Середньостатистичний депутат міської чи районної ради на Луганщині – це чоловік 55-ти років із вищою освітою, який займається бізнесом або керує підприємством та є прихильником Партії регіонів.
Такі дані випливають із дослідження Громадянської мережі ОПОРА, яка проаналізувала інформацію про освіту, досвід роботи та політичні уподобання депутатів районних та міських рад Луганської області.
На депутатів місцевих рад покладені основні функції місцевого самоврядування: володіння, використання та управління комунальною власністю; забезпечення комплексного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян, тощо. Тобто, все те, з чим кожен пересічний громадянин стикається повсякденно.
То які ж вони – люди, яким жителі Луганщини делегували повноваження управляти місцевими громадами?
У рамках дослідження були узагальнені відомості щодо депутатів 37 районних та 35 міських рад Луганської області.
Отож, загальна кількість депутатів відповідних рад – 1615. При цьому, за статевою ознакою чоловіки складають 1141 (70% ) усіх депутатів, жінки – 474 (30 %). Перевага чоловіків хоч і є рішучою, однак у порівнянні з ВР України, де жінки складають лише 9,7%, є не такою тотальною. Зазначене можна пояснити меншим рівнем впливу органів самоврядування на економічне життя. Загалом, майнові та фінансові ресурси традиційно концентруються у чоловічої половини, а оскільки ВРУ є своєрідною квінтесенцією економічного впливу, до великої політики жінці потрапити значно важче.
За віком народні обранці регіону – люди з суттєвим життєвим досвідом. Так у віці до 25 перебуває лише 0,5% депутатів, від 26 до 35 років – 2,5%, від 35 до 45 років – 12%, від 45 до 55 років – 36%, від 55 до 65 років – 29%, старші за 65 років – 20 %.
Серед них вищу освіту мають 1424 (88%) народних обранців, середньою – 153, середню спеціальну – 35, незавершену вищу – 3.
Загальна кількість обраних представників від Партії регіонів становить 1240 (76%), КПУ – 207 (13%), «Сильної України» - 64 (3%), ВО «Батьківщина» - 15, «Фронту Змін» - 7, «Єдиного центру» - 3, «Нова політика» - 3, Народної партії – 8, Партії Зелених України – 1, Партії Пенсіонерів України – 1, ПМС – 10, ПППУ – 10, ПСПУ – 9, СДПУ – 1, СДПУ(о) – 2, СЛС – 2, «Справедливість» - 3, СПУ – 4, УСДП – 2, самовисуванців – 23.
При цьому, позапартійними є лише 81 особа. Яскраво відслідковується домінування однієї політичної сили у цілому регіоні, репрезентанти якої у будь-якій з місцевих рад (окрім, можливо Стаханівської) можуть приймати рішення як простою, так і кваліфікованою більшістю. Закономірним є той факт, що 100% керівників райрад є членами однієї політичної сили – Партії регіонів.
Соціальний стан місцевих депутатів дає цікаву картину тих, хто представляє інтереси громади. За місцем роботи: приватних підприємців – 85, керівників приватних підприємств – 323, 25 народних обранців тимчасово не працюють з різних причин. Працівників апарату місцевих рад – 180, РДА – 60, працівників комунальних підприємств – 60, правоохоронних та контролюючих органів – 16, адвокатів та нотаріусів – 8, працівників охорони здоров’я – 76, працівників закладів освіти – 127, пенсіонерів – 70. Інші 585 осіб - працівники різноманітних підприємств, які обіймають посади від інженерів до ГРОЗів та водіїв.
Під час дослідження списків депутатів місцевих рад виявлено щонайменше 40 випадків, коли у місцевих радах Луганщини засідають одночасно чоловік і дружина, батьки і діти, рідні брати та сестри, інші близькі родичі.
Таким чином 433 особи можна віднести до економічно зацікавлених, тобто таких, які відстоюватимуть перш за все інтереси власного бізнесу. Вихідці з комунальної та державної сфери складають найчисельнішу групу – 597 осіб, яка водночас є і найбільш організованою спільнотою, яка, маючи важелі адміністративного впливу, загалом і формують напрямок роботи представницького органу громади, від розробки та підготовки проектів рішень до їх лобіювання та ухвалення на сесіях. В той же час друга за чисельністю група – назвемо їх «наймані працівники» - перебуваючи у матеріальній або службовій залежності від керівництва, фактично виконують роль «флюгерів», голосуючи за вказівкою. Дуже часто, саме близькість до «вождів» визначає потрапляння тієї чи іншої особи до складу місцевої ради.
Під час дослідження списків депутатів місцевих рад виявлено щонайменше 40 випадків, коли у місцевих радах (район-райцентр або територіально близькі громади) засідають одночасно чоловік і дружина, батьки і діти, рідні брати та сестри, інші близькі родичі. Така ситуація сприяє ще більшому конфлікту персональних та громадських інтересів.
Найвідоміші приклади – батько й син Бурбело (Сергій Лазарович –у Перевальській районній раді, Сергій Сергійович – у Перевальській міській), Марина Букаєва (удова відомого народного депутата) та її донька Євгенія з Краснодону, брати-комуністи Микола та Володимир Юники зі Старобільщини тощо.
У підсумку, загальна картина не є втішною – фактична монополізація органів місцевого самоврядування з боку однієї політичної сили, представники якої обіймають ключові посади в органах влади на місцях, а до того ж дуже часто перебувають між собою у родинних стосунках. Це створює передумови до корупційних зловживань, стагнації економічної та соціальної сфери громади та істотного гальмування реформ у будь-яких сферах суспільного життя.