Прагнучи дослідити такий механізм громадської участі, як електронні петиції, Громадянська мережа ОПОРА поспілкувалася з автором петиції “Львову потрібен план дій для протидії негоді”. Микола Рябика — виконавчий директор громадської організації “Плато”. 07 липня 2021 року петиція за його авторства була опублікована на порталі e-DEM. Вона набрала необхідну кількість голосів 3 вересня 2021 року.
Минуло більше двох років після того, як депутати Львівської міської ради підтримали цю петицію на засіданні 4 листопада 2021 року. Здається, вона мала б бути реалізованою — хоча б частково. Однак автор петиції констатує протилежне:
“Після підтримки електронної петиції в залі Львівської міської ради протягом 30 днів мала бути розроблена дорожня карта реалізації цієї петиції. Однак ні протягом місяця, ні до сьогодні її не існує. Ба більше, не було сформовано хоча б робочу групу для її розробки.
За цей час я як автор петиції скерував 5 запитів на інформацію до виконавців про стан підготовки дорожньої карти, на які отримав 3 відповіді. На один запит відповіло управління екології та природних ресурсів, яке надіслало опис загального вектору ‘зеленого’ розвитку громади й зовсім не прояснило ситуацію з дорожньою картою. Дві інші ідентичні відповіді я отримав від департаменту житлового господарства та інфраструктури, де було зазначено, що ‘на даний час для якісної підготовки дорожньої карти неможливо визначити реальні терміни та видатки для її впровадження’. Тобто все звелося до того, що в країні війна, коштів немає, тому сенсу розробляти дорожню карту немає. До слова, на один із запитів довелося чекати відповідь понад 11 місяців, на два інші — 4 та 2 місяці.
На мою думку, дорожня карта — це яе меморандум, вона не потребує вкладень для розробки. Тож причин не прийняти її, крім браку політичної волі, я не бачу. Вона мала бути розроблена протягом 30 днів від прийняття, тобто в грудні 2021 року, ще до початку повномасштабного вторгнення, тож аргументи про її неприйняття через повномасштабну війну абсурдні.
Фактично по цій петиції ми наразі нічого не маємо. Прикро, але з часу депутатського голосування жодної комунікації щодо петиції з нами не відбувається ні з боку ‘Секретаріату ради’, ні з боку затверджених виконавців. Тобто це питання поставили на паузу і, мабуть, забули про нього”.
Відсутність конкретної особи-виконавця, який має обов'язок розробити цю дорожню карту, призводить до “перекидання м'яча” між двома структурами:
“Відповідно до рішення міської ради, є дві відповідальні структури — департамент житлового господарства та інфраструктури й управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування. Через це, здається, кожна зі структур сподівається, що це питання вирішить інша, і не відчуває відповідальності.
На мою думку, загальна проблема криється в тому, що між структурами міської ради часто немає співпраці для виконання завдань, зокрема тих, які стосуються кліматичного сектору. Умовно кажучи, в одному кабінеті можуть не знати, що в сусідньому роблять щось дотичне, а для кращого результату потрібно об’єднати зусилля”.
Відповідно до Положення про електронні петиції, автор має право виступу на засіданнях постійних комісій та пленарному засіданні міської ради під час розгляду петиції. Також передбачено, що дорожня карта має розроблятися за участі автора. Однак на практиці це виглядає по-іншому:
“Комунікація бажала кращого. Спершу її ініціював ‘Секретаріат ради’, але потім вона відбувалася лише з нашої ініціативи і за нашим наполяганням (кажу ‘з нашого’, бо хоча автором зазначений я, петиція формувалася з залученням інших представників громадської організації ‘Плато’). Ми були зацікавлені в тому, щоб представити петицію. Спочатку комунікація з ‘Секретаріатом ради’ була дуже обнадійливою, складалося враження, що всі процедурні моменти буде дотримано. Однак розгляд петиції не внесли до порядку денного наступної після набрання підписів сесії (як це мало б бути) й не проінформували нас про це. На засідання постійних комісій мене не запрошували, а на виступ під час сесії, можна сказати, я напросився. Для мене було важливо представити петицію депутатам, побачити реакцію. Однак мені дозволили виступити лише онлайн — через карантинні обмеження”.
Можливо припустити, що на реалізацію петиції йде так багато часу через воєнний стан та інші пріоритети у витратах бюджетних коштів, але це не зовсім так. Микола Рябика, який разом з громадською організацією прагне, аби у Львові діяла комплексна кліматична політика, висловив своє бачення:
“З точки зору того, як відбувається розгляд кліматичних питань протягом останніх років, виглядає так, що це просто не пріоритетне питання для міської ради. Бізнес, ІТ-сектор та інші напрямки — це для міста пріоритет. Екологічний та кліматичний напрямки, які охоплюють надзвичайно багато інших секторів, не розглядаються під однією призмою. Це гарно ілюструєть заплутана ситуація, що склалася з петицією.
Всі розуміють, що реалізація всіх пунктів петиції потребує витрат. Однак прийняття дорожньої карти не потребує багато зусиль, зокрема коштів. Ми, ГО ‘Плато’, і я особисто, не відмовилися брати участь і надати свої пропозиції для її розробки, адже маємо певне бачення того, як би це мало відбуватися. Ми готові співпрацювати з містом, щоб міркувати й діяти задля залучення позабюджетних ресурсів для її реалізації. Але нашу думку зовсім не сприймають. Це підкріплюється тим, що поки петиція ‘перебуває на паузі’, паралельно, в липні 2022 року (через 5 місяці після початку повномасштабного вторгнення) виконавчий комітет підтримує рішення ‘Про затвердження Плану дій сталого енергетичного розвитку та клімату Львівської міської територіальної громади до 2030 року’ (ПДСЕРК). Певною мірою цей документ повторює чи дублює те, що ми просили в петиції. Відповідно, коли з одного боку ми отримуємо відповідь про те, що наше питання не на часі, а з іншого оголошують тендер, розробляють і приймають документ, де частково акцентовані нами питання, складається враження, що хтось свідомо намагається робити це без нашого залучення.
Попри те, що на початку збору голосів під петицією (в липні 2021 року) ми зустрічалися з першим заступником міського голови з приводу цих питань і залучення представників різних структур, про підготовку ПДСЕРК і запуск тендеру (тендер запустив департамент економічного розвитку) ми дізналися набагато пізніше від підрядників-розробників, які звернулися до організації з проханням долучитися до тематичного опитування. До слова, тендер на розробку ПДСЕРК запустили наступного дня після нашої зустрічі з першим заступником міського голови, а угоду про розробку документа підписали 4 листопада 2021 року, в той самий день, коли депутати підтримали петицію ‘Львову потрібен план дій для протидії негоді’. От такі ‘збіги обставин’.
Мій особистий висновок із цього — думку громадян свідомо проігнорували. Також дається взнаки відсутність комунікації між структурами — одні пишуть, що питання не на часі, коли паралельно інші його розробляють. До речі, в петиції про це йдеться в частині створення відповідальної за кліматичний напрямок структури (кліматичного офісу або кліматичного відділу), яка об’єднуватиме інформацію з усіх структур і пропонуватиме шляхи оптимізації роботи”.
Положення про електронні петиції передбачає, що петиція підлягає обов’язковому розгляду, якщо протягом 60 днів з дня оприлюднення її підтримали не менше 500 членів територіальної громади м. Львова. Підписантом може бути громадянин(-ка) України, який(-а) досяг(-ла) 16-річного віку, зареєстрований(-а) у встановленому порядку, володіє нерухомим майном, офіційно працевлаштований(-а), навчається або народився(-лася) на території Львівської міської територіальної громади й авторизований(-а) на спеціалізованому сайті за допомогою системи електронної ідентифікації особи.
Микола Рябика розповідає про свій досвід збору підписів:
“Зважаючи на те, що готували цю петицію ми як громадська організація, здавалося, що зібрати 500 голосів не буде проблемою. Ми сподівалися впоратися за кілька тижнів. Але це було надзвичайно важко. Було поширення в соцмережах, про неї писали деякі інформаційні ресурси. Але все одно потрібно було особисто пояснювати людям, чому ця тема важлива. Влітку того року відбувся буревій, і міська рада виділила близько 21 мільйон на його ліквідацію. Ми пояснювали, що таких ситуацій буде ставати дедалі більше, тому місту потрібно виділяти більше ресурсів на попереднє пристосування до наслідків кліматичної зміни, щоб потім менше виникало ситуацій ‘гасіння пожеж’. Крім того, потрібно ще зареєструватися на сайті.
Моє припущення таке: якщо це соціально значуща тема, вона швидко поширюється інформаційними ресурсами і має більше шансів отримати кількість голосів. Наша ж тема складніша, тому з мешканцями про це було важко комунікувати. Клімат, парникові гази, чисте повітря та ґрунти — це складні теми. Тому для нас це був виклик, але ми досягли поставленої цілі й зібрали необхідні голоси.
Ще у 2016 році, на початку запровадження електронних петицій у Львові, була висловлена ідея запровадити дайджести електронних петицій, коли зареєстрованим користувачам раз на місяць чи два приходитимуть повідомлення про петиції, на які триває збір підписів.
“Я як зареєстрований на сайті електронних петицій користувач нечасто відвідую цей сайт. Лише тоді, коли в моєму інформаційному просторі є згадка про збір підписів за якусь петицію, я заходжу і підтримую ті, які, на мою думку, повинні бути підтримані і збір підписів на які ще триває. Якби була реалізована ідея, яка звучала на початку впровадження петицій — про дайджест петицій — це було б чудово, це активізувало б зареєстрованих мешканців. Крім того, періодичної поінформованості зі сторони міської ради про події, в яких мешканці можуть брати активну участь, бракує. Врешті, електронні петиції — один із способів такої громадської участі, яким ми скористалися і переконалися, що він недієвий”.
Розмова відбувалася у форматі інтерв’ю. Думки і твердження, висловлені в публікації, можуть не збігатися з позицією Львівської обласної організації Громадянська мережа ОПОРА.