Рівень взаємодії комітетів парламенту із зацікавленими сторонами у Закарпатській області лишається доволі низьким. Нардепи, організовуючи певні заходи у контексті їх законотворчої діяльності, зазвичай не позиціонують себе як представники комітетів. Між тим, говорячи про роботу українського парламенту в цілому, не слід забувати, що робота депутата у комітеті є досить важливою складовою.

Комітети – один з найважливіших органів Верховної Ради України, адже саме там першочергово розглядаються та доопрацьовуються проєкти законів та постанов, дискутуються поправки до проєктів рішень парламенту, виробляють рекомендації щодо прийнятності чи неприйнятності законопроєктів тощо. Також комітети виконують ряд контрольних функцій, а абсолютна більшість із 450 обраних депутатів обов’язково входить до одного із комітетів. Окремі депутати є керівниками профільних комітетів чи їх підкомітетів.

Варто пам’ятати про існування Закону України «Про комітети Верховної Ради України», згідно з яким до обов’язків комітету, при здійсненні його законопроєктної функції, належить вивчення громадської думки та розгляд звернень і пропозицій громадян. Також комітети можуть проводити слухання із залученням широких кіл громадськості. Іншими словами, комітети мають активно залучати зацікавлені сторони (стейкхолдери) під час своєї роботи. Чи це відбувається на практиці та як?

Згідно із дослідженнями представників ОПОРИ, парламентські комітети найчастіше взаємодіють із органами державної влади, підприємствами, установами (46%), неурядовими організаціями (26%), міжнародними організаціями (6%), академічною спільнотою (6%), бізнес-середовищем (6%), органами місцевого самоврядування (3%), ЗМІ (3%), комунальними закладами (2%). Із цього можна зробити висновки про несистемну комунікацію із зацікавленими сторонами; наявність обмеженості механізмів взаємодії із зацікавленими сторонами; обмежений доступ зацікавлених сторін до результатів законопроєктної роботи та експертних висновків.

Дані реалії підтверджуються і досвідом окремих закарпатських стейкхолдерів. З їх слів, загалом окремі законодавчі ініціативи обговорювалися з залученням стейкхолдерів, але поширеною таку практику назвати важко. Наприклад, представники Закарпатської молодіжної ради Олена Біланіна та Ернест Самсончик, інформуючи про ініціативи законопроєктів щодо молодіжної політики, розповідають про участь окремих депутатів у тематичних заходах, втім депутати під час цих заходів не представляли комітети, а радше – були як народні обранці, що цікавляться тематикою. Олена Біланіна, голова Ужгородської молодіжної ради, ділиться своїм досвідом участі в обговоренні законопроєкту «Про молодь» у 2016 році, яке тоді ініціював народний депутат Іван Крулько та законопроєкту «Про засади державної молодіжної політики» в 2019 році, яке ініціювало профільне Міністерство за участі народного депутата Олександра Сенченка. Пані Олена зауважила, що зацікавлені організації об’єдналися і виробили спільну позицію, яку представляли на засіданнях профільного Комітету в Києві.

Анжела Бабкіна, радниця з питань внутрішньо переміщених осіб ГО «Закарпаття-Донбас», нагадує про потужну адвокаційну кампанію щодо права внутрішньо переміщених осіб та трудових голосувати на всіх видах виборів, у тому числі - місцевих. В ході цієї кампанії представники організації зустрічалися й з окремими народними депутатами.  Загалом, кампанія проводилася і на місцевому рівні, були проведені публічні заходи, були звернення і до органів місцевого самоврядування, які, в свою чергу, приймали звернення до ВРУ. У тому числі - рішення щодо звернення до парламенту - прийняла і Ужгородська міська рада. В Ужгороді була проведена велика конференція, учасники якої звернулися до органів місцевого самоврядування Закарпаття щодо підтримки такої ініціативи.  Важливу роль зіграла коаліція громадських організацій, які були визнані експертними в даній темі. В результаті пропоновані ініціативи були реалізовані у новоприйнятому Виборчому кодексі України.

Політолог, кандидат політичних  наук, доцент кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій УжНУ Михайло Шелемба констатує, що наукове середовище дійсно мало задіяно у законотворчому процесі і це сумно. Водночас пан Шелемба наголошує, що у контексті роботи депутатів-мажоритарників сьогодні сам запит суспільства ще малий щодо уваги на їх законотворчій діяльності: виборців більше цікавлять проблеми регіону, а розуміння – чим же має займатися нардеп – мало. Відповідно, нардепи й не надто публічно позиціонують свою роботу у комітетах. Разом з тим науковець пригадує свій досвід як зацікавленої особи - участь в онлайн-обговоренні законодавства про політичні партії наприкінці 2020-го року, яке було організоване громадськими організаціями.

Як зазначили під час тематичної онлайн-дискусії представниці структурних підрозділів Закарпатської облдержадміністрації, у їх практиці безпосередньої взаємодії із парламентськими комітетами не було, водночас із змістом законопроєктів, які розроблені профільними Міністерствами, як правило можна ознайомитися на офіційних сайтах цих Міністерств, так само як і внести зацікавленим сторонам свої можливі зауваження чи пропозиції.

Мар'яна Дорожко, заступниця начальника служби - начальниця відділу Служби у справах дітей Закарпатської ОДА повідомила про практику обговорення змін до Сімейного, Кримінального кодексів, Кодексу про адмінправопорушення, Закону “Про службу у справах дітей”, яке ініціювало Міністерство соціальної політики України - зміни стосувалися захисту прав дітей. Пропозиції до законодавчої ініціативи надавалися відповідними підрозділами ОДА. Також важливу роль в прийнятті змін до законодавства відіграла Данська Рада у справах біженців та громадська організація “НІКА”, які брали участь в розробці законодавства про призначення представника дитині, розлученої з сім'єю та віднесення цих дітей до категорії дітей, позбавлених батьківського піклування.

Ірина Савченко, завідувачка сектору Управління молоді та спорту Закарпатської ОДА, навела приклад обговорення змін до Закону “Про молодь”, на виїзному засіданні за участі народних депутатів України в 2017 році, правда, законопроєкт тоді прийнятий не був. Профільне міністерство, аналогічно, ініціювало обговорення Закону “Про засади молодіжної політики”,  пропозиції до якого можна було вносити безпосередньо на сайті міністерства, а також було надіслано запити в регіональні підрозділи обласних державних адміністрацій щодо отримання їх пропозицій чи зауважень до законопроєкту.

Зафіксовано і позитивні практики взаємодії із стейкхолдерами окремих комітетів парламенту. Керівник Закарпатського регіонального офісу Програми “U-LEAD WITH EUROPE” Микола Сюсько зазначає, що у контексті своєї діяльності він детально слідкує за роботою Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Цей комітет, до слова, за результатами дослідження ОПОРИ, посів перше місце у рейтингу інклюзивності серед 23 наявних.

“Ми можемо сказати, що цей комітет активно співпрацює з Кабміном, ми бачимо, що більшість законодавчих ініціатив йдуть не просто від Комітету або просто від Кабміну, вони йдуть разом від цих двох суб’єктів законодавчої ініціативи і це досить позитивний момент”, - відзначає експерт. Крім того, за його словами, не слід забувати про важливий документ - Європейську хартію місцевого самоврядування, яким передбачено публічне обговорення законодавчих ініціатив, що стосуються органів місцевого самоврядування. Пан Сюсько відзначив, що у минулому році представники регіонального офісу “U-LEAD WITH EUROPE” брали участь в обговоренні внесення змін до Конституції в частині, яка стосується завершення реформи децентралізації. В обговоренні, що пройшло у Львові, брали участь й представники органів місцевого самоврядування. “Цей профільний Комітет здійснює активну взаємодію і обговорення законопроєктів, - резюмує експерт. - До слова, продовжувалися дискусії навіть між першим та другим читанням щодо внесення змін до законодавства України про статус старост. Безпосередньо за цей комітет можу сказати, що в принципі активне обговорення і робота ведеться”.

Крім того, на Закарпатті команда Громадянської мережі ОПОРА в області фіксувала  ініціювання обговорення Робертом Горватом (мажоритарник округу №68, група «Довіра») питань виноробної галузі. Як інформував сам нардеп, при напрацюванні законодавчих змін залучалися профільні фахівці Міністерства аграрної політики та науковці Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України, а також профільні асоціації, зокрема - Торгово-промислова палата України, проєкт Європейського Союзу «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні».

Нардеп Михайло Лаба (мажоритарник округу №70, фракція «Слуга народу») інформував про проведення робочої зустрічі із власниками авто на «єврономерах» та представниками громадських організацій щодо обговорення законопроєктів на тематику розмитнення авто.

Констатуємо, що така взаємодія зі стейкхолдерами з боку народних депутатів України є, безперечно, позитивною практикою. Втім варто наголосити: якби ініціаторами обговорень виступили не лише нардепи, а й профільні комітети, це могло б бути більш ефективним.

Почута інформація під час онлайн-обговорення із стейкхолдерами Закарпаття щодо їх досвіду співпраці з нардепами у контексті законотворчої діяльності дозволяє констатувати: зацікавлені сторони у конкретних галузях у найзахіднішій області є, тож парламентським комітетам варто активніше налагоджувати комунікацію.

Щодо останнього, то, як відзначила спеціаліст Центру інновацій та розвитку УжНУ, учасниця робочої Групи з вироблення стратегії безбар’єрності Марина Сташина-Неймет, наразі спостерігається негативна тенденція щодо інформаційної доступності парламентських комітетів, наприклад – часто немає версії сайтів комітетів для людей зі слабким зором. Якщо ж на сайті транслюється офіційне відео роботи комітетів, не завжди наявний перекладач жестовою мовою. І це вже створює інформаційні бар’єри для певних категорій населення, які можуть бути зацікавленими сторонами, втім обмежені у повноцінному доступі до інформації.

Інклюзивність діяльності профільних комітетів парламенту та висвітлення цієї діяльності має передбачати й повноцінну інформаційну доступність для людей з інвалідністю – один із найважливіших висновків проведеного онлайн-обговорення на Закарпатті. Крім того, Громадянська мережа ОПОРА виробила ряд рекомендацій щодо підвищення  рівня інклюзивності парламентських комітетів:

  • розсилка звітів, висновків і пропозицій щодо законопроєктів за сформованою базою зацікавлених сторін, з якими взаємодіє Комітет;
  • розміщувати анонси засідань на сайті Комітету; систематичне наповнення сторінки Комітету у соцмережах;
  • публікація порядку доступу представників ЗМІ та громадськості на засідання Комітету та його робочих органів тощо.

Все це, у кінцевому результаті, має підвищити інклюзивність 23 профільних комітетів українського парламенту.

Матеріал підготовлено громадською організацією «Громадянська мережа «ОПОРА» в межах проєкту «Інклюзивні комітети як запорука якісного законотворення» за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.