17 липня Російська Федерація припинила свою участь у Чорноморській ініціативі з вивезення українського продовольства. Додатково Кремль відкликав гарантії безпеки для судноплавства в районі північно-західної акваторії Чорного моря та пригрозив ризиками суднам, які наважаться наближатися до українських портів. Також російські війська почали систематично знищувати зернову інфраструктуру півдня України, насамперед порти Одещини, задіяні в “зерновій угоді”.
Ракетні удари — складова цілеспрямованої політики терору та шантажу. Російська Федерація намагається послабити Україну та її союзників, змусити Захід піти на поступки і зняти частину санкцій, які мають дуже негативний вплив на сільськогосподарський сегмент агресора. Також Кремль прагне довести, що де-юре залишається учасником “зернової угоди”, а без нього функціонування ініціативи неможливе. Особливо це виявилося на тлі можливості продовження дії Чорноморської ініціативи без Російської Федерації.
Не обійшлося й без комерційної складової: останні півтора року Росія відбирала ключові українські ринки та через саботаж “зернової угоди” намагалася зменшити залежність світу від українського зерна. Ба більше, Росія хоче витіснити Україну зі світового ринку та просуває план експорту свого зерна в Африку за участі Катару й Туреччини. Втім, наразі цей план агресору не вдається.
Знищення зернової інфраструктури України має на меті зменшити її пропускну здатність навіть у разі поновлення зернової ініціативи або аналога. Тоді світ залежатиме від російського зерна. На думку українських посадовців, Путін хоче зробити Росію “зерновою надімперією”.
Однак ракетний терор не повинен бути інструментом міжнародної політики. Через тиск та рішучі дії світових лідерів російському диктатору слід вказати на неприпустимість морської блокади. Водночас переговори з РФ не мають скасовувати інші кроки, такі як посилення протиповітряної оборони України. Також варто шукати альтернативні та розширювати наявні шляхи вивезення українського зерна. Вони не замінять експорт морськими шляхами, але будуть ефективними, особливо після початку жнив в Україні.
Європейський Союз прагне збільшити потужності сухопутного експорту зерна автомобільним і залізничним транспортом. Своєю чергою Хорватія запропонувала Україні свою залізничну мережу та порти в Адріатичному морі. Також не варто забувати про збільшення ролі дунайських портів, які можуть вийти на показник 3 млн тонн на місяць. Крім цього, українська сторона наполягає на розвитку Адріатичного та Балтійського транспортних коридорів.
Попри російський терор, Україна шукає шляхів для відновлення експорту своєї продукції. Завдяки спільним зусиллям світової спільноти шантаж голодом не матиме успіху, а продовольча безпека світу буде відновлена.
Для Цензор.НЕТ