У законопроєкті №3612, який був зареєстрований як невідкладний Президентом у Верховній Раді 9 червня, закладено багато запобіжників від маніпуляцій та новацій в контексті прозорості. Про це розповіла голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська під час пресконференції 11 червня в Києві.

Експерти ОПОРИ входили до офіційної робочої групи з напрацювання цього законопроєкту й частина їхніх рекомендацій була врахована. Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська відзначила: “Я і мої колеги мали ряд завдань в цій групі. Перше - це гармонізація з Виборчим кодексом, тому що очевидно, що процедура організації і проведення референдуму має бути дуже близька до всіх інших виборів, якщо ми йдемо шляхом кодифікації і гармонізації законодавства. Друге - це максимальна прозорість, публічність і підзвітність цього процесу. Відповідно, наприклад, є такі новації як те, що максимальною буде підзвітність фонду, з якого буде фінансуватись діяльність та агітація ініціативної групи, яка зареєстрована в ЦВК за чи проти. Але ми навіть сформулювали додаток, якого немає у виборчому законодавстві, а саме - намагались нівелювати агітацію до набуття статусу ініціативної групи, тобто юридичного учасника цього процесу. Тож, агітація за збір підписів за проведення референдуму так само повинна бути максимально прозорою, щоб жодні треті сторони, в тому числі іноземні держави, не мали можливості в тіньовий спосіб фінансувати не лише агітацію в ході офіційного процесу за чи проти питання, що виноситься на референдум, а й навіть збір підписів за проведення референдуму. Адже цей період буде доволі короткотривалим, на нього є всього лише 60 днів, його потрібно провести, тобто зібрати підписи не менш ніж з ⅔ регіонів у сумі 3 млн підписів”.

За її словами, саме така складна та чітко виписана процедура ініціювання винесення питання на референдум має допомогти від потенційних маніпуляцій. “Зважаючи на велику кількість питань про те, чи не буде використано інструмент референдуму проти державності, суверенітету і державної цілісності, хочу підкреслити, що встановлена дуже велика кількість запобіжників, щоб все ж таки питання, яке буде на виноситись на референдум, мало статус загальнодержавного значення. І саме чисельність та репрезентативність регіонів під час збору підписів для призначення референдуму фактично повинна забезпечити статус цього питання. Тобто не можна зібрати підписи в 2-3 областях окремого регіону і винести на референдум загальнонаціональне питання, яке цікавить якусь окрему групу. Тому що сам процес референдуму є досить складним до організації. Але потрібно пам’ятати, що він є також і дорогим, адже, наприклад, кількість виборчих комісій не буде меншою, ніж на звичайних виборах. Загалом вибори і демократія - це дуже дороге задоволення, але ми повинні розуміти, наскільки ефективно ми використовуємо ці кошти”, - розповіла Айвазовська.

Вона також зауважила проблемні моменти в тексті документа, як, наприклад, електронне голосування, можливість регламентації якого передбачається не окремим законом, а на рівні підзаконного акта.

Як підкреслив голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, важливим питанням у законодавстві про референдум є саме передбачені процедури, які мають як відкривати можливість для народовладдя, так і закладати запобіжники від маніпуляцій.

“Хтось думає, що референдум - це інструмент виключно народовладдя. Я знаю, що в історії було дуже багато референдумів, якими утверджувалися диктаторські режими, якими всупереч фактично волі більшості народу освячувалися чи то нові Конституції, які давали диктаторам повноту влади, чи то анексії територій. Насправді референдум може бути як інструментом народовладдя, так і інструментом утвердження диктатури. І все залежить від того, як виписаний цей закон: який предмет референдуму допускає закон, які процедури встановлені в законі щодо ініціювання референдуму, агітації за чи проти питання референдуму, підрахунку голосів, контролю з боку суспільства тощо”, - зазначив він.

За його словами, ще з 2015 року представники профільних громадських організацій напрацьовували позиції для законодавства про референдум. А тепер парламентська більшість залучила до своєї робочої групи тих представників громадськості та взяла напрацювання тих років.

Як зазначила співголова Ради Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ та керівниця проєктів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко, законопроєкт напрацьовується не під якийсь конкретний референдум, а для того, щоби дати реалізацію конституційному праву громадян брати участь у референдумі, вирішувати якісь питання через такий інструмент.

На її думку, треба розвінчувати побоювання, що цей законопроєкт, наприклад, може стати освяченням незаконної анексії Криму, бо на референдум можна буде виносити питання зміни території України: “Тут референдум є не самодостатнім процесом прийняття рішення про зміну території, а є кінцевим етапом дуже довгої процедури, яка відповідає міжнародним стандартам, і навпаки встановлює запобіжник”.

Експерт з питань виборів та референдумів Денис Ковриженко розповів, що процедури прописані непогано, але є і ряд пересторог, наприклад, щодо електронного голосування чи нерозмежування в деяких питаннях фінансування, що може сприяти іноземному впливу на агітацію тощо. Він також презентував висновок Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) за результатами аналізу цього законопроєкту: “У процедурній частині зроблена досить велика робота, але ряд питань все ще потребує вдосконалення в рамках обговорень, які відбуватимуться на базі профільного комітету”.

Повний відеозапис пресконференції дивіться тут:

Захід організований Центром політико-правових реформ за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії у партнерстві з Громадянською мережею ОПОРА та Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ. Будь-які думки, висловлені під час заходу, належать учасникам заходу і не обов’язково відображають погляди IFES, USAID, урядів США або Великої Британії.

Читайте також: