“Найстаріші” депутати не завжди означає “ефективніші”. Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала політичний шлях старожилів Верховної Ради та їхні багаторічні “напрацювання”.
Серед депутатів українського парламенту є справжні політичні довгожителі. Деякі з них працюють у Верховній Раді ще з часів проголошення незалежності України. Звання “вічних” депутатів сьогодні по праву можуть отримати три старожили парламенту: Юхим Звягільський − народний депутат восьми скликань, Віктор Пинзеник та Іван Кириленко − обиралися до складу Верховної Ради протягом семи скликань.
Юхим Звягільський
Його називають засновником та неформальним лідером так званого “донецького клану” - кримінальної фінансово-політичної групи, що посідала одне з ключових місць в українській політиці та економіці кінця 20 - початку 21 століття. Заслужений шахтар України Юхим Звягільський − найавторитетніша особистість Донецького регіону, обранець усіх восьми скликань Верховної Ради за всі роки незалежності України, найстарший за віком депутат у парламенті.
Свою діяльність народного депутата Звягільський розпочав у 1990 році, займаючи керівну посаду на шахті ім. О. Ф. Засядька ВО “Донецьквугілля”. Колектив шахти висунув його кандидатом у народні депутати. Звягільського обрали у парламент 62,83% голосів виборців по Київському виборчому округу в Донецькій області. У парламенті нардеп входив до групи “Промисловці” та був членом Комісії ВР з питань економічної реформи і управління народним господарством. Цей склад парламенту є історичним, адже дав початок українській державності, прийнявши Акт проголошення незалежності України.
У 1993 році Юхим Звягільський працював в уряді Леоніда Кучми Першим віце-прем’єр-міністром України. Після відставки Кучми − виконуючим обов’язки Прем’єр-міністра України.
У 1994 році безпартійний Звягільський був обраний депутатом по Київському виборчому округу Донецької області серед 9 претендентів, набравши 51,61% голосів виборців. У ВР входив до депутатської групи “Конституційний центр”.
Восени 1994 року проти Звягільського було порушено кримінальну справу за фактом “перевищення службових повноважень”. Як повідомляє Forbes.ua, Звягільський став фігурантом скандалу про передоплату $19,9 мільйонів швейцарській компанії “Гленкур” за постачання нафтопродуктів держконцерну “Украгротехсервіс” на підставі нібито фальшивих документів.
За підозрою Генпрокуратури Звягільський − в.о. Прем'єр-міністра на момент укладення контракту − був засновником банку-гаранта угоди. Трансфер $19,9 млн йому інкримінували як розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах. У зв'язку з цим на вимогу ГПУ Звягільського позбавили депутатської недоторканності.
До 1997 року він переховувався від слідства в Ізраїлі. Коли паралельні розслідування швейцарських та українських правоохоронних органів не знайшли кримінальної складової в контракті “Украгротехсервісу” і “Гленкура”, Звягільський повернувся в Україну. Його недоторканність було відновлено.
У 1998 році Звягільський був обраний депутатом Верховної Ради по виборчому округу №43 Київського та Куйбишевського районів Донецька, отримавши 59,9% голосів виборців, був членом Комітету Верховної Ради з міжнародних справ і зв’язків з СНД. Входив до фракції “Регіони України”.
Під час парламентських виборів у 2002 році Звягільський став народним депутатом по округу №43 Київського та Куйбишевського районів Донецька від “Партії регіонів”. Він отримав підтримку 60,74% голосів виборців. Входив до Комітету Верховної Ради у закордонних справах. За час свого перебування у депутатському кріслі нардеп зареєстрував 6 законопроектів, з яких 2 стали законами. Зокрема, один з них стосувався і рідної для Звягільського шахти імені О. Ф. Засядька. На той час на підприємстві відбулось декілька масштабних аварій, в результаті яких загинуло чимало людей.
У 2006 році Звягільський знову став народним депутатом України, потрапивши у парламент по списку “Партії регіонів” (№9). Також увійшов до Комітету в закордонних справах. За рік роботи парламенту нардеп подав лише два законопроекти, але жоден з них не став чинним актом.
У 2007 році Звягільський знову потрапив до парламенту за 9-м номером списку “Партії регіонів”. Був членом Комітету ВР у закордонних справах. За час депутатської каденції нардеп зареєстрував лише 6 законопроектів, два з яких стали законами. Один з них – Закон про підвищення престижності шахтарської праці.
Під час парламентських виборів 2012 року Звягільський балотувався по виборчому округу № 45 Київського району в Донецьку. Під час виборчої кампанії нардеп активно залучав до агітаційних заходів представників влади та комунальних служб, а також агітував виборців, даруючи подарунки їхнім дітям. Депутат отримав мандат, заручившись підтримкою 83 029 виборців, що становить 72,59% від загальної кількості тих, хто проголосував. За два роки каденції Звягільський зареєстрував лише 3 законопроекти, жоден з них не був прийнятий парламентом. Під час Революції Гідності у 2014 році Юхим Звягільський голосував за “диктаторські закони”, прийняття яких у результаті призвело до кровопролиття на Майдані.
Під час позачергових виборів 2014 року Звягільського восьмий раз обрано нардепом у окрузі №45 у Київському районі Донецька. В умовах збройного конфлікту на Сході України проведення виборів було дещо ускладнене: одна частина території округу депутата знаходилась під контролем української армії, а інша − контролювалась бойовиками. У день голосування зі 110 дільниць округу відкрились лише 4. Звягільський переміг, набравши лише 1 454 голоси. Тоді організація Комітет виборців України звернулась до Центральної виборчої комісії з рекомендацією визнати вибори на окрузі недійсними, однак ЦВК не знайшла для цього підстав. Як пише “Деловая Столица”, 45-й округ увійшов у пакет домовленостей між Ринатом Ахметовим та діючою владою. Ахметову дозволили провести в парламент потрібну йому людину. Сам Звягільський у інтерв’ю виданню “Лівий берег” заявив, що був проти проведення виборів у Донецьку та навіть зустрічався з цього приводу з президентом Петром Порошенком.
Не обійшлось без скандалу і питання щодо відкриття першої сесії Верховної Ради. Згідно з Конституцією України, першу сесію парламенту відкриває найстарший депутат. Деякі фракції виступили проти, аби присягу зачитував “регіонал” Звягільський. Тому відкривав сесію найстарший нардеп під крики “Ганьба!”.
У восьмому скликанні за підсумками двох років роботи Верховної Ради депутат став антилідером у відвідуваності під час голосувань, пропустивши 92,8%.
За час діяльності парламенту восьмого скликання Звягільський зареєстрував лише чотири законопроекти, які спрямовані на попередження інвалідності та захист інтересів дітей-інвалідів. Жоден з них не став законодавчим актом. Варто зазначити, що одним з пунктів у виборчій програмі є соціальний захист найбільш вразливих верств населення.
Також у своїй передвиборчій програмі Звягільський пообіцяв спрямувати зусилля на невідкладних заходах щодо відновлення та відбудови інфраструктури, відбудові житлового фонду на Донбасі. Однак під час голосування законопроекту, яким спрямовувалось 3 мільярди гривень до місцевих бюджетів Донецької та Луганської області для відновлення знищеної інфраструктури, нардеп був відсутнім.
Крім того, Звягільський у своїй передвиборчій програмі пообіцяв сприяти поверненню переселенців на Батьківщину, відновленні економіки та промисловості Донбасу. З 4 зареєстрованих депутатом законопроектів жоден не стосується даних обіцянок.
На сьогоднішній день Юхим Звягільський − почесний президент шахти імені О. Ф. Засядька, хоча де-факто продовжує керувати найбільшим в Україні підприємством з видобутку вугілля. Зараз шахта захоплена бойовиками, які заявили про так звану “націоналізацію”.
Згідно з декларацією нардеп орендує будинок у комплексі відпочинку “Конча-Заспа”, який йому було виділено в період прем’єрства Віктора Януковича. Як писала у 2011 році “Українська правда”, розпорядження про виділення будинку довгий час приховувалось. На місці старого орендованого будинку Звягільський побудував триповерховий маєток, хоча за законом будівництво нових будинків не дозволяється, а лише реконструкція існуючого. Видання також писало про те, що так звана “реконструкція” відбувається за кошти Звягільського, походження яких невідоме, оскільки він усе життя пропрацював народним депутатом.
Звягільський за 2016 рік задекларував майже 19 мільйонів гривень доходу, зберігає на банківському рахунку 76 мільйонів 809 тисяч 590 гривень, 180 тисяч 870 євро та 1 мільйон 497 тисяч 626 доларів.
Віктор Пинзеник
Віктор Пинзеник – народний депутат семи скликань, заслужений економіст України, екс-Міністр фінансів у шести урядах України.
У грудні 1991 року Пинзеника, на той час завідувача кафедри економіки та управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, було обрано народним депутатом серед 7 претендентів 94,28% голосів виборців по Радянському виборчому округу у місті Львові. У парламенті першого скликання він входив до Комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством. Через рік нардепа призначили Міністром економіки в уряді Леоніда Кучми та Віце-прем’єр-міністром України.
У 1994 році Пинзеник вдруге став народним депутатом, отримавши підтримку 64,66% голосів виборців на Південному виборчому окрузі Львівської області, та входив у депутатську групу “Реформи”.
У період з 1994 по 1997 роки Пинзеник знаходився на посаді Першого віце-прем’єра. За цей час у кріслі голови уряду побували Віталій Масол, Євген Марчук та Павло Лазаренко.
У 1997 році Пинзеник очолив новостворену партію “Реформи і порядок”. Через рік депутат знову обрався депутатом Верховної Ради по округу Франківського району Львова та увійшов до Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
У 2002 році Пинзеник знову потрапив до парламенту за списком блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” і працював у складі Комітету з питань фінансів та банківської діяльності. Під час Помаранчевої революції активно підтримував кандидата у Президенти України Віктора Ющенка.
Протягом депутатської каденції зареєстрував 94 законопроекти, з яких 12 стали законодавчими актами.
З грудня 2005 по серпень 2006 року Пинзеник займав посаду Міністра фінансів у двох “помаранчевих” урядах – Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.
На вибори парламенту в 2006 році партія Пинзеника йшла у одному блоці з Громадянською партією ПОРА, однак політична сила не подолала 3% прохідний бар’єр.
У 2007 році під час виборів до Верховної Ради партія “Реформи та порядок” влилась до Блоку Юлії Тимошенко. За квотою партії Пинзеник отримав мандат, але працював там лише місяць, оскільки пізніше був призначений Міністром фінансів в уряд Тимошенко. У 2009 році голова Мінфіну подав у відставку, заявивши про свою незгоду з економічною політикою прем’єра Тимошенко.
У 2012 році Пинзеник вшосте став народним депутатом від партії Віталія Кличка “УДАР” та увійшов у Комітет Верховної Ради з питань економічної політики. За два роки роботи парламенту він зареєстрував 38 законопроектів, 5 з яких стали законодавчими актами. Зокрема, законопроект “Про внесення змін до закону України “Про статус народного депутата України” скасував низку пільг народним депутатам України. Серед них - зарахування часу, коли народний депутат тимчасово не працював, у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу до загального і безперервного стажу роботи, отримання депутатом у разі припинення повноважень одноразової грошової допомоги у трикратному розмірі його місячної заробітної плати.
У восьме скликання парламенту Пинзеник потрапив уже в списку партії “Блок Петра Порошенка”. Наразі він є членом Комітету з питань бюджету. З початку каденції нардеп зареєстрував 29 законопроектів, з них 2 стали законами.
Пинзеник – один з депутатів, який не пропустив жодного засідання Верховної Ради.
У виборчій програмі партії “Блок Петра Порошенка”, по спискам якої на вибори йшов Пинзеник, є обіцянка домогтись створення системи автономного функціонування суддів, незалежного від законодавчої та виконавчої гілок влади. Віктор Пинзеник підтримав голосування зз законопроект, яким передбачається введення механізму обрання суддів виключно на конкурсній основі.
Однак Пинзеник не підтримав обіцянку партії, від якої балотувався, щодо створення суспільного телебачення. Під час голосування за даний законопроект нардеп був відсутнім.
Як пише “Слово і Діло” лишаються досі невиконаними обіцянки партії з приводу децентралізації (проект закону щодо утворення виконавчих органів місцевого самоврядування громади, які є підконтрольними і підзвітними раді громади), проведення антикорупційної люстрації судових, правоохоронних, податкових і митних органів, скорочення кількості податків та зменшення їхньої ставки, переходу до обрання парламенту за відкритими партійними списками.
За строк депутатських повноважень Віктор Пинзеник “нажив” 1 мільйон 800 тисяч гривень на банківських рахунках. Зареєстрованого майна на депутата в його декларації майже немає − 2 квартири сумарною площею близько 200 м2. Більшість статків у сім’ї Пинзеника належать його дружині Марії. У декларації нардепа на неї зареєстровано близько 4 500 м2, 2 мільйони 800 тисяч гривень, 30 тисяч євро та 60 тисяч доларів.
Іван Кириленко
Способом життя робота депутата стала і для Івана Кириленка, народного обранця семи скликань Верховної Ради України. Юлія Тимошенко вважає його своїм хрещеним батьком та наставником у політиці. Парламентська кар`єра Івана Кириленка протягом семи скликань жодного разу не зазнавала поразки. Сьогодні це лише стрімкий зріст без гучних скандалів. Народному депутату вдалося зайняти та зберігати керівні посади під час перебування на посаді президентів Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, Віктора Януковича та Петра Порошенка.
У 1995 році Іван Кириленко був обраний народним депутатом у виборчому окрузі міста Павлоград Дніпропетровської області. З 1995 року він стає першим заступником голови облдержадміністрації Дніпропетровської області.
У Верховній Раді третього скликання, з 1998 по 2000, нардеп представляв виборчий округ міста Павлоград Дніпропетровської області та входив до складу фракції “Батьківщина”. Був обраний до Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України. У 2000 році Кириленка призначили Міністром аграрної політики України.
Під час парламентських виборів 2002 року Іван Кириленко проходить до складу парламенту по багатомандатному загальнодержавному округу від виборчого блоку політичних партій “За Єдину Україну!”. Входив до складу фракції “Єдина Україна”, проте вже наприкінці 2002 р. переходить до фракції Аграрної партії України. З листопада 2002 по лютий 2005 року політик був “аграрним” Віце-прем'єр-міністром України. За час депутатської діяльності Кириленко зареєстрував 5 законопроектів, 1 з яких став законом.
З 2002 року до моменту переобрання у зв’язку із призначенням на посаду Віце-прем’єр-міністра Іван Кириленко відвідав 80% засідань за даними електронної реєстрації.
У парламент п’ятого скликання увійшов за виборчим списком “Блоку Юлії Тимошенко”. За рік роботи в парламенті депутат зареєстрував 10 законопроектів, проте жоден з них не став чинним актом. Відвідуваність депутата склала 49%.
На позачергових парламентських виборах 2007 року Іван Кириленко знов був обраний до парламенту за виборчим списком БЮТ. Після призначення Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра, він став лідером фракції у парламенті. З 575 засідань депутат відвідав 457. Це скликання у Івана Кириленка стало справжнім законодавчим бумом: протягом 2007 − 2012 нардеп зареєстрував 73 законопроекти, 14 з яких були прийняті. Іван Кириленко разом з іншими депутатами започаткував перемовини Києва та Брюсселя стосовно спрощення візового режиму для України. В 2010 році І. Кириленко разом із Б. Тарасюком, С. Курпілем, В. Вечерком, П. Гасюком, І. Геращенко, В. Лемзою зареєстрував проект Постанови №7504 “Про Заяву Верховної Ради України “Про співробітництво між Україною та Європейським Союзом у візовій сфері”. Постанова в цілому була ухвалена у квітні 2011 року. Це стало одним із кроків у напрямі забезпечення рівних прав громадян України та громадян держав-членів ЄС на свободу пересування та вільного розвитку контактів.
У грудні 2012 року під час чергових виборів потрапив у парламент VII скликання за 15-м номером у списку партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Депутат мав 90% відвідуваність засідань парламенту. За два роки перебування у Верховній Раді Кириленко зареєстрував 28 законопроектів, 4 з яких набули чинності. Двома з ухвалених нормативно-правових актів стають закони з євроінтеграційною тематикою. У січні 2013 року за ініціативою Івана Кириленка та ще 14 депутатів Рада прийняла проект Заяви про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У 2014 році також було прийнято постанову 12 депутатів за участю Івана Кириленка “Про європейський вибір України”. Обидва документи були черговими кроками на шляху української інтеграції до Європи.
У парламент поточного скликання Іван Кириленко знов потрапив за списком партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Наразі депутат входить до фракції “Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” у Верховній Раді. З листопада 2014 по квітень 2017 року зареєстрував 99 законопроектів, 21 з яких визнано чинними актами. Відвідуваність нардепа за всіма показниками на стабільно високому рівні − близько 80%. Іван Кириленко продовжує голосувати за євроінтеграцію України. Однак більшість прийнятих законопроектів, ініційованих депутатом, тепер займають проекти освітнього напрямку. Голова підкомітету з питань науки, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти став підписантом близько 15 прийнятих законопроектів. Більшість з них стосуються освітньої реформи, підтримки професійної освіти та молодих вчених.
За інформацією “Слово і діло”, Іван Кириленко виконав 34% передвиборчих обіцянок. Протягом депутатської діяльності він декларував необхідність обрання суддів місцевих судів народом, проте активно голосував за утвердження безстрокового призначення суддів Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Обіцяна депутатом програма про повернення Криму до складу України теж залишилася “на папері”.
За роки перебування в парламенті депутат розвивав політичну кар’єру. Разом із тим зростали і його прибутки. Більшість майна та готівкових коштів у декларації депутата зареєстровано на дружину. Так, на рахунку Зінаїди Кириленко – 39 тисяч євро. У 2013 році жінка придбала Infiniti 2012 року випуску. Окрім цього, на неї зареєстровано 2 земельні ділянки, 2 житлові будинки та 3 квартири сумарною площею близько 3 800 м2.
Шість скликань поспіль трудяться народні депутати Сергій Ківалов, Юлій Іоффе, Костянтин Жеваго, Сергій Соболєв, Мустафа Джемілєв, Анатолій Матвієнко, Андрій Деркач, Юлія Тимошенко, Олександр Абдуллін.
Законотворча діяльність є одним з найголовніших обов'язків депутата. Народний обранець має право виступу в парламенті, запиту в будь-який орган влади та зобов'язаний реагувати на звернення громадян. Одночасно головним привілеєм парламентаря стає його недоторканність. Політика не можна притягти до відповідальності без згоди Верховної Ради. Кожен народний депутат забезпечується службовим житлом та автомобілем. Навіть після складання повноважень депутат продовжує отримувати безкоштовну медичну допомогу, а його пенсія дорівнює сумі парламентської заробітної плати.
Продуктивність парламентських довгожителів закономірно резонує із строком перебування депутатів у парламенті. За 8 скликань Верховної Ради України Юхим Звягільский подав всього 21 законопроект, 4 законопроекти стали законами. У цей час тільки за поточне скликання парламенту з 99 законопроектів Івана Кириленка 21 визнано чинними актами. Законотворча активність Віктора Пинзеника теж набагато жвавіша за Звягільского: з часів каденції депутат зареєстрував 145 законопроектів, 45 з яких було прийнято. Разом із тим, протягом депутатської діяльності кожен із старожилів не цурався лобіювати свої інтереси. Так, Юхим Звягільский подавав законопроекти, що стосуються рідної шахти імені О. Ф. Засядька, а кар'єра Віктора Пинзенка та Івана Кириленко стрімко зростала паралельно з їхнім власним збагаченням. Вічне депутатське звання для багатьох стало безлімітним квитком для задоволення власних інтересів, а не ефективним інструментом лобіювання та впливу, творення прогресивних реформ.
Автори - Олена Логвиненко, ---------------
Проект співфінансується Польсько-Американським Фондом Свободи в рамках програми RITA – "Зміни в регіоні", яку реалізує Фонд "Освіта для демократії".