Україна та НАТО запустили новий практичний механізм забезпечення військового постачання, і вже перші чотири країни оголосили про готовність надати таку допомогу. Про це розповіла новопризначена глава місії України при НАТО Альона Гетьманчук у своєму першому ексклюзивному інтервʼю на новій посаді для відеопроєкту Громадянської мережі ОПОРА «Сила вибору».
«Запущений у роботу новий механізм PURL (Prioritised Ukraine Requirements List) — це перелік пріоритизованих потреб України, коли ми разом з американськими партнерами спільно напрацьовуємо перелік пріоритетних потреб, а потім за чіткої координації НАТО європейські держави-члени НАТО мають можливість дуже швидко ці потреби профінансувати. Чотири країни на момент нашої розмови вже долучились до цієї ініціативи і згенерували 1 млрд доларів буквально за два дні», — розповіла Гетьманчук.
На думку новопризначеної глави місії України при НАТО, йдеться не просто про постачання військового озброєння чи техніки, а й про нову філософію, нову роль НАТО в забезпеченні та підтримці безпеки України і потенційно нову роль у майбутньому завершенні війни. За її оцінками, це абсолютно новий зсув, який відбувся після Гаазького саміту.
«За адміністрації Байдена було зроблено все можливе, щоб максимально дистанціювати НАТО від будь-якого постачання летального військового озброєння для України, від будь-якої координаційної ролі, боячись спровокувати ледве не ядерну ескалацію з боку Путіна, і не бажаючи підігравати російським наративам про те, що з Росією воює НАТО, а не Україна. Ми бачимо, що нинішня адміністрація не має таких фобій. Саме адміністрація Трампа запропонувала, щоб закупівлю американських озброєнь координувало НАТО. Це дуже серйозний імпульс, який потрібно підтримати», — розповіла Альона Гетьманчук.
Вона також зазначила, що для НАТО це не лише нова роль, але й нова швидкість, яка може бути, коли є відповіддна політична воля.
Повний відеозапис розмови дивіться на YouTube-каналі «Говорить ОПОРА», а текстову версію інтерв’ю читайте на сайті ОПОРИ.
Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.