Мир і справедливость нероздільні. Не може бути миру, якщо немає справедливості, і не може бути справедливості, якщо немає миру. Саме для цього і створений Маніфест сталого миру, який описує першочергові кроки для досягнення довгострокового миру після завершення війни в Україні.
Про це йшлося 23 жовтня під час презентації Маніфесту сталого миру “Світ після нашої перемоги”. Захід провела Громадянська мережа ОПОРА в рамках проєкту “Маніфест сталого миру – стратегічний підхід” за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
Документ уже презентували в Ужгороді, Івано-Франківську, Чернівцях, Хмельницькому, Черкасах, Полтаві, Сумах.
Серед авторів маніфесту – Євген Глібовицький (директор аналітичного центру pro.mova), Валерій Пекар, Тарас Стецьків (народний депутат України п’яти скликань), Ганна Гопко (голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС», Міжнародний центр української перемоги (ICUV), народна депутатка Верховної Ради України VIII скликання), Костянтин Батозський (політолог, директор “Агентства Розвитку Приазов'я”), Микола Виговський (громадський діяч). Загалом над створенням документу працювали 24 політичні й державні діячі.
"Частиною цільової аудиторії документа є українське суспільство, бо воно точно мусить знати, як завершиться війна і що буде після перемоги. Але друга частина аудиторії є ключовою – це наші союзники. Відверто кажучи, вони не мають стратегії закінчення цієї війни. Адже вони не прагнуть до повної поразки Росії, так само не бажають програшу України. Це призводить до прогалин у воєнних, фінансових і дипломатичних рішеннях, за які Україна платить кров'ю щодня. Третя складова аудиторії – це ті сили всередині Росії, які створять переворот і почнуть розбивати імперію на шматки. Бо поки країна-агресор залишається імперією, Україна в небезпеці. Головна ідея маніфесту – мир і справедливість. Нам часто кажуть: якщо хочете миру – забудьте про справедливість. Якщо хочете справедливості – забудьте про мир. Але ми в це не віримо, не може бути справедливості без миру і навпаки", – каже викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл Валерій Пекар, один зі співавторів маніфесту.
В документі прописані дві основні мети на післявоєнне майбутнє: відшкодування Україні всіх завданих моральних/матеріальних збитків та покарання агресора через міжнародний трибунал. Притягнення Росії до відповідальності розглядається не тільки в накладанні на неї санкцій, а також у конфіскації державних валютних резервів.
За словами народного депутата 5 скликань Тараса Стецьківа, потрібно виключити країну-агресора з міжнародних організацій.
“На офіційному, і на неофіційному рівнях поставало питання про позбавлення Росії членства в Раді Безпеки ООН і в ООН взагалі. Справа в тому, що Росія в 1991 році після розпаду Радянського Союзу за замовчанням, а не за процедурою, заняла місце в Раді Безпеки ООН. І якщо ми з вами зараз відкриємо статут організації об'єднаних націй, то там є перелік членів Ради безпеки ООН. Там є Сполучені Штати Америки, там є Франція, Англія, Китай і СРСР. Росії там нема. За 30 років Організація Об’єднаних Націй не спромоглась сама навіть цю статтю формально змінити”, – сказав він.
Крім того, як зазначив політолог Костянтин Батозський, багато років РФ використовувала енергетику як зброю, а тому це потрібно обмежити. Зокрема необхідно повністю виключити РФ з безпосередньої торгівлі енергетичними носіями на міжнародному рівні, натомість необхідно вкладати у розвиток власних енергоресурсів з відновлюваних джерел чи з використанням нових технологій.
Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС», співавторка документа, зазначає:
"Чому ми їздимо зараз по регіонах? Бо дуже важливо всередині України мати спільне бачення, як ми хочемо, щоб завершилася війна. Є 10 пунктів формули миру президента, є наш документ. Він більш такий філософський, більш візіонерський і він фактично моделює світ повоєнний, як відновити глобальну архітектуру безпеки і зокрема питання деімперіалізації РФ. Тому що з початку розпаду Радянського Союзу це був кінець епохи комунізму, але не кінець російського імперіалізму. І російська збройна агресія, де-факто геноцид проти України, є продовженням цієї політики.
Я сподіваюся, що завдяки цьому документу (або реакції на цей маніфест), ми в результаті матимемо більш визначений шлях, в якому напрямку потрібно рухатися Україні, та до чого ми маємо врешті прийти", - каже вона.
Під час презентації документу були присутні бізнесмени, проактивні громадяни, студенти, представники громадських організацій та ЗМІ. Здебільшого людей бентежив вплив ескалації бойових дій в Ізраїлі на російсько-українську війну, зокрема українське суспільство. Також присутніх цікавило, чи вірять автори Маніфесту в покаяння росіян після перемоги. Звучали думки щодо того, чи потрібно спершу боротися з формуванням мислення народу в Росії, і лише після – з озброєнням. Гості також цікавились, чи відбудуться вибори під час воєнного стану в Україні, та яким чином це могло б відбутися за яких умов. На що автори зазначили, що наразі є підписи більше 200 громадських організацій, які виступають проти виборів під час війни в Україні.