Головною перешкодою на шляху до ефективного функціонування Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) залишається присутність Росії у її складі. Хоча можна небезпідставно вказувати на недоліки роботи ОБСЄ на тлі вторгнення Росії в Україну, вона все ж залишається найбільшою регіональною організацією, яка об’єднує 57 держав Європи, Центральної Азії та Північної Америки для розвитку політичного діалогу та співробітництва у сфері безпеки в усіх її вимірах.
Натомість Росія після початку повномасштабного вторгнення блокує роботу ОБСЄ, зокрема в українському питанні. Приміром, у 2022 році Росія не підтримала продовження мандата Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Очевидно, Кремлю було критично важливо не допустити додаткових перевірок дотримання прав та свобод людини й інцидентів щодо порушення базових принципів та зобов’язань у рамках ОБСЄ.
Ба більше, цьогоріч Росія перешкоджає затвердженню бюджету ОБСЄ, ветує призначення Естонії і Мальти наступними головами організації та блокує обрання керівників ключових інституцій. Аби зберегти організацію функціональною, Північна Македонія, яка нині головує в ній, дозволила Сєрґєю Лаврову взяти участь у міністерській зустрічі в Скоп’є.
Уперше з лютого 2022 року російського злочинця допустили на захід із західними міністрами закордонних справ. Щоправда, російській делегації довелося летіти через Грецію, а не Болгарію, адже остання не захотіла пропускати Марію Захарову. Приїзд представників зовнішньополітичного відомства Росії викликав неабиякий спротив серед наших союзників — через присутність Лаврова поїздку в Скоп’є проігнорували міністри 13 країн, а більшість тих, хто все ж приїхав у Скоп’є, лишили виступати замість себе заступників, помічників або й просто послів.
Лавров мав змогу послухати кілька емоційних виступів із засудженням російської війни, а українська та кілька інших делегацій залишили зал засідань під час його виступу. І недарма: міністр закордонних справ РФ повторив шаблонні наративи про нацистів, створення антиросійського плацдарму в Україні, філософію геополітичної експансії Заходу тощо.
Найбільш цинічна теза в його заяві зводилася до того, що він не бачить сенсу в збереженні ОБСЄ. Лавров назвав організацію “ущербною” і такою, що перебуває “на краю прірви”, а згодом на пресконференції заявив про високу ймовірність розпаду ОБСЄ, нагрубивши при цьому західним журналістам.
Деякі західні політики продовжують наївно вважати, що Росія готова до справжньої дипломатії. Задля збереження ОБСЄ західні країни пішли на поступки, але Кремль тільки висміює міжнародне право, продовжуючи шантажувати світ. Так, у Скоп’є врешті вдалося знайти компромісні рішення: Росія погодилася на тимчасове призначення керівних осіб, а в 2024 році в організації головуватиме Мальта.
Однак, вочевидь, за деякий час Росія відновить шантаж організації та, ламаючи санкції, знову потрапить у Європу. Саме тому правильною стратегією було б виключення Росії з організації, але цьому заважає консенсусний спосіб прийняття рішень. Існує так звана формула “консенсус мінус один”, яку застосовують у випадку серйозних порушень принципів ОБСЄ. Вона вимагає згоди 56 з 57 членів ОБСЄ щодо одного з членів організації, але навряд чи Білорусь або Угорщина проголосують за таке рішення.
Втім, консенсусне правило стало в нагоді Російській Федерації для руйнації ОБСЄ. Тож українська сторона вважає, що єдиний спосіб врятувати організацію — перезапустити її без РФ. Чи підуть на такий крок інші країни — питання дискусійне. Водночас цей рік продемонстрував, що світ може бути твердим у виключенні агресора з міжнародних майданчиків.
Так, московський режим минулоріч пролетів на всіх значних виборах — до Ради з прав людини, ЕКОСОР, Міжнародного Суду ООН, Виконради ЮНЕСКО, Виконради ОЗХЗ, Міжнародної морської організації. Тож поки ОБСЄ не позбудеться Росії, конструктивної та ефективної роботи не буде. А доти тимчасовим кроком може стати максимальна ізоляція Росії в організації — як це зробила Польща, не пропустивши, попри погрози, Лаврова на міністерську зустріч ОБСЄ у Лодзі.
Для Цензор.НЕТ