Нині мільйони українців вимушено перебувають за кордоном через повномасштабну російську агресію. У відповідь на запит Громадянської мережі ОПОРА МЗС повідомило, що станом на початок вересня 2023 року за межами України перебуває близько 7,4 млн її громадян. І хоч різні інституції дають різну кількісну оцінку міграційним процесам та їх інтенсивності, зрозуміло, що демографічна та міграційна ситуація в Україні вкрай тяжка. Підтримка сталого зв'язку з мільйонами українців за кордоном та їхнє потенційне повернення додому вимагатиме значних зусиль України й держав-партнерів зі створення сприятливих безпекових, гуманітарних та економічних умов. 

Литва - одна з країн ЄС, яка послідовно підтримує Україну у протистоянні російській агресії з 2014 року. Станом на березень 2024 року, в Литві перебуває 76 420 шукачів тимчасового прихистку з України (дані Eurostat), які були змушені тікати з країни після початку повномасштабного вторгнення. 

29 квітня ОПОРА разом з Ukreate HUB провела діалогову зустріч зі спільнотою українців, які мешкають в Литві. Ukreate Hub – вільнюський центр компетенції для вимушено переміщених українців та українок у Литві, який надає їм знання, навички, мережу та інші інструменти, щоб розкрити свій потенціал для майбутнього України. Наразі спільнота хабу налічує близько 320 учасників та учасниць з сектору культури, медіа та журналістики, освіти та науки, студентів, бізнесу та сектору ментального здоров'я. 

Ми спільно намагалися з'ясувати, з якими труднощами вони стикається за кордоном та які потреби в комунікації вони мають від української влади та держави, які програми і заходи можна ще реалізувати, щоб стати сильнішими та забезпечити сталу підтримку нам всім разом.

Пропонуємо вашій увазі короткі тези з результатами обговорення.

Виклики, пов’язані з перебуванням за кордоном

Культура, мова, психологічний стан:

  • Українці почуваються «ні тут, ні там», часто говорять про “зависання” між країнами та відчуття відірваності; 
  • культурна ізоляція та мовний бар’єр (курсів литовської мови недостатньо); 
  • виняткові випадки поганого ставлення до українців, булінг і мобінг. Причиною цьому називають вплив дезінформації;
  • засилля російської мови, що тригерить українську громаду.

Професійний розвиток:

  • невизнання українських дипломів про вищу освіту, та, як наслідок - неможливість професійно реалізуватися за фахом; 
  • втрата українського соціального капіталу (контактів).

Законодавство:

  • незнання / нерозуміння місцевого законодавства; відсутність інформаційної підтримки щодо сфери охорони здоров’я, самоврядування, податкового законодавства;
  • платне медичне обслуговування.

Діти:

  • діти не відчувають зв’язку з Україною;
  • неуспішність, невизначеність дітей через зміну шкіл і мовний бар’єр;
  • діти вчаться одночасно в литовських та українських школах, де різні програми - для них це дуже складно.

Українська громада:

  • погана якість послуг у консульствах, брак кадрів у них;
  • відсутність співпраці між різними українськими організаціями; 
  • слабка комунікація влади з громадою у Литві.

Інше:

  • клімат.

Виклики, пов’язані з поверненням в Україну

Безпека:

  • високий рівень небезпеки;
  • окупація;
  • знищене житло.

Культура, мова, психологічний стан:

  • страх булінгу і критики з боку тих, хто залишається в Україні («навіщо ви сидите там, де вам погано?»);
  • мовна реінтеграція (незнання української тими, хто триваліший час живе за кордоном);
  • штучне розмежування українців за різними ознаками;
  • відокремлення сімей військових, непорозуміння з ними, відчуження від них.

Професійний розвиток:

  • проблеми з пошуком роботи, втрата професійних компетенцій;
  • інфляція, фінансова нестабільність, у тому числі в далекій перспективі – через 5-10 років;
  • труднощі у веденні бізнесу;
  • складний процес підтвердження в Україні освіти, здобутої за кордоном;
  • ускладнена мобільність в Україні, особливо в контексті виїзду за кордон;
  • різниця рівня нормальності (нижчий рівень життя в Україні);
  • втрата звичного оточення і соціального капіталу, здобутого за кордоном.

Законодавство:

  • проблеми із захистом прав людини в Україні;
  • корупція, недовіра до влади.

Діти:

  • низька якість освіти в умовах війни;
  • потреба реадаптації дітей;
  • недоступність в Україні освіти та інших можливостей для дітей і дорослих з інвалідністю. 

Очікування від України, Литви, громадянського суспільства, міжнародних партнерів:

  • включення в державну комунікацію українців за кордоном; 

  • стратегування візії майбутнього країни за участю українців за кордоном.
  • більше діалогів / комунікації всередині української спільноти за кордоном;
  • міжсекторальні комунікації;
  • українські працівники в муніципалітетах;
  • збільшення штату консульств;
  • створення каталогу українських громад за кордоном;
  • збільшення кількості джерел верифікованої інформації про війну для закордонної аудиторії;
  • більше культурної дипломатії;
  • дружба, а не конкуренція між українськими організаціями;
  • мапінг ініціатив і «банк ресурсів», концептуальні самопрезентації української спільноти;
  • створення відділення української мови на факультеті філології Вільнюського університету;
  • освітня програма про ПТСР і ментальне здоров’я – Міносвіти й Мінцифри.