Матеріал створено в рамках проєкту "Просування демократичної доброчесності та врядування в Україні", що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за підтримки ЄС. Його зміст є виключною відповідальністю Громадянської мережі ОПОРА і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

Наскільки уряд і місцева влада підготувалися до проходження зимового сезону в умовах війни? Як корупційні скандали вплинуть на бажання партнерів фінансувати енергетичні проєкти? Чому кияни можуть стати заручниками конфлікту Володимира Зеленського і Володимира Кличка? Про виклики проходження цьогорічної зими у новому випуску "Сили вибору" Ольга Айвазовська говорить із президенткою DiXi_Group Оленою Павленко. 

«Системні атаки на генерацію електроенергії почнуться в жовтні»

Пані Олено, маємо заклик влади готуватися до найважчої зими за всі роки великої війни. Чим наступна зима може відрізнятися від попередніх?

Це буде п'ята зима після чотирьох дуже складних. Уявімо людину, яка біжить марафон уже п'ятий рік: вона втомлена, в неї з’явилося багато проблем зі здоров'ям. Враховуючи, що ми втратили 70% нашої генерації, то, умовно кажучи, 70% легень у цієї людини вже не працюють. У такому режимі нам доведеться «пробігати» п'яту зиму.

Звісно, будуть фактори, які нам допомагатимуть. Європейські метеорологи попередньо прогнозують, що зима буде м’якшою за попередню й не буде температури мінус двадцять. Цей чинник, можливо, зіграє нам на користь, але, наприклад, нам на шкоду зіграють російські атаки. Росіяни й надалі будуть модифікувати свою тактику.

Ми небагато знаємо про це, але росіяни атакували, наприклад, газовидобуток майже ціле літо. І ми ще побачимо системні атаки на генерацію електроенергії. Думаю, вони почнуться в жовтні, з початком опалювального сезону. І буде реально боляче від кожного удару. Так було торік і позаторік.

Отже, наскільки ми готові до цієї важкої зими?

Судячи з публічної інформації, в нас усе не так вже й погано. Маємо запаси вугілля. Нам обіцяють, що всі атомні станції до початку опалювального сезону будуть готові й працюватимуть на максимум. Навіть газ у сховищах є. Обережно скажу, що ситуація в нас трішки краща, ніж у деяких країнах Європейського Союзу, які не встигли накопичити достатньо газу у своїх сховищах, — наприклад, у Німеччині.

Рівень захисту — ще один фактор. Нагадую: в нас є великі трансформаторні станції, інші об'єкти, які важко захистити. Щось можна захистити дроновою сіткою, щось — накрити, але ТЕС чи атомну електростанцію не накриєш. Проте чимало критичних об’єктів Україна все ж змогла захистити.

Людський ресурс — складний фактор, тому що в енергетичному секторі, як і в будь-якому іншому, людей мобілізують. Не вистачає інженерів та енергетичних менеджерів у містах, людей, які можуть займатися підключенням децентралізованої генерації.

Ще один фактор — наскільки ми розбудовуємо нашу децентралізовану генерацію: когенераційні установки, сонячні станції, батареї на рівні громад, міст.

Наскільки важливим є імпорт електроенергії з ЄС і чи можемо ми на нього розраховувати?

Роль Європейського Союзу в проходженні зими, принаймні в частині постачання електроенергії, важлива. Раніше імпорт електроенергії вважався лише технічною допомогою. Коли потрібно було щось трішки підтягнути в аварійному режимі, ми брали електроенергію з ЄС. Зараз це комерційний імпорт, який закриває багато потреб узимку, коли в нас не вистачає своєї генерації. І ці можливості зростають із кожним роком.

Як ви прогнозуєте подальше отримання фінансування від партнерів і донорів?

Я б поставила тут мінус через корупційні скандали, в які ми зайшли минулого року. Гроші давати нам не перестали. Фонд, який займається саме енергетичним сектором, — величезний: там уже понад два мільярди євро. Але майже всі ці гроші вже витрачені. А для того, щоб швидко отримати наступні й не зазнавати маси перевірок, нам починає бракувати довіри партнерів.

Допомога є, але зараз потрібно по-перше, посилювати прозорість і комунікацію з міжнародними партнерами в контексті грошей. Звітувати за все, що ми витрачаємо. По-друге, інвестувати в людей і шукати, хто ще може долучатися до допомоги саме в енергетичному секторі. Навіть для громадськості ще є дуже багато роботи.

Як перезавантаження уряду вплинуло на спроможність підготуватися до зими?

Є точки, які були послаблені після перезавантаження, але залишилися й деякі дорослі.

Важливо, щоб у новому уряді була максимальна комунікація між ключовими стейкхолдерами, залученими в підготовку до зими. У нас бюрократи люблять ставити щось на паузу, щось уточнювати, а потім три місяці воно виконується. Зараз усі ці бар'єри треба зняти.

Мені шкода, що з уряду пішли люди, які мали практичний досвід розбудови децентралізованої генерації. Колишній голова Агентства з відновлення Сергій Сухомлин фокусувався саме на предметних речах. Його не вистачатиме в новому уряді.

Те, що колишній прем'єр Денис Шмигаль зараз на посаді міністра енергетики, я вважаю, добре. Людина бачила значно ширший контекст, тому зараз буде легше працювати саме в енергетиці. В нього добрі стосунки з донорами і міжнародними партнерами. Це шанс повернути довіру.

«Просто спустити згори план стійкості — не завжди вдала ідея»

Як уряд і місцева влада готуються до зими? Станом на кінець літа — початок осені плани стійкості громад були виконані в середньому на 47–50%...

Плани стійкості — це такий собі світлофор для уряду, який сигналізує, що відбувається на рівні кожної громади в контексті чотирьох елементів: децентралізації електроенергії, теплопостачання, захисту і резервної генерації. Це чотири критерії, за якими оцінюють кожну громаду: наскільки вона здатна почуватися спокійно, якщо відключиться централізоване електро- чи теплопостачання.

Чомусь вважають, що ці документи мають розв’язати всі проблеми. Наскільки я розумію, добре виконують план громади, які мають гроші і вміють працювати з донорами, щоб залучити додаткове фінансування і кредити, мають людей, здатних будувати проєкт. Тобто спроможні громади.

Не виконують планів стійкості громади, поки що не здатні швидко мобілізувати свої людські й фінансові ресурси, щоб знайти обладнання, встановити його і захистити.

Серед гарних прикладів я б назвала Житомир і Хмельницький — про них уже чотири роки говорять. Вони вміють працювати з міжнародними партнерами і мобілізувати власні кошти. Знають, як брати кредити, і повертають їх. Львів, Вінниця та інші великі міста можуть створювати проєкти з децентралізованої генерації.

Меншим громадам складно. Їм потрібно допомагати: саме сідати і допомагати. Мабуть, просто спустити згори план стійкості — не завжди вдала ідея. Попри це, передусім необхідно впроваджувати децентралізовану генерацію.

Водночас на рівні країни в нас все одно ще довго буде велика генерація. Атомні станції — це іноді до 60% нашого споживання. Я не думаю, що Україна має відмовлятися від атомної генерації в майбутньому. Разом із децентралізованою вона має залишатися частиною нашого енергетичного балансу.

Як держава фінансує виконання місцевих планів стійкості?

Для виконання планів стійкості створили окремий інструмент. Громада, коли їй потрібно закупити якесь обладнання й організувати процес у межах плану стійкості, 20% фінансує сама, а 80% може залучити через цей інструмент. Станом на березень, коли ми чули про цей інструмент, усе було більш-менш зрозуміло. Станом на серпень, як я бачу — принаймні з того, що кажуть мери, — динаміка залучення цих грошей була низька. Чи тому, що держава виділяє їх менше, чи документів треба багато подавати, чи гроші дають постфактум, — незрозуміло.

Чи готові представники українського й іноземного бізнесу інвестувати в розбудову енергетичної системи, а не лише передавати обладнання для відновлення?

Мені здається, що бізнес уже готовий інвестувати в такі системи. Всі розуміють, що після війни нам доведеться відбудовувати мережі. І що нам, на жаль, нікуди не дітися від підвищення вартості електроенергії. Але для бізнесу це гарний знак, що він може пробувати робити свої нові проєкти.

Від іноземних компаній, які готові заходити, ми чуємо, шо вони хочуть міжнародних або державних гарантій: страхування на випадок, якщо щось прилетить.

Місцеві бізнеси, з якими ми спілкуємося, сміливіші. Вони навіть готові залучати додаткові гроші й пробувати робити такі проєкти. Мені здається, багато що на низькому старті, і цей ринок після проходження зими буде добре розвиватися.

Деякі великі підприємства формують власні стратегії енергонезалежності й намагаються побудувати власну генерацію, що також стимулюватиме їх бути більш енергоефективними. Наш бізнес буде вчитися бути менш залежним від зовнішніх факторів в енергетичному секторі.

Потребуючи технічних засобів для ремонту й відновлення, Україна може стати виробником енергетичного обладнання для себе і Європи?

Наша організація пропагує це в Європейському Союзі. Я б хотіла, щоб наша держава приєдналася до цієї адвокації. Щоб уряд склав певне бачення того, як він це хоче втілити.

Європейський Союз ухвалив Net-Zero Industry Act — документ, який засвідчує прагнення Європи в умовах залежності від імпорту, зокрема з Китаю, виробляти обладнання для декарбонізації, озеленення своєї економіки. Щоб на своїй території бути енергонезалежним. ЄС визначив перелік обладнання — сонячні панелі, вітряки, теплові насоси — і намагається стимулювати створення виробництв на своїй території. Наш меседж для Європейського Союзу — і українського уряду, якщо він захоче приєднатися: Україна як майбутній член ЄС може бути майданчиком для таких виробництв.

Якщо ми будемо виробляти на своїй території такі технології, то й відбудова буде для нас дешевшою. Ми будемо використовувати їх після війни й заодно продавати всередині ЄС іншим країнам-членам. В Україні є виробництва, які теоретично можуть розвинутися в потужніші центри net zero технологій. Але в них потрібно інвестувати, підвищувати стандарти і просувати далі в Євросоюз.

У Чехії було виробництво телевізорів, і Panasonic прийшов туди, але виробляти не телевізори, а теплові насоси. Це приклад впровадження таких технологій для забезпечення енергонезалежності. Вони збільшили виробництво вчетверо за останні кілька років, бо почав зростати попит.

У Данії фермери з бізнесом створюють систему виробництва біогазу, який використовують у біогазових установках. Україна як аграрна країна може запозичити такий механізм і запустити його і для себе, і для Європейського Союзу. Є багато можливостей.

«Росію можна обмежити в багатьох програмах МАГАТЕ»

Чи працюватимуть всі блоки АЕС цієї зими?

Ми почули, що атомні станції починають готуватися до наступної зими, ще в березні. Як правило, вони починають підготовку десь у травні. Цього року вирішили швидше почати, щоб швидше закінчити. Зараз, за словами уряду, атомні станції мають бути готові до початку опалювального сезону.

Я переживала, що влітку через спеку і ремонт атомних станцій у нас будуть відключення через додаткові потреби у споживанні. Добре, що ми гарно пройшли це літо.

Але є ризик атак. Росіяни знають, що їм не можна атакувати атомну станцію напряму, але вони атакують підстанції навколо атомних станцій, аби змусити персонал знизити генерацію і вивести атомну станцію з нормального режиму. Це погано і для самої станції, і для енергосистеми.

Ми сподівалися, що, може, не військову, але хоча б якусь охорону атомних станцій візьме на себе МАГАТЕ. Міністерство енергетики пропонувало, щоб МАГАТЕ було фізично присутнє на всіх об'єктах. Чи є вони на всіх атомних станціях? Принаймні ми нічого про це не знаємо. Якщо щось летить в інфраструктуру навколо атомної станції, про це має знати весь світ, і МАГАТЕ має дати цьому оцінку.

Я не бачу, щоб наш уряд із ними конфліктував, але я, як представниця громадськості, дозволяю собі їх критикувати. Я думаю, що МАГАТЕ робить недостатньо, щоб покарати Росію за її дії в атомному секторі.

Як зменшити вплив росіян на МАГАТЕ?

Я не знаю, чи можна викинути Росію взагалі зі структури МАГАТЕ, бо тоді виникне питання щодо юридичних механізмів перевірок атомних станцій на території Росії, але Росію можна обмежити в багатьох програмах.

Росія й надалі входить до всіх наукових програм. Вони вивчають нові модульні реактори, нові системи, їм дають доступ до обговорення на науковому рівні чогось нового, майбутнього. Виключіть росіян із цього. Виключіть їх із процесу ухвалення рішень на рівні секретаріату. Приберіть із робочого рівня. Вони працюють із документами, готують якісь інфодовідки, поради, тези для дискусій. Є ризик, що туди будуть заходити якісь меседжі саме на підтримку Росії.

«Підготуватись до зими ще не пізно»

Чи бачите ефективний трек для підготовки Києва до зими?

Є політичний контекст: конфлікт між мером Києва і командою президента. Є бачення влади Києва, як відбудовувати зруйноване росіянами і готуватися до зими. Міська влада хоче робити ставку на ТЕЦ, на великі об'єкти теплогенерації, які були розтрощені. Муніципалітет і комунальні підприємства вивчили уроки: що і як відновлювати, де що зберігати, щоб замінити обладнання. Частково є гроші, хоча потрібно залучати ще.

Уряд каже: «Ні, ви маєте паралельно будувати додаткову децентралізовану генерацію», на що Київ відповідає: «Окей, тоді дайте нам гроші на це». Уряд відповідає: «Чекайте, а давайте ви нам покажете, що, як і де», — а Київ каже: «Ви зараз лізете в наші особисті плани. Ми не готові вам повністю все до останнього розказувати». Це моє спрощене розуміння публічної полеміки між сторонами. Я думаю, що настав час сідати й говорити.

Як людям готуватися до зими? Чи ще не пізно це робити?

Не пізно. Ми пройшли стільки всього за чотири роки, що українців, мабуть, уже і вчити не треба. Можу тільки повторити, що містянам, передусім киянам, варто за можливості запастися додатковими акумуляторними батареями і павербанками. Щоб, якщо будуть відключення, мати змогу до восьми годин протриматися з додатковою електроенергією. Радіоприймач на батарейках може бути корисним на випадок проблем зі зв'язком.

Також я бачила кілька хороших кейсів, коли люди в холодних квартирах у Києві взимку робили окремий куток. Вони не могли опалити квартиру або навіть цілу кімнату, але готувалися до того, щоб обігрівати хоча б куточок: накрити ковдрами, покласти спальники. Якщо готуватися до найгірших сценаріїв, про це можна подбати: мати трохи спальників, теплих ковдр, теплого одягу.

Якщо маєте можливість утеплити свій будинок чи квартиру разом з ОСББ, утепліть його. Буде менша втрата тепла взимку, навіть за нижчих температур теплоносія буде все ще вища температура всередині.

Якщо ви живете за містом, це трішки простіше: можна встановити генератор і між відключеннями пробувати давати собі раду самотужки.

Сподіваюся, що нас врятують не куточки стійкості в квартирах, а більш комплексна диверсифікація. Але самопідготовка і самоорганізація допомагають збалансовувати ризики.

Важливо знати, що ми не одні. Ми допомагаємо одне одному, і це нормально. Згадайте, коли в Києві був мороз мінус двадцять і розтрощили ТЕЦ, в столицю приїхали допомагати комунальні служби зі всієї України. Водолази пірнали в мороз у Дніпро.

Ми не самі, нас досить багато для того, щоб пройти цю зиму. З нами також міжнародні партнери. Потрібно зібратися, сфокусуватись — і все буде добре.

Першодрук: LB.ua