27 квітня народний депутат Леся Оробець заявила, що прес-служба Верховної Ради обмежує доступ акредитованих у парламенті журналістів до засідань комітетів. У матеріалі під назвою «Доступ до інформації: під яким наперстком?» політик відзначає, що в працівників ЗМІ вимагають додаткового погодження від голів комітетів для участі у роботі засідань. У відповідь на публікацію Лесі Оробець, на сайті Верховної Ради з’явилася заява про те, що доступ акредитованих журналістів до парламентських будівель не обмежується. Прес-служба повідомила, що у своїй діяльності керується постановою 2011 року, яка гарантує право входу журналістів до ложі преси і кулуарів Верховної Ради, парламентських будівель під часпублічних заходів, відкритих засідань комітетів та тимчасових комісій.
Попри запевнення держслужбовців, що перешкод для роботи журналістів на засіданнях комітетів не існує, Леся Оробець стверджує протилежне.
- До мене й колег неодноразово зверталися журналісти, акредитовані у ВР, від яких вимагали додаткових погоджень з Прес-службою і керівництвом комітетів, аби попасти на відкриті засідання комітетів, - розповідає народний депутат. - Доводилося особисто комунікувати і з охороною, і з комендатурою, і з прес-службою. Наразі можна дурити кого завгодно, але не парламентських журналістів, яким порядок допуску відомий не з чужих слів.
Нормативна база доступу журналістів до будівель парламенту морально застаріла
У Верховній Раді відсутня стандартна процедура допуску журналістів до публічних заходів, зокрема засідань комітетів. Пункт 7 Положення про порядок акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації, на який посилається Прес-служба, гарантує право входу працівників ЗМІ до:
- ложі преси і кулуарів сесійної частини будинку по вул. Грушевського, 5 (крім сесійної зали) під час засідань Верховної Ради України через під´їзд №1;
- відповідних будинків Верховної Ради України під часбрифінгів, прес-конференцій, круглих столів, інших відкритих для засобів масової інформації заходів;
- відповідних будинків Верховної Ради України під часвідкритих засідань комітетів, тимчасових комісій Верховної Ради України.
На практиці, доступ журналістів до будівель де відбуваються засідання комітетів відбувається згідно вимог Положення 2006 року, яке вимагає погодження участі преси з головою комітету чи Прес-службою. Охорона не пропускає журналістів, доки не знайдуть потрібного прізвища у списку запрошених на засідання. Попереднє погодження, як і акредитаційна картка, не гарантують місце у «переліку обраних». Все залежиться від доброї волі членів комітетів. Одні без проблем виробляють перепустки, інші використовують норми недійсного документу 2006 року, що обмежує доступ до роботи комітетів. Серед останніх - Комітет з питань бюджету, Комітет з питань національної безпеки і оборони, Комітет з питань регламенту депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. Відносно просто виробляється перепустка на засідання Комітету з питань європейської інтеграції, Комітету з питань науки і освіти, Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності тощо. Однак, яка б за рівнем складності не була процедура погодження, доступ журналістів до засідань обмежується, що суперечить нормам Положення 2011 року.
Декілька прикладів, що ілюструють відкритість комітетів
У березні журналістів національних ЗМІ не пропустили на засідання під час якого депутати з бюджетного комітету вирішили долю майже 2 мільярдів гривень. Щоб зробити це без лишнього галасу, охоронці на вході казали працівникам ЗМІ, що засідання не відбудеться.
- На Банковій 6/8 охоронці повідомили нас, що засідання комітету скасоване, - розповідає журналіст Євгенія Моторевська. – Ми уточнили у членів комітету. Вони цю інформацію спростували. Нас не пропустили навіть після того, як двоє депутатів спустилися за нами на прохідну. Пізніше виявилося, що розпорядження не впускати пресу надійшло до охорони від Прес-служби ВР на прохання керівника Апарату Валентина Зайчука.
Цей випадок не є винятковим. 22 травня кореспонденти видання «Точка ОПОРИ» зв’язалися з секретаріатом бюджетного комітету, щоб отримати запрошення до участі в засіданні. У відповідь, працівник порадив журналістам письмово звертатися за дозволом до голови і запевнив, що без нього на засідання їх не пропустять. Схожого підходу дотримуються і у Комітеті з питань національної безпеки і оборони. 15 травня журналістів ОПОРИ не пропустили на засідання через відсутність запрошення від голови комітету. Коли ж представники організації звернулися до секретаріату щоб його отримати, їм відповіли відмовою.
15 квітня охорона парламентської будівлі відмовилася пропусти знімальну групу телеканалу ТВІ на засідання Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. Пройти крізь рамку металошукача журналістам дозволили лише після того, як за ними на прохідну вийшов народний депутат Ігор Швайка. Проте, навіть потрапивши до кабінету, кореспонденти все рівно не змогли нормально працювати. Щоб усунути пресу, голова комітету, член фракції Партії регіонів Володимир Макеєнко поставив на голосування питання про проведення засідання у закритому режимі. Працівники ЗМІ змогли вільно виконувати свої обов’язки лише після того, як ініціативу однопартійця не підтримав голова фракції Олександр Єфремов, позиція якого вирішила хід голосування.
Рішення проблеми
Наведенні вище приклади доводять, що комітети Верховної Ради порушують вимоги Положення про порядок акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації. В той же час, доступ акредитованих журналістів до ложі преси і кулуарів сесійної будівлі під час пленарних засідань, а також до парламентських приміщень під часпублічних заходів відбувається у повній відповідності до вимог законодавства. Тобто проблема є лише в обмежені доступу до засідань комітетів, що свідчить про подвійні стандарти публічності у ВР. Найпростішим шляхом вирішення питання є забезпечення однакового трактування Положення про порядок акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації всіма парламентськими структурами. Проте, навіть це не гарантує відкритості роботи комітетів. В Україні можливість перешкоджати роботів журналістів закладена на законодавчому рівні.
Зі слів юриста Людмили Панкратової, в першу чергу необхідно змінювати Закон про Комітети Верховної Ради України.
- Частина 3 ст. 9 чинної редакції Закону про комітети передбачає не обов’язок, а право поширювати інформацію про діяльність комітету через веб-сторінки та на офіційному сайті Верховної Ради України, - розповідає адвокат, фахівець з інформаційних спорів. - Більше того, Закон передбачає, що на засідання комітетів «можуть бути запрошені представники ЗМІ». Ця норма ставить перебування журналіста на відкритих засіданнях у залежність від бажання депутатів. Це суперечить не тільки Положенню про порядок акредитації журналістів, а й праву безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, що передбачено ст. 25 Закону України Про інформацію.
Недосконалою є частина Закону про комітети, що визначає підстави віднесення засідань до закритих. Стаття 42 передбачає, що засідання комітету можуть бути відкриті та закриті, однак, про критерії «закритості» можна лише здогадуватись. На практиці держслужбовці використовують цю норму щоб не допустити участі журналістів. Вирішенням проблеми є узгодження цього питання з нормами Закону про доступ до публічної інформації. Останній визначає порядок обмеження доступу до інформації та вимагає проведення трискладового тесту у кожному випадку оголошення інформації обмеженою у доступі.
- Закону Про комітети Верховної Ради України необхідно привести у відповідність з нормами Закону про доступ до публічної інформації, - переконана юрист Людмила Панкратова. - Зокрема, необхідно встановити обов’язок для Комітетів оприлюднювати на веб-сайті Верховної Ради України інформації про розклад своїх засідань, включно з закритими. Інформація про закриті засідання також повинна бути опублікована з зазначення реквізитів прийнятого комітетом рішення про закритість та підставами обмеження доступу. Необхідно чітко виписати критерії та процедуру віднесення засідання до «закритого».
Підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що проблема обмеження доступу до інформації про діяльність комітетів ВР може бути вирішеною через внесення змін до профільного законодавства. Однак, навіть найкращі нормативно-правові акти нічого не варті без належної мотивації держслужбовців до їх виконання.
Громадянська мережа ОПОРА