Технологічні виклики сучасного інформаційного світу не могли бути передбачені у законах та звичаях ведення війни, що формувались ще у минулому столітті. У середу, 6 липня, під час традиційного включення ОПОРА.Live експерти обговорили технології і військові дії, а головне, як це впливає на життя та безпеку простих людей.

Представник ОПОРИ Юрій Лісовський вважає, що Україна загалом дуже крута в застосуванні технологій. Тут працює багато цікавих продуктів, деякі з них мають неабиякі безпекові ризики, але при цьому дуже зручні, наприклад, «Дія».

«Одразу із початком вторгнення волонтери розробили різні додатки і не тільки додатки, а різні технологічні штуки для війни, для перемоги. Деякі з них прям реально рятують життя – я, наприклад, можу таке сказати про додаток «Повітряна тривога», яким користуються люди. Я знаю багатьох людей, які ховалися в сховища, і ракети по ним не прилітали, на щастя. Або згадайте різноманітні сервіси, які теж робили люди, для DDoS – пам’ятаєте в березні з усіх усюд нам присилали лінки на якісь там сайти, на якому треба натиснути кнопку і всі російські державні сайти впадуть. Це тоді ми разом їх всі атакували, надсилали запити так, щоб їхні сервери були перевантажені і не могли працювати, не могли надавати різні послуги. Тобто, це теж робили волонтери і українці», - Лісовський.

За його словами, під технологіями ми розуміємо не тільки якісь програмні рішення, не тільки сайт чи додаток, але і якісь пристрої, наприклад, наші смартфони, де є багато додатків та функцій.

Він також підкреслив, що в контексті війни ми часто чуємо, що ті чи інші дії підпадають під захист Женевської конвенції, або порушують її. У 2019 році росія відкликала свій підпис під Женевською конвенцією.

Як зазначає радник з юридичних питань ОПОРИ Павло Романюк, оскільки під поняття Женевська конвенція підпадає велика низка документів, прийнятих у різний час, то росія не може відкликати свій підпис з усіх них.

«Коли ми говоримо про Женевську конвенцію – це низка конвенцій: поводження з військовополоненими, захист цивільного населення під час війни і так далі. Тобто, це не один документ. Тому відкликати свій підпис під всіма Конвенціями російська федерація, звичайно не може. Але, зрозуміло, вона робить якісь застереження. В 1949 році було ухвалено 4 Женевські конвенції насправді і, безумовно, після того була ще n-на кількість документів і додаткових протоколів до них», - Романюк.

Як зазначає Юрій Лісовський, те, що стосується теми обговорення, це Додаток, прийнятий у 1977 році. Там йдеться про те, що цивільних не можна атакувати, але й цивільні тоді не мають себе поводити як учасники бойових дій.

Юрист Павло Романюк підкреслює, що коли ми говоримо про статус особи, то супротивна сторона має її якимось чином ідентифікувати. Російська федерація відкликала свій підпис від Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. І це, звичайно, погано. Таким чином, вона намагається уникнути відповідальності за порушення прав цивільного населення під час міжнародного збройного конфлікту. Однак, це не звільняє її від виконання вимог за іншими конвенціями, в т.ч. і щодо прав військовополонених, наших комбатантів, військових супротивної сторони і не тільки.

Також Юрій Лісовський зазначає, що протистояння України і росії в інтернеті триває дуже довго. Як мінімум з 2014 року росія атакує Україну в кіберпросторі, здійснюючи різні напади на наші комп’ютерні мережі, об’єкти критичної інфраструктури, зокрема електростанції. Якщо згадувати, що з цього відбувалось останнім часом, то йдеться про те, що в січні 2022 року більше 70 державних сайтів були зламані. Там ще була картинка з чотирма кроками і це виглядало як погана підробка під польських хакерів. І тоді ж всі говорили про злам «Дії» і витік звідти даних користувачів. Минулого року були не державні атаки, наприклад, знову таки атаки на додаток «Дія», щоб підняти кредити на якихось людей, в яких був доступ до додатка.

«На тому ж початку вторгнення стали дуже популярними різні способи повідомлення про пересування ворога, тобто росіян. Коли вони зайшли на територію України, багато людей лишилися позаду фронтової лінії і вони мали зв’язок, мали смартфони і могли якось повідомляти про це наші органи влади. І зараз ця хвиля вже трохи спала, але пам’ятаєте в березні з усіх усюд нам говорили про те, що варто повідомляти і ось один спосіб, другий спосіб, третій, четвертий і всі можливі способи нам тоді надсилались. Власне, тоді закликали повідомляти особливо про артилерійські установки, установки протиповітряної оборони, щоб їх «Байрактари» могли знищувати і всяке таке», - Лісовський.

Наприклад, телеграм-бот «єВорог». Він, можна сказати, офіційний, тобто, його просувала Мінцифра, і авторизуватися в цьому телеграм-боті можна через додаток «Дія». Тобто, всередині нього треба пройти авторизацію, якщо ви хочете щось повідомити.

Другий приклад – СБУ робило сервіс, який називався «Bachu.info» https://bachu.info. Ви повідомляли інформацію через спеціальний додаток, але він був написаний таким чином, що інформація з додатку передавалася в чат-бот, який називався «Stop Russian War». Трохи пізніше до чат-боту додали телефонні лінії та електронну пошту. Що цікаво, в описі чат-боту є таке: «Будь-ласка надішліть свій контакт (для цього натисніть кнопку, що з'явилася у нижній частині чату) для того, щоб ми могли звязатися з Вами у разі термінової необхідності. Ваші дані не зберігаються та не передаватимуться третім особам».

Ще один приклад – СБУ і «Повернись живим» розробили ресурс «Шукаємо ворога!» www.findokupant.com, який збирав повідомлення про пересування ворога через Viber, Telegram і Google-форму.

За словами експерта, не лише ці органи користувались різними сервісами і платформами для збору інформації і боротьби з росіянами. Були ще деякі схожі сервіси, які допомагали шукати пропалих людей. Також були сервіси для повідомлення про воєнні злочини чи насильство, які теж робилися, наприклад, на основі Telegram.

«Чому ми про них згадали? По-перше, хочеться відзначити, що ми тут нікого не засуджуєм. Тобто, це була нагальна необхідність повідомити чи оперативно реагувати на війну. І я дуже чітко розумію, що, наприклад, Telegram-боти створювати легко, відповідно цим всі користувалися, що це раз-два, ти вже запустив бота, можеш отримуєш інформацію. Тому в випадку надзвичайної необхідності я чудово розумію, що це було одне із рішень прям тут і зараз для проблеми, щоб збирати інформацію про пересування ворога. Але що ще важливо, ми маємо усвідомлювати як і чим ми користуємося, які це ризики несе, в т.ч. для тих, хто повідомляє цю інформацію. Це природно, мати бажання захистити країну і сім'ю, але деяке використання цифрових технологій підводить до великої проблеми того, як розрізняти цивільних осіб та тих, хто воює. І з технічної точки зору, як тільки користувач бере в руки смартфон, щоб допомогти армії, його теоретично можуть розцінювати як учасника бойових дій. І те, що робить людина, може трактуватися як розвідка і спостереження», - Лісовський.

Але на думку Павла Романюка, ідентифікувати такого користувача як розвідника неможливо, адже на відміну від шпигуна розвідник носить розпізнавальні знаки військового, є комбатантом, є офіційною ціллю для ворогуючою армії і в разі полону є військовополоненим.

«Розвідник носить формений одяг і виконує відповідне бойове завдання. Тобто, його можна ідентифікувати за шевронами, за формою, зазвичай він носить зброю і він є комбатантом. Тобто супротивна сторона може ідентифікувати його як комбатанта, він є правомірною законною ціллю для ураження супротивною стороною і в разі потрапляння в полон він отримує статус військовополоненого. З цивільним населенням ситуація зворотня, і насправді це дуже складне питання. Адже міжнародне гуманітарне право, яке виникало ще в кінці XІX століття, розвивалося протягом всього XX століття з двома світовими війнами, воно є, на жаль, в сьогоднішньому інформаційному суспільстві доволі таким заскорублим та архаїчним. І якщо класично підходити до цього розуміння з точки зору міжнародного гуманітарного права, то супротивна сторона має ідентифікувати іншу сторону як комбатанта за чотирма ключовими ознаками, коли ми говоримо саме про цивільних жителів неокупованої території, які вирішили допомогти державі боротися проти держави-окупанта. Тобто, це обов’язково має бути організована група, ця група має бути таким чином чітко ідентифікована як комбатанти (тобто, може носити формений одяг, шеврони) і носити зброю. Оцей фактор озброєності є однією з ознак комбатанта, чого ми, наприклад, не маємо з людиною, яка має в руці тільки смартфон. Але там є інші нюанси», - Романюк.

«Ці люди не є розвідниками, але займаються розвідкою. Тобто, вони спостерігають, займаються розвідкою і надсиланням даних. Я думаю, що кожен громадянин мусить повідомляти цю інформацію, якщо він відчуває себе в безпеці», - Лісовський.

На думку Павла Романюка, наявність у людини цього бота, наприклад, в Telegram, робить його автоматично законною військовою ціллю.

«Насправді ні. Адже, коли ми говоримо про закони та звичаї війни, то не зважаючи на те, що російська федерація, умовно кажучи, відкликала підпис від Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Таким чином вона намагалась уникнути можливо здійснення правосуддя в порядку Міжнародного суду ООН. Це не звільняє від того, що склад воєнних злочинів буде наявний в разі вбивства цивільного населення», - Романюк.

На його думку, при перевірці росіянами цивільного населення, зокрема мобільних телефонів, це не буде законною підставою, але буде приводом для неправомірного затримання. Тому тут є два аспекти – формальний, а є фактичний безпековий. Держава, коли розробляє боти, має піклуватися про те, щоб інформація передавалась таким чином, щоб вона зникала одразу з цього боту, аби убезпечувати того, хто повідомляє. Але і той, хто повідомляє, має розуміти, що зберігати фотографії і навіть бути підписаним на ті чи інші канали – це створює ризики бути інтернованим.

«Це одна із ключових Конституційних цінностей. Людина, її життя і здоров'я, є найвищою соціальною цінністю. Держава має в першу чергу піклуватись і думати про усіх її громадян», - Романюк.

Якщо ми говоримо про громадян, які перебувають на окупованих територіях, на думку юриста, вони, наприклад, помічають рух російської техніки чи обстріл, тобто бачать злочин. І відповідно до чинного українського законодавства вони в законний спосіб повідомляють про цей злочин органи державної влади про вчинення на тій чи іншій території злочину. Тобто, вони діють правомірно по відношенню до своєї держави.

«Але супротивна сторона перед тим, як приймати рішення вражати цю ціль, можуть його оцінювати як, наприклад, шпигуна. Але вони про це точно не знають, тільки за умови, що вони його затримали під час шпигунства. Якщо ж вони його затримали, наприклад, під час фільтраційних заходів, виявивши на телефоні, тобто вони не знають, чи він входить до складу Збройних сил і є очевидним комбатантом, чи ні, адже він виглядає як цивільний. І в разі виникнення сумнівів цивільний це чи комбатант, то відповідь на це має надати відповідно до міжнародного гуманітарного права належний суд», - Романюк.

Юрій Лісовський пропонує кілька практичних порад на завершення дискусії: «Будь ласка, зважайте на те, що ви зберігаєте на телефонах і комп'ютерах. Якщо ви не знаєте як це все видалити, а воно вас може підставити, то просто робіть скидання на заводські налаштування. Це вже краще, ніж нічого. Якщо ви вмієте, то перед тим, як робити скидання можете зробити резервну копію, зашифрувати і надіслати кудись в хмару. Чутливі файли, і це дуже важливо, можуть знайтись у завантаженнях чи взагалі в якихось неочікуваних місцях. Тому не думайте, що ви там просто почистили фотки і все ок. Там в завантаженнях є якийсь файл три роки назад, який можуть знайти і ви можете мати через нього проблеми, тому до своїх пристроїв будьте максимально прискіпливі. Пам'ятайте, що боти з телеграму видаляються, але фактично історія лишається і може підтягнутись назад, якщо в нього просто зайти».

Він також підкреслює, що відповідно до соцопитування ОПОРИ, Telegram зараз є одним із основних джерел новин, популярніший за YouTube і Facebook. Але при цьому ми не знаємо, чи мають росіяни доступ до наших переписок там.

«Давайте приділимо й особливу увагу його чат-ботами на всі випадки життя і вже війни. Треба пам'ятати, що ваші повідомлення боту, ваші коментарі в каналах і повідомлення в групах можуть легко читатись самим месенджером. Ну а у важливих чатах чи каналах можуть сидіти спеціальні «товариші майори», які будуть зберігати всю цю інформацію собі. Загальне правило з цим таке – не пишіть туди того, про що не готові говорити з усім світом. Або потурбуйтеся про свою безпеку перед тим як надсилати таку інформацію», - Лісовський.

Він також відзначає, що подібне спостерігалось у Білорусі в 2020 році, коли месенджер швидко почали використовувати для координації дій та протестів і він став надзвичайно популярним. Проте його незалежність під величезним питанням, а використання для різних важливих ботів має бути добре продумано з тої точки зору, що це не принесе більше шкоди, ніж користі. Наприклад, є кілька популярних в Україні ботів, які збирають інформацію про ваше фізичне і психічне здоров'я і дають прикольні поради відповідно до того, що ви їм відповідаєте. Проте звідки ви знаєте, що ця інформація лишається приватною і більше ніким не використовується? А якщо перенестись з побутового прикладу на військовий конфлікт, очевидно, що наслідки можуть бути набагато гірші.

«Ви мене простіть за цитування росіян, але ось гарний приклад із 2021 року. Восени там були вибори їх «парламенту» і опозиціонер Навальний просував свої ідеї через Telegram. В кінці цих так званих виборів його команда звинуватила месенджер у цензурі. Я не маю точної інформації про те чи месенджер справді співпрацює з російською владою, чи їм просто не потрібний зайвий стрес. Тут важлива сама дія видалення опозиційної навіть для росії інформації», - Лісовський.

Наприкінці експерти також закликали думати про себе в першу чергу і спочатку попіклуватись про себе, а вже потім повідомляти, координуватись і робити все, що ви вважаєте за потрібне, але зважаючи на те, що є багато ризиків у цих технологічних речах. Адже від здорового егоїзму та вміння любити і берегти себе будується зокрема і любов до своєї Батьківщини.

Пропонуємо ознайомитись також із порадами від ОПОРИ щодо виїзду з окупованих територій.