві членів такої групи та заподіянні серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам такої групи.

У Римському статуті (ст. 6) під геноцидом розуміють будь-яке з діянь, які вчинено з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: 

  • вбивство членів такої групи; 
  • заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічної травми членам такої групи; 
  • умисне створення для такої групи умов життя, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; 
  • заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в такій групі; 
  • насильницька передача дітей цієї групи до іншої групи. 

У ст. 442 Кримінального кодексу України геноцид визначено як діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

В науковій літературі геноцидом іменують навмисне діяння, вчинене з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу за допомогою вбивств, систематичного порушення прав, погіршення життєвих умов, запобігання дітонародженню, насильницької передачі дітей з однієї групи до іншої1.

1. Права людини і збройні конфлікти : навч. посіб. / О. В. Сенаторова. – Київ: ФОП Голембовська О.О. – С. 176.