Політична мапа Запорізької області

Блок 1. Безпекова та соціально-економічна ситуація у регіоні. 

Після 24 лютого 2022 року Запорізька область залишається одним із регіонів, де безпекова ситуація визначає не лише щоденне життя населення, а й політичну, соціальну та економічну динаміку. Значна частина території області перебуває під тимчасовою російською окупацією з початку повномасштабного вторгнення. Станом на початок 2026 року жоден із великих окупованих населених пунктів області звільнити не вдалося. Впродовж 2025 року частка території області, що перебувала під контролем російських військ, зросла до 74,8% — це на 6% більше, ніж у 2022, і на 2,1% більше, ніж 2024 року. В січні 2026 року Міністерство розвитку громад двічі внесло зміни до Переліку територій, на яких ведуться/велися бойові дії або тимчасово окупованих РФ у Запорізькій області. 

За цих умов Запоріжжя фактично стало єдиним повноцінним центром політичного життя області. Саме тут зосереджені обласні органи влади, приймають ключові рішення, функціонують інституції. До початку повномасштабного вторгнення суттєву політичну й економічну роль у регіоні відігравали також Мелітополь, Енергодар і Бердянськ, однак в умовах тимчасової окупації їхній вплив на політичне життя області припинився, а політичні й інші лідери міст перемістилися до обласного центру. 

Безпекові умови безпосередньо вплинули на публічну активність у регіоні. На території області діє заборона на проведення мирних зібрань, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів суспільно-політичного характеру. Водночас для проведення освітніх, культурних, спортивних, релігійних та інших неполітичних масових подій запроваджено окремий порядок. Він передбачає проведення заходів лише в приміщеннях з укриттям або безпосередньо в укриттях, обмеження кількості учасників відповідно до місткості захисної споруди, а також обов’язкові погоджувальні процедури.

Організатори заходів зобов’язані завчасно подавати план їх проведення до органів місцевого самоврядування, ДСНС і Національної поліції, визначати відповідальних за евакуацію, розробляти алгоритм дій у разі сигналу “Повітряна тривога”, а також забезпечувати можливість негайного переміщення учасників до укриття. Такий порядок суттєво змінює формат публічного життя: великі події переважно проводять у контрольованих просторах, а частина менш масштабних заходів відбувається без широкого анонсування, з обмеженою кількістю учасників. У результаті політична та громадська активність у регіоні не зникла, але стала значно стриманішою, локалізованою й менш публічною.

З червня до грудня 2025 року до влади надійшов 61 запит на проведення масових заходів. 

Додатковим довгостроковим фактором безпекового ризику залишається мінна небезпека. Станом на грудень 2025 року потенційно замінованими вважалися тимчасово окуповані території області, а також території в межах 30-кілометрової зони від лінії бойового зіткнення. Тобто мінна небезпека поширюється на значну частину прифронтового простору, де проживає цивільне населення, ведеться господарська діяльність і тривають роботи з відновлення.

Від початку повномасштабного вторгнення до 18 грудня 2025 року піротехнічні підрозділи в області провели суцільне розмінування 7 га земель сільськогосподарського призначення, нетехнічне обстеження територій на площі 1235 га й оперативне обстеження ще 253,54 га. За цей період було виявлено та знешкоджено 17 339 вибухонебезпечних предметів. Упродовж 2022–2025 років на території області зафіксовано 30 випадків підривів цивільного населення та техніки на вибухонебезпечних предметах. 

Постійним чинником повсякденного життя залишаються повітряні тривоги. Станом на 1 лютого 2026 року в Запорізькій області зафіксовано 7 168 повітряних тривог. Середня тривалість однієї тривоги становила 1 годину 11 хвилин 21 секунд, а найдовша зафіксована тривога тривала 33 години 40 хвилин 51 секунду. 

Тривоги регулярно переривають роботу установ, бізнесу, навчальних закладів, органів влади та сервісної інфраструктури, але й не призводять до повної зупинки життя. Інституції, бізнес і громади адаптувалися до такого режиму через гнучкі формати роботи, дистанційні механізми управління, зміну графіків та використання укриттів як частини щоденної інфраструктури. Деякі заклади (магазини, окремі поштові відділення, аптеки, кафе) не припиняють роботи під час тривоги протягом останніх двох років.

Інтенсивність бойових дій та обстрілів у 2025 році залишалася високою і демонструвала тенденцію до зростання. У період із 1 січня 2025 року до 13 лютого 2026 року в області зафіксовано 9 056 інцидентів, пов’язаних із бойовими діями. Найбільшу частку серед них становили удари авіації та безпілотників — 5 103 інциденти. Ще 2 951 подія припадала на бойові зіткнення, 970 — на артилерійські обстріли, 22 — на інші вибухові події, 10 — на випадки насильства проти цивільних. Кількість загиблих цивільних за цей період становить 260 осіб.

Якщо раніше основний акцент сприйняття бойових дій пов’язувався передусім із лінією фронту, то у 2025 році зросла роль дистанційних ударів. Найбільше постраждали громади, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення. Найвища інтенсивність бойових подій фіксувалася на Оріхівському, Гуляйпільському, Пологівському та Василівському напрямках. Саме ці території залишаються зонами постійної концентрації бойових зіткнень, артилерійських ударів і руйнувань. А станом на лютий 2026 року, ворог почав просування і захоплення нових територій за цими напрямками.

Запоріжжя, попри відсутність бойових зіткнень безпосередньо в місті, регулярно зазнає ударів безпілотниками та ракетних атак як адміністративний центр і ключовий логістичний вузол регіону. Окуповані та прилеглі до них території на південному напрямку, зокрема в районах Бердянська і Мелітополя, також залишаються простором високої інтенсивності інцидентів.

Упродовж 2025 року спостерігалася активізація обстрілів порівняно з попередніми роками, особливо в сегменті ударів БпЛА та артилерійських атак. Наприклад, у 2025 році у Запорізькій області зафіксовано 4 057 ударів БпЛА та 806 обстрілів, у 2024 році — 1 889 ударів та 1 508 обстрілів відповідно. Пікові значення у 2025 році припали на період із квітня по липень. 

Наслідком системних обстрілів стали масштабні руйнування критичної та цивільної інфраструктури. Станом на грудень 2025 року в області зафіксовано 23 229 пошкоджених або зруйнованих об’єктів соціального, продуктивного та критичного секторів. З них 16 864 об’єкти належали до соціального сектору, 1 269 — до продуктивного, 5 096 — до критичної інфраструктури. У межах соціального сектору найбільших втрат зазнав житловий фонд: пошкоджено або зруйновано 16 499 житлових будинків, із яких 2180 — багатоквартирні та 14 319 — приватні. Крім того, постраждали 299 закладів освіти та 66 закладів охорони здоров’я.

Також пошкоджено або зруйновано 4 741 об’єкт енергетики, 332 об’єкти дорожнього господарства, 23 об’єкти портової галузі. Все це створює ризики для стабільності енергопостачання, логістичних ланцюгів та економічної діяльності в регіоні.

Загальну суму прямих збитків оцінювали у 12,46 млрд грн. Станом на кінець 2025 року, відновлено 4 037 об’єктів, тобто менш як 1/5 від загальної кількості пошкоджень. Відбудова в області відбувається в умовах, коли сама інфраструктура залишається під постійною загрозою повторних уражень. 

Проблеми у сфері комунікацій та базових послуг залишаються похідними від безпекової ситуації та стану пошкодженої інфраструктури. У 2025 році в електромережах області зафіксовано 2 312 технологічних порушень, зокрема пов’язаних із бойовими діями та масованими ударами. Унаслідок бойових дій 72 населені пункти перебували без електропостачання понад 24 години.

Середня тривалість аварійно-відновлювальних робіт становила 3 години 12 хвилин, без урахування порушень, спричинених бойовими діями. Також страждає водо- і газопостачання, але повної й систематизованої інформації щодо ситуації в цих сферах у відкритому доступі немає.

В умовах постійної повітряної загрози важливим елементом цивільного захисту є наявність і доступність укриттів. У відкритому доступі функціонують інтерактивні сервіси, що дозволяють знайти укриття за адресою або геолокацією, зокрема через вебресурси органів місцевого самоврядування та державні цифрові сервіси.

Водночас відкритість даних про укриття не дорівнює повній гарантії їхньої фактичної доступності та придатності до використання. У публічному просторі залишається недостатньо інформації про технічний стан укриттів, забезпеченість їх вентиляцією, водою, освітленням, наявність безбар’єрного доступу, можливість потрапити до них у неробочий час, а також про відповідність частини об’єктів встановленим стандартам безпеки. Наприклад, прокуратура фіксувала укриття в неналежному стані та зверталася до суду проти їх балансоутримувачів. Також громадськість фіксувала інші приклади невідповідності захисних споруд. Окрім того, у Запоріжжі затопило нову підземну школу “Логос”, збудовану за 107,2 млн грн, яка з й укриттям для містян.

Упродовж 2025 року в області було зареєстровано 2 823 народження та 14 399 смертей. Таким чином, скорочення населення становило 11 576 осіб, а смертність більш ніж у п’ять разів перевищила народжуваність. У 2025 році в області також було зареєстровано 3 850 шлюбів і 886 розірвань шлюбу. 

Станом на грудень 2025 року на підконтрольній території області проживало 744,5 тис. осіб. Також в області було зареєстровано 224,4 тис. внутрішньо переміщених осіб — вони становили близько 30% наявного населення підконтрольної частини області. Розподіл ВПО по території області є нерівномірним. Близько 155,7 тис. осіб, або приблизно 70% усіх зареєстрованих ВПО області, зосереджені в місті Запоріжжя. 

Водночас у відкритих даних немає повної інформації про міграційне сальдо, зокрема про кількість осіб, які виїхали з області або повернулися до неї у 2022–2025 роках. 

У регіоні діє низка програм підтримки внутрішньо переміщених осіб, зокрема програми соціальної інтеграції, сприяння зайнятості та забезпечення житлом. 

Ситуація на ринку праці відображає наслідки демографічних змін, війни та трансформації економіки регіону. Через відсутність актуальної повної вікової структури населення після 2022 року точно оцінити частку осіб працездатного віку складно. Станом на 17 грудня 2025 року, на одне вільне робоче місце в середньому претендували чотири особи.

Найбільший попит роботодавців припадає на кваліфікованих робітників з інструментом, працівників з обслуговування й експлуатації устаткування, а також на працівників найпростіших професій. Натомість значна частина зареєстрованих безробітних мала вищу освіту. Додатково на ринок праці впливають мобілізаційні процеси, виїзд працездатного населення та зміна структури економічної активності в бік секторів, пов’язаних із базовими послугами, логістикою, торгівлею й обороною.

Структура вакансій у місті Запоріжжя це підтверджує. Серед найпоширеніших пропозицій роботи — вакансії військовослужбовців, продавців, водіїв, складських працівників і різноробочих. Водночас серед резюме переважають позиції у сферах продажів, обслуговування клієнтів та адміністративної підтримки. Середня заробітна плата в області у грудні 2025 року, за даними ресурсу robota.ua, становила 28 620 грн, а медіанна заробітна плата за вакансіями у місті Запоріжжі — близько 20 489 грн.

Окремим показником економічної трансформації регіону є релокація бізнесу. У період із 2022 року до листопада 2025 року із Запорізької області до інших регіонів України релоковано 8 548 суб’єктів господарювання, а до Запорізької області з інших областей перемістилися 5 011 суб’єктів. Ще 2 437 суб’єктів були релоковані в межах самої області. Чистий баланс релокації є від’ємним і становить 3 537 суб’єктів господарювання. Це означає, що масштаби виходу бізнесу з області перевищують масштаби входу, хоча останній також залишається відчутним. 

Бюджетна політика області та обласного центру у 2024–2025 роках відображає пристосування до цих умов. Доходи як обласного бюджету, так і бюджету Запорізької міської територіальної громади у 2025 році зросли порівняно з 2024 роком. У міському бюджеті доходи збільшилися з 10 912,8 млн грн у 2024 році до 12 876,7 млн грн у 2025 році, а видатки зросли з 10 164,1 млн грн до 13 894,0 млн грн. Основними джерелами власних доходів міського бюджету залишаються податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, єдиний податок та акцизний податок. 

Обласний бюджет також демонструє зростання доходів: із близько 7,01 млрд грн фактичних надходжень у 2024 році до 8,14 млрд грн запланованих на 2025 рік. Водночас його структура засвідчує збереження високої залежності від міжбюджетних трансфертів. Частка власних ресурсів залишається нижчою за сумарний обсяг трансфертів з державного бюджету та місцевих бюджетів. 

Найвиразніше змінився пріоритет видатків оборонного спрямування. У бюджеті міста на такі цілі у 2024 році було спрямовано 368,6 млн грн, а у 2025 році — 400,0 млн грн. Така сума була закладена і в бюджеті міста на 2026 рік. В обласному бюджеті видатки на підтримку підрозділів ЗСУ, Національної гвардії та територіальної оборони зросли з 1,99 млрд грн у 2024 році до 2,76 млрд грн у 2025 році. Таким чином, фінансування оборонного напряму з обласного бюджету збільшилося приблизно на 38%. 

Блок 2. Політичний ландшафт у 2019–2022 роках 

Національні вибори 2019 року

Президентські вибори 2019 року відбулися у два тури: 31 березня та 21 квітня. У першому турі жоден кандидат не набрав абсолютної більшості голосів. По Україні найбільшу підтримку отримав Володимир Зеленський — 30,24% голосів, друге місце посів Петро Порошенко — 15,95%, третє — Юлія Тимошенко, 13,40%. Далі йшли Юрій Бойко з 11,67% та Анатолій Гриценко з 6,91%.

У Запорізькій області перший тур також засвідчив виразну підтримку Володимира Зеленського, а друге місце посів Петро Порошенко. У голосуванні взяли участь 872 526 виборців. 

У другому турі ця тенденція лише посилилася: Володимир Зеленський зберіг у Запорізькій області переконливу перевагу над Петром Порошенком (86,55% проти 11,51%), що відповідало і загальноукраїнській тенденції виборів.

Результати 2019 року відмінні від 2014-го, коли Запорізька область, навпаки, підтримала Петра Порошенка як лідера президентських перегонів. Друге місце тоді посів Сергій Тігіпко з 13,74%, третє — Юлія Тимошенко з 9,73%.

Після президентських виборів 2019 року почалося переформатування президентської вертикалі в області. 11 червня 2019 року Володимир Зеленський звільнив Костянтина Бриля з посади голови Запорізької ОДА. У вересні 2019 року головою адміністрації призначили Віталія Туринка. У червні 2020 року його звільнили, а новим головою став Віталій Боговін. Уже в грудні 2020 року Боговіна також звільнили, а Запорізьку ОДА очолив Олександр Старух. Тож від моменту перемоги Зеленського до початку 2021 року область пережила три кадрові конфігурації на рівні керівника ОДА.

Позачергові парламентські вибори 2019 року закріпили цю зміну політичного ландшафту. У мажоритарних округах Запорізької області на парламентських виборах 2019 року перемогли дев’ять кандидатів. В округах №74, №75, №76, №77, №79, №81 та №82 перемогли висуванці партії “Слуга народу”: Геннадій Касай, Роман Соха, Євгеній Шевченко, Сергій Штепа, Юлія Яцик, Павло Мельник і Марина Нікітіна. В окрузі №78 переміг Олександр Пономарьов від “Опозиційної платформи — За життя”, а в окрузі №80 — самовисуванець Сергій Мінько. Таким чином, із 9 округів 7 отримала президентська партія, а ще 2 мандати дісталися кандидатам, які спиралися на локальні політичні та бізнесові ресурси.

На момент обрання народним депутатом Геннадій Касай був генеральним директором спортивного комплексу ПАТ “Мотор Січ”. Його згадували на “Плівках Богуслаєва-2”. Також на “Мотор-Січ” директором з маркетингу працює і його брат Павло Касай.

Олександр Пономарьов (“Опозиційна платформа — За життя”) на момент обрання вже був одним із найбільш впливових політико-бізнесових гравців Бердянська та півдня області.

Сергій Мінько йшов на вибори як самовисуванець, але фактично спирався на власну мелітопольську мерську команду (партія “Команда Сергія Мінька” здобула 19 з 42 мандатів в міській раді) та локальний бізнесовий ресурс: на момент обрання він був міським головою Мелітополя, а у відкритих даних про його майновий стан фігурують також активи, пов’язані з брендом “Мелітопольська черешня”). 

Інформації про усталений політичний бекграунд решти переможців від “Слуги народу” у публічному просторі немає: Юлія Яцик була адвокаткою, Євгеній Шевченко — підприємцем, Роман Соха і Сергій Штепа не належали до помітних традиційних регіональних еліт, а Павло Мельник і Марина Нікітіна також не асоціювалися на старті кампанії з окремими домінантними обласними бізнес-групами. 

Крім мажоритарників, від Запорізької області до Верховної Ради потрапили троє депутатів, обраних за партійними списками: Володимир Кальцев, Михайло Крячко та Артем Кунаєв. Кальцев пройшов за списком “Опозиційної платформи — За життя” і був одним із найвпізнаваніших представників старої запорізької політичної еліти: раніше він був заступником голови Запорізької ОДА, обирався до Запорізької міської ради від “Партії регіонів”, а перед виборами 2019 року очолював міську фракцію “Наш край”. У матеріалі “Української правди” про внутрішню структуру списку “ОПЗЖ” Кальцева віднесено до групи Фірташа-Льовочкіна-Бойка. 

Михайло Крячко пройшов до парламенту за списком партії “Слуга народу” під №61. Він народився у Запоріжжі, а на момент обрання був операційним директором ТОВ “ЕСЕМЕМСТУДІО” і членом партії “Слуга народу”. Артем Кунаєв був обраний за списком тієї ж партії під №100; на момент виборів він проживав у Запоріжжі й працював в АТ “Мотор Січ”.

Місцеві вибори 2020 року. Обласна рада

На виборах до Запорізької обласної ради 2020 року до ради пройшли 7 політичних сил. Найбільше мандатів отримала “Опозиційна платформа — За життя” — 23 із 84. Другий результат показала “Слуга народу” — 19 мандатів. Далі йшли “Європейська солідарність” — 10 депутатів, “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” — 9, “Опозиційний блок” — 8, “За майбутнє” — 7 та ВО “Батьківщина” — 7. Один мандат отримав позапартійний депутат Микола Фролов. Такий результат не дав жодній силі самостійного контролю над радою й одразу заклав передумови для складних переговорів про ситуативну або формалізовану більшість.

Старт роботи ради супроводжувався конфліктом навколо того, хто саме контролюватиме нове скликання. Після призначення Віталія Боговіна головою Запорізької ОДА саме він став головним політичним обличчям “Слуги народу” в області й водночас претендував на визначальний вплив в облраді. Віталій Боговін — підприємець, співвласник і керівник Рівненського домобудівного комбінату. Його роботу розкритикували в уряді: віцепрем’єр Михайло Федоров (виходець із Запорізької області) оцінив його ефективність на “третьому місці з кінця”. 

15 грудня 2020 року Боговіна обрали головою обласної ради. Вже за декілька днів (17 грудня) депутати провели ще одне засідання, де скасували попереднє рішення “у зв’язку з допущеними грубими порушеннями порядку обрання голови Запорізької обласної ради” і визнали тодішнє голосування таким, що не відбулося. У підсумку головою обласної ради обрали Віталія Толочека (17 грудня у день сесії заявив про вихід з фракції “Слуга народу”, згодом був позбавлений депутатського мандата). Це рішення підтримали 44 депутати. Першим заступником голови облради обрали представника “ОПЗЖ” Павла Матвієнка, а заступниками — Олега Чернова від “Європейської Солідарності” й Геннадія Фукса — від партії “За майбутнє”. Всього це рішення підтримало 43 депутати. 

Вже 24 грудня відбулося третє голосування за голову Запорізької обласної ради. Напередодні голосування Віталій Боговін склав повноваження голови обласної ради, а депутати від “Опозиційної платформи — За життя” та “Європейської Солідарності” (які вважали легітимним головою ради Толочека, а не Боговіна) відмовилися брати участь у засіданні. 

Після цього головою облради обрали Олену Жук від “Слуги народу”, яка раніше працювала в команді Боговіна та була його довіреною особою на парламентських виборах 2019 року. У підсумку саме “Слуга народу”, попри другий результат на виборах, зуміла отримати контроль над посадою голови ради.

Робочу більшість у раді сформували навколо “Слуги народу”, але не на основі домінування однієї фракції, а через домовленості з кількома партнерами. Вирішальними для складання цієї конфігурації стали голоси частини депутатів із “За майбутнє”, “Опозиційного блоку” та ВО “Батьківщина”. Саме цей союз дозволив обрати нове керівництво ради після кризи навколо Боговіна. 

Першою заступницею голови обласної ради стала Людмила Любім від “Опозиційного блоку”, заступниками — Владислав Куценко від ВО “Батьківщина” і Геннадій Фукс від “За майбутнє”. За цю команду заступників проголосували 46 депутатів. Таким чином, “Слуга народу” зберегла центральну роль у новій більшості через посаду голови ради, але для утримання контролю була змушена поділити керівні позиції з партнерами. 

Додатковим доказом міжфракційного характеру розподілу впливів був розподіл керівництва постійними комісіями обласної ради. З 11 комісій “Слуга народу” очолила 2, “За майбутнє” — 2, ВО “Батьківщина” — 2, “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” — 2, “Європейська Солідарність” — 2, а “Опозиційний блок” — 1. 

Окремим важливим майданчиком впливу в Запорізькій обласній раді була сфера управління об’єктами спільної власності територіальних громад. Питання комунального майна, діяльності комунальних підприємств і кадрових рішень щодо їхніх керівників проходили через профільну постійну комісію з питань управління об’єктами спільної власності територіальних громад області та житлово-комунального господарства, яку очолював представник “Європейської Солідарності”. Водночас у відкритих джерелах недостатньо даних, щоб однозначно стверджувати про формальний партійний поділ окремих комунальних підприємств між політичними силами.

На рівні ширшого розподілу впливів це означало, що після виборів 2020 року Запорізька обласна рада не перейшла під контроль єдиної сили переможця. Найкращий виборчий результат мала партія “Опозиційна платформа — За життя”, але вона не очолила раду і не сформувала навколо себе більшості. Натомість інституційний контроль отримала “Слуга народу”, яка поступалася “Опозиційній платформі — За життя” за кількістю мандатів, але змогла зібрати коаліцію навколо себе. 

Місцеві вибори 2020 року. Міська рада

На місцевих виборах 2020 року до Запорізької міської ради пройшли 6 політичних сил. Найбільше мандатів отримала “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” — 16, по 13 мандатів здобули “Опозиційна платформа — За життя” та “Слуга народу”, 11 — “Європейська Солідарність”, 6 — “Нова політика”, 5 — “Партія Шарія”. Загалом склад міськради оновився на 67%: до неї увійшли 43 нові депутати, а 21 депутат переобрався, частина — вже в складі інших політичних сил. Такий результат не дав жодній політичній силі одноосібного контролю над радою, але створив для міського голови Володимира Буряка можливість формувати ситуативну більшість навколо власного політичного проєкту.

Вибори міського голови Запоріжжя завершилися перемогою Володимира Буряка вже в першому турі. Він набрав 101 765 голосів — 59,99%. Друге місце посів кандидат від “Європейської Солідарності” Валерій Прозапас із 19 402 голосами, третє — кандидат від “Слуги народу” Віталій Тишечко з 19 334 голосами. 

Підтримка Буряка з боку “Опозиційної платформи — За життя”, як повідомляло “Суспільне” з посиланням на рішення партії, вказувала на готовність частини південно-східного політичного середовища не протистояти чинному мерові, а інтегруватися його у модель управління містом.

Склад нової міськради показав високу мобільність місцевих політичних еліт. Найвиразніше це помітно на прикладі “Партії Володимира Буряка ‘Єднання’”, яка зібрала навколо себе не лише лояльне до міського голови ядро, а й частину депутатів і публічних політиків, що раніше балотувалися або працювали в орбіті інших сил. До цієї команди увійшли вихідці з “УКРОПу”, “Опозиційного блоку”, “Самопомочі”, “Нашого краю” й інших політичних середовищ. 

У подібний спосіб відбувалося й переформатування інших сил: зокрема, Володимир Кальцев на виборах 2020 року став одним із ключових облич “Опозиційної платформи — За життя”, хоча на попередніх місцевих виборах був пов’язаний із “Нашим краєм”. Віталій Тишечко, який у попередньому скликанні обирався від “Нової політики”, у 2020 році став одним із публічних представників “Слуги народу”.

На старті скликання ключову роль у формуванні більшості відігравав сам Володимир Буряк і його фракція “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’”. Саме вона стала ядром міської влади, а інші політичні сили входили в систему міського управління як молодші партнери або ситуативні союзники. Найважливішим елементом цього розподілу впливів стало обрання секретаря міської ради. Перша спроба обрати Геннадія Наумова 21 грудня 2020 року провалилася: за нього проголосували 28 депутатів, чого виявилося недостатньо для ухвалення рішення. Уже 23 грудня питання винесли повторно, і Наумова обрали секретарем.

У грудні 2020 року міськрада утворила виконавчий комітет у складі 17 осіб. Представник “Опозиційної платформи — За життя” Роман Таран отримав посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, отримавши контроль над важливими майданчиками впливу.

За характером орієнтацій міські політичні сили на початку скликання представляли різні центри впливу. “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” була персоналізованим проєктом самого мера, що публічно віддалило його від середовища, пов’язаного з “Запоріжсталлю” та групою менеджерів, які тривалий час формували управлінське ядро міста. Втім, міському голові не вдалося повністю дистанціюватися від “Запоріжсталі”. Так, наприклад, посаду керуючого справами виконкому отримав Роман Омельянович, якого пов’язують із Ростиславом Шурмою та “Запоріжсталлю”. 

Водночас “Нова політика” орієнтувалася на групу інтересів, пов’язаних із “Мотор Січчю” та В’ячеславом Богуслаєвим. Це відображалося і в персональному складі депутатів, значна частина яких була пов’язана з підприємством. “Опозиційна платформа — За життя” спиралася на Володимира Кальцева, а “Слуга народу” — на президентську вертикаль, хоча на місцевому рівні її команда також включала людей із попереднім досвідом роботи в інших політичних середовищах і в системі регіональної виконавчої влади. 

“Європейська Солідарність” у Запоріжжі залишалася виразно проукраїнською опозиційною силою, однак у міській раді була змушена діяти і як партнер у ситуативних більшостях. “Партія Шарія” була новим елементом міської політики, мала проросійський політичний профіль і згодом була заборонена в Україні. 

Окремо важливо проаналізувати розподіл політичних сил у комісіях. Перший їх склад обрали у 2020 році, але на оновленій версії сайту його видалили. Саме тому ми проаналізували склад комісій після політичного переформатування 2021 року. 

Нині в міській раді діє 8 постійних комісій. Найбільш “ресурсні” серед них — комісія з питань соціального та економічного розвитку, бюджету і фінансів та комісія з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин, оскільки саме через них проходять бюджетні рішення, майнові й земельні питання. Обидві ці комісії очолили представники “ОПЗЖ” Олександр Кияниця та Василь Полюсов відповідно. 

“Слуга народу” очолила 2 комісії соціально-гуманітарного блоку — комісію з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення очолила Ірина Кулєш, а з питань освіти, науки, культури, спорту, молоді та туризму — Інна Пенчук.

“Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” зберегла вплив через керівництво двома іншими важливими напрямами: комісію з питань екології очолила Надія Севальнєва, а комісію з питань депутатської діяльності, регламенту, законності, правопорядку та запобігання корупції — Олег Корольов. 

Ще дві комісії очолили інші політичні сили. Комісію з питань життєзабезпечення міста очолив Олексій Басов від “Нової політики”, а комісію з питань регуляторної політики, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг — Олександр Кобзарюк від “Європейської Солідарності”.

Тенденції до початку повномасштабного вторгнення

До початку повномасштабного вторгнення основною рисою політичного життя Запорізької області й обласного центру була нестійкість коаліцій і висока залежність балансу сил від кадрових рішень, ситуативних міжфракційних союзів та впливу місцевих бізнесово-політичних груп. У 2021 році на перший план вийшла боротьба за контроль над керівними посадами, комісіями, виконкомом і процедурою ухвалення рішень.

В обласній раді від самого початку скликання не сформувалася стабільна більшість. Це проявилося вже в грудні 2020 року, коли кілька разів переобирали голову. У грудні 2020 змінився і голова Запорізької ОДА: замість Віталія Боговіна Президент призначив Олександра Старуха.

У Запорізькій міській раді тенденція була схожою, але конфлікт розгортався довше й гостріше. На старті скликання найсильнішу позицію мав Володимир Буряк і його “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’”, однак перші кадрові рішення показали, що ця перевага не гарантує стійкої більшості. Обрання Геннадія Наумова секретарем міської ради відбулося лише після повторного голосування, що могло свідчити про складні переговори в депутатському корпусі. 

23 квітня 2021 року депутати звільнили Геннадія Наумова з посади секретаря та обрали на цю посаду Анатолія Куртєва від “Слуги народу”. Далі Володимир Буряк підписав розпорядження про звільнення Куртєва, посилаючись на результати перевірки НАЗК і подання неправдивих відомостей у декларації. Однак це рішення було оскаржене, а частина депутатського корпусу використала конфлікт як привід до блокування роботи ради. 

Надалі через відсутність кворуму зірвалися 5 сесій міськради, а представники кількох фракцій прямо пов’язували бойкот із конфліктом довкола секретаря ради та незгодою з діями міського голови. 

Кульмінацією цього процесу стала відставка Володимира Буряка 29 вересня 2021 року. Після дострокового припинення його повноважень виконання обов’язків міського голови перейшло до Анатолія Куртєва. Таким чином, до лютого 2022 року в Запоріжжі вже склалася нова модель влади: місто формально не мало обраного міського голови, а керівництво перейшло до секретаря міської ради, пов’язаного зі “Слугою народу”.

Проросійський сегмент у цей період був помітний насамперед через інституційну присутність “Опозиційної платформи — За життя” та “Партії Шарія” у місцевих радах. Водночас серед політиків Запоріжжя були й ті, хто раніше проявляли свої проросійські позиції — наприклад, на той момент депутат Євген Балицький. 

Блок 3. Політичний ландшафт в області та обласному центрі у 2022–2025 роках

Зміна балансу сил 

Військові адміністрації

У лютому 2022 року, після запровадження воєнного стану, Запорізька обласна державна адміністрація автоматично набула статусу обласної військової адміністрації. На той момент область уже очолював Олександр Старух, який зберіг посаду і після трансформації адміністрації в обласну військову адміністрацію. 

На рівні громад військові адміністрації в Запорізькій області створювали хвилями у 2022–2024 роках. Першими були Токмацька, Приморська та Бердянська міські військові адміністрації. 28 вересня 2022 року створено Андрівську сільську, Андріївську селищну та Берестівську сільську військові адміністрації Бердянського району, а окремим указом того ж дня — Новенську та Семенівську сільські військові адміністрації Мелітопольського району. 

Найбільше розширення мережі військових адміністрацій відбулося у 2023 році. Указом Президента створено Благовіщенську сільську, Воскресенську сільську, Дніпроруднівську міську, Енергодарську міську, Кам’янсько-Дніпровську міську, Кам’янську селищну, Комиш-Зорянську селищну, Малобілозерську сільську, Молочанську міську, Новобогданівську сільську, Оріхівську міську, Осипенківську сільську, Плодородненську сільську, Преображенську сільську, Розівську селищну, Смирновську сільську, Софіївську сільську, Степногірську селищну та Чернігівську селищну військові адміністрації. 

Указом від 5 липня 2023 року до них додалися Великобілозерська сільська, Веселівська селищна, Гуляйпільська міська, Костянтинівська сільська, Малинівська сільська, Мирненська селищна, Новоуспенівська сільська, Олександрівська сільська, Федорівська сільська та Якимівська селищна військові адміністрації. 

У 2024 році процес продовжився. Були утворені Водянська сільська, Кирилівська селищна, Малотокмачанська сільська, Михайлівська селищна, Приазовська селищна, Роздольська сільська, Терпіннівська сільська та Чкаловська сільська військові адміністрації. Потім створені Василівська міська та Пологівська міська військові адміністрації, а згодом — і Нововасилівська селищна військова адміністрація. 

Керівництво Запорізької ОВА з лютого 2022 року змінювалося двічі. Олександр Старух, призначений ще у грудні 2020 року, залишився на посаді після запровадження воєнного стану та очолював область до січня 2023 року, коли був звільнений за поданою ним заявою. 7 лютого 2023 року головою Запорізької ОВА призначили Юрія Малашка. 2 лютого 2024 року його також звільнили за власною заявою. Того ж дня на посаду призначили Івана Федорова. Таким чином, від початку повномасштабної війни область мала трьох керівників виконавчої вертикалі — Олександра Старуха, Юрія Малашка та Івана Федорова. 

Зміна керівників ОВА відображала різні підходи до управління фронтовим регіоном. Юрій Малашко мав виразний безпековий і військово-цивільний бекграунд, що відповідало логіці посилення силового компонента управління. Іван Федоров, навпаки, прийшов на посаду як значно більш медійна політична фігура — чинний міський голова тимчасово окупованого Мелітополя. На офіційному сайті ОВА також видно, що після його призначення посилилася власна управлінська команда адміністрації. 

Основна діяльність Запорізької ОВА в умовах війни спрямована на виконання функцій, прямо пов’язаних із воєнним станом: підтримку Сил Оборони, забезпечення цивільного захисту, координацію евакуації, роботу з прифронтовими громадами, гуманітарне реагування, відновлення пошкодженої інфраструктури, укриттів, медицини, освіти та підтримку бізнесу. Після призначення Івана Федорова ці напрями були окреслені публічно як пріоритети обласної влади: допомога військовим, безпека цивільних, підтримка ветеранів, економічний розвиток, інвестиції, медицина, змішане навчання, укриття та комунальна стійкість прифронтових громад. 

Водночас на сприйняття ОВА суттєво вплинув скандал довкола ймовірного незаконного привласнення гуманітарної допомоги. 30 серпня 2022 року НАБУ, САП та СБУ провели в Запоріжжі понад 20 обшуків, зокрема в приміщеннях міської ради та ОВА, у межах розслідування за статтями про привласнення майна, легалізацію доходів і незаконне збагачення. 

У самому Запоріжжі міську військову адміністрацію не створювали. Офіційний сайт Запорізької міської ради містить системні матеріали про сесії, поіменні голосування, протоколи та рішення.У 2024–2025 роках міськрада й надалі працювала під головуванням секретаря міської ради Регіни Харченко. 

У Запоріжжі формальна автономія міської ради зберігалася, але на практиці воєнний стан і посилення ОВА звужували простір самостійної політики міста. Це проявлялося і в публічних конфліктах: зокрема, за керівництва Юрія Малашка простежувалися різні підходи обласної та міської влади до безпекових рішень, наприклад, щодо модульних укриттів. За Івана Федорова напруга між ОВА та міською владою не зникла, а у 2024 році секретар міської ради Анатолій Куртєв публічно звертався до Президента зі скаргою на тиск із боку ОВА. 

Найвідчутніша інституційна зміна відбулася на рівні області. 21 березня 2024 року Верховна Рада прийняла постанову, якою Запорізька ОВА та її начальник отримали на період воєнного стану повноваження, які раніше належали обласній раді.  Публічно це пояснювали тим, що обласна рада фактично не здійснювала своїх повноважень і не забезпечувала кворуму для роботи. 

У практичному вимірі це означало подальше посилення ОВА: до неї остаточно перейшли не лише безпекові й координаційні, а й майнові, кадрові та інші представницькі компетенції. Відтак, обласна рада збереглася формально, але її політична автономія була різко обмежена, тоді як ОВА стала беззаперечним центром ухвалення рішень на регіональному рівні. 

У підсумку після 24 лютого 2022 року структура влади в Запорізькій області змінилася в бік посилення воєнної виконавчої вертикалі. На рівні області ключовим центром політичного впливу стала Запорізька ОВА, яка поступово перебрала значну частину повноважень представницької влади. На рівні громад, особливо окупованих і прифронтових, військові адміністрації стали інструментом оперативного управління замість або паралельно з органами місцевого самоврядування. 

Обласна рада

Після 24 лютого 2022 року розподіл політичних впливів у Запорізькій обласній раді змінився: почався розпад проросійського партійного сегмента, втрата частиною депутатів політичної легітимності та поступове зростання ролі виконавчої вертикалі. Вихідною точкою залишався склад, сформований на виборах 2020 року: 23 мандати мала “Опозиційна платформа — За життя”, 19 — “Слуга народу”, 10 — “Європейська Солідарність”, 9 — “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’”, 8 — “Опозиційний блок”, 7 — ВО “Батьківщина”, 7 — “За майбутнє”, ще один депутат був позапартійним. 

Першим великим зламом після початку повномасштабної війни стало згортання фракційного оформлення проросійських сил. 29 березня 2022 року в Запорізькій обласній раді оголосили про створення депутатської групи “За Україну” та одночасне припинення діяльності фракції “Опозиційний блок”. Також призупинила свою діяльність фракція “Опозиційна платформа — За життя”. 

Окремим показником зміни балансу сил стали втрати мандатів. Частина депутатів вибула зі складу ради через колаборацію, інші — через відкликання або особисті заяви про дострокове складення повноважень. 

У 2024–2025 роках хвиля дострокового складення мандатів стала системнішою. У квітні-травні 2024 року повноваження достроково припинили Маргарита Трипольська, Володимир Люцканов і Олена Бодасюк. У 2025 році такі самі рішення були прийняті щодо Павла Тімофєєва, Лєйли Ібрагімової, Ірини Славової, Сергія Джугана, Павла Матвієнка, Миколи Ярмощука, Дмитра Котлова, Віктора Дудки та Ірини Руденко. 

Найвідомішим прикладом колабораційної діяльності серед депутатів Запорізької обласної ради став Євген Балицький, обраний від “Опозиційного блоку”, який після початку повномасштабного вторгнення перейшов на бік окупантів. 

Микола Пастушенко, обраний до Запорізької обласної ради від “Опозиційного блоку”, в травні 2022 року публічно проголосив себе “виконувачем обов’язків міського голови” окупованого Дніпрорудного. 

Ще один показовий приклад — Галина Данильченко, також обрана депутаткою Запорізької обласної ради від “Опозиційного блоку”. Після окупації Мелітополя вона пішла на співпрацю з російськими військами, очолила створену ними окупаційну адміністрацію міста та отримала підозру в колабораційній діяльності».

Ніну Гурську, депутатку облради, обрану від “Партії Володимира Буряка ‘Єднання’”, підозрюють у співпраці з окупантами та впровадженні російських освітніх стандартів у школі на окупованій території. 

Міська рада

Після 24 лютого 2022 року розподіл політичних впливів у Запорізькій міській раді змінився. За результатами виборів 2020 року 16 мандатів мала “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’”, по 13 — “Опозиційна платформа — За життя” та “Слуга народу”, 11 — “Європейська Солідарність”, 6 — “Нова політика”, 5 — “Партія Шарія”. 

Однак станом на кінець 2025 року офіційний сайт міської ради вже фіксував іншу конфігурацію. Серед чинних фракцій залишалися “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” — 16 депутатів, “Слуга народу” — 9 депутатів, “Європейська Солідарність” — 11 депутатів, “Нова політика” — 6 депутатів, а ще 20 депутатів значилися позафракційними. 

Проросійські партійні бренди (“Опозиційна платформа — За життя” й “Партія Шарія”) втратили фракційне оформлення, а значна частина депутатів перейшла в позафракційний статус або до депутатських груп. 

Деякі депутати припинили свої повноваження. Наприклад, склали мандати депутат від партії “Європейська Солідарність” Микола Бєлий та депутат фракції “Слуга народу” Віктор Тлєуш. Наприкінці 2023 року склав мандат Олександр Константинов від партії “Європейська Солідарність”. У грудні 2024 року достроково припинив повноваження Олександр Федоров. У квітні 2025 склала мандат Пелагея Шумейко від “Партії Шарія”.

Втратили свій політичний вплив представники партії “Нова політика”, яку донедавна підтримував Вʼячеслав Богуслаєв, екснародний депутат, колишній власник “Мотор Січ”. Нині він перебуває під вартою за звинуваченням у колабораційній діяльності. Водночас на рівні партійних впливів найбільш стійкою силою виглядала “Слуга народу”. 

24 квітня 2024 року на позачерговій сесії депутати достроково припинили повноваження Анатолія Куртєва як секретаря міської ради й обрали новою секретаркою Регіну Харченко, яка до цього очолювала фракцію “Слуга народу”. Станом на жовтень 2025 року ключова інституційна позиція в системі міського самоврядування — це секретар ради, яка одночасно виконує функції міського голови.

Разом з цим змінився й склад виконавчого керівництва міста. У день обрання Регіни Харченко депутати підтримали звільнення першого заступника міського голови Олександра Власюка і заступників Олександра Казанцева і Степана Махсми, а натомість призначили нового першого заступника Андрія Бугаря і заступників Еллу Слепян та Сергія Білова. Порівняно з 2020 роком, коли секретарем ради був Геннадій Наумов, а міська влада будувалася навколо команди Володимира Буряка, у 2024 році виконавча вертикаль уже перебудувалася під новий політичний центр.

Розподіл впливу добре видно і через постійні комісії міськради. Після переформатування 2021 року, яке зберігалося надалі з окремими змінами. Найбільш “ресурсні” комісії розподілені між кількома силами: бюджетну та земельно-майнову комісії очолювали представники “Опозиційної платформи — За життя”, гуманітарно-соціальний блок — представники “Слуги народу”, комісії з екології та регламенту представники “Партії Володимира Буряка ‘Єднання’”, окремі напрями контролювали також “Нова політика” і “Європейська Солідарність”. 

Щодо колабораційної діяльності, виїзду на окуповані території чи втечі за кордон, то для міської ради таких випадки не зафіксовані.

Функціональна спроможність рад 

Запорізька обласна рада

У 2025 році Запорізька обласна рада фактично не здійснювала повноцінної пленарної діяльності. Це є продовженням тенденції, що сформувалася ще після початку повномасштабного вторгнення. На офіційному сайті ради в розділі сесій і рішень останні оприлюднені сесії датовані 2022 роком; записів про пленарні засідання протягом 2023, 2024 чи 2025 років у цьому реєстрі немає.

Ключова причина такої ситуації — передача повноважень обласної ради Запорізькій ОВА. У березні 2024 року Верховна Рада ухвалила рішення про тимчасову передачу цих повноважень ОВА на період воєнного стану та 30 днів після його завершення. Запорізька ОВА прямо пояснювала це тим, що облрада “самоусунулася” від виконання повноважень, а впродовж 2023 року 5 разів не змогла провести сесії через відсутність кворуму.

Таку ситуацію підтверджує й аналітичний матеріал Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади: станом на травень 2025 року Запорізька обласна рада “за звітний період не проводила пленарні засідання”, а її повноваження були передані ОВА.

Сайт обласної ради продовжує працювати. На ньому зберігаються розділи з рішеннями, проєктами рішень, інформацією про депутатську діяльність та публікаціями. Крім того, у згаданому звіті парламентського комітету зазначено, що за період з 15 серпня 2024 року до 1 квітня 2025 року Запорізька обласна рада не оприлюднювала відеозаписів засідань постійних комісій. 

Запорізька міська рада

На відміну від обласної, Запорізька міська рада у 2025 році регулярно збиралася на засідання. На офіційному сайті міськради зафіксовано 9 пленарних засідань упродовж року: позачергову сесію 21 лютого, а також чергові сесії 5 березня, 30 квітня, 28 травня, 26 червня, 30 липня, 8 жовтня, 19 листопада і 17 грудня. 

За цими засіданнями сумарно зафіксовано 323 випадки участі депутатів, що дає середній показник 46,1 депутата на одне пленарне засідання. Найнижча явка була на засіданні 21 лютого 2025 року, коли були присутні 38 депутатів, а найвища — 5 березня 2025 року, коли в роботі сесії взяли участь 52 депутати. Таким чином, міська рада зберігає здатність забезпечувати кворум і ухвалювати рішення.

На офіційному сайті міськради зазначено, що відеозаписи сесії оприлюднюють уже після завершення засідання, але не пізніше наступного дня — з міркувань безпеки під час воєнного стану. Окремий розділ сайту містить відео з сесій, а сторінка кожної сесії — порядок денний, протокол, стенограму і результати поіменного голосування. Як бачимо, міська рада дотримується вимог щодо публікації матеріалів і залишається значно відкритішою за обласну. У дослідженні LB.ua на основі даних Руху ЧЕСНО відзначено, що для прифронтових міст, як-от Запоріжжя, практика публікації записів після засідань пояснюється безпековими ризиками. 

Втім, проблемою лишається прозорість процедур. Зокрема, міська рада використовує “пакетні” голосування, коли одним натисканням депутати приймали блоки рішень, до яких потрапляли не технічні, фінансові, земельні та майнові питання. Це значно знижує якість публічної дискусії й прозорості ухвалення рішень. Найчастіше таку практику використовують у прийнятті земельних рішень.

Ключові політичні гравці

Після початку повномасштабної війни розподіл влади в Запорізькій області змінився на користь виконавчої вертикалі. Якщо після місцевих виборів 2020 року важливими майданчиками впливу залишалися обласна рада, міська рада Запоріжжя, мерські команди та пов’язані з ними локальні бізнесово-політичні групи, то в умовах воєнного стану центр ухвалення рішень поступово змістився до ОВА. 

Найпомітніше посилився вплив Івана Федорова, якого 2 лютого 2024 року призначили головою Запорізької ОВА.

Регіна Харченко також набула нових повноважень у ролі в.о. міського голови Запоріжжя. На початку каденції вона була депутаткою міської ради й очолювала фракцію “Слуга народу”, а 24 квітня 2024 року була обрана секретаркою Запорізької міської ради й почала здійснювати повноваження міського голови.

Народні депутати. Сергій Мінько загалом зберіг і частково посилив свою роль як представник мелітопольської політичної мережі вже на національному рівні. 

Народна депутатка Юлія Яцик у липні 2024 року вийшла з фракції “Слуга народу”, тож її подальша роль менше спиралася на президентську партійну вертикаль і більше на персональну публічність. 

Євгеній Шевченко втратив свій вплив. У листопаді 2024 року він отримав підозру в державній зраді, а в 2025 році правоохоронці повідомили йому про нову підозру. 

Олександр Пономарьов також отримав підозру в державній зраді ще в 2023 році. Для регіонального політичного середовища це свідчить про часткову втрату впливу гравців, пов’язаних із проросійським сегментом політики.

Володимир Кальцев залишається одним із давніх політичних гравців Запоріжжя та області. З 2019 року він є народним депутатом, обраним за списком “Опозиційної платформи — За життя”. Після розпуску фракції працює у депутатській групі “Платформа за життя та мир”. Раніше він був депутатом Запорізької обласної ради, депутатом Запорізької міської ради, секретарем міської ради, першим заступником голови Запорізької ОДА та одним із керівників міської організації “Партії регіонів”. 

Кальцев зберігає вплив на земельно-майнові процеси міста і після 2022 року. Зокрема, він є одним із найбільших землевласників Запоріжжя та пов’язаний із низкою земельних і девелоперських проєктів. 

Обласна рада. Порівняно з 2020 роком, обласна рада як інституція втратила вплив найбільш відчутно. Якщо після місцевих виборів вона була важливим майданчиком узгодження інтересів партійних, бізнесових і територіальних груп, то після передачі її повноважень ОВА перестала бути самостійним центром політичного представництва. 

Колабораціонізм. У листопаді 2025 року суд заочно засудив Євгена Балицького до довічного позбавлення волі за колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору та воєнні злочини. До цього він мав вагу у політичному житті Запоріжжя та області, а сімʼя Балицьких мала великі економічні ресурси в області. 

Підтримує проросійські погляди й Олександр Пономарьов — народний депутат України від забороненої “ОПЗЖ”, який до повномасштабної війни був одним із найбільших політичних і бізнесових гравців півдня Запорізької області, насамперед Бердянська. Наразі він залишається під вартою, а суд продовжує розгляд справи. 

Є випадки колабораціонізму публічних осіб і в окупованих містах і громадах. Наприклад, ексдепутат Бердянської міської ради Олександр Сауленко після окупації міста добровільно очолив окупаційну адміністрацію Бердянська. У березні 2023 року його заочно засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду та колабораційну діяльність. 

Основні гравці

Іван Федоров. У лютому 2024 році він очолив Запорізьку ОВА, але з 2020 року лишається міським головою тимчасово окупованого Мелітополя. 

У 2010 році обраний депутатом Мелітопольської міської ради від “Партії регіонів” (член партії). У 2015-му став депутатом Запорізької обласної ради від партії “Блок Петра Порошенка ‘Солідарність’”). Тоді ж був обраний міським депутатом Мелітополя, однак зробив вибір на користь мандата депутата обласної ради.

У 2014–2019 роках був заступником міського голови Мелітополя Сергія Мінька, нині народного депутата від виборчого округу №80 (м. Мелітополь та Мелітопольський район). Пізніше, у 2019–2020 роках — радник міського голови Мелітополя з питань містобудування та архітектури. 

У 2019 році переміг у конкурсі на посаду керівника Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, пропрацював там два місяці. У 2019–2020 роках був першим заступником голів Запорізької ОДА Віталія Туринка та Віталія Боговіна.

У 2020 році Івана Федорова обрали міським головою Мелітополя від партії “Команда Сергія Мінька”. З 2022 року місто перебуває під тимчасовою російською окупацією. Федоров відмовився співпрацювати з росіянами, після викрадення та перебування у полоні обміняний на російських солдатів. Виїхав до Запоріжжя, звідки продовжив свою діяльність як міський голова.

З початку повномасштабного вторгнення бізнес родичів Івана Федорова отримав замовлень майже на 5 млн грн від Запорізької обласної лікарні. Компанія надає послуги компʼютерної томографії, попри наявність в обласній лікарні власних новіших і якісніших томографів.

Регіна Харченко — секретар Запорізької міської ради, також виконує повноваження міського голови Запоріжжя. До цього була депутаткою Запорізької міської ради VIII скликання, обрана у 2020 році від партії “Слуга народу”. А з початку каденції до 22 квітня 2024 р. очолювала фракцію цієї партії в міській раді. Після обрання секретарем міськради на офіційному сайті ради зазначена як позафракційна.

З 2013 до 2015 року працювала головною спеціалісткою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Запоріжжя. Надалі, з 2015 до 2016 року, працювала головною державною інспекторкою юридичного відділу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Запоріжжя.

З 2016 до 2021 року була помічницею депутата Запорізької обласної ради. У 2020 році обрана до Запорізької міської ради від партії “Слуга народу” як безпартійна. Членкиня постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин. Була головою фракції “Слуга народу”.

Разом зі зміною очільника міської ради до влади прийшли й нові заступники. Найбільш публічний із них — заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Сергій Білов. До цього впродовж 7 років працював на керівних посадах у департаменті культури та туризму міської ради. У міській владі він відповідає за широкий гуманітарний блок — освіту, культуру, соціальний захист, сім’ю та молодь, ветеранську політику й туризм. 

Крім того, в області поступово зростає вплив ветеранської спільноти. У 2025 році в Запоріжжі офіційно запрацював ветеранський простір “Ветеран ПРО. Запоріжжя”, створений за участі Міністерства у справах ветеранів, міської ради, бізнесу та громадського сектору. За даними міської ради, простір почав працювати в тестовому режимі 11 квітня 2025 року, офіційно відкрився 7 травня, а за підсумками року прийняв 4372 особи. 848 людей подали заяви на супровід, з яких 90% були опрацьовані. 

Окремо посилюється мережа волонтерських ініціатив. Прикладом є благодійний фонд “Рубікон Волі”, який у 2024 році відкрив ветеранський хаб у Запоріжжі й у 2025 році розширював роботу з підтримки ветеранів, їхніх родин та фахівців, що працюють із ними. Співзасновником фонду є Іван Мінченко — ветеран і колишній аеророзвідник.

Волонтерський центр “Паляниця” — обʼєднання волонтерів, які допомагають Силам Оборони та цивільним через гуманітарну допомогу, плетіння маскувальних сіток, передачу речей і підтримку родин у Запоріжжі. Очолюють організацію відомий запорізький шоумен Василь Бушаров та Геннадій Вовченко.

Діяльність партій

Після початку повномасштабної війни найбільшу публічну й інституційну активність у Запорізькій області та Запоріжжі зберегли насамперед ті політичні сили, які одночасно мають представництво в парламенті й у місцевих радах і не стали забороненими у проросійському контексті. 

На рівні області це передусім “Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, дещо слабші позиції мають ВО “Батьківщина” і “За майбутнє”. У Запоріжжі до цього переліку додаються “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” та “Нова політика”, які зберегли фракційне представництво в міській раді, але фактично втратили свою активність на практиці. 

Найпомітніше бренд партії в публічному просторі використовує “Слуга народу”. Це пояснюється не лише її присутністю в парламенті, а й її реальною позицією в місцевій владі та військовій адміністрації. Наприклад, станом на 2026 рік Регіна Харченко, яка до квітня 2024 року очолювала фракцію “Слуга народу” в міській раді, є секретарем Запорізької міської ради, тобто виконує ключову керівну функцію в міському самоврядуванні. Партія має регіональну сторінку на офіційному сайті, де розповідає про керівництво обласної організації, фракційних лідерів і публікує новини про оборону, відновлення, енергетичну стійкість, бюджет, підтримку військових, громади, ЦНАПи, освіту, міську інфраструктуру та інше. 

За тематикою “Слуга народу” в Запоріжжі та області працює насамперед із питаннями оборони, підтримки Сил Оборони, прифронтової стійкості, бюджету воєнного часу, відбудови, енергетичної автономності, шкіл, лікарень і соціальних виплат. Це видно і з партійних регіональних публікацій та публічних виступів. 

Активність “Європейської Солідарності” торкається ветеранських та волонтерських тем. Утім, партія втратила сильних публічних представників у міській раді — Миколу Бєлого й Олександра Константинова, що склали свої мандати. Раніше саме вони створювали активність під брендом політичної сили. Також менш активним став і Валерій Прозапас, який наразі більше сфокусований на власному бренді. Запорізька територіальна організація партії має окремий офіційний сайт, приймальню, контакти й активні сторінки в соцмережах, де поширює матеріали про допомогу військовим, ветеранам, міську бюджетну політику та локальні акції. 

ВО “Батьківщина” та “За майбутнє” в області залишаються помітними радше на рівні обласної ради. Обидві сили зберігають свої фракції, представлені в комісіях та депутатських групах і ведуть комунікацію переважно через партійні або напівпартійні сторінки у Facebook. Для “Батьківщини” в публічному просторі помітні соціальні й медичні теми, але більшість контенту на її сторінках стосується загальнодержавних тем. Також ця партія не представлена у міській раді.

“За майбутнє” має локальні сторінки в соцмережах і пов’язану благодійну інфраструктуру, але в інформаційному полі 2024–2026 років ця сила виглядає менш помітною, ніж “Слуга народу” або “Європейська Солідарність”. Зокрема, сторінка “Запоріжжя ‘За Майбутнє’” неактивна з 2023 року. Менш активними стали й самі представники політичної сили. 

Політсила “Партія Володимира Буряка ‘Єднання’” втратила позиції, які мала у 2020–2021 роках, коли головний представник бренду Володимир Буряк був очільником мерії. Водночас він досі публічно позиці.є себе як лідер цієї партії, а її представники мають депутатські профілі з контактами, прийомами громадян і звітами. Це дає підстави говорити, що навіть після втрати посади міського голови політичний бренд “Єднання” продовжує функціонувати, хоч і став менш помітним для громади. 

“Нова політика” формально зберегла фракційну присутність у міськраді, а її представники очолюють окремі комісії й мають публічні профілі на сайті міської ради. Водночас її загальна політична вага після 2022 року зменшилася — це збігається з втратою політичної й ділової репутації В’ячеслава Богуслаєва.

На сайті міської ради профілі багатьох депутатів містять контакти, графіки прийому громадян, електронну пошту, сторінки Facebook і, в окремих випадках, звіти за 2023–2025 роки. На сайті Запорізької обласної ради окремо діє розділ зі звітами депутатів VIII скликання — вони наявні лише в деяких депутатів.

Комунікація з виборцями відбувається передусім у трьох формах: через офіційні сайти партійних організацій, через соціальні мережі та через депутатські приймальні. На сайті міськради в профілях депутатів вказані адреси прийому громадян і графік роботи, що свідчить про збереження офлайн-комунікації. Водночас партійні сторінки в Facebook, Instagram і Telegram для місцевих організацій “Слуги народу”, “Європейської Солідарності”, “Батьківщини” стали основним інструментом повсякденної політичної комунікації. Відсутня активність на сторінках “За майбутнє”.

Медіа 

Після початку повномасштабного вторгнення медіаринок області суттєво змінився. Деякі найбільші телеканали області потрапили під російське управління і залишилися на окупованих територіях. 

В обласному центрі закрилася низка телевізійних каналів. Серед них — один із найбільших регіональних телеканалів “ТВ-5”, власником якого на 100% було ПАТ “Запоріжсталь” (“Метінвест”). Він припинив роботу у 2022 році. Сукупна аудиторія телеканалу становила понад 2,5 мільйона осіб. Також 1 лютого 2023 року припинив роботу ТРК “АLEX”. 

Серед телеканалів, які й далі продовжують роботу, — муніципальний МТМ (колишній телеканал “Z”), що фінансується коштом міського бюджету, і “Суспільне Запоріжжя”. 

Закрилися й деякі друковані медіа. Зокрема, свої позиції втратили друкована версія видання “МИГ” і газета “Запорізька Січ”, яка в попередні роки публікувала матеріали на пітримку Володимира Буряка, хоча фінансувалася з міського бюджету. Закрилася й газета “Запорізька правда”. 

Втім, частина газет продовжують працювати онлайн. Газета “МИГ” навіть отримала донорську підтримку на друк спецвипусків. Наразі у Запоріжжі друкуються газета “Пенсіонер Запоріжжя” (тираж — до 3 тис. примірників), та “Горожанин-інформ”. 

До оновленої Мапи рекомендованих медіа ввійшли 11 редакцій із Запорізької області, з них 8 онлайн-медіа, 1 розслідувальне медіа, 1 телеканал і 1 радіо. 

Важливо відзначити, що після 24 лютого 2022 року були утворені нові незалежні медіа — “Відбудова.Запоріжжя” та “SODA”.

Ще одним викликом стало втрата фінансування від USAID, адже деякі запорізькі медіа фінансувалися в межах програм цієї організації на 80–90%. Наприклад, 061.ua на початок 2025 року мало два великі гранти, які мали б забезпечити роботу редакції майже на рік, і очікувало на отримання ще одного проєкту. Редакція Inform.zp.uа втратила до 90% усіх проєктів, які фінансувалися з USAID. ГО “Запорізький центр розслідувань” вже в лютому працювала без грошей, а пізніше звільнила частину співробітників, залишивши тільки редакційних працівників. Редакція SODA мала часткове фінансування від USAID і перекривала роботу іншими проєктами. 

Водночас жодне з медіа не закрилося після втрати фінансування USAID: за результатами 2025 року всі медіа продовжують працювати. 

Блок 4. Політичні конфлікти

У 2022–2025 роках загальний рівень політичної конфліктогенності в Запорізькій області був нижчим, ніж у попередні роки. На відміну від довоєнного періоду, коли конфлікти були відкрито партійними й коаліційними, після початку вторгнення вони набули форми кадрових, інституційних і міжвладних протистоянь.

Найгостріші конфлікти розгорталися між ОВА й органами місцевого самоврядування, а також навколо контролю над міською владою, повноважень обласної ради та кадрових рішень у виконавчій вертикалі. Частина конфліктів переростала в нові. Насамперед це стосується кризи в Запорізькій міській раді, що почалася ще у 2021 році довкола Володимира Буряка, секретаря міської ради та депутатської більшості, а пізніше трансформувалася в нове протистояння.

На рівні області найважливішими серед них стали справа про ймовірне розкрадання гуманітарної допомоги, яка супроводжувалася надалі подальшою зміною керівників області. Однією з центральних фігур цього конфлікту стала заступниця голови Запорізької ОВА Злата Некрасова.

У публічних поясненнях вона відмежовувалася від найпершого етапу розподілу гуманітарної допомоги й стверджувала, що взяла цей напрям під контроль лише на початку квітня 2022 року, а до неї питанням опікувалися інші посадовці, зокрема заступник голови ОВА Руслан Шиханов і його помічник Артур Бойко. Натомість парламентська Тимчасова слідча комісія у своєму проміжному звіті зробила висновок, що запорізька влада не надала їй повної та правдивої інформації про надходження й розподіл гуманітарної допомоги у 2022 році. 

У 2023 році Злату Некрасову звільнили з посади заступниці голови Запорізької ОВА, після чого та звинувачувала в незаконності свого звільнення Юрія Малашка, який тоді очолював адміністрацію. 

У міській раді найбільш виразним проявом конфлікту стала публічна заява Анатолія Куртєва у квітні 2024 року про тиск з боку голови Запорізької ОВА Івана Федорова на органи місцевого самоврядування. Також Куртєв публічно заявляв про спробу політичного перевороту. 

Того самого дня на позачерговій сесії міської ради депутати достроково припинили повноваження Куртєва як секретаря ради, а новим секретарем обрали Регіну Харченко. Сам Іван Федоров був присутній у сесійній залі й публічно коментував ці події, заперечуючи звинувачення у тиску. 

Також відбувалися кадрові зміни, що супроводжувалися скандалами та дискусіями. Наприклад, Анатолія Васюка тричі відсторонили від посади заступника міського голови. Вперше це відбулося в травні 2024 року. Трохи більш ніж за рік посадовець через суд домігся свого відновлення на посаді. Однак згодом на сесії міськради його знову відсторонили, а вже у січні цього року Васюк знову в судовому порядку відновився на посаді. 

Корупційні скандали

Найрезонанснішою справою є згадане раніше привласнення гуманітарної допомоги в Запорізькій області. Публічно кейс почався у серпні 2022 року, коли НАБУ, САП і СБУ провели понад 20 обшуків у Запоріжжі, зокрема в приміщеннях Запорізької ОВА та міської ради. 

Вже тоді справа набула політичного змісту, оскільки в медійному просторі її прямо пов’язали з тодішнім керівництвом області та міста — Олександром Старухом, Златою Некрасовою, Анатолієм Куртєвим і депутатом обласної ради Віктором Щербиною. 

Окрему вагу цьому скандалу надала парламентська Тимчасова слідча комісія з розслідування можливих порушень у сфері гуманітарної допомоги. Під час розгляду її проміжного звіту у Верховній Раді у квітні 2023 року прозвучала оцінка, що в Запоріжжі могло йтися про 389 вагонів, 220 вантажівок і 22 контейнери гуманітарки, а приблизний обсяг можливих зловживань оцінювали у 322 млн грн. 

Пізніше на базі одного з підприємств виявили близько 200 тонн матеріальних цінностей, які зберігалися там ще з 2022 року без відповідних договорів.

Один із корупційних кейсів відбувся наприкінці досліджуваного періоду — справа про завищення цін під час закупівлі БпЛА та РЕБ для Сил Оборони, викрита НАБУ і САП у серпні 2025 року. Серед імовірних фігурантів опинився Владислав Марченко — колишній заступник голови Запорізької обласної ради та помітний місцевий політичний гравець і бізнесмен. За версією слідства, у 2024–2025 роках група осіб системно привласнювала бюджетні кошти через завищення вартості контрактів на дрони й засоби радіоелектронної боротьби. 

У серпні 2025 року прокуратура повідомила про підозру дев’ятьом посадовцям Запорізької області, серед них — виконувачу обов’язків директора департаменту освіти та науки Запорізької міської ради Віталію Лисенку. Його підозрюють у розтраті понад 8,6 млн грн бюджетних коштів під час закупівлі систем безперебійного живлення для закладів освіти обласного центру. За версією слідства, йдеться про розтрату бюджетних коштів на закупівлях для закладів освіти.

Блок 5. Політично-соціальна активність в регіоні 

Підтема: політична активність

У Запоріжжі наразі спостерігається помірна політична активність. Якщо після місцевих виборів 2020 року політичне життя міста визначалося приходом нових гравців, поверненням частини депутатів попередніх скликань, розподілом ресурсів і кадровими призначеннями, то після початку повномасштабної війни ця динаміка суттєво змінилася. 

У перші роки війни одним із небагатьох способів зберігати публічну видимість для партій та окремих політичних гравців стали розподіл депутатських фондів, гуманітарна допомога, а також запуск іменних або брендованих благодійних ініціатив та фондів. Однак з часом і ця форма активності послабилася. Частина помітних гравців склали депутатські повноваження, про що вже йшлося вище, а окремі фракції втратили публічних лідерів і перестали відігравати самостійну роль у міському інформаційному просторі. Показовим прикладом є “Нова політика” в Запорізькій міській раді: формально вона зберегла представництво, але її вплив і публічна суб’єктність істотно зменшилися.

Наразі є домінування кількох центрів впливу навколо чинної виконавчої вертикалі та міського керівництва. Інші партії зберігають публічну присутність. Найпомітнішими акторами залишаються команда Івана Федорова на рівні області й команда Регіни Харченко на рівні міста. Якщо говорити про партійні структури, то найбільш помітними є “Слуга народу” і “Європейська Солідарність”. 

У 2025 році політичні гравці та сили проявляють активність через публічні заходи, презентації, брифінги, галузеві зустрічі та посиленій медійній присутності. Найпомітніше це робить команда, пов’язана зі “Слугою народу” та чинною владною вертикаллю. Водночас протягом останніх кількох місяців 2025 року спостерігалася поява білбордів з новими особистостями, а безкоштовне розповсюдження газет.

На рівні області Іван Федоров і Запорізька ОВА у 2025 році робили акцент на темах ветеранської політики, відбудови, енергетичної стійкості, підтримки бізнесу та прифронтових громад. Він системно проводить брифінги, зустрічі із громадою. 

На рівні міста Регіна Харченко публічно презентувала бюджет Запоріжжя на 2025 рік, звітувала про результати 2025 року, відповідала на запитання мешканців і просувала теми життєстійкості міста, безбар’єрності, допомоги ЗСУ, шкільних укриттів, учительських доплат і соціальних програм. Усе це — частина її роботи на займаній посаді, але така публічність є нетиповою для Запоріжжя порівняно з попередніми очільниками, які уникали публічних виступів та брифінгів.

Також варто звернути увагу і на активність у соціальних мережах. Популярними є місцеві Telegram-канали. Якщо казати про інші медіа, то поступово збільшується кількість контенту про міські проєкти за якими стоїть міська або обласна влада, проте відкритої політичної реклами немає. Також у місті працює муніципальний канал “МТМ”, який може висвітлювати події у позитивному до міської влади й цензурувати негативні випадки, адже він повністю залежить від Запорізької міської ради. 

У Facebook та Instagram наразі немає активних рекламних компаній, які можна точно повʼязати з певними політичними гравцями. 

Діяльність політичних гравців у Запоріжжі та області вже частково може мати ознаки підготовки до потенційних повоєнних виборів, але ці процеси поки не можна точно охарактеризувати як відкриту агітацію: ці дії спрямовані на посилення персональної впізнаваності, тестування нових форматів присутності у публічному просторі та розширення аудиторій через теми, що продовжать бути актуальними у найближчі роки. 

Поки що не зафіксовано публічних заяв про намір брати участь у виборах. Регіональні гравці радше накопичують впізнаваність і репутаційний ресурс. Ключові теми у 2025 році — відновлення, підтримка бізнесу, залучення ресурсів, стійкість громад, енергетична безпека, робота з прифронтовими територіями і допомога військовим. Це добре видно на прикладі регулярних зустрічей у форматі “Діалог влади та бізнесу”, де ОВА просуває порядок денний, пов’язаний із відбудовою та економічною адаптацією регіону. 

На рівні міста ключовими є ветеранська політика, молодіжна політика, соціальна підтримка, безбар’єрність, міська стійкість, освіта та інфраструктура. Так, у 2025 році міська влада окремо просувала роботу над ветеранською програмою, розвиток молодіжного центру і персоналізовані соціальні ініціативи. 

У публічному просторі Запоріжжя та області не простежується публікації локальних політичних рейтингів або електоральних соцдосліджень, які можна було б однозначно трактувати як інструменти передвиборчого PR. 

Водночас проявляють активність благодійні фонди, частина з яких пов’язані з місцевими політиками. 

Благодійний фонд “Клініки Святого Миколая” — неприбуткова організація, яка опікується ветеранами, ВПО та людьми з особливими потребами. Фонд надавав безкоштовну медичну та соціальну допомогу, а також активно підтримував ЗСУ, діючи переважно у прифронтовому Запоріжжі та області. Фонд зареєстрований на Миколу Бєлого, бізнесмена та ексдепутата Запорізької міської ради від “Європейської Солідарності”. Втім, після складання мандату Бєлим активна діяльність благодійного фонду припинилася, а його сторінка у Facebook перестала регулярно оновлюватися. 

Також Микола Бєлий є співзасновником протезувального центру “Сміливий крок” — першого центру протезування кінцівок повного циклу, створений у Запоріжжі у 2023 році. Центр у своїй публічній комунікації вказує, що безоплатно виготовляє протези нижніх кінцівок за державною програмою відшкодування для всіх категорій громадян, зокрема захисників і захисниць, цивільних і дітей, які втратили кінцівку внаслідок мінно-вибухової травми, хворобу або не мають кінцівок внаслідок вроджених вад. Публікації про центр активно виходили на сайті міської та обласної рад. Щоправда, після оновлення сайту міської ради ці публікації видалили. 

Активну діяльність ведуть ГО “Захист держави” та ГО “ЙЕС”, які в області повʼязують з Аскадом Ашурбековим, депутатом Запорізької обласної ради. Перша громадська організація юридично зареєстрована на Ашурбекова. ГО “Захист держави” представляє себе як об’єднання активних громадян для трансформації України у сильну державу з потужною армією, професійною владою, верховенством права та розумним балансом між безпекою та свободою. У її діяльність входить проведення публічних тематичних заходів, а також надання безоплатних юридичних консультацій для громадян. 

ГО “ЙЕС” зареєстровано на громадську діячку Валерію Овчарову, але Аскад Ашурбеков системно був менеджером організації та її спікером. Наприкінці 2025 року активність ГО знизилася, адже Ашурбеков став військовослужбовцем. 

Найбільш очевидним прикладом використання бюджетного ресурсу у форматі, який може працювати як політично вигідна благодійність, є депутатські фонди. За даними Руху ЧЕСНО, в 2025 році у Запоріжжі із бюджету на них передбачили понад 76 млн грн. Гроші йшли за трьома напрямками: соцзахист (матеріальна допомога містянам та ВПО і грошова допомога військовослужбовцям на закупівлю дронів, військового обладнання та спорядження) — майже 55 млн грн. Ще 12,5 млн спрямували на житлово-комунальну сферу та благоустрій і майже 9 млн грн — на покращення матеріально-технічної бази та приміщень комунальних установ. 

Також, як відзначив Рух ЧЕСНО, більшість депутатів використали фонд на благоустрій округів і активно звітували про це у соцмережах. У таких дописах жителі дякують депутатам особисто за нові дитячі майданчики, доріжки чи ремонти дворів, хоча роботи виконуються за кошти міського бюджету. Інколи у публікаціях навіть не зазначено, що проєкти профінансовані саме з депутатського фонду.

Окремо Запорізька міська рада офіційно затвердила на 2025 рік 94,7 млн грн на соціальну підтримку населення, включно з матеріальною допомогою понад 12 тисячам осіб, підтримкою ветеранів, людей з інвалідністю, дітей із вразливих категорій та ВПО. Це офіційна бюджетна програма, однак на практиці, коли допомога “проходить” через конкретних депутатів, управлінців та інших політиків, вона публічно асоціюється з ними. 

Соціологічні опитування

Після початку повномасштабної війни в регіоні проводили точкові онлайн-опитування про довіру до місцевої влади, які не є репрезентативними, проте можуть відображати певну динаміку. 

Зокрема, у вересні 2025 року відбулося відкрите онлайн-опитування від медіа 061.ua та SODA. Згідно з його результатами, 54% респондентів зовсім не довіряли місцевій владі, ще 32% скоріше не довіряли, і лише 8% висловили їй довіру. У відповідь на питання про роботу міської ради та Запорізької ОВА 46% дали їм дуже негативну оцінку, 33% — скоріше негативну, і лише 10% сумарно дали позитивні оцінки. 

Якщо брати до уваги період до повномасштабної війни, то як можна узагальнити всеукраїнські муніципальні опитування IRI за 2017–2020 роки, підтримка діяльності міського голови в Запоріжжі трималася на рівні понад 40%, а у 2020 році зросла до 52%. Підтримка міськради була нижчою, але теж зросла до 43%. Автори дослідження окремо підкреслювали, що рівень схвалення діяльності міського голови стабільно був вищим за оцінку міськради. В травні 2021 року в Запоріжжі 38% жителів вважали, що справи у місті йдуть у правильному напрямку, а 54% — у неправильному. 

Додамо, що Регіну Харченко, в.о. міського голови Запоріжжя, медіа “Українська правда” включила до списку “УП 100. Сила жінок 2025” як одну з помітних лідерок року.

Масові заходи у 2024–2025 роках

У місті діє заборона на мирні зібрання суспільно-політичного характеру, а для інших масових заходів із жовтня 2023 року встановлено спеціальні правила. Вони мають відбуватися лише в приміщеннях з укриттями або безпосередньо в укриттях, із погодженням і з урахуванням місткості захисних споруд. 

Втім, у Запоріжжі відбуваються акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих захисників. З 2024 року в центрі міста регулярно відбувалися акції “Не мовчи! Полон вбиває!” на підтримку полонених оборонців Маріуполя. Їх організовували родини військових зі зверненням до місцевої та державної влади. 

Також відбувалися мітинги за спрямування більшої частини місцевих бюджетів на потреби ЗСУ. Найпомітніші з них відбулися восени 2023 року в Запоріжжі, коли спочатку близько 200 людей вийшли на мирний мітинг із вимогою перерозподілу бюджетних коштів на армію. Згодом учасники акції “В першу чергу ЗСУ” вимагали, щоб не менше 20% вільних коштів після захищених статей місцевого бюджету спрямовувалися на підтримку Збройних Сил України. 

Влітку 2025 року мали місце акції проти закону №12414 в, які були частиною загальноукраїнської хвилі протестів проти обмеження незалежності НАБУ і САП. 23 липня 2025 року Запоріжжя доєдналося до протестів, а 25 липня в місті відбулася ще одна акція — присутні зверталися до запорізьких нардепів, що голосували за законопроєкт №12414..

Восени 2025 року містяни кілька разів виходили на акції “За справедливі відключення світла” — спершу під стіни Запорізької ОВА, а потім — до “Запоріжжяобленерго”. Учасники вимагали зрозумілих і справедливих графіків, скаржилися на тривалі знеструмлення окремих будинків і фактичну нерівність у навантаженні між різними районами. 

Ще одним сталим конфліктним напрямом залишалися акції проти забудови скверу Тарасова в Запоріжжі. Цей конфлікт має передісторію, і в досліджуваний період він актуалізувався у зв’язку з новими рішеннями міської ради та судовими спорами. У центрі протистояння були міська влада, бізнес-інтереси, пов’язані з Володимиром Кальцевим, і громадські активісти, які захищають зелену зону. 

У 2025 році також відбулася хвиля екологічних протестів довкола якості повітря, промислових викидів і міської програми їх зниження. Ці акції апелювали насамперед до Запорізької міської ради та виконавчих органів міста, а також опосередковано — до великих промислових підприємств-забруднювачів. Їхнім ядром були екоактивісти, передусім рух “Маю право дихати”, які вимагали не відкладати заходів зі зменшення викидів “на після війни”, а запускати їх уже зараз. Наприкінці року активісти перейшли до персоналізованих вимог і звернулися до секретаря міської ради Регіни Харченко з листом про недовіру начальнику міського управління з питань екологічної безпеки Глібу Золотарьову. 

Частина публічних акцій і кампаній у Запоріжжі сприяла посиленню нових громадських лідерів. Найвиразніше це видно на прикладі Валерії Морозової, яка була помітною громадською активісткою й учасницею міських кампаній, а згодом очолила Громадську раду при виконавчому комітеті Запорізької міської ради. У 2025 році вона вже виступала не лише як учасниця протестів та громадських дискусій, а й як представниця громадськості в діалозі з міською владою.

Також стала помітною Катерина Звєрєва — громадська активістка і голова ГО “Хочу вчитися”, яка порушувала тему закупівель у сфері освіти та критикувала міську владу. У 2025 році вона вже діяла як позафракційна депутатка Запорізької міської ради й одночасно зберігала роль публічної представниці громадськості, зокрема в екологічних конфліктах і дискусіях навколо міських програм. 

Ще одним із нових публічних лідерів є Іван Мінченко — засновник благодійного фонду “Рубікон Волі”. Він опікується безбар'єрністю для військових та іншими громадськими програмами. У 2025 році він фігурував у публічних матеріалах як керівник фонду, спікер із тем адаптації ветеранів, безбар’єрності та міського розвитку, а також як учасник акцій і громадських дискусій. 

Окремо слід згадати й лідерів тематичних міських кампаній, які вже набули публічної впізнаваності. Це екоактивісти Ольга Гайдаш і Микола Ралик, які стали одними з найбільш помітних представників руху “Маю право дихати” та кампаній проти відтермінування екологічної програми міста. 

Активним учасником різних активностей та акцій є Богдан Загорулько — активіст, волонтер, громадський діяч, заступник голови ГО “Студентство”. Він був співорганізатором мітингу “Гроші на ЗСУ”. За цей мітинг Загорулька притягували до відповідальності через неповідомлення про мітинг органів державної влади.

Реакція влади на мітинги й акції переважно залишається стриманою. Як ми зазначали раніше, цих заходів стало менше через обмеження воєнного часу. Також організатори мають заздалегідь погоджувати захід і мати план дій на випадок повітряної тривоги, тож влада може підготуватися до таких заходів і спланувати реакцію. 

Результати таких акцій є частковими. Сам факт розробки міської програми поетапного зниження викидів у Запоріжжі став наслідком тривалого тиску громадськості, яка вимагала від влади системної відповіді на проблему якості повітря. Під час громадського обговорення й сесійного процесу активісти змусили владу публічно пояснити зміст цієї програми і її обмеження. Разом з тим, фінальний результат виявився неповним: у листопаді 2025 року міськрада не підтримала зміни, які мали б прибрати відтермінування екологічних зобов’язань для підприємств. 

Акції “Гроші на ЗСУ” також мали наслідок. Вони не забезпечили виконання вимог у повному обсязі, але змусили місцеву владу публічно реагувати на бюджетні пріоритети та збільшити обсяг фінансування оборонних потреб порівняно з початковими планами. 

Військово-громадська діяльність

У Запорізькій області військово-громадська діяльність у публічному просторі має виразний і доволі масовий характер — передусім у форматі рекрутингової комунікації. Йдеться не лише про окремі рекламні кампанії чи ситуативні оголошення, а й про системне просування служби через офіційні канали органів влади та пов’язаних із ними інформаційних майданчиків. 

Зокрема, на офіційному сайті Запорізької міської ради створено окремі сторінки з рекрутинговими матеріалами для підрозділів Сухопутних військ і Національної гвардії України. На них розміщено прямі заклики до вступу, описи переваг служби, переліки вакансій і контакти рекрутерів. 

Серед підрозділів, які прямо представлені в міському інформаційному полі, — Батальйон безпілотних систем 1 ОШП імені Дмитра Коцюбайла, 21 окрема механізована бригада, 65 окрема механізована бригада “Великий Луг”, 12-та бригада спеціального призначення “Азов”, інші підрозділи НГУ, зокрема “Хартія”, “Омега”, “Рубіж”, а також 27-ма Печерська бригада, спецпідрозділ БССП “Тайфун” та інші. 

У грудні 2024 року в місті відкрили інформаційно-рекрутинговий центр 65-ї ОМБр. Паралельно ОВА в 2024 році публікувала окремі матеріали про набір до підрозділів Національної гвардії.

З березня 2024 року в місті працює Центр готовності цивільних, де проводять тренінги з домедичної допомоги, мінно-вибухової безпеки, правил поводження зі зброєю, аеророзвідки та психологічної підтримки в умовах війни. Сам проєкт є ініціативою Благодійного фонду Сергія Притули, а його осередки в різних містах позиціонують себе як майданчики базової військової підготовки цивільних. У жовтні 2024 року в Запоріжжі цей центр спільно з Фондом “Південь” організував серію тренінгів із психологічної та військової підготовки цивільних. 

Паралельно в регіоні працює центр стрілецької підготовки “Перший”, де інструкторами та тренерами виступають люди з військовим або навколовійськовим досвідом, а самі заходи включають навчання зі зброї, домедичної допомоги, мінної безпеки та інших практик, пов’язаних із війною. 

У січні 2026 року в Запоріжжі відкрили фотовиставку “Калібр 120х35 мм. Сімейний альбом”, створену військовослужбовцями 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” НГУ. Запорізька ОВА подавала її не просто як мистецьку подію, а як суспільно значущу ініціативу, що має формувати пам’ять, підтримку військових і солідарність громади.

На рівні області подібну функцію виконує платформа “МИ – ЗАПОРІЖЖЯ. Захищаємо. Будуємо. Перемагаємо”, де начальник ОВА Іван Федоров публічно підбивав підсумки року. За повідомленням ОВА, платформа об’єднала представників влади, бізнесу, освіти, громадських діячів, ветеранів і військових, а сама подія була подана як майданчик для обговорення розвитку краю. У такому форматі присутність військових і ветеранів поруч із керівництвом області також має ознаки політичного позиціонування. 

Крім того, в Запоріжжі та області помітною є практика запрошення військових, ветеранів і представників дотичних до війська середовищ як спікерів та учасників публічних заходів. Такі події проходять у форматі панельних дискусій, тренінгів, публічних обговорень і навчальних зустрічей, де військовий досвід подається як суспільно значущий експертний голос. Зокрема, у Запоріжжі діє проєкт “Спілкуй. Ветеран”, який міська рада прямо описує як платформу для відкритого діалогу між ветеранами війни та експертами різних сфер.

Найбільш помітними ініціативами, створеними або очолюваними людьми з військовим чи ветеранським досвідом, наразі виглядають насамперед благодійна організація “БФ 

‘Рубікон Волі’” та пов’язана з нею мережа сервісів “Рубікон HUB”, а також міська інфраструктура ветеранської політики, яка формується навколо Ради ветеранів Запоріжжя та комунальної установи “Ветеранський простір ‘Ветеран ПРО. Запоріжжя’”. Зокрема, останній очолює Михайло Пирог — ветеран полку “Азов”, громадський діяч та радник в.о. міського голови Запоріжжя.

“Рубікон Волі” має власний простір “Рубікон HUB” у Запоріжжі. На базі одного з медичних закладів міста у співпраці з департаментом охорони здоров’я почав працювати мобільний хаб “Рубікон HUB”. Інформаційні продукти організації на кшталт “Соціального путівника Захисників і Захисниць” та “Путівника медичних послуг” розроблялися разом із департаментами міськради. Додатково “Рубікон Волі” має і зовнішній донорський ресурс. Наприклад, круглий стіл “Рада ветеранів: від служби до лідерства у громаді” організація проводила за підтримки IFES, USAID та британської допомоги.

Другим значущим осередком є “Ветеран ПРО. Запоріжжя”. Це комунальна установа, що має сторінки в соцмережах і повноцінне приміщення в центрі міста. Після ремонту центр отримав площу 143 м², а за штатним розкладом у ньому передбачено 24 працівники. Фінансування простору відбувається в межах міської програми “Ветеранська політика Запорізької міської територіальної громади на 2025–2027 роки”: загальний обсяг програми становить 255 млн грн, а на створення і функціонування самої установи у 2025 році передбачено 9,2 млн грн. Простір працює у форматі “єдиного вікна” і має інтегровані сервіси Пенсійного фонду, Центру зайнятості, соціальної служби та ЦНАПів. Також простір обладнаний елементами доступності — тактильною плиткою, табличками шрифтом Брайля, пандусом, колісним кріслом та електричним засобом для пересування. “Ветеран ПРО. Запоріжжя” вже став майданчиком міжрегіонального обміну, куди приїжджали вивчати досвід представники інших громад. 

Регіна Харченко неодноразово публічно підкреслювала, що ветеранська політика є одним із пріоритетів міської влади, і саме за її участі були інституціоналізовані ключові формати співпраці з ветеранським середовищем. З боку обласної влади Іван Федоров у публічних заявах також визначав всебічну підтримку військових одним із головних завдань.

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.