У 2024 році Угорщина може посилити свої позиції у структурі Європейського Союзу, очоливши за певних обставин дві ключові інституції — Раду Європейського Союзу, яку ще називають Радою Міністрів, і Європейську Раду. Зважаючи на послідовну антиукраїнську політику прем’єр-міністра Віктора Орбана, таке головування може мати деструктивні наслідки для нашої країни.
Рада Європейського Союзу представляє уряди країн ЄС, які ухвалюють рішення на рівні профільних міністрів. Вона приймає законодавчі акти, зокрема бюджет ЄС, переважно разом із Європейським парламентом, а також координує політику держав-членів, розробляє спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС, укладає міжнародні угоди. До того ж Рада міністрів юридично схвалює запровадження санкцій проти Росії.
Головування у Раді змінюється кожні шість місяців, і з липня цього року наступає черга Угорщини. Віктор Орбан уже анонсував свій план дій: він хоче завести Угорщину “ще глибше всередину” Ради, “окупувати” її й переконати країни ЄС у правильності угорських цінностей та ідеалів.
У світлі майбутнього угорського головування Європарламент влітку минулого року прийняв необов’язкову резолюцію, в якій висловив сумнів у здатності Угорщини очолювати Раду ЄС через невідповідність політики країни європейському законодавству і цінностям. Цього ж року правоцентристський депутат Європарламенту від Фінляндії Петрі Сарвамаа ініціював петицію про позбавлення Угорщини права голосу в Раді ЄС відповідно до статті 7 Договору про ЄС, яка зібрала 120 необхідних підписів євродепутатів.
Зрештою 18 січня Європарламент засудив навмисні, безперервні й систематичні зусилля угорського уряду, спрямовані на підрив основоположних цінностей ЄС. Парламент також закликав Єврокомісію визначити, чи вчинила Угорщина “серйозні та постійні порушення цінностей ЄС”, передбачені статтею 7(2) Договору про ЄС. Утім, механізм позбавлення права голосу за статтею 7 тривалий і складний. Він потребує консенсусу, а прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо вже заявив, що не дозволить позбавити Угорщину права голосу в Раді ЄС.
Водночас дипломати ЄС наголошують, що не варто переоцінювати вплив угорського головування, а деякі політики вважають такі кроки контрпродуктивними. Прем’єр-міністр Бельгії Александер Де Кроо підкреслив, що головування — не лише привілей, а й обов’язок. Саме тому, на його думку, заборона очолити Раду ЄС може бути кроком, який “ставить Угорщину в привілейоване становище”, оскільки зобов’яже її “проявити свою позицію” та “бути посередником”.
Справді, до повноважень голови Ради належить забезпечення узгодженості й безперервності процесу ухвалення рішень, пошук практичних рішень проблем ЄС і координація зв’язків між іншими інституціями ЄС. Для цього він має діяти як чесний та нейтральний посередник, ставлячи ефективність Ради вище власних національних інтересів. Водночас очільник Ради не має жодних привілеїв порівняно з іншими її членами. Так, він більше впливає на порядок денний, але навіть піврічну програму головування країна не приймає та не реалізує одноосібно.
Лісабонський договір передбачає так зване “тріо головуючих держав”: три президенти працюють разом над загальним 18-місячним порядком денним, а попередній і наступний голови допомагають нинішньому. Так інституація може планувати свою роботу довгостроково. Зараз разом з Угорщиною в “тріо” входять Іспанія та Бельгія, яка й очолює Раду.
Цілком імовірно, що Орбан порушуватиме єдність ЄС щодо санкційної політики проти Росії, а також впливатиме на євроінтеграційні темпи України через, приміром, саботування відкриття розділів під час переговорів із нашою країною.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба переконаний, що в ЄС є чіткий графік ухвалення рішень, а Україна “переживе” головування Орбана. Схожої думки дотримується очільниця Представництва ЄС в Україні Катаріна Матернова, яка заперечила, що будь-чиє головування “може вплинути на рішення щодо чогось у той чи інший бік”.
Крім того, Орбан може стати тимчасовим очільником Європейської ради. Чинний її президент Шарль Мішель вирішив цьогоріч балотуватися до Європарламенту, і в разі перемоги він достроково залишить свою посаду. Лідерам ЄС доведеться швидко знайти наступника Мішелю, адже, якщо цього не станеться, згідно з Регламентом Європейської ради, тимчасово виконувати повноваження її президента має лідер країни, яка на той момент головує в Раді міністрів ЄС.
На відміну від Ради ЄС, Європейська рада визначає політичний напрямок та пріоритети ЄС, а під час її самітів президент має визначальний вплив. Можна здогадатися, яким би був результат останнього саміту Євроради, якби її президентом був Орбан, а не Шарль Мішель — початок переговорів з Україною навіть не розглядали б. Угорський прем’єр-міністр навіть надсилав Шарлю Мішелю листи з проханням не виносити на порядок денний грудневого саміту ЄС питання, пов’язані з Україною.
На засіданнях Єврорали учасники вирішують багато інших стратегічно важливих питань. І сценарію, за якого Орбан безконтрольно керуватиме нею, лідери ЄС хочуть уникнути. Шарль Мішель вважає, що для цього є необхідні інструменти, якщо на їх використання буде політична воля. Експерти прогнозують, що після євровиборів у лідерів ЄС буде три спроби обрати нового голову Євроради, а Мішель завчасно повідомив про своє рішення балотуватись, аби інші гравці підготувалися.
Саме тому вже нині триває пошук політиків на цю посаду. Президентом Євроради може стати колишній прем’єр Італії Маріо Драгі, нинішній прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес чи очільник уряду Данії Метте Фредеріксен. Також називають кандидатуру президента Румунії Клауса Йоганніса. В кожному разі, час ще є, а для нас важливо, що очолить Єврораду, найімовірніше, проукраїнський політик, бо іншим кандидатам буде складно отримати підтримку лідерів ЄС.
Втім, Угорщина лишається членом Євросоюзу, і Україні ще неодноразово доведеться з нею перетинатися. Найкращим варіантом стало би перезавантаження українсько-угорських відносин, але поки що така перспектива видається примарною. Українські посадовці попередньо домовилися з главою МЗС Угорщини Петером Сіярто про чергову зустріч у кінці січня. Її ключовими темами мають стати організація зустрічі Володимира Зеленського і Віктора Орбана для просування важливих для України рішень у Європейському Союзі.
Для Цензор.НЕТ