Перейменування топонімів у Полтавській громаді у 2022–2024 роках передбачало одразу кілька елементів залучення громадськості. Громадське обговорення відбувалося у два етапи. Спершу на платформі e-DEM збирали пропозиції щодо перейменування від мешканців, а згодом вони могли голосувати за варіанти назв. Вже 8 квітня стартувало нове голосування за перейменування ще 25 топонімів.
Крім того, значною була роль робочої групи з питань присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій. Більшість її членів є представниками наукових та експертних кіл.
Саме робоча група опрацьовувала пропозиції до перейменування та узагальнювала результати голосування. Основою для її створення стала громадська експертна група, яка діяла з весни 2022 року та мала напрацювання щодо перейменування у Полтаві.
Офіційно робоча група складалася з 16 осіб, 11 із яких — експерти і науковці. Це, зокрема, краєзнавець, член ГО “Збережемо Полтаву” Борис Тристанов, архітекторка Оксана Бєлявська, історикиня Людмила Бабенко, архітектор Артур Ароян, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, філологиня Ганна Радько. Заступником голови став краєзнавець Леонід Булава. Долучалися й інші експерти.
Про діяльність групи та процес перейменування у Полтаві розповіла історикиня Людмила Бабенко.
Як з’явилася громадська експертна група?
Слід віддати належне Борису Юрійовичу Трістанову. Першим, до кого він звернувся, був Леонід Булава, кандидат географічних наук, краєзнавець, який до цього вже напрацював величезну базу даних із вивчення історичного минулого околиць Полтави.
Починали ми з того, що, не маючи приміщення, збиралися, коли була гарна погода, в дворику Полтавського краєзнавчого музею, інколи — в педуніверситеті. До нас долучилися й підтримали ідею перейменування низка депутатів міської ради, зокрема Юлія Городчаніна. Пізніше засідання перенесли до приміщення міської ради, а згодом — до Інституту розвитку міста.
Як громадська експертна група перетворилася на робочу?
Нам неодноразово задавали питання про статус цієї групи (експертної громадської — Авт.) Фактично ми почали працювати у квітні 2022 року. Нам доводилося чути, що робота групи — це якесь самозванство, бо є офіційна комісія (з питань найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам'яті осіб — Авт.), але її реакції на події не було. Головою нашої групи ми обрали Леоніда Булаву. Йому ми делегували місію переговорів з міською владою, він відвідував засідання міськвиконкому і кількох комісій.
Влада не хотіла відпустити процес, та й робоча група мала працювати в правовому полі. Компромісним рішенням було призначення головою робочої групи заступника міського голови Валерія Пархоменка, який одночасно є й головою офіційної комісії при міськвиконкомі. Були й побоювання: раптом у нашому публічному топонімічному просторі з’являться прізвища, які не будуть когось влаштовувати? Або що будуть запропоновані назви на перейменування, які хотілося зберегти, хоч вони однозначно були й залишаються контраверсійними.
Навіщо потрібно перейменовувати вулиці?
Наше завдання — повернути в полтавський публічний простір історичні назви, які були незаслужено викреслені і забуті, повернути імена українських діячів, представників національно-визвольного руху, борців проти поневолення України, представників культури, видатних діячів освіти, науки. Людей, які безпосередньо пов'язані з Полтавою і Полтавщиною.
Які нові назви пропонують найчастіше?
Всього робоча група запропонувала 5 черг назв вулиць на перейменування, згрупованих за тематичним принципом. Мешканці Полтави пропонували свої варіанти, при цьому обов'язковою умовою було обґрунтування пропозицій. Мабуть, найчастіше пропонували ім’я Джохара Дудаєва, а також Енеїди, Червоної Калини, Героїв України.
У процесі обговорення пропозицій намітилася виразна тенденція: назвати всі вулиці квітковими, фруктовими тощо. Бо, мовляв, пройде 50 років, і знову потрібно буде перейменовувати, бо з'являться нові герої чи нові імена. Це абсолютно хибний підхід, який можна назвати громадянсько-політичною короткозорістю. Це й вияв нерозуміння того, що є Україна, є наші національні цінності, є наші герої, є люди, які прославили Україну на весь світ, а ми їх не знаємо. Ми ж просто повертаємо ці імена та історичні назви. У цьому й був сенс роботи нашої групи. Я загалом дуже вдячна своїм колегам, з якими працювала упродовж майже 2 років. Думаю, що ми ще зможемо бути корисними нашій територіальній громаді.
Як відбувалися засідання робочої групи?
Це була дуже складна робота думки, розуму, серця, коли ми ламали стереотипи, в тому числі й власні. Навколо роботи групи ходили міфологізовані домисли і чутки: мовляв, ми “на зарплаті”, у нас є спонсори, які “пропихають” якісь назви і платять нам за це гроші й таке інше. Насправді ж це була винятково волонтерська діяльність.
Засідання робочої групи часом були бурхливими, іноді закипав градус дискусій. Бувало, учасники переходили на підвищені тони, виявляли емоції. Однак результат завжди вирішувало голосування членів робочої групи.
Траплялися, звісно, і прикрі, і курйозні випадки, коли громадяни висували дивні або необґрунтовані вимоги чи претензії. Наприклад, це стосується включення на перейменування вулиці Графа фон Гарнієра — людини дещо сумнівних заслуг перед полтавською громадою. Ініціатор звернення погрожував, що у воюючої України зіпсуються відносини з Францією й Болгарією, де проживають нащадки графа. На адресу групи надходили й письмові звернення щодо незгоди з поданням на перейменування окремих вулиць. Так було з надісланим у всі можливі інстанції листом на захист Антона Макаренка.
Чи перейменовувала комісія вулиці на честь загиблих воїнів ЗСУ?
Це була одна з дуже болісних, гострих проблем, з якими ми зіткнулися. Певний час ми перебували в полоні заспокійливих запевнень, що війна не буде довготривалою, ось ще кілька місяців — і все закінчиться. Але, на жаль, загиблих ставало все більше, і нам почали надходити численні пропозиції про найменування вулиць іменами загиблих полтавців.
З цього приводу в групі тривали дискусії, в тому числі про відтермінування присвоєння імен загиблих героїв до закінчення війни. Однак більшістю голосів було все ж вирішено включати у варіанти перейменувань загиблих. На засідання запрошували членів родин загиблих, також з ними проводили попередні зустрічі для отримання згоди на присвоєння.
Потім виявилося, що поточні події внесли корективи в цю ситуацію. Зокрема, законодаством було визначено, що для увічнення у найменуванні загиблі воїни мають бути удостоєні бойових нагород.
Які проблеми виникали в процесі перейменування?
Проблемою, на мою думку, є багатоступінчастість і довготривалість розгляду пропозицій. До винесення на електронне голосування їх розглядала комісія з перейменувань міськвиконкому і депутатська комісія.
Траплялося так, що вже напрацьовані нами пропозиції передавали далі, і на якомусь етапі вони “зависали” (найдовше процес тривав 9 місяців від прийняття рішення про громадське обговорення — Авт.), їх дуже довго не розглядали. То не могла зібратися комісія з перейменування, то якісь інші невідомі причини. А критика здебільшого адресувалася робочій групі.
Нерідко нам закидали необ’єктивність оцінки ролі якогось діяча в житті Полтави. Наприклад, ми “спіткнулися” на вулиці, названій на честь колишнього міського голови Анатолія Кукоби. Це, мабуть, одна із найгостріших проблем, яку ми обговорювали. Кукоба як колишній перший секретар міськкому КПУ підпадає під дію закону про декомунізацію, до цього винятків іншим особам не робили. Робоча група не погодилася з “відкатом” цього питання, адже трапився, по суті, безпрецедентний випадок, коли депутати міської ради поставили під сумнів волевиявлення мешканців Полтави, які проголосували за нову назву вулиці — Подільська (голосування за перейменування вулиці Кукоби відбулося, але це питання зняли з розгляду сесії — Авт.)
Чому робочу групу розпустили?
На останньому засіданні робочої групи в.о. міського голови Катерина Ямщикова оголосила про припинення роботи робочої групи з перейменування та її розпуск. Вона вручила подяки її членам та відзначила важливість і величезний обсяг проведеної роботи. Офіційне пояснення полягало в тому, що ми виконали своє призначення. З усього масиву полтавської топоніміки ми виокремили ті, які підлягали перейменуванню, запропонували гідні вшанування імена та підготували біографічні довідки.
Втім, залишилося ще чимало нереалізованих завдань, зокрема щодо таких об'єктів, як транспортні зупинки, кутки, селища. На часі також питання пам’ятників імперської доби в місті Полтаві.