Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан — одна з найбільш суперечливих постатей європейського політикуму. Почавши кар’єру в часи європейської інтеграції й трансформації Угорщини, нині політик послідовно переходить від демократичних змін до “неліберальної демократії”, певною мірою — навіть авторитаризму. Безперервно перебуваючи при владі з 2010 року Орбан, схоже, робить усе можливе, щоб залишитися на посаді якомога довше. Ба більше, він і далі дотримується проросійської політики.

Для досягнення своїх політичних цілей Орбан, зокрема, використовує питання України, зловживаючи потребою консенсусного прийняття більшості політичних рішень. Угорщина постійно виступає проти того, щоб ЄС надавав колективну військову підтримку Україні, і блокує низку пов’язаних із цим рішень.

Натомість для блокування процесу вступу України в ЄС офіційний Будапешт формально використовує тему прав угорської нацменшини. Зокрема, українській стороні висувають часто неприйнятні вимоги, про що зазначає “Європейська правда.” Та й щирість “турботи” Орбана про проблеми національних меншин викликає сумніви. 

Утім, віднедавна ситуація змінилася. Під час розподілу керівних посад на саміті ЄС 27 червня Орбан емоційно поговорив із присутнім на заході Володимиром Зеленським, а вже 2 липня прибув у Київ. Результатом цих довгоочікуваних переговорів, по суті, стала домовленість про ймовірне підписання глобальної угоди про співробітництво між країнами.

На пресконференції за підсумками зустрічі Орбан порушив і тему припинення вогню як передумови для прискорення переговорів. На його думку, мирні ініціативи президента України потребують багато часу на втілення. Втім, Зеленський відкинув пропозицію Орбана, посилаючись на відсутність довіри до Путіна.    

Перебуваючи під постійним тиском всередині ЄС, Орбан своїм приїздом дещо згладив напругу щодо українського питання. Однак із великою вірогідністю можна сказати, що це була політична гра, в якій Орбан захищає винятково свої інтереси.    

Після зустрічі з Зеленським прем’єр Угорщини несподівано поїхав у самопроголошене “мирне турне”, зустрівшись із власником Кремля Владіміром Путіним, лідером Китаю Сі Цзіньпіном та колишнім президентом США Дональдом Трампом. Основною темою угорської дипломатії стала війна в Україні та її “мирне” врегулювання.

Для України неприйнятним є факт, що Орбан поїхав у турне як головуючий ЄС, адже Угорщина  головує у Раді ЄС на ротаційній основі. Хоча політик відхрещувався від того, що він подорожує від імені ЄС, але на зустрічі із Путіним позиціонував себе як голос Заходу. Орбан навіть спілкувався щодо майбутньої архітектури безпеки в Європі, назвавши “боротьбу за мир” головним завданням головування Угорщини.

Ще більш неприйнятно те, що Орбан ретранслював російські наративи про “мир в Україні”. Після візиту до Росії прем’єр написав голові Європейської ради Шарлю Мішелю та лідерам ЄС листа з “резюме” своїх переговорів із Путіним, давши зрозуміти: затяжна війна не дасть переваг Україні, тому потрібен мир за будь-яку ціну. У листі Орбан підкреслив: “У найближчі два місяці ми станемо свідками більш драматичних втрат і військових подій на фронті, ніж будь-коли раніше”.

Далі на роль потенційних союзників Орбан обрав Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа, які також активно пропонують мирні ініціативи, де жодним чином не згадано про необхідність відновлення територіальної цілісності й суверенітету України. Ба більше, “швидкий план” припинення війни Дональда Трампа може передбачати поступки українськими територіями.

Своїм “мирним вояжем” Орбан лише підіграє планам Росії “розмити” український мирний план та рятує агресора від міжнародної ізоляції, демонструючи, що Путін не є вигнанцем. Прем’єр Угорщини знехтував одним із принципів Заходу (жодна дискусія про Україну не може відбутися без України), а його самопроголошена ініціатива нівелює узгоджену зовнішню політику ЄС.

Також Орбан просуває свої політичні амбіції й намагається стати одним із посередників врегулювання війни, а в разі перемоги Дональда Трампа на виборах Президента США восени цього року — бути основним комунікатором між ЄС та США. Прем’єр Угорщини відкрито робить ставку на перемогу республіканця і навіть проголосив гаслом свого головування в ЄС “Make Europe Great Again”, яке є переробленим трампівським лозунгом “Make America Great Again”. Згодом Орбанг скоригував девіз до “Make Europe Competitive Again” (“Зробити Європу конкурентоспроможною знову”).

Крім того, за рахунок геополітичних ставок Орбан, імовірно, планує вирішити й внутрішні проблеми, адже його партія “Фідес” на останніх виборах у Європарламент різко втратила підтримку порівняно з останнями п’ятьма роками. Натомість головний опозиціонер Угорщини Петер Мадяр нарощує політичну вагу. Тому потенційні успіхи у зовнішній політиці Орбан легко міг би продати своєму виборцю.

Після турне Орбан розіслав лідерам ЄС свій мирний план, де закликав “змінити напрямок” та зазначив, що Угорщина є “здібним посередником”. Тут варто зауважити: Орбан не пояснив, як його зусилля як “посередника” вплинуть на керівника РФ, не готового до переговорів. Путінський “план остаточного завершення війни”, який російський диктатор презентував власному МЗС напередодні Саміту миру, передбачає капітуляцію України з анексією територій, позаблоковим статусом та іншими неприйнятними для українського суспільства умовами. Путін підкреслив ці тези, спілкуючись із російськими журналістами, а присутній поруч Орбаном не став дистанціюватися від таких заяв.    

В Єврокомісії ж наголосили, що Віктор Орбан не може бути посередником у мирних переговорах, бо принаймні одна зі сторін — Україна — не просила його про це. Натомість Володимир Зеленський вважає, що посередниками можуть стати країни, які мають потужну армію або економічний вплив на агресора — США, Китай та весь Європейський Союз.    

Загалом реакція європейських лідерів на по\здки Орбана була негативною. Офіційні представники європейських інституцій підтвердили відсутність у політика мандату на взаємодію з Росією й почали шукати шляхів для покарання Угорщини. Так, глава Єврокомісії Урсула фон лер Ляєн скасувала візит колегії комісарів у цю країну і відкоригувала рівень представництва на засіданнях під угорським головуванням.

Також міністри закордонних справ країн Євросоюзу можуть проігнорувати саміт глав МЗС в Угорщині, який має відбутися у серпні, організувавши натомість власний у ті ж дати. ЄС поки йде шляхом бойкотування організованих Угорщиною офіційних заходів — так званої “м’якої ізоляції”.

Разом з цим, лунають заклики достроково припинити головування Угорщини в Раді ЄС. Попри юридичні протиріччя, виглядає так, що зробити це можливо, якщо на такий крок буде політична воля. Втім ЄС, скоріше за все, не ризикне створювати такий негативний прецедент. 

Турне Віктора Орбана — лише димова завіса для його власних інтересів, що зрештою шкодить інтересам України, особливо на тлі постійного занепокоєння щодо того, як і коли буде завершена війна. На такі речі слід дивтися прагматично, а за можливості — використати тимчасову зміну іміджу Орбана з користю для інтересів нашої країни. 

Для Цензор.НЕТ