Організаційна модель пенсійних та інших соціальних виплат для окупованих та для вимушених переселенців і біженців закордон була швидко перебудована після повномасштабного вторгнення росії. Але попри те, що багато чого вже було переведено в онлайн, враховано й змінено, все одно залишається багато викликів. Чи в однакових умовах для оформлення соціальних виплат перебувають мешканці новоокупованих та староокупованих територій? Чи можуть внутрішньо переміщені особи з 2014 року та вимушені переселенці після 24 лютого цього року скористатися однаковими механізмами відновлення своїх прав на підконтрольній Україні території? Про все це експерти говорили з гостями під час щопонеділкової онлайн-дискусії «Окуповані» 11 липня.
Аналітик ОПОРИ Анатолій Бондарчук зазначає, що нараз прослідковується три ключові тенденції на окупованих територіях Херсонщини, Запоріжжя та Харківщини.
«Фактично держава-агресор намагається інтегрувати тимчасово окуповані території України в свій політичний, економічний і освітній простір. І, відповідно, вона вживає в кожній з цих сфер відповідні дії. Просто ми маємо розуміти, що держава-окупант розраховує на те, що ці території з нею залишаться надовго. Але, в принципі, Українська держава з цим не погоджується і, відповідно, ми все ж таки сподіваємся, що найближчим часом ці території повернуться під контроль України», - Бондарчук.
Російські політики активно відвідують тимчасово окуповані території і намагаються таким чином впливати на процеси, які там відбуваються. Також росіяни намагаються активно формувати так звані органи окупаційної влади на цих територіях, частина цих призначених «керівників» є громадянами росії.
«Можна сказати, що вони роблять акцент не на місцевих колаборантів, а на людей, які, скажем так, уже є перевірені досвідом з точки зору росії, є громадянами росії. І, відповідно, вони є більш лояльними до росії. Тут можна говорити про причини, чому це може робитись. Можливо вони не довіряють цим колаборантам місцевим, можливо в них є якийсь кадровий голод, можливо багато говорить про те, що багато українців не хочуть співпрацювати з окупантами», - Бондарчук.
Також відбувається процес паспортизації на окупованих територіях, але він проходить доволі повільно. Можна припустити, що це відбувається для того, щоб відносно найближчим часом провести так званий референдум. Крім того, багато українців не хочуть брати російські паспорти, але росіяни використовують тактику економічного шантажу, створюбючи гуманітарну та соціальну кризу в регіоні – коли люди змушені звертатися за гуманітарною допомогою, у них збирають паспортні дані.
Також окупанти намагаються дискредитувати українську владу, звинувачуючи її в обстрілах цивільної інфраструктури та поширюючи дезінформацію, що вона покинула людей на Півдні.
Крім того, окупанти намагаються відключити доступ до мобільного зв’язку. Так, з 15 липня на окупованих територіях Півдня вже буде працювати якийсь російський мобільний оператор. А ще вони відключають на цих територіях доступ до соціальних мереж, які раніше заблокували на території росії, наприклад, Instagram, Youtube, Viber тощо. А ще роздають мешканцям свої версії телевізійних приставок Т2, щоб люди дивились російські телеканали та споживали пропаганду.
Якщо говорити про економічні питання, то можна сказати, що окупанти намагаються насадити рубль в регіоні. Також є випадки, коли окупанти примусово заставляють підприємства переходити на рубль. Також для підприємств створюються певні місячні «такси», які вони зобов’язані сплатити в місцеві адміністрації, щоб працювати.
Що стосується освітнього простору, то окупанти намагаються запустити навчання в школах та дитячих садочках, навіть намагаються запустити вступну кампанію до вищих навчальних закладів. За його словами, окупанти створили так звані внз на окупованих територіях та запускають інформаційну кампанію щодо вступу. Абітурієнтам обіцяють, що диплом буде визнаватись у росії. Але відео виглядають постановочними, не можна сказати, що багато людей подають документи до цих внз.
«Окупанти намагаються видавати так звану допомогу по 10 тисяч рублів в обмін на паспортні дані для 8 категорій осіб. Таким чином, вони заявляють, що витратили на це вже більше 60 млн рублів, тобто 6,5 тисяч людей цю матеріальну допомогу отримали. Але ми маємо розуміти, що люди залишились в складних умовах, і багато з людей просто змушені брати ці кошти, тому що є проблеми з грошима», - Бондарчук.
Старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев зазначає, що на окупованих територіях Донеччини та Луганщини було небагато публічних подій минулого тижня.
«Окупанти зменшили кількість та інтенсивність візитів представників російських органів влади на ці території, що було дуже активно на позаминулому тижні. І тут очевидна причина – це активізація бойових дій, в т.ч. на тих територіях, які контролюються окупантами. Ми знаємо, що українські Збройні сили точково вражають склади окупанта на тих територіях, які і до лютого цього року контролювалися підрозділами російської федерації. І це вплинуло на те, що російські депутати чи російські чиновники, представники адміністрації путіна зменшили свою присутність на цих територіях, хоча вона теж була. Але крім активізації бойових дій мене вразила новина саме з росії, навіть не з Донецька чи Луганська. І стосувалася вона заяви уповноваженої рф з прав дитини Марії Львова-Бєлової про «всиновлення» сироти з Маріуполя. І вразила мене ця новина тим, що настільки цинічно російська влада продовжує політику викрадення українських дітей ідо таких кроків опускається навіть та особа, яка називається уповноваженою з прав дитини. Тобто, ми всі прекрасно розуміємо, в чому суть російського режиму, але все ж таки навіть в таких режимах є певні посади, які мають зберігати якісь рамки прийнятності. Думати про те, звідки дитина, знайти родичів, дальніх родичів, встановити, чи не шукає українська держава цю дитину. І, до речі, певні приклади позитивні такої діяльності навіть на території росії були до цього року, під час першого етапу російської агресії. Зараз все по-іншому. Зараз робляться на дітях піар акціїї, тобто фактично ніякого всиновлення не відбулось. Вона з точки зору піару заявила, що тепер вона є прийомною матір’ю цієї дитини і буде за нею слідкувати. Діти, в т.ч. сироти з території Донецької і Луганської областей передаються в різні російські сім’ї. Я так розумію, що росія фактично відмовляється вести діалог з українською державою про повернення цих дітей. І це надзвичайно велика трагедія», - Клюжев.
За словами аналітика, можна констатувати, що діти – це одна з першочергових цілей атаки росії, враховуючи обсяги вивезення українських дітей та спроби залишити їх на своїй території та відмови вести діалог щодо їх повернення.
Він також звертає увагу на незаконну діяльність слідчого комітету російської федерації на захоплених територіях Донеччини та Луганщини. По суті, суть цієї діяльності полягає у фабрикації доказів про дії українських військовослужбовців для своїх псевдосудів. Минулого тижня вони сконцентрували свою діяльність на території Маріуполя – обстежували будинки, які знищила російська армія, фіксували збитки й казали, що це буде матеріалом для обвинувачення українських військових.
«Ми цинізму російському дивуватись не можемо. Але все це треба сприймати серйозно. Вони через фабрикацію певних фактів, в т.ч. шляхом змушування місцевих людей свідчити проти українських військовослужбовців, намагаються порушити права наших військовополонених. І вже це відбувається. І обсяги і інтенсивність роботи слідчого комітету говорить про те, що, на жаль, ми не можемо прогнозувати всієї серйозності оцих намірів переслідувати військовополонених, незважаючи на будь-які міжнародні конвенції», - Клюжев.
За його словами, в межах роботи цього силовогу блоку відбувається масштабна піар акція для окупованих територій та для мешканців росії. Так, відомий російський чиновник, голова служби зовнішньої розвідки сєргєй наришкін брав участь у виставці «Обыкновенный NATOцизм», де так званий Донецький обласний краєзнавчий музей організував виставку про нібито діяльність полку «Азов» з документами, особистими речима військовослужбовців тощо. І ця показуха зокрема говорить про намір влаштувати показові судилища над військовими, що є частиною стратегії росії. Крім того, так звана народна рада так званої «ДНР» скасувала мораторій на застосування смертних вироків. І вже були повідомлення про те, що два українські бійці були засуджені так званим «трибуналом» до цього так званого «покарання». Наразі незрозуміло, в чому саме відбувається провокація, бо навіть російські пропагандисти говорили про те, що ці українські військові заперечували свою причетність саме до підрозділу «Азов», адже були рядовими зовсім іншого підрозділу.
На окупованих територіях Донеччини та Луганщини росія теж ставить керівниками росіян. І робиться це з принизливим позиціонуванням, що нібито мудрі росіяни приїздять вирішувати локальні проблеми, з якими місцеві дурні не змогли впоратись.
Також на цих територіях максимально широко роздають російські паспорти. Крім того, путін підписав указ про спрощення процедури видачі російських паспортів на всіх окупованих територіях України. Таким чином, він знову демонструє, що на жодні переговори він не буде йти і шляхом паспортизації населення і надалі буде пред’являти свої незаконні претензії на українські території. Варто зауважити, що зараз видають паспорти навіть там, де зараз немає світла, води та інших комунікацій. Наприклад, у Сєвєродонецьку і Лисичанську оголошують про наміри видавати паспорти, хоча навіть самі окупанти кажуть, що щонайменше два місяці в цих населених пунктах ще не буде електропостачання.
«Це говорить про те, що вони поспішають створюють квазіюридичні підстави для захоплення територій і можливо навіть для швидкої незаконної мобілізації громадян на новозахоплених територіях», - Клюжев.
Віталій Музиченко, заступник Міністра соціальної політики України, зазначає, що в умовах повномасштабної війни питання економічного та соціально-економічного виживання всього населення країни є надзвичайно важливим і має бути надійним тилом для наших захисників.
«Насправді, починаючи з періоду першої фази агресії російської федерації проти нашої держави, починаючи з 2014 року по суті, нашій державі довелося адаптуватися, і ми абсолютно точно відійшли від мирних категорій функціонування навіть системи соціальних виплат. І починаючи з другої фази, повномасштабного вторгнення з кінця лютого поточного року, нам довелось достатньо швидко адаптувати систему під достатньо масштабні, на жаль, процеси окупації території нашої держави і, відповідно, передбачення тих алгоритмів, за якими ми могли б людям надати можливість вижити. На сьогоднішній день реально ми говоримо про тимчасово окуповані території із консенсусу «вижити», як людям вижити. Тому на сьогоднішній день наша держава Україна продовжує нарахування всіх тих базових соціальних гарантій, які мали право люди до, відповідно, лютого поточного року, тобто це і пенсії, і соціальні виплати, і соціальна допомога, і навіть пільги та субсидії», - Музиченко.
Він підкреслює, що це потребувало зміни організаційної моделі. Так, за питання пенсійних виплат відповідає система Пенсійного фонду, за питання соціальних виплат відповідали місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, тобто повністю децентралізована модель. Оскільки на окупованих територіях та в зоні проведення активних бойових дій місцеві органи влади часто не мають просто фізичної можливості виконувати свої повноваження, то довелося в динамічному процесі швидко напрацювати абсолютно новий підхід щодо забезпечення виплат.
Заступник Міністра соцполітики зазначає, що дещо простіше виглядає ситуація щодо тих, хто обслуговувався через банківську інфраструктуру – тут держава в повному щомісяця проводить нарахування абсолютно всіх соціальних виплат на картки людей. Але, звісно, є питання фізичного доступу до цих коштів і можливості їх використання. Але, за його словами, наразі ще є механізми та можливості на окупованих територіях отримати доступ до своїх коштів на картках.
«Складніше виглядає ситуація із діяльністю «Укрпошти» і фізичним завезенням готівки. Я думаю, ні для кого не секрет, що на територію Херсонщини або на територію тимчасово окупованої Запорізької області фізично доставити готівку фактично з березня ми можливості не маємо. Не кажучи вже про гуманітарні коридори і так далі. І це дійсно було великою проблемою, тому що реально «Укрпошта» виконуючи свої повноваження забезпечувала, скажімо так, кругообіг готівки, яка була на території тимчасово окупованих регіонів. Тобто, у людей приймались платежі за житлово-комунальні послуги, тут же їх інкасували і видавали цими ж грошима пенсії. Але це принаймні давало можливість людям отримувати їх кошти і давало можливість проводити розрахунки в тій же ж гривні, на відміну від того, що запроваджується в окремих районах чи містах, виходячи з дій окупантів. І от, починаючи з кінця минулого місяця, на жаль, в багатьох випадках «Укрпошта» вже не має можливості виконувати цю процедуру, виходячи з фактору безпеки перш за все. Тому що ми розуміємо, де готівка, там є підвищена небезпека для тих людей, які виконують цю функцію і мають безпосередньо відповідати за такі операції. Тому на сьогоднішній день ми впроваджуємо достатньо, скажімо так, інші технології, які дозволяють в першу чергу використовувати кошти тим людям, які виїжджають із тимчасово окупованих територій. Але, на жаль, якщо зі східних регіонів це трошки в більшому об’ємі ми мали ту ж евакуацію чи планомірне переміщення населення. Із південних регіонів з Херсонщини, Запоріжжя виїздити населенню з кожним днем все складніше і складніше. І ця процедура зрозуміла. То ми на сьогоднішній день робимо ставку на те, щоб запровадити можливість людям дистанційної взаємодії з владою», - Музиченко.
За його словами, свою виплату пенсії чи соціальної допомоги тепер можна перевести в онлайн без фізичного контакту з органами Пенсійного фонду. Тобто, людина, яка раніше отримувала виплату через «Укрпошту» може перевести її на виплату через банк. Це можна зробити через Електронний кабінет пенсіонера. Також можна відкрити через онлайн режим відповідну банківську картку для обслуговування в «Приватбанку». І вже з певним інтервалом часу ці кошти вже будуть виплачувати через банківську інфраструктуру.
Він також підкреслює, що в багатьох випадках це може бути незручно через проблеми із доступом наших громадян до українських мобільних операторів та інтернет-провайдерів. Тому нагадує про використання VPN – під’єднання до інтернету зі зміненою локацією. І закликає українців на окупованих територіях допомагати пенсіонерам із цими технічними питаннями, аби вони могли отримати доступ до своїх виплат.
І, за словами заступника Міністра, розробляючи такі дистанційні можливості для окупованих територій, деякі програми допомоги внутрішньо переміщених особам та тим українцям, які виїхали закордон, теж стали доступні для оформлення онлайн. Наприклад, запровадили платформу «єДопомога», де можна просто і без наявності електронних засобів верифікації зареєструватися на отримання міжнародної допомоги https://aid.edopomoga.gov.ua/. Цим сервісом можуть користуватися і люди на окупованій території, але для реального отримання коштів потрібна банківська картка.
«Ми прекрасно розуміємо, що на сьогоднішній день оця трансформація системи виплат в нашій державі, яку ми проходили останні 8-10 років, коли ми говорили всім, що давайте думати над тим, як відійти від готівки, як перейти в безготівкове обслуговування, змінити інструменти, це виявилось, на жаль, нашою основною проблемою на сьогоднішній день. І основним критерієм, який нам потрібно на сьогоднішній день буде подолати. Але в будь-якому випадку люди мають можливість подати заявки щодо своїх потреб і, власне, маючи банківську карточку, ми організовуєм процес таким чином, щоб в один дотик така людина мала можливість отримати відповідну підтримку», - Музиченко.
Звичайно, на його думку, цього недостатньо і люди виживають як можуть. Тому не можна звинувачувати людей на окупованих територіях, бо зрозуміло, яким чином відбувається процес доступу до ресурсів. Крім того, він зауважує, що всі виплати, які людям треба було подовжити з моменту повномасштабного вторгнення, автоматично продовжені у тих самих розмірах та обсягах до кінця воєнного стану для мешканців окупованих територій.
«Такі нестандартні заходи, нестандартні кроки дали можливість нам гарантувати хоча б те, що отримували люди раніше», - Музиченко.
Звісно, що навіть у випадку, якщо людина не перевела свої виплати на банківську картку, нарахування виплат відбувається. І людина зможе всі їх отримати, коли виїде з окупованої території або після деокупації.
За словами заступника Міністра, переселенці з окупованих ще у 2014 році територій, які станом на січень 2022 року отримували ті чи інші соціальні гарантії продовжили їх отримувати, навіть якщо відповідна структура опинилась на новоокупованій території. Наприклад, переселенці з Криму, які реєструвались в Херсоні, отримують нарахування, бо Головне управління Пенсійного фонду Херсонщини передислокувалось на підконтрольну територію і продовжило роботу з нарахування виплат. З системою соцзахисту дещо складніше, бо тут є територіальний принцип, тому ці нарахування відбуваються з центрального рівня. Зворотній процес відбувається з деокупованими областями. Наприклад, такий же алгоритм застосовувався на Сумщині, Чернігівщині та Київщині ще у березні та квітні, а з травня вони продовжили виконання своїх обов’язків вже самостійно, отримавши базу, яку адміністрували на центральному рівні під час окупації цих регіонів.
«На даному етапі, виходячи з тієї ситуації, яка склалася, ми продовжуємо навіть не маючи реєстрації внутрішньо переміщеною особою чи будь-яких інших. Продовжуються виплати всьому населенню, яке продовжує проживати на тимчасово окупованих територіях або в зоні проведення бойових дій», - Музиченко.
За його словами, ситуація з карантином у попередні два роки добре загартувала і дала старт для організації процедур, з якими довелось стикнутися з лютого цього року. Ще з впровадження повномасштабного карантину всі перевірки і верифікації ВПО були відкладені і відмінені, тобто за цей період нікому не зупиняли виплати.
«На сьогоднішній день така ж ситуація продовжується. Тобто, ні «Ощадбанк», ні органи соцзахисту, ні органи Пенсійного фонду нікому нічого не зупиняють і не блокують», - Музиченко.
Також, за його словами, проблем із нарахуваннями соцвиплат не має бути навіть якщо отримувач, наприклад, пенсіонер, виїхав на тривалий період закордон.
«Єдине питання – це стосовно тих людей, які не проводять зйом коштів. Тобто, є ситуація, коли внутрішню верифікацію так звану проводять банківські установи і установи, які виплачують кошти. Тобто, кожні пів року проходить звіт від банку, що людина використовує свої кошти. Це означає, що вона жива, все добре, і вона продовжує отримувати виплати. Якщо більше ніж пів року видаткових операцій по особовому рахунку немає, тобто людина пів року просто не знімає свої кошти, це стає підставою для того, щоб з’ясовувати, а що з людиною. І розуміючи ту ситуацію, що достатньо велика кількість наших громадян на сьогоднішній день рахуються як ті, які зникли безвісти, я думаю, що тут ми будемо мати певні питання, зокрема щодо тих територій, де проводилися ну дуже активні бойові дії, зокрема Маріуполь, зокрема Сєвєродонецьк і так далі. Тобто, якщо людина використовує ці кошти, і відбувається рух по її рахунку, тут питання ніякого не буде. Якщо ми бачимо, що певний проміжок часу, більше ніж 6 місяців, людина просто не використовує свої кошти, ми починаємо з’ясовувати, а що з людиною», - Музиченко.
Він також підкреслив, що якщо з якихось причин так вийшло, що на окупованій з 2014 року території є людина, яка раніше не могла звернутись за отриманням соціальних виплат, то це можливо. Громадянин України, який має право на пенсійне забезпечення, в момент, коли він заявляє це право до відповідного органу, тобто до Пенсійного фонду, йому таке право буде відновлено. Але виплати за попередній період регулюються окремим законодавством, тому сума за ці умовні 8 пропущених років буде виплачена не за один раз, а із розтермінуванням строку виплат на кілька років. Крім того, законодавство визначає підстави, за якими відбулась невиплата пенсій, тобто там також зафіксовано строк, за який людина може заявити своє право на отримання відповідних гарантій. Як правило, це три останні роки.
На його думку, обмеження окупантами людей в отриманні цих виплат є стратегією, аби змінити поведінку населення на окупованих територіях, поставивши їх перед питанням виживання.
«Я думаю, що це стратегія, яка ставить в залежність. Ну, тобто, ми прекрасно розуміємо, що відбулася окупація певної території, і окупант вважає, що необхідно її якимось чином умовно «легалізувати». Легалізувати це неможливо, але виходячи з того, що відбувається, вони намагаються якісь кроки вживати. І наскільки я розумію, не отримавши там доступу до певних баз даних, адже ми достатньо швидко там поблокували доступ до цього всього, вони максимально намагаються створити свої власні бази даних місцевого населення. Як це зробити, якщо люди не хочуть отримувати паспорти, люди не йдуть на співпрацю? Поставити елементарно умови виживання. Коли ви там кілька місяців не маєте можливості отримувати доходи, то вам все одно як людині потрібно задовольнити певні базові свої потреби – харчування елементарно. У вас є діти, у вас є на утриманні люди старшого віку і так далі. Тобто, мені здається, що якраз такими заходами вони намагаються впливати на населення і змінювати їх поведінку. Не з точки зору формування політики і ідеології, бо люди цього не сприймають, а з точки зору простого тупого виживання. Ну, тобто, це на умовах уже рефлексів. Це реально те, що, мені здається, відбувається на тимчасово окупованих територіях», - Музиченко.
Валерія Вершиніна, директорка з правових питань БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез», зауважує, що державна політика стосовно внутрішньо переміщених осіб суттєво змінилась у порівнянні з практиками, які були з 2014 року.
«Від умовного 2016-2017 року, коли ми, переселенці, фактично боролися за свою можливість існувати в державі, постійно нас перевіряли, приходили додому, це було постійно якесь доказування, що ти не ворог держави. До ситуації, коли зараз більшість сервісів доступна без довідки ВПО. Насправді це ж величезний крок, величезна можливість не носити з собою цю довідку як «зірку Давида» для того, щоб отримати доступ до базових послуг. І насправді COVID вперше продемонстрував, що можна не приходити по домах до переселенців і світ не рухне. Другий величезний крок стався після того як внаслідок широкомасштабної агресії російської федерації змінився підхід до умов, за якими переселенці можуть отримувати послуги. І зараз я хочу сказати, що насправді держава максимально лояльна», - Вершиніна.
Вона також зазначає, що ще хотілося б, щоб переселенці 2014 року, так само як ті, хто стають переселенцями зараз, для виплати пенсії могли користуватись і іншими банками, окрім «Ощадбанк».
Зараз, за її словами, значно спрощена процедура реєстрації переселенців, більше можливостей отримати фінансову допомогу. Але є певна різниця між тими можливостями для людей ,які перемістились внаслідок 2014 року і тими людьми, які перемістилися внаслідок широкомасштабної агресії 24 лютого.
«Я вважаю, що фактично це ще пов’язано з тим, що Мінсоцполітики і інші міністерства зараз переписують колосальну кількість законодавства. На жаль, не можна в один день просто виправити все. Але коли це буде зроблено, коли права і можливості повністю зрівняються у цих двох груп переселенців, я вважаю, що це вже буде дуже важливим кроком. І ще буде дуже важливо, щоб після закінчення воєнного стану система не відкотилася до усіх цих перевірок по домах і всього того, що було нав’язано з 2017 року», - Вершиніна.
Вона також розказала приклад з історії власної родини, коли її мама, яка є переселенкою-пенсіонеркою, вивезла її дитину закордон після повномасштабного вторгнення, але не змогла користуватись свою банківською карткою з пенсією там. Адже ці обов’язкові картки для пенсійних виплат від «Ощадбанк», які змушені були оформлювати всі переселенці до повномасштабного вторгнення, мають урізаний функціонал. Пенсійний фонд продовжує нараховувати їй пенсію, але «Ощадбанк» припинив обслуговувати картку з грошима закордоном. Натомість зараз люди, які виїжджають з території, де відбуваються військові дії, можуть оформити пенсійні виплати на картку будь-якого банку, відповідно, в них вже не буде цієї проблеми у разі виїзду закордон.
«І можна було би сказати, що це зрада-зрада, як же ж держава не потурбувалась, але я скажу чесно. Я вважаю, що це наслідки тієї політики, яка була раніше, і що з часом ми зможемо це виправити. І я дуже сподіваюся, що усі переселенці-пенсіонери зможуть обирати собі банк для виплати пенсій, а не бути як моя мама прив’язані до «Ощадбанку». Бо, погодьтесь, якщо людей треба палкою заганяти для користування якимось банком, мабуть з сервісом все ж щось не те», - Вершиніна.
Експертка також запропонувала кілька підходів до виплат для вимушених переселенців з боку держави, щоб це було реалізовано і з відповідним контролем, і з повагою до прав громадян.
Якщо ключова мета, щоб люди адаптувалися в тих громадах, де вони живуть, інтегрувалися до них і надалі вже жили як мешканці цих громад, то треба визначитись, чи треба платити адресну допомогу протягом всього життя цієї людини в новій громаді, чи ця допомога має в певний момент скінчитися. Є думка, що достатньо прожити 2-3 роки в новій громаді, щоб надалі не отримувати допомогу. Тобто, ти за замовчанням отримуєш, наприклад, 12 місяців, і далі ця допомога не продовжується. В такому випадку немає потреби взагалі перевіряти, чи живе людина за певною адресою чи ні, бо це її допомога, вона може її отримати, може з нею жити.
Може бути інший підхід, який був раніше, що людина може поновлювати цю виплату кожні пів року. Фактично це безкінечний процес, який закінчиться із моментом смерті людини або поверненням на окуповані території, але тоді держава хоче впевнитись, що людина живе саме за певною адресою і не виїжджає звідти. Тут можуть бути запроваджені якісь елементи контролю, але варто зрозуміти, чи не витрачається на контроль більше коштів, ніж економиться з його допомогою. Чи дійсно спеціалісти соцзахисту мають приходити перевіряти людину до неї додому, чи можна запровадити якісь інші процедури верифікації.
«Насправді, коли ми ставимо перед собою певну мету, далі спланувати для неї нормальний порядок перевірки, верифікації тих чи інших людей достатньо легко. Що держава хоче про мене знати? Що я знаходжусь на території України чи що я не повернулась на окуповані території? Що мені потрібно зробити, щоб підтвердити своє право на виплату? Можливо написати заяву і підписати її ключем ЕЦП чи я маю прийти особисто з паспортом? Це легко всьтановити, коли ми тверезо відповідаємо собі на питання «Для чого?». Але зараз у нас йдуть активні військові дії, країна діє в умовах військового часу, і зараз прийняте рішення максимально допомагати людям, мінімум заходів контролю, щоб економічна спроможність для людей якось купити собі їжу та десь зняти житло підтримувалась. Я впевнена, що якісь заходи контролю після припинення воєнного стану будуть повернені, але сподіваюся, що візитів додому перевірки за місцем проживання не буде», - Вершиніна.
Експертка вважає, також дуже складним питання, що робити з людьми, які з 2014 року жили на окупованій території й не мали можливості виїхати та оформити документи як переселенці, щоб отримувати свою законну пенсійну виплату. Адже раніше виплата пенсій була прив’язана саме до статусу ВПО.
Вона навела приклад власної історії щодо цього. Пів року тому на окупованій території в неї померла бабуся, яка з 2014 року не могла виїхати на підконтрольну територію, щоб оформити статус ВПО та продовжити отримувати пенсію. Гіпотетично, для того, щоб отримати її недополучену ппенсію як спадок Валерія мала б подати позов до держави Україна й просити державу розрахувати, скільки вона була винна бабусі. Але насправді держава не знає, вона почне про це думати і розраховувати лише в тому випадку, якщо Валерія позиватиметься до суду.
«З одного боку, я вважаю, що колосальна проблема держави, що вона дійсно не знає, кому і скільки вона заборгувала. А, відповідно, не може реалістично розрахувати, скільки часу і який бюджет нам потрібен, щоб повернути ці борги. А з іншого боку, люди, які проживають на окупованій території, якщо вони не виїжджали і не реєструвались як переселенці, в них не має можливості отримати якусь заборгованість по своїй пенсії. Саме тому багато років представники правозахисних організацій казали, що крім процедури виплати пенсій ВПО, нам потрібен Закон або Постанова КабМіну, які врегулюють, як можуть зареєструватися і отримати заборгованість з виплати пенсій люди, які проживають на окупованих територіях. При чому ми як громадські організації пропонували достатньо простий і при тому адекватний інтересам України механізм контролю – щоб люди, які проживають на окупованих територіях, могли виїхати, фізично підтвердити, що вони живі, подати заяву на виплату пенсії, зазначити чесно, що вони проживають на окупованих територіях, однак при тому, щоб отримувати свою пенсію, їм би все одно треба було виїхати на підконтрольну Україні територію і тут її отримувати. Тобто, пенсія би накопичувалась на рахунку, поки людина не приїде жива здорова і не забере свою пенсію. Так, це би не допомогло лежачим хворим, але частина людей отримала би законні пенсії. На жаль, ці законодавчі ініціативи не отримали тоді належної підтримки. Люди, які проживають в окупації, наразі не мають можливості отримати пенсії. Між тим, важливим кроком є вже те, що люди, які проживають на новоокупованих територіях, якщо вони отримували пенсію, якщо пенсія їм була призначена на момент 24 лютого, їх пенсії наразі продовжуються, тобто автоматично відбувається нарахування. Мені здається, що з часом держава буде готова повернутися до питання виплати пенсії і тим категоріям людей, які залишаються наразі в окупації. Тому що необхідність приїжджати реєструватися по пенсію, підтверджувати факт свого проживання також допоможе цим людям тримати зв’язок з Україною, бути ближчими сюди, виїжджати сюди. Я вважаю, що ми зацікавлені в тому, щоб наші зв’язки з громадянами залишалися сталими. Бо людина, яка не може отримувати пенсію в Україні, так чи інакше буде змушена піти за подачками окупаційної адміністрації, буде змушена отримувати якісь квазівиплати так званих «пенсій» або «соціальних допомог» від окупантів, бо це просто питання фізичного виживання», - Вершиніна.
Щодо захисту прав людини в контексті постраждалого від війни населення, зокрема у нового омбудсмена, на думку експертки можуть бути такі ТОП-3 пріоритети: 1) реєстрація фактів народження та смерті, бо у період воєнного стану це складніше зробити навіть через суд, не кажучи вже про вимушене переміщення людей; 2) питання освіти, яке дуже тісно пов’язане з питанням відсутності соціального житла і прихистку великої кількості людей на території навчальних закладів – державі доведеться або шукати ресурси на розселення всіх переселенців та забезпечення безпеки навчального процесу, або продовжувати навчання дистанційно; 3) соціальне житло, яке потрібне не лише вимушеним переселенцям, але й людям, які продовжують жити вдома, чиї домівки пошкоджені внаслідок бойових дій, і якщо житло не буде відновлене до холодів, то люди не зможуть там перебувати.
Також вона зазначила, що основні важливі зміни, які вона очікує від держави – це: 1) подальша інтенсивна робота Мінсоцполітики щодо удосконалення процедури виплат ВПО та людям, які проживають, на окупованих територіях; 2) рішення від держави щодо будівництва тимчасового соціального житла та бачення того, яким воно буде, як збільшити його кількість; 3) питання цивільних заручників – як намагатися їх забрати, як працювати з їх родинами, як забезпечувати тут їх адаптацію після звільнення.
Експертка також підкреслює, що з моменту повномасштабного вторгнення під час активних бойових дій вона не уявляє, як молоді батьки з окупованих територій зараз можуть пройти процедуру реєстрації новонародженої дитини, отримання українського свідоцтва про народження та оформлення відповідних виплат на неї. Адже раніше для цього батькам із дитиною треба було виїхати на підконтрольну територію та через суд зареєструвати факт народження дитини, а потім подати запит на відповідні виплати. Зараз треба шукати рішення і дати можливість якось реєструватись людям хоча б онлайн, з тим, щоб у подальшому якось ці документи верифікувати й коли людина приїде фізично надати їй оригінали.
«Державі важливо знати, скільки в нас народжується дітей на окупованих територіях. Нам як державі важливо гарантувати, що ці діти в подальшому зможуть отримати українські документи. Вони є наші громадяни», - Вершиніна.