Вже 26 жовтня в Грузії відбудуться парламентські вибори. Центральною темою передвиборчого процесу став геополітичний вибір між Європою та Росією, який також призвів до поляризації в суспільстві. Ігноруючи внутрішні питання і соціальні проблеми, правляча “Грузинська мрія” й опозиційні сили більше зосереджені на тому, щоб завдати поразки одне одному.

Політична ситуація напередодні виборів

Грузія, як і Україна, стала жертвою імперіалістичної політики Російської Федерації. Роками підтримуючи сепаратистів у Південній Осетії та Абхазії, а також за допомогою власних регулярних військ у 2008 році Росія де-факто встановила контроль над частиною суверенної території Грузії.

Нині ж правляча в країні партія “Грузинська мрія” хоче вибачитися перед незаконною владою окупованих територій за війну 2008 року, тим самим підігруючи російським геополітичним прагненням. “Грузинська мрія” перебуває при владі з 2012 року, і в зовнішній політиці раніше була орієнтована на вступ до Європейського Союзу. Однак із початком російського вторгнення в Україну офіційне Тбілісі дедалі більше розвертається у бік Росії.

Наприклад, Грузія прийняла скопійований за російським зразком закон про “іноземних агентів”, а також відновила авіасполучення з РФ, відмовилася вводити антиросійські санкції та навіть економічно поглибила співпрацю з агресором. У 2023 році дохід, отриманий із Росії, становив 10,3% від грузинського ВВП, тоді як у 2021 році цей показник дорівнював 6,3%. Ба більше, у країні навіть прийняли закон про заборону “пропаганди ЛГБТ”, що теж копіює російську державну політику. 

Такими діями влада Грузії фактично зупинила процес євроінтеграції — лідери Європейського Союзу офіційно підтвердили зупинку процесу вступу Грузії до ЄС. Захід припинив фінансування низки важливих проєктів та пряму фінансову допомогу країні. 

Також Грузії загрожує скасування безвізового режиму з ЄС. Натомість Росія все більше розширює безвіз із Грузією, дозволивши трудовим мігрантам перебувати на території РФ більше 90 днів.

Показово, що під час презентації передвиборчої програми “Грузинська мрія” назвала своїм пріоритетом вступ в ЄС, але водночас відвела помітне місце для розвитку відносин з Росією. Ймовірно, так грузинська влада намагається спантеличити опозиційно налаштованих виборців та залучити на свою користь проєвропейську частину електорату. 

Водночас партія влади будує свою кампанію на основі найпростіших емоцій — ненависті, страху тощо. Наприклад, у передвиборчій рекламі “Грузинська мрія” проводить паралелі між жахами війни Росії проти України і потенційною перемогою опозиції в Грузії. Партія розмістила зображення зруйнованих українських міст поруч із пейзажами цілих міст Грузії та перекресленими номерами опозиційних партій у виборчих бюлетенях. Врешті, влада навіть оштрафувала медіа, які відмовилися поширювати подібну рекламу.

Саме ж керівництво “Мрії” поширює теорію змови про “партію глобальної війни”, яка хоче втягнути Грузію разом з Україною у конфлікт із Росією.

Схоже, “Грузинська мрія” прагне не тільки не допустити опозицію до влади, а й сформувати однопартійну систему правління. Провладна партія відкрито заявляє, що хоче мати конституційну більшість у парламенті, аби зачистити політичне поле, зокрема ліквідувати “Єдиний національний рух” (засновник — Міхеїл Саакашвілі), а також “партії-сателіти” — а так можна назвати майже будь-яку опозиційну силу. 

Додатково влада пояснює, що конституційна більшість потрібна, щоб вносити зміни до основного закону задля “мирного возз'єднання територій”. Однак влада не уточнює, звідки може з’явитися перспектива такого “возз’єднання” — звісно, якщо не йдеться про обмін зовнішньополітичного вектору країни на фальшиве повернення територій. За таких обставин очевидно, що Росія добровільно не поверне території, а створить умови для подальшого збереження контролю над окупованими регіонами і водночас повернення в свою орбіту всієї Грузії. Одним із механізмів для цього називають створення конфедерації.

Основні обличчя передвиборчої кампанії

До офіційної передвиборчої боротьби долучився мільярдер-засновник і почесний голова партії “Грузинська мрія” Бідзіна Іванішвілі, який майже напевно має зв’язки з РФ. За даними журналістських розслідувань, політик володіє нерухомістю в Росії та отримує звідти прибуток.

Крім цього, паралельно з прийняттям закону про “іноагентів”, в інтересах олігарха в прискореному режимі прийняли зміни про податкову амністію для полегшеного переведення активів з офшорних компаній до Грузії. ОПОРА раніше пояснювала, що цей закон дозволяє Іванішвілі на пільгових умовах заводити в країну офшорні гроші, а Грузія може стати фінансовим раєм для російських олігархів. 

В іншому список “Мрії” особливо не здивував: чинний прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе, близький соратник Іванішвілі, став другим номером передвиборчого списку, а Іраклій Гарібашвілі, голова партії і колишній прем’єр-міністр, — третім.

Провладній партії опонують президентка країни Саломе Зурабішвілі та низка опозиційних сил. На цих виборах заборонено створювати політичні блоки, тому політичні партії де-факто об'єдналися в коаліції та реєстрували своїх кандидатів у списках провідних партій. Основу проєвропейських сил становлять чотири коаліції: “Єдність”, “Коаліція за зміни”, “Сильна Грузія” та “Гахарія — За Грузію”.   

Аби повернути країну на європейський вектор розвитку та збільшити шанси роздробленої грузинської опозиції, Саломе Зурабішвілі створила план дій під назвою “Грузинська хартія”, довкола якого вона намагається об’єднати різні партії. Також політикиня пропонує опозиції вже зараз почати створення “тіньового” технократичного уряду на випадок успіху на виборах.

Разом з цим, грузини яскраво демонструють свою прихильність до європейських цінностей. За 6 днів до виборів неурядові організації Грузії за підтримки Саломе Зурабішвілі та головних опозиційних партій організували багатотисячну акцію “Грузія обирає Євросоюз”. Однак для “Грузинської мрії” перемога опозиції — абсолютно неприйнятний варіант.    

Чи готова “Грузинська мрія” до демократичного перезавантаження влади?

Вперше в історії країни вибори відбуваються повністю за пропорційною системою з порогом у 5%. На минулих виборах у 2020 році застосовувалася змішана система — пропорційна разом з виборами в мажоритарних округах. Тоді провладна партія перемогла на всіх мажоритарних округах, отримавши 30 мандатів, а також 60 мандатів за пропорційною системою з підтримкою 48,22% голосів.  

Враховуючи амбітну мету влади — отримати конституційну більшість (113 депутатів), в умовах пропорційної системи “Мрія” потребує значно більшої підтримки, ніж на минулих виборах. Однак соціологічні опитування вказують, що провладна партія може не здобути не тільки конституційної більшості, а й простої, необхідної для формування уряду.

Відповідно до опитувань компаній SAVANTA й Edison Research, підтримка “Грузинської мрії” коливається у межах 35%, натомість сукупні рейтинги чотирьох ключових опозиційних сил становлять більше 50%. Однак проурядовий телеканал “Імеді” стверджує, що правлячу партію “Грузинська мрія” підтримують 59,5%, і лише дві опозиційні партії долають бар'єр у 5%.

Опозиція має цілком реалістичні шанси сформувати перший коаліційний уряд, але, як бачимо, “Грузинська мрія” під керівництвом Бідзини Іванішвілі впевнена, що здобуде вирішальну перемогу. І для цього влада докладає багато зусиль.

Новини та проміжні звіти про хід виборчого процесу від двох впливових громадських організацій Transparency International Georgia (TI- Georgia) та Міжнародного суспільства за чесні вибори та демократію (ISFED) вказують на такі тенденції:

  • Використання адміністративного ресурсу стало доволі масштабним. На виборчі заходи “Мрії” мобілізують працівників бюджетних установ, в інтересах провладних кандидатів активізують або запускають місцеві бюджетні програми, а також відкривають інфраструктурні об’єкти. Фіксується порушення принципу політичної неупередженості органів публічної адміністрації.
  • Влада, ймовірно, організовує систему контрольованого голосування, оскільки централізовано збирає персональні дані виборців, а також масово вилучає посвідчення особи.
  • Відбуваються порушення принципу рівності суб’єктів виборчого процесу, зокрема влада перешкоджає проведенню агітаційних заходів опозиційних партій та розміщенню агітації.
  • Фіксуються випадки непрямого підкупу з боку активістів правлячої партії.
  • Мають місце політично вмотивовані призначення в освітній сфері задля збільшення підтримки провладної партії.
  • Передвиборча кампанія відбувається з елементами насильства, залякувань, образ та пошкоджень агітаційних матеріалів.
  • Спостерігається психологічний тиск на виборців, зокрема через поширення недостовірної інформації про те, що за допомогою електронних пристроїв, використаних у день виборів, стануть публічними результати волевиявлення громадян.
  • Партія влади використовує зображення представників громадських організацій в образливому та принизливому контексті.
  • Центральна виборча комісія та МЗС не виявили зацікавленості у створенні більшої кількості виборчих дільниць за кордоном. А це, як показують вибори в Молдові, може суттєво вплинути на результати волевиявлення.

У разі спірного результату виборів великої соціально-політичної напруги навряд чи вдасться уникнути. Однак найгірший сценарій — якщо “Грузинська мрія” сфальсифікує результати волевиявлення — вірогідно, призведе до заворушень. У цьому році у світі вже відбувалися подібні ситуації, зокрема після встановлення результатів президентських виборів у Венесуелі.   

Як показує історія, грузини не мовчатимуть і вийдуть на протести, аби захистити свої права. У світлі таких можливих подій тривожним виглядає той факт, що МВС Грузії призначило Звіада Харазішвілі забезпечувати правопорядок та реагувати на порушення на виборах. Це людина, проти якої Міністерство фінансів США ввело санкції за серйозні порушення прав людини. Також Харазішвілі відомий своїм жорстоким поводженням із політичними опонентами та мирними протестувальниками.

Сподіватимемося, що встановлення результатів виборів у Грузії відбудеться мирно й демократично, а виборчим суб’єктам вистачить політичної волі не допустити в країні хаосу. 

Для Цензор.НЕТ