Інколи ми не можемо отримати елементарних послуг просто тому, що не знаємо, хто за це має відповідати. У цьому випуску програми «Вибори навиворіт» поговоримо про те, хто є хто у місцевій владі.

Традиційно проголосувати за місцевих депутатів, міського чи сільського голову приходить кожен другий виборець. Це трохи менше ніж голосують на президентських і парламентських. Бо у виборців і людей з політичними амбіціями однакові вподобання – центральна влада вабить більше, ніж місцева. Така собі політична урбанізація.

Запис програми також можна переглянути на сторінці ОПОРИ у Facebook

Почнемо з об’єднаних територіальних громад. Ще шість років тому вони були лише на папері. Уряд тільки-но затвердив концепцію децентралізації. Рік потому, у 2015-му, майже 160 громад пішли на перші вибори. Тепер їх більше 1000. Влада має амбітні плани провести найближчі вибори за новою системою.  Щоправда, заради цього довелося відійти від добровільного об’єднання і створити громади там, де у місцевої влади руки до цього так і не дійшли. Оскільки громада – це основа місцевого самоврядування, то на її прикладі будемо пояснювати, кого обиратимуть виборці та хто із влади за що відповідає.

Як і колеги з парламенту,  депутати місцевої влади відповідають за те, яким буде бюджет громади, скільки збирати місцевих податків, кому і під що виділяти землі громади. Загалом список повноважень місцевих рад – це майже 60 пунктів. Тому, якщо мешканцям не подобається, що депутати заклали на ремонт своїх кабінетів стільки ж, як і на всю медичну інфраструктуру, то шукати відповідальних далеко не треба.

«Ми маємо розуміти, що депутат місцевої ради відповідає тільки за те, що перебуває у комунальної власності міста, села, селища, де він обраний. Він відповідальний за ті рішення, якими приймаються щодо управління цим майном. Виборець має чітко розуміти, що депутат, який обирається до ради, буде вирішувати низку цих питань, зокрема земельні, питання податків. Та найголовніше – це формування місцевого бюджету на наступний рік, – наголошує координатор спостереження Громадянської мережі ОПОРА в Чернівецькій області та експерт з питань децентралізації, регіональний спеціаліст програми «U-LEAD з Європою». – Саме тут депутати можуть обіцяти, що вони щось там зроблять, поремонтують, побудують дороги. Але треба розуміти, що такі обіцянки можна робити лише тоді, коли є впевненість, що за таку норму бюджету проголосує більшість депутатів місцевої ради. Одноосібно депутат не може такого рішення приймати. Основне завдання депутата – переконати, що потрібно внести саме такі зміни і профінансувати саме такі види робіт».

Хто відповідальний за виконання рішень? Це голова громади і він по суті є прем’єр-міністром на місцевому рівні. А урядом, яким він керує, є виконавчий комітет ради. Виборці обирають лише голову, а виконком затверджують місцеві депутати. Голова громади відповідає за виконання рішень, ухвалених місцевою радою. У бюджеті є гроші на місцеві дороги, але ремонтують їх так, що новий асфальт зійде разом зі снігом? Голова сам або через виконком має простежити за якістю. Робота комунальної сфери громади – теж його відповідальність. Саме голова призначає керівників комунальних підприємств, установ та організацій. Тому відмовки «керівник нашої лікарні поганий, але я не можу нічого зробити» – беззмістовні. Цікаво, що сільський, селищний чи міський голова залежний не тільки від волі виборців, які його обрали, а й від депутатів місцевої ради. Дві третини складу ради у будь-який момент можуть висловити йому недовіру. Це стосується будь-якого міста, села чи селища на мапі України.

Старости, голова та депутати місцевої ради – це базовий пакет місцевої влади. Ті, хто від виборців на відстані витягнутої руки. Наступний рівень – це депутати районних та обласних рад. Саме вони відповідальні за перерозподіл державних субвенцій на освіту, медицину, затвердження бюджету та соціально-економічних програм в межах району та області.  В районі відремонтують лише 3 км доріг? З цим до облради, яка затверджує розподіл коштів дорожнього фонду. Головне – не плутайте депутатів району чи області з відповідними адміністраціями. Бо їхніх керівників не обирають, їх призначає Президент за поданням уряду і вони змінюються значно частіше, аніж депутати, особливо в останні пів року.

Нині депутати районного рівня мають проблему – на фініші реформа децентралізації, паралельно готується укрупнення районів. Що це означає? Районних рад не буде, бо повноваження між собою розділять райдержадміністрації та громади. Ще у депутатів місцевих рад є одна особливість – вони за свою роботу не отримують зарплатню, але можуть суміщати депутатство з іншою зайнятістю. Головне – аби не було конфлікту інтересів, тому депутат обласної ради цілком може керувати приватною клінікою чи вирощувати помідори.

Місцеві ради можуть створювати депутатські фонди – це бюджетні гроші, які кожен депутат місцевої ради може витратити на потреби виборців. Суми абсолютно різні: від 5000 у Харкові до понад 2 000 000 у Дніпрі. Витрачати їх депутати також можуть по-різному. Наприклад, в Одесі останні кілька років їх можна витрачати тільки на роботи капітального характеру, тому депутати масово міняють вікна, передають на потреби дитячих садків або ремонтують будинки, наприклад, ті, де знаходиться приймальня депутата. Але це – квіточки, бо деякі депутати міськради гроші депутатського фонду просто роздали, як от секретар Київради Володимир Прокопів. Він витратив більше пів мільйона депутатського фонду перед парламентськими виборами  – просто роздав по 1000 гривень як матеріальну допомогу на своєму окрузі. Щоправда, це  не допомогло, він програв вибори, хоча за рахунок бюджету суттєво збільшив свою передвиборчу кампанію. Кожна п’ята гривня і витрачених 3 млн була бюджетна.

«Цього року ми очікуємо нових місцевих виборів, які будуть історичними, так як відбуватимуться на новій територіальній основі і в умовах децентралізації. Що це означає? Відповідальність виборця за власний вибір суттєво зростає, – пояснює. – Адже в умовах децентралізації місцеві ради і голови, яких ми будемо обирати, отримують більше ресурсів і повноважень. Не секретом є те, що часом, коли депутати йдуть до місцевих рад, вони не відкривають і не читають ні Конституцію, ні закон про місцеве самоврядування, ні навіть закон про статус депутатів місцевих рад, а відтак і не розуміють, які повноваження у них будуть. Якщо ми говоримо, що кандидати не знають, то виборці ще менше вникають в такі питання. А це дає можливість кандидатам маніпулювати, обіцяти те, що вони навіть не зможуть виконати. Наприклад, дуже популярні обіцянки зробити ремонти у під’їздах, поремонтувати сходові площадки, облаштувати територію навколо будинку. Треба розуміти, що виконання цих обіцянок, якщо відбуватиметься, то за наші з вами гроші. Тобто ці гроші ми сплачуємо у вигляді різних податків до місцевого бюджету. Насправді ми делегуємо депутатам право розпоряджатися нашими грошима».

Дискусія навколо того, чи мають залишатися депутатські фонди, триває вже не перший рік. Навіщо десяток, сотні чи мільйон гривень підписувати прізвищем місцевого депутата, якщо він до цих грошей не має жодного стосунку?

Рівні умови – це те, що дає можливість із рівних обрати кращих. А розуміння того, чим вони мають займатися, це можливість контролювати їхню роботу.

 

Трансляція програми «Вибори навиворіт» відбувається в ефірах hromadske.ua та 24 каналу. Нагадаємо, що програма мала перший та другий сезон.

Програма «Вибори навиворіт» підготовлена завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), в рамках проєкту USAID «Місцеве спостереження за політичними процесами в Україні». Позиція USAID може не співпадати з думками, висловленими у програмі.