До 225 випуску Індексу реформ за період з 7 по 19 листопада потрапило шість реформ, які забезпечили прогрес за двома зі шести напрямків спостереження — Державному управлінню та Бізнес-середовищу. Загалом Індекс склав +0,5 бала (з діапазону від -5 до +5). У попередньому випуску він був трохи нижчим — +0,4 бала.

* Індекс реформ призначений надавати комплексну оцінку зусиллям влади України зі впровадження економічних реформ. Індекс базується на експертних оцінках змін у регуляторному середовищі за шістьма напрямками: державне управління, державні фінанси, монетарна система, бізнес середовище, енергетика, людський капітал.

Нижче наводимо коментарі представників Громадянської мережі ОПОРА до великого аналітичного матеріалу наших партнерів з Вокс Україна.

Зміни до закону про нацменшини зокрема про те, що мови нацменшин дозволено використовувати в рекламі (окрім російської), +1,5 бала

Через півтора місяця після ухвалення — на початку листопада — Володимир Зеленський підписав закон 3389-IX зі змінами до закону про національні меншини, який був однією з вимог для початку перемовин про вступ України до ЄС. Така потреба виникла у відповідь на зауваження Веніційської комісії до тексту основного закону.

Новий закон уточнює визначення «національної меншини», прибираючи з нього вимогу традиційно проживати на території України. Також у документ додали антидискримінаційну норму про те, що держава має вживати заходів для «досягнення … справжньої рівності між особами, які належать до національних меншин (спільнот), та особами, які належать до більшості населення».

Закон передбачає створення Кабміном порядку визначення населених пунктів такими, де живуть представники тієї чи іншої національної меншини. В таких населених пунктах можуть бути створені Центри національних меншин (спільнот). Серед їхніх завдань за новим законом:

  • збереження традиційної культури та нематеріальної культурної спадщини національних меншин (спільнот), створення умов для всебічного розкриття їхньої самобутності, збереження мови, культури, народних традицій;
  • взаємодія з органами державної влади та органами місцевого самоврядування для вирішення нагальних питань щодо захисту прав національних меншин;
  • надання консультативної та організаційної підтримки громадським об’єднанням національних меншин та інші.

В цих населених пунктах представники національних спільнот отримають змогу за бажанням взаємодіяти рідною мовою з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також відкривати “спеціалізовані книгарні, утворені для реалізації прав національних меншин (спільнот)” — тобто ті, що мають книги та газети, пов’язані із культурою, мовою, історією та іншими інтересами відповідної національної меншини.

Також у населених пунктах компактного проживання національних спільнот буде дозволено використовувати мови нацменшин у рекламі (як дублюючих для державної мови), під час публічних заходів, під час надання допомоги та захисту представникам нацменшин, піклування про них в будинках-інтернатах для людей похилого віку.

Водночас закон обмежує використання деяких норм (щодо права на мирні зібрання, фінансову підтримку спільнот від держави та місцевої влади, участь у дорадчих органах при органах місцевої влади, створення Центрів нацменшин) на час воєнного стану та 6 місяців після його закінчення для меншин, які походять з держави, що вчиняє акти агресії проти України.

Експерти Громадянської мережі ОПОРА:

1 липня 2023 року набув чинності Закон “Про національні меншини (спільноти) України”, яким було скасовано старий закон ще 1992 року.  Зміна законодавства в цій сфері є одним з 7 основних критеріїв вступу України до Європейського Союзу, який активно лобіювала Угорщина. Утім, незважаючи на прийняття нового закону Венеційська комісія оприлюднила два висновки (від 12 червня 2023 року та від 9 жовтня 2023 року) з рекомендаціями щодо вдосконалення законодавства у сфері національних меншин.

Наведені в її висновках зауваження здебільшого спрямовані на зміну деяких норм профільного закону відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рамкової конвенції про захист національних меншин 1995 року та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин 1992 року. 

Тому головною метою Закону 3389-IX є внесення змін до Закону “Про національні меншини (спільноти) України” з урахуванням рекомендацій Венеційської комісії.

Якщо узагальнити, то у новому Законі:

  • конкретизовано трискладовий тест обмеження в реалізації прав і свобод представників нацменшин, зокрема передбачено мету такого обмеження, а саме в інтересах національної безпеки, для забезпечення територіальної цілісності та громадського порядку, запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод інших осіб;
  • передбачено можливість проведення публічних заходів (таких як збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші публічні заходи) для осіб, які належать до національних меншин (спільнот), їхньою мовою, а також конкретизовано умови та збільшено строк подачі запитів щодо супроводу заходів нацменшин державною мовою;
  • розширено можливість використання мови нацменшини на прохання особи не лише для надання їй екстреної допомоги, а й для допомоги та захисту, якщо така особа постраждала від домашнього насильства, забезпечення догляду в будинку-інтернаті для громадян похилого віку;
  • дещо конкретизовано зміст методології, що повинна затверджуватись Кабінетом Міністрів України, для визначення особливостей використання мов нацменшин при наданні будь-якої топографічної інформації, комунікації з органами влади та в інших сферах у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до таких спільнот;
  • гарантовано безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі, електронними), посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти, які належать до нацменшин, та педагогічних працівників;
  • передбачено надання державної підтримки мовам національних меншин (спільнот), яким загрожує зникнення, перелік яких затверджуватиме Кабінет Міністрів України на основі міжнародних стандартів;
  • деталізовано завдання Центру національних меншин;
  • визначено, що протягом 5 років з дня його скасування або припинення до державної (офіційної) мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, не застосовуються положення щодо проведення публічних, культурно-мистецьких, розважальних або видовищних заходів, а також поширення реклами, в тому числі у медіа.

В цілому Закон 3389-IX враховує рекомендації Венеційської комісії, при цьому відтерміновує дію окремих положень щодо мови держави-агресора. Також він відсилає до підзаконних актів, які ще повинен розробити Кабінет Міністрів України. Варто зауважити, що він стосується лише Закону “Про національні меншини (спільноти) України”, водночас значна кількість положень щодо прав нацменшин диверсифіковані в інших законах, частину з яких було змінено прийнятим у грудні 2023 році Законом “Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів стосовно прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах” 3504-IX. Останній стосується змін до законів “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про вищу освіту”, “Про освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, “Про медіа”, а також “Про національні меншини (спільноти) України” та потребує окремого аналізу».