Внаслідок повномасштабної агресії росія захопила низку територій Херсонської, Запорізької, Харківської областей, Миколаївської областей, нові громади Донецької та Луганської областей.

 Держава-агресор уже взялася встановлювати незаконну систему управління, намагаючись закріпитися на окупованих територіях.

Станом на тепер можна говорити про такі підходи росії до управління захопленими територіями України:

  • незаконні формування "ДНР" та "ЛНР" делегують своїх представників для управління новими захопленими громадами Донецької та Луганської областей, заявляючи про "належність" усієї території двох регіонів до самопроголошених утворень;
  • на захоплених територіях Запорізької, Миколаївської областей,  Херсонської, Харківської областей окупанти оголошують про "призначення голів військово-цивільних адміністрацій". При цьому навіть з погляду роспропаганди до кінця не зрозуміло, хто, як і навіщо їх "призначив";
  • окупанти проводять незаконні акції під виглядом зборів громадян щодо "тимчасового приєднання" окремих громад Запорізької, Миколаївської або Харківської областей до формувань "Л/ДНР" або Криму відповідно;
  • росіяни готують незаконні акції під виглядом референдуму з метою відокремлення територій Херсонської, Запорізької, Харківської областей від України та оголошення погроз "приєднати" їх до росії;
  • так звані чиновники на території АР Крим незаконно встановлюють економічні, соціальні та господарські зв’язки між окупованим півостровом та територіями Херсонської і Запорізької областей, заявляючи про плани відновити "єдиний господарський комплекс". Ці дії посилюються заявами окремих депутатів держдуми про плани росії створити з українських територій так званий Кримський федеральний округ;
  • розповсюджується інформація про плани окупантів провести акції з імітацією голосування про приєднання формувань "Л/ДНР" до Росії в адміністративних кордонах Донецької та Луганської областей.

На тимчасово окупованих територіях поки що не проглядається цілісного та універсального підходу окупанта до управління. Це можна пояснити тим, що росія мала більш амбітні плани захоплення України і готувалася до серйознішого політичного сценарію.

Зокрема, СБУ повідомляла про затримання в різних регіонах України організаторів так званої "федеративної України", ідея якої полягала у відокремленні окремих регіонів та проголошенні "самостійних" утворень.

Якщо спиратися на пропагандистські заяви напередодні повномасштабної війни, росія планувала після захоплення значної частини України запустити псевдополітичний процес між "державами-регіонами", позбавляючи країну суб’єктності.

Станом на квітень 2022 року, відповідно до публічних повідомлень, проглядаються дві можливі стратегії росії. 

Перша передбачає продовження "клаптикових" ініціатив, коли в окремих громадах невідомо хто "самовизначається" про тимчасове приєднання до "Л/ДНР" чи Криму або про "життя у вільному плаванні" без чіткого оголошення політичного майбутнього цих територій. Такий сценарій потенційно може зберегти переговорний трек, в якому росія досі зацікавлена. Він дозволяє державі-агресору "відкотити" ці незаконні акції назад і ухилитися від прямої відповідальності за них. При цьому окупант може продовжувати встановлювати "зв’язки" нових захоплених територій з росією, Кримом і терористичними формуваннями "Л/ДНР". 

Інший сценарій – "нова квазіюридична реальність" – передбачає  проведення фейкового референдуму щодо "проголошення незалежності" територій або навіть їх приєднання до росії.

Другий сценарій означає смерть переговорів між Україною та росією, про що вже заявив президент України, та виникнення ще однієї підстави для посилення санкційного тиску на державу-агресора. Однак, враховуючи неадекватні спроби путіна постійно підвищувати ставки, вірогідність такого сценарію є високою.

Аналіз перспективи псевдореферендумів з погляду національного законодавства та міжнародного права не має великого сенсу. Ніхто в світі не визнає кроків, які базуються винятково на воєнній силі і примусі окупанта.  

Втім, їх мета – створити уявні підстави для самої росії, щоб заявити про неможливість звільнення цих територій.

Розрахунок простий: якщо росія скаже, що це їхня територія (або визнана нею), всі мають під загрозою нової ескалації де-факто прийняти цей факт. Фактично йдеться про таку саму стратегію, яка була застосована на території Донецької та Луганської областей. Спочатку рф "визнала" "Л/ДНР" в адміністративних кордонах Донеччини та Луганщини, а потім заявила про неможливість угоди з Україною без визнання "нової" реальності не тільки у Криму, а й на Донбасі.

Події 2022 року об’єднують з попередніми кримським та донбаським сценаріями не лише незаконні піар-акції, які росія називає "референдумами". Їх проведенню передувало створення нової політичної реальності на захоплених територіях шляхом провокування великої кількості біженців та ВПО, політичні переслідувань, катування та фільтрація — фактично, чистки населення.

Міжнародне право та українське законодавство не містять жодних зачіпок для росіян щодо реалізації їх злочинного наміру.

Конституція України та Закон України "Про всеукраїнський референдум" забороняють проведення будь яких референдумів щодо перегляду цілісності і недоторканності території України в межах існуючого кордону, а поширення суверенітету України на всю її територію встановлене Конституцією України, не кажучи вже про заборону проведення виборів та референдумів під час правового режиму воєнного стану.

При цьому в Керівних принципах щодо референдумів Венеційської комісії чітко вказано, що використання референдумів повинне підпорядковуватися правовій системі а цілому. Зокрема, референдум не може бути проведений, якщо Конституція його не передбачає. 

Як уже було вказано вище, не варто аналізувати, наскільки грабіжник підкований у правових питаннях. Важливо затримати його і притягнути до відповідальності.  

Копирсання у юридичних нюансах запланованого пограбування має сенс лише тоді, якщо його розглядати як системний і послідовний прояв знищення прав і свобод українських громадян. Наші співгромадяни силою позбавлені права брати участь в управлінні своєю державою, гарантованого Загальною декларацією прав людини 1948 року, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року та іншими міжнародними документами. Справжнє відновлення конституційних прав громадян України, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, можливе лише після їх звільнення. При цьому, відповідно до міжнародного права, окупація території не наділяє окупанта жодними правами на неї, а окупована країна не втрачає суверенитету над своєю територією. 

Разом із констатацією нікчемності фейкових референдумів важливо дати орієнтири громадянам України щодо того, як діяти у складних умовах окупації:

  • по-перше, громадянам України необхідно максимально уникати будь-яких форм участі у незаконних піар-акціях окупанта. Безумовно, варто враховувати реальні безпекові умови та наслідки примусу.
  • по друге, громадяни, які братимуть участь в організації і проведенні фейкових референдумів (наприклад, члени комісій), повинні усвідомлювати свою перспективу бути позбавленими волі від 5 до 10 років з обмеженням права займати важливі посади.

Є рекомендації і для іноземних партнерів України.

Важливо не лише декларувати  юридичну нікчемність фейкових референдумів, а й рішуче відкидати спроби агресора силою поставити їх перед "фактом" виникнення нових обставин.

Практичною протидією незаконним акціям росії має стати попередження громадян будь-яких країн про неминучість персональних санкцій та іншої відповідальності за участь в організації таких акцій або "спостереженні" за ними. Це, як мінімум, припинить практику залучення збитих "політичних льотчиків" до злочинних акцій росії.

Олександр Клюжев, спеціально для Української правди