Громадянська мережа ОПОРА продовжує системно моніторити ризики, пов’язані з поширенням у публічному просторі риторики, що може посилювати соціальне виключення й радикалізацію та послаблювати суспільну згуртованість. У цьому звіті проаналізовано комунікацію в українському сегменті Telegram у січні 2026 року, зокрема випадки висміювання, приниження й інших форм риторики, які потенційно можуть сприяти нормалізації або виправданню насильства.

Фокус дослідження спрямований не лише на окремі приклади агресивної чи дискримінаційної риторики, а й на їх сукупність як маркер ширших суспільних ризиків. Ідеться, зокрема, про зростання недовіри до державних інституцій, коли частина Telegram-каналів системно просуває образ української влади як “внутрішнього ворога”, а також про поглиблення поділів між “правильними” та “неправильними” українцями через розширення переліку груп, що зазнають маргіналізації в публічному просторі.

У межах дослідження проаналізовано український сегмент Telegram, зокрема 15 найпопулярніших загальнонаціональних анонімних каналів, 46 регіональних анонімних каналів і 6 каналів блогерів. Детальніше з методологією можна ознайомитися за посиланням.

Ключові знахідки: ієрархія ризиків

Загальне резюме

Ми поділили прояви насильницької риторики на три рівні загрози ескалації політично мотивованого насильства чи виключення певних груп із політичного життя (балотування на виборах, проведення публічних акцій та мітингів тощо). Для цього ми керувалися двома критеріями:

  1. Чи є в цьому контенті заклики до насильницьких дій або чи зображає він насильство як виправдану або нормальну дію?
  2. Масштаб і системність поширення такого контенту.

У січні 2026 року насильницька риторика в досліджуваних Telegram-каналах залишалася системною і стабільною, структуруючись навколо кількох ключових напрямів. Із понад 57 тис. повідомлень, опублікованих у 67 Telegram-каналах, 1641 допис містив ознаки насильницької риторики — більше, ніж у грудні (1425), листопаді (1323) та жовтні (1264). Зростання відбулося передусім у категоріях дискредитації мобілізації та військових, а також іншування різних соціальних груп. 

Як і в попередні місяці, прямі заклики до насильства залишаються поодинокими. Водночас фіксується стабільне поєднання делегітимаційної, дегуманізаційної та принизливої риторики з регулярним висвітленням насильницьких інцидентів, що в комплексі формує підґрунтя для зниження чутливості до насильства та посилення соціальної поляризації.

Найвищі ризики ескалації в січні були пов'язані з подальшою системною делегітимацією центральної влади та ключових державних інституцій, насамперед на тлі енергетичної кризи, а також із радикалізацією наративу навколо мобілізації й ТЦК. Крім того, ми виявили ознаки скоординованих інформаційних вкидів: окремі публікації поширювалися десятками каналів майже одночасно і практично з ідентичним текстом. Зафіксовано також подальше відтворення принизливої, дегуманізаційної та демонізаційної лексики щодо різних соціальних груп.

Високий рівень загрози

  • Системна делегітимація центральної влади й ключових державних інституцій. У січні дискредитація влади різко актуалізувалася на тлі тривалих відключень електропостачання під час морозів. Відсутність електроенергії й тепла часто подавалися не як наслідок російських ударів, а як результат корупції та некомпетентності. Основним об'єктом дискредитації залишався Президент: його зображали як людину, яка не зацікавлена в перемовинах, а тому несе відповідальність за страждання громадян. Центральним корупційним сюжетом лишився “Міндічгейт”: Telegram-канали писали, що люди, близькі до Офісу Президента, нібито заробили близько 2 млрд гривень на енергетиці. Антикорупційні органи — НАБУ, САП і ВАКС — зображали не як незалежні правоохоронні структури, а як інструменти політичного тиску. Судову систему дискредитували через резонансні кейси з кадровими призначеннями та майновими деклараціями суддів. Сукупно все це підриває базову довіру до інституцій і формує образ держави, що діє проти інтересів громадян.
  • Радикалізація риторики навколо мобілізації та ТЦК. У січні наратив навколо мобілізації залишався одним із найбільших за обсягом і емоційним навантаженням. Канали фіксували насильство з боку ТЦК по всій країні — у Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі, Рівному, Тернополі, Полтаві й інших містах. Частина каналів подавала інформацію нейтрально, закликаючи компетентні органи зреагувати, тоді як блогери — передусім Мирослав Олешко — використовували ті самі інциденти для формування цілісного антидержавного наративу: ТЦК — “окупанти режиму Зеленського”, мобілізація — “сафарі” й “геноцид”. У Telegram-просторі з'явилася реклама застосунку для відстеження пересування ТЦК, що свідчить про поступову нормалізацію спротиву мобілізаційним заходам.
  • Нормалізація насильства в публічному дискурсі. У січні збереглася практика детального висвітлення насильницьких інцидентів — побиттів, жорстокого поводження з тваринами, сексуального насильства щодо неповнолітніх, вандалізму, побутових конфліктів. Хоча самі по собі такі повідомлення не є закликами до політично вмотивованого насильства, їхня регулярність і тональність сприяють зниженню чутливості до насильства як явища. 

Середній рівень загрози

  • Цілеспрямовані кампанії дискредитації з ознаками скоординованих вкидів. У січні зафіксовано публікації, поширення яких мало ознаки організованих інформаційних операцій: окремі матеріали одночасно розходилися по десятках каналів і містили фактично ідентичний текст. Такі кампанії поєднували звинувачення у корупції або зловживанні владою з принизливою і дегуманізаційною лексикою, а в деяких випадках — із компрометуючими деталями особистого або родинного життя публічних осіб. Попри відсутність прямих закликів до насильства, системне представлення конкретних людей як “ворогів”, “зрадників” або “лицемірів” знижує поріг емпатії й підвищує ризик схвалення агресивних дій.
  • Дегуманізація та приниження широкого кола соціальних груп. У січні дегуманізаційна риторика охоплювала значно ширше коло мішеней, ніж у попередні місяці: крім влади й ТЦК, до неї потрапили “заброньовані”, “ухилянти”, представники громадянського суспільства, волонтери та військові. Характерно, що дегуманізація стала системним інструментом передусім у блогерів, тоді як анонімні канали до неї вдавалися значно рідше. Повторюваність і нормалізація такої риторики створюють фоновий ризик закріплення ієрархічного поділу на “своїх” і “чужих”.

Низький рівень загрози

  • Поодинокі прямі заклики до насильства. У січні зафіксовано кілька прямих закликів до насильства щодо конкретних публічних осіб — переважно з боку тих самих блогерів, які домінують у категоріях дискредитації та дегуманізації. Хоча такі прояви не є системними, їхня публічна присутність у поєднанні з делегітимацією інституцій і демонізацією окремих груп підвищує ризики ескалації насильства у майбутньому.

Лінії конфліктів

У проаналізованому контенті за січень 2026 року чітко простежуються повторювані лінії конфліктів між різними соціальними групами та інституціями. Вони відтворюються з допису в допис і формують стійкі уявлення про “протилежні сторони” суспільних процесів. У перспективі такі протиставлення можуть трансформуватися в соціально-політичні кліважі — стабільні лінії напруження, навколо яких розгортатиметься політична конкуренція. На відміну від класичних кліважів, що мають історичне або територіальне підґрунтя, зафіксовані конфлікти здебільшого є продуктом поточної війни, мобілізаційних практик і трансформацій державного управління. Саме тому вони є динамічними, але водночас потенційно ризикованими з огляду на швидкість їх поширення й емоційну насиченість.

Порівняно з груднем, у січні лінія конфлікту між громадянами і ТЦК стала більш розгалуженою: до неї додалося протиставлення між “тими, хто воює” і “заброньованими”, які публічно підтримують мобілізацію. Також дещо помітнішою стала нова лінія напруження між тими, хто виїхав за кордон, і тими, хто залишився в Україні.

Ключові соціально-політичні конфлікти, які проявлялися в досліджуваному контенті:

  • держава vs громадяни;
  • влада vs громадяни;
  • військовозобов'язані vs держава (ТЦК);
  • “ухилянти” vs держава та суспільство;
  • “заброньовані” vs мобілізовані та ті, хто воює;
  • російськомовні vs українськомовні;
  • військові vs цивільні;
  • українці за кордоном vs ті, хто залишився в Україні.

Статистика

У межах дослідження було зібрано 57826 повідомлень із 67 Telegram-каналів (15 загальнонаціональних анонімних новинних каналів, 6 найпопулярніших каналів блогерів і 46 локальних каналів — по 2 з кожної області, крім АР Крим і Луганської області). Дані охоплюють період з 1 до 31 січня 2025 року. 

За допомогою мовної моделі Ollama Gemma 3 було автоматично виявлено повідомлення, що містять мову ворожнечі, заклики до насильства або іншу насильницьку риторику. Мовна модель визначила 3374 дописи як повідомлення з ознаками насильницької риторики. Після цього вручну було проведено поглиблений контент-аналіз, який показав, що 1641 повідомлення містило ознаки насильницької риторики: 621 — у каналах блогерів, 552 — в загальнонаціональних анонімних каналах, 467 — у локальних анонімних каналах. Детальний опис методології — за посиланням.