У червні спостерігачі ОПОРИ відзначали доволі масштабний розмах діяльності потенційних та зареєстрованих кандидатів із ознаками непрямого підкупу виборців. Учасники передвиборчої боротьби або пов’язані з ними благодійні організації пропонували виборцям безкоштовні або на пільгових умовах товари і послуги, а також реалізовували у виборчих округах інфраструктурі або соціальні проекти. Спрямованість кандидатів на матеріальне стимулювання виборців здатна поставити під загрозу умови вільного волевиявлення громадян. Про це розповіли представники ОПОРИ під час пресконференції 1 липня в Києві.
Як відзначає голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська, швидкоплинність виборчої кампанії та тривалість реєстрації кандидатів частково впливали і на ті порушення, які фіксували спостерігачі ОПОРИ. Зокрема, проблемними залишаються теми щодо фінансування виборчої кампанії не з виборчого фонду, порушення правил агітації, фінансування виборів як таких. «Також, на жаль, залишається фактором впливу позазаконна агітація в формі «благодійності» й імовірного підкупу виборців. Загалом ми вважаємо, що «виборча благочинність», на жаль, не може бути завершена до етапу перегляду виборчої системи, яка застосовується в Україні, адже мажоритарна складова є корупціогенною. Тому що до моменту реєстрації кандидатом-суб’єктом виборчого процесу особи, яка балотується в окрузі, фактично її діяльність не підпадає під відповідальність норм законодавства. До моменту перегляду виборчої системи, зважаючи на цю постійну практику за весь період незалежності України, а особливо після 2000-х років, навряд нам вдасться усунути цей фактор впливу на волевиявлення виборців. Зокрема, мова йде про «благодійність», а також проблематику розмежування діяльності чинних народних депутатів та їх активності як суб’єктів виборчого процесу в ході виборчої кампанії. Зараз балотується 307 народних депутатів, очевидно, що частково вони намагаються імітувати депутатську звітність перед виборцями свого округу, а також здійснювати заходи, які мають відношення до Закону України «Про статус народного депутата». Тим не менш, в ході виборчого процесу ми фіксуємо такі дії як і зловживання адміністративним ресурсом, і передвиборчу «благодійність» із порушенням правил передвиборчої агітації», - зазначила вона.
Станом на 28 червня ЦВК зареєструвала 5 853 кандидати в депутати, з яких 3 179 (або 54%) балотуються в 199-ти одномандатних виборчих округах, а 2 674 (46%) в єдиному загальнодержавному окрузі. Також зареєстровано 21 політичну партію, яка висунула виборчі списки кандидатів в загальнодержавному виборчому окрузі. 29 червня ЦВК на виконання рішення Верховного Суду своєю постановою зареєструвала також кандидатів у народні депутати України (88 осіб), включених до виборчого списку Політичної партії "Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі". Також зареєстровано 9 кандидатів, висунутих зазначеною політичною партією в одномандатних виборчих округах.
На цих виборах у єдиному багатомандатному окрузі балотується 25% безпартійних кандидатів. Також 307 кандидатів, що беруть участь у позачергових парламентських виборах, є депутатами Верховної Ради.
«Фактично дві третини чинної Верховної Ради повторно балотуються на виборах на позачергових виборах 2019 року. Частина з них, фактично третина, йде по списках майже двох десятків різних партій. Більша частина – в одномандатних виборчих округах, переважно як самовисуванці Це є певною типовою для України практикою, коли частина політиків, які були афілійовані з певними політичними силами в парламенті, в умовах виборчого процесу уникають позиціонування себе від імені цих політичних сил й балотуються як самовисуванці», - розповів аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Неберикут.
49% кандидатів у одномандатних мажоритарних округах зареєстровані ЦВК у два останніх дні, відведених Законом для завершення цього етапу. Тому з моменту початку виборчого процесу значно більшу активність проявляли потенційні учасники виборів (партії і кандидати), а не офіційно зареєстровані суб’єкти виборчого процесу. Агітаційна активність потенційних суб’єктів сконцентрована переважно в обласних центрах і великих містах, тоді як в невеликих населених пунктах протягом перших тижнів червня спостерігачі фіксували лише поодинокі заходи кандидатів. Найбільш динамічно дочасна агітаційна кампанія ймовірних кандидатів розгортається в Київській та Львівській областях. Натомість низькою є інтенсивність кампанії в Донецькій та Луганській областях.
Найбільш інтенсивною та масштабною була дочасна агітаційна активність партії “Європейська Солідарність”. Спостерігачі ОПОРИ фіксували неодноразові прояви партійної агітації в усіх областях України (у тому числі за межами обласних центрів). Так само масштабною за територіальним охопленням в травні – червні 2019 року була агітаційна активність партії “Українська стратегія Гройсмана”. До лідерів у агітаційній діяльності можна віднести також партію “Опозиційна платформа – За життя”, політична реклама якої зафіксована в більшості регіонів України. Дочасну агітацію партій “Голос” та ВО “Свобода” зафіксовано в половині областей України. Решта політичних сил були значно менш активними в розрізі різних форм дочасної агітаційної діяльності. Разом з тим політична реклама партій ВО “Батьківщина”, Аграрної партії, Радикальної партії і Об’єднання “Самопоміч” була достатньо помітною лише в третині областей України.
У червні 2019 року зовнішня та медійна реклама були найбільш характерними формами агітаційної роботи серед потенційних та фактичних учасників виборчого процесу. Агітацію на носіях зовнішньої реклами (білборди, сітілайти, плакати) найбільш масштабно використовували політичні партії, а не окремі кандидати. За оцінками спостерігачів, найбільш масовою за територіальним охопленням та кількісними показниками є зовнішня реклама “Європейської Солідарності”, яка відразу після ребрендингу розгорнула рекламну кампанію (білборди та сітілайти з надписом “Обирай НАТО і ЄС! Долучайся!”, “Головне – не втратити країну”). Трохи менш помітною була зовнішня агітація партій “Українська стратегія Гройсмана”, “Голос” і “Опозиційна платформа – За життя”. Варто зазначити, що деякі партії (зокрема “Голос”, “Слуга народу”) почали масово розміщувати друковану агітаційну продукцію лише наприкінці червня, після завершення етапу реєстрації.
З-посеред партій до політичної реклами в регіональних ЗМІ частіше за інших вдавалися “Європейська Солідарність”, “Українська стратегія Гройсмана”, “Слуга народу”, “Голос”, Радикальна партія Олега Ляшка, ВО “Свобода”, ВО “Батьківщина” та Об’єднання “Самопоміч”. Разом з тим медійну рекламу на регіональному рівні інтенсивніше використовували кандидати-мажоритарники, зокрема чинні народні депутати. Соціальні мережі в агітаційних цілях, за оцінками спостерігачів ОПОРИ, найбільш широко використовують політичні партії “Слуга народу” та “Голос”.
Серед політичних партій пряму роботу з виборцями у форматі масових заходів найбільш активно проводила партія “Голос”. Зокрема, відкрито “Коворкінги змін” – майданчики для комунікації активістів, і проводилися численні регіональні публічні заходи в рамках “Туру змін”. “Європейська Солідарність”, у свою чергу, популяризує формат відкритих офісів для проведення регулярних зустрічей із виборцями. Вуличні методи агітації часто використовують політичні партії “Громадянська позиція”, ВО “Батьківщина” і ВО “Свобода”, які традиційного поширюють через вуличні намети власні друковані матеріали (газети та листівки).
Протягом першого місяця передвиборної кампанії спостерігачі ОПОРИ відзначали відсутність чіткого розмежування агітаційної активності та заходів із виконання депутатських повноважень кандидатами, які мають чинний представницький мандат. Мова йде про те, що ці кандидати, члени парламенту, фактично використовують процес виконання депутатських повноважень у агітаційних цілях, що входить у конфлікт із демократичними стандартами рівності прав і можливостей учасників виборів.
Особливо гостро проблема проявляється у частині недопущення реалізації прямого або непрямого підкупу виборців з боку кандидатів – чинних депутатів під виглядом виконання ними депутатських повноважень у сфері соціального захисту населення, реалізації інфраструктурних або благодійних проектів. Депутати різних рівнів, особливо народні депутати України, мають доступ до державних та місцевих програм, а тому приховані форми матеріального стимулювання виборців нерідко реалізуються за рахунок коштів бюджетів держави чи самих територіальних громад.
Спостерігачі організації закликають кандидатів у народні депутати України уникати будь-яких форм прямого або непрямого підкупу виборців, сконцентрувавшись на обговоренні передвиборних програм та власних політичних переваг.
Спрямованість активностей цілої низки кандидатів на матеріальне стимулювання виборців, на думку ОПОРИ, здатна поставити під загрозу умови вільного волевиявлення громадян. Правоохоронні органи України мають правовий інструментарій протидії прямому і непрямому підкупу виборців і спостерігачі організації активно з ними взаємодіють для попередження поширення негативних проявів у виборчому процесі.
«За оцінками наших спостерігачів, ключовими викликами для дотримання демократичних стандартів виборів в одномандатних виборчих округах є прояви непрямого підкупу виборців. Кандидати в народні депутати України вже, на жаль, достатньо активно супроводжують свою агітацію наданням товарів і послуг. І, фактично, ми маємо тенденцію щодо відтворення досвіду попередніх парламентських виборів, коли кандидати створювали певні центри з надання послуг громадянам, наприклад, медичних, або з надання послуг установ та організаціям, чи коли кандидати вручають подарунки виборцям чи їхнім дітям. Якщо говорити про кількісні тенденції, то наші спостерігачі подали 4 заяви за статтею 160 ККУ щодо ознак підкупу виборців. Мова йде про ті кейси, які вже повністю опрацьовані й відповідні звернення надіслані до Національної поліції, ми сподіваємось, що поліція надасть відповідь щодо результатів розгляду цієї інформації. Але хочемо підкреслити, що самих випадків із ознаками непрямого підкупу виборців набагато більше. Але є підстави вважати, що Національна поліція та суб’єкти виборчого процесу мають потенціал, аби зупинити цю негативну тенденцію, яка в червні постійно зміцнювалась, в тому числі досвід наших спостерігачів засвідчує, що окремі кандидати готові припиняти таку недобросовісну агітацію після звернення до них спостерігачів та звернення до Національної поліції», - зазначив аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев.
Він також зауважив, що за оцінками спостерігачів ОПОРИ зловживання адміністративними ресурсами немає централізованого або системного характеру. «Фактично зараз перебуваємо в ситуації, коли не існує однієї чи обмеженого переліку політичних партій, які домінують у владній вертикалі й використовують її у власних виборчих інтересах. Але в той же час ми свідомі того, що на локальному рівні посадові особи органів місцевої влади та самоврядування ще досі готові включатися до агітаційних кампаній політичних партій або кандидатів у народних депутатів», - підкреслив аналітик.
Спостерігачі ОПОРИ направили до Національної поліції України 455 заяв та повідомлень про адміністративні правопорушення та злочини. 66 % усіх заяв (301) стосувалися агітації без вихідних даних, 23% (106 повідомлень) порушень правил агітації (ст. 212-10 КУпАП), в тому числі й фінансування не з виборчого фонду, 5 повідомлень щодо розміщення агітації в заборонених місцях (ст. 212-14 КУпАП), 1 повідомлення щодо розміщення з порушенням правил благоустрою (ст. 152 КУпАП). Також спостерігачі подали 28 повідомлень про вчинення злочинів: 22 повідомлення про порушення правил фінансування виборчої кампанії (ст. 159-1 КК), 4 повідомлення про підкуп виборців (ст. 160 КК), 2 повідомлення щодо розпалювання ворожнечі (ст. 161 КК).
Із повним текстом звіту можна ознайомитись за посиланням. Також пропонуємо переглянути відеоверсію заходу:
Довідково: Спостереження ОПОРИ спрямоване на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, сприяння чесним та вільним виборам, попередження порушень. Громадянська мережа ОПОРА проводить масштабну кампанію спостереження за позачерговими виборами до Верховної Ради. З моменту офіційного старту виборчої кампанії до спостереження залучено 253 спостерігачі по всій країні. А в день голосування 21 липня 2019 року до них долучаться ще понад 1 500 спостерігачів. Вони також здійснюватимуть паралельний підрахунок голосів (PVT – parallel vote tabulation) з метою отримання результатів виборів, що будуть набагато швидші за офіційні та точніші за екзит-поли. Крім того, ми моніторимо використання бюджетних ресурсів у цілях непрямої агітації, навчаємо правоохоронні органи щодо особливостей виборчого процесу, запустили мережу громадських омбудсменів із захисту виборчих прав громадян, оцінили виконання Україною рекомендацій міжнародних місій щодо виборчої реформи та займаємося просвітою виборців.