Громадянська мережа ОПОРА звернулась до Кабінету Міністрів України та Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з рекомендаціями щодо забезпечення більш прозорого та рівномірного розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток окремих територій, а також попередження випадків зловживання адміністративним ресурсом під час загальнонаціональних виборів 2019 року.
Нижче наводимо повне звернення ОПОРИ до Кабміну
Звернення
ОПОРА вже два роки поспіль досліджує тему розподілу державних субвенцій на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між одномандатними виборчими округами в Україні. Аналіз даних у 2016 та 2017 роках засвідчує наявність політичних факторів у процесі адміністрування державних субвенцій, непрозорий та нерівномірний розподіл субвенцій. Показники використання грошової допомоги Уряду для розвитку окремих територій демонструють великі можливості впливових депутатів-мажоритарників отримувати значні кошти для вирішення проблем власних виборчих округів. Наявність політичних мотивів під час розподілу державних коштів актуалізує проблему тіньового лобізму, конфлікту інтересів та можливих корупційних проявів. Не менш серйозним викликом для держави є результативність бюджетних витрат у формі субвенцій.
У контексті наближення президентських та парламентських виборів 2019 року механізм державних субвенцій усе більше стає способом взаємодії політиків з територіальними громадами, коли велика кількість виборців охоплена численними, але не значними за фінансовими розмірами проектами. Розпорошення фінансів між напрямками сумнівної пріоритетності фактично унеможливлює досягнення довготривалого ефекту від державних субвенцій. Зокрема, у порівнянні з 2016 роком, середній розмір державної субвенції на соціально-економічний розвиток у 2017 році зменшився на 36%, а перелік профінансованих проектів вражає прикладами несистемних чи навіть дріб’язкових витрат. Якщо у 2016 р. 13% профінансованих державою об’єктів складали менше 50 тис. грн, то в минулому році таких проектів уже 26%. Відсутність обґрунтованих пріоритетів навряд відповідає принципам сталого розвитку регіонів, але повністю вкладається в логіку боротьби за симпатії виборців.
Негативної оцінки заслуговує широка практика використання інфраструктурних проектів у медійних і фактично агітаційних цілях чинними народними депутатами України та посадовцями всіх рівнів.
Процес розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток регулюється Постановою КМУ № 106 “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій”. Відповідним документом визначено, що головним розпорядником субвенцій є Міністерство фінансів України, роз’яснюється, на які заходи та об’єкти можуть спрямовуватися субвенції та наводяться умови їх надання. Проте в документі не описаний механізм виділення та розподілу коштів та відсутні критерії, за якими можна оцінити, який проект варто фінансувати у першу чергу.
Ще донедавна даний документ не встановлював формальні механізми участі народних обранців у розподілі субвенцій, окрім погоджень із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте це зовсім не означало того факту, що парламентарі не брали участі у цьому процесі. Відтак, 27 вересня 2017 року його було унормовано – до згаданої вище постанови внесені зміни і “пропозиції народних обранців” щодо розподілу субвенцій.
Крім того, у 2017 році при Міністерстві фінансів була створена спеціальна Комісія для підготовки пропозицій щодо розподілу субвенції. Відповідно до Постанови КМУ № 106 до її складу входять члени Бюджетного комітету за рішенням зазначеного комітету (чисельністю не менше 50% складу такої комісії) та представники Мінфіну. На даний момент до складуКомісії входить 16 осіб: 14 народних депутатів та 2 представники Міністерства фінансів. Таким чином, народні депутати мають абсолютну більшість у складі Комісії, що може негативно вплинути на підготовку пропозицій щодо розподілу субвенцій. Особливо зважаючи на факт, що рішення Комісією приймаються більшістю голосів від присутніх, а не від її загального складу.
Що стосується партійного представництва, то найбільше депутатів у Комісії входять до фракції “Блоку Петра Порошенка” (7 осіб). “Народний фронт”, який також належить до коаліції, має 3 представники у складі Комісії. По одному – Радикальна партія, ВО “Батьківщина”, група “Воля народу”, а також позафракційні. Не представлені у складі Комісії депутати з “Опозиційного блоку”, “Самопомочі” та групи “Партія “Відродження”.
На думку ОПОРИ, робота даної Комісії є недостатньо прозорою. Наприклад, у відкритому доступі немає її персонального складу, відсутні протоколи засідань (ОПОРІ вдалося їх отримати лише після серії інформаційних запитів). Не анонсується інформація про час та місце засідань.
Не зрозуміло, яким чином народні депутати та державні адміністрації обирають об’єкти, що варто запропонувати для фінансування. Як показує практика, на місцевому рівні не проводяться публічні консультації щодо того, на які об’єкти варто спрямувати фінансування. Хоча проведення таких консультацій є демократичною практикою, яка поступово успішно впроваджується в Україні. Відкритим залишається питання, як і на основі яких критеріїв відбувається прийняття рішень Мінфіну щодо включення пропозицій, поданих народними депутатами України, Київською міською та обласними держадміністраціями до проекту акта Кабінету Міністрів України.
У 2016 році згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 395 на перелік із 3 714 об’єктів (заходів) було виділено 2 млрд 453 млн гривень. Проте вже у 2017 році сума коштів зросла у понад два рази – до 5 млрд 252 млн гривень, а кількість об’єктів у майже три з половиною – до 12 389.
У 2017 році Вінницька область отримала 371 млн грн, що становить 7,1% від загальної суми виділених субвенцій. Далі в рейтингу Харківська (343 млн грн або 6,5%) та Івано-Франківська (337 млн грн чи 6,4%) області. Трохи менше з бюджету отримали Одещина та Львівщина – 293 млн грн (5,6%) та 285 млн грн (5,4%) відповідно. У порівнянні з минулорічним дослідженням, перша п’ятірка в контексті представлення регіонів-лідерів практично не змінилась, лише Київську область замінила Львівська.
Подібна ситуація і в нижній частині умовного рейтингу. Проте п’ятірка регіонів, що отримали найменшу кількість у порівнянні з минулим роком, взагалі не змінилась: місто Київ, Херсонська, Тернопільська, Закарпатська та Луганська області.
Таким чином, другий рік поспіль відсутня рівномірність розподілу коштів між областями. Так, дві сусідні й цілком співставні за кількістю населення та площею області – Івано-Франківська та Тернопільська – два роки поспіль отримують діаметрально протилежні суми коштів: у 2016 році різниця становила 5,5 разів, а в 2017 році – трохи більше 3 разів.
Відзначаючи безпосередню участь народних депутатів у процесі формування та виділення державних субвенцій, а також нерівномірний розподіл коштів між різними регіонами України, ОПОРА проаналізувала виділення відповідних коштів по мажоритарних округах. Його результати наступні: у 2016 році понад 40% округів недоотримали кошти з державних субвенцій. Так, 38 округів одержали менше ніж 10 млн грн, а ще 43 округам не було виділено коштів зовсім. У 2017 році, незважаючи на загальне збільшення суми субвенцій майже у два рази, відбулась схожа ситуація. Проте коштів недоотримали вже 25% округів. Зокрема, 24 округи залишилися поза увагою Уряду, а ще 26-ти дісталось менше 10 млн грн. Це, на нашу думку, демонструє не лише нерівномірність розподілу субвенцій, але й відверту заангажованість процесу.
Якщо порівнювати 2016 та 2017 роки, то одразу можна зазначити, що перелік депутатів, виборчі округи яких отримали найбільше коштів державних субвенцій, оновився лише наполовину. Серед лідерів 2017 року є чотири парламентарі, які були у ТОПі й минулого року. Мова йде про Костянтина Яриніча з “Блоку Петра Порошенка”, Валерія Писаренка з групи “Партія “Відродження”, Юрія Тимошенка з “Народного фронту”, а також позафракційного Олександра Шевченка. Загалом, уже два роки поспіль кошти субвенцій на соціально-економічний розвиток територій оминають округи 18 нардепів-мажоритарників.
Найбільшу кількість субвенцій як у грошовому, так і в кількісному еквіваленті отримали 72 округи депутатів-мажоритарників від фракції “Блоку Петра Порошенка”. У 2016 році туди було направлено 1 млрд 62 млн грн та 1 837 субвенцій, а у 2017 році – 1 млрд 967 млн грн та 5 718 субвенцій відповідно. У 2,5 рази менше коштів у 2017 році отримали члени фракції “Народний фронт” та нардепи з групи “Партія “Відродження” – 798 млн грн та 750 млн грн відповідно. При цьому 18 мажоритарників “Народного фронту” отримали 1 703 субвенції, а у 24 округах народних депутатів з групи “Відродження” було профінансовано 1 539 об’єктів (заходів). У свою чергу, 43 позафракційні мажоритарники отримали 628 млн грн субвенцій, у той час як лише до 19 округів представників депутатської групи “Воля народу” надійшло лише трохи менше коштів на загальну суму 503 млн грн.
Разом з тим, незважаючи на значну кількість мажоритарників (16), фактично не отримали субвенцій округи депутатів від “Опозиційного блоку”. Порівняно з минулим роком, не на багато збільшився перелік об’єктів з 44 до 56, а сума виділених коштів на округи цієї фракції зросла пропорційно до самої субвенції у понад два рази – з 46 млн грн до 124 млн грн. У свою чергу, 45 млн грн у 2017 році отримали 4 мажоритарні округи, чиї інтереси у Раді представляють члени фракції ВО “Батьківщина”, а 18 млн грн – 2 мажоритарники від “Самопомочі”.
Таким чином, статистичні дані розподілу коштів між округами свідчать про певні преференції в отриманні коштів тими мажоритарниками, які у Верховній Раді є членами “Блоку Петра Порошенка”, “Народного фронту”, а також депутатських груп “Воля народу” та “Партія “Відродження”, що формально не входять в парламентську більшість, але доволі часто голосують в унісон з фракціями коаліції.
Постанова Кабміну № 106 від 6 лютого 2012 року “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету” хоч і встановлює певні спрямування субвенцій, але детальний аналіз об’єктів (заходів) демонструє абсолютну “різноплановість” витрачання державних коштів. Так, навіть в одному й тому ж регіоні чи окрузі, кошти можуть спрямувати як на великі інфраструктурні об’єкти, капітальні ремонти лікарень, доріг чи шкіл, так і на абсолютно “дріб’язкові” придбання на зразок іграшок, комп'ютерів, велосипедів чи будівництва дитячих майданчиків. І якщо в першому випадку виділення коштів видається цілком закономірним, то в другому залишається велике запитання щодо “логічності” та доцільності придбань.
ОПОРА постійно фіксує випадки, коли парламентарі використовують субвенції у цілях непрямої дочасної агітації. Наприклад, нардеп Роман Мацола (Хмельницька область) на своєму офіційному сайті повідомляє те, що “разом з керівництвом ОТГ передав школам громади 22 одиниці нової комп’ютерної техніки. Зокрема: ноутбуки, комп’ютери, проектори, екрани та принтери”. На порталі нардепа зазначено, що техніка закуплена за ініціативи Романа Мацоли, але з уточненням, що за кошти субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів. А в одному з відеосюжетів навіть зазначається, що це “Програма підтримки освіти від Уряду України та народного депутата Романа Мацоли”.
На офіційному сайті парламентаря з “Народного фронту” Ігоря Гузя (Волинська область) зазначено, що техніку для будинку культури було закуплено саме з його ініціативи. Парламентар повідомляє про “інспектування освоєння коштів на закупівлю 3 музичних колонок, ноутбука, світломузики для проведення дискотек та нового мікрофону”.
Активно витрачаються кошти з державних субвенцій і на ремонт дорожнього покриття. На такі заходи було виділено понад 359 млн грн у 2016 році та 621 млн грн у 2017-му. Наймасштабніші в цьому плані роботи відбулися в Коломиї та Умані. Так, парламентар з Черкащини Антон Яценко (група “Партія “Відродження”) зазначає: “Я радий, що мені вдалося попрацювати, в тому числі з урядом, і нам виділили кошти. Я впевнений, що міста, які делегували мене своїм депутатом не пошкодують”.
У 2017 році в окрузі позафракційного Тараса Батенка було встановлено 119 майданчиків загальною вартістю 6,6 млн грн. На одному урочистому відкритті парламентар зазначає: “В яку вулицю не в’їдеш в Новому Роздолі – дитячий майданчик. Так ми хочемо зробити і в місті Золочеві, яке поряд, і хочемо, щоб фактично кожен населений пункт нашого виборчого округу мав місце, де діти проведуть приємно свій час”.
У період червня – жовтня 2018 року ОПОРА зафіксувала 748 випадків ймовірного використання інфраструктурних проектів та соціально-економічних заходів у цілях непрямої агітації на користь народних депутатів України та/чи політичних партій. У 75% (560) зафіксованих подій для таких цілей могла бути використана субвенція на соціально-економічний розвиток територій, у 7% (52) – Дорожній фонд та у 2% (17) – Державний фонд регіонального розвитку. Натомість ще у 16% (119) випадків з метою здобуття потенційних електоральних переваг були використані бюджетні кошти, приналежність яких не вдалося остаточно встановити, а також, меншою мірою, медичні чи освітні державні програми.
Згідно з результатами моніторингу, непряму дочасну агітацію здійснювали здебільшого самі народні обранці – 69% (512) випадків, у 12% (92) зафіксованих подій – помічники парламентарів, у 8% (59) – засоби масової інформації, у 7% (53) – органи місцевого самоврядування чи/та їхні посадові особи та у 4% (32) – представники політичних партій. При цьому в 81% випадків народні депутати або їхні помічники наголошують, що кошти на певний об’єкт інфраструктури, придбання техніки або обладнання були виділені за їхнього «сприяння», «ініціативи» чи «підтримки».
Таким чином, кошти державних субвенцій дуже часто були направлені на абсолютно різні за своєю суттю та проблематикою проекти. І власне цей факт, на нашу думку, є одним із найбільших викликів для системи субвенцій соціально-економічного розвитку окремих територій. Адже це означає, що зовсім не існує прозорого механізму оцінки пропонованих проектів, а їхнє затвердження цілком ймовірно відбувається шляхом “переговорів та домовленостей”. А це означає, що в такому випадку завжди будуть великі можливості впливових депутатів-мажоритарників для потенційного ведення передвиборчої кампанії коштами платників податків та бюджету.
Загалом, аналізуючи процес виділення субвенцій в 2016 та 2017 роках, ОПОРА дійшла до таких головних висновків:
- Процес виділення субвенцій на соціально-економічний розвиток з державного бюджету є значною мірою “політизованим”.
- Механізми формування та процедури затвердження переліку об’єктів (заходів), на які виділяться кошти, є непрозорими та значною мірою незрозумілими. Відсутня практика проведення публічних консультацій щодо визначення пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку.
- Розмір коштів, що виділяється на різні регіони України, є нерівномірним.
- Розпорошення фінансів між напрямками сумнівної пріоритетності фактично унеможливлює досягнення довготривалого ефекту від державних субвенцій, а перелік профінансованих проектів вражає прикладами несистемних чи навіть “дріб’язкових” витрат.
- Значна частина депутатів-мажоритарників використовує інфраструктурні об’єкти, які були реалізовані за бюджетні кошти, у медійних та фактично агітаційних цілях.
- Робота Комісії для підготовки пропозицій щодо розподілу субвенцій є недостатньо прозорою.
Зважаючи на результати дослідження Громадянської мережі ОПОРА та на значимість піднятого питання, з метою забезпечення більш прозорого та рівномірного розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток окремих територій, а також попередження випадків зловживання адміністративним ресурсом під час загальнонаціональних виборів 2019 року, звертаємося до Вас з проханням врахувати наступні рекомендації:
- Зробити процес розподілу коштів державних субвенцій на соціально-економічний розвиток окремих територій більш простим та зрозумілим. Забезпечити повну прозорість механізмів формування пропозицій щодо переліку об’єктів (заходів), які плануються фінансуватись з державного бюджету.
- Забезпечити системне оприлюднення, у тому числі у форматі відкритих даних розпорядження КМУ про розподіл коштів субвенції, пропозиції народних депутатів України, обласних та Київської міської державної адміністрацій щодо розподілу субвенцій.
- Розробити чіткі та зрозумілі критерії оцінки запропонованих для фінансування об’єктів (заходів) з оприлюдненням результатів оцінки по кожному з проектів. При виборі об’єкта для фінансування враховувати довгостроковий ефект від субвенцій.
- Забезпечити відповідність переліку об’єктів (заходів), які фінансуються з бюджету, тематиці, що визначена Постановою Кабміну № 106 від 6 лютого 2012 року “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету”.
- Забезпечити відповідність переліку об’єктів (заходів), які фінансуються з бюджету, пріоритетам Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року та регіональним стратегіям розвитку.
- Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 6 лютого 2012 року “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету”, якими встановити у розмірі, наприклад, 250 тис. гривень, мінімальну суму для одного об’єкта (заходу), що фінансуються за кошти з державного бюджету.
- Створити умови та забезпечити рівномірний розподіл коштів у першу чергу між різними регіонами України, а також між виборчими округами, які, в тому числі, представляють депутати з різних політичних партій та груп. Створити формулу та критерії розподілу коштів між областями та виборчими округами.
- Запровадити практику проведення публічних консультацій на місцевому рівні при визначенні об’єктів (заходів), які мають бути профінансовані першочергово за рахунок коштів субвенцій на соціально-економічний розвиток. Факт проведення консультацій має бути додатковою перевагою при визначенні об'єктів (заходів), які фінансуються.
- Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 6 лютого 2012 року “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету” щодо порядку прийняття рішень Комісією з підготовки пропозицій щодо розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. Зокрема передбачити, щоб рішення Комісією приймалися більшістю від складу, а не більшістю від присутніх.
- Розробити Положення про роботу Комісії, яке детально регулюватиме порядок її роботи.
- Забезпечити оприлюднення анонсів, порядків денних, протоколів, стенограм та аудіозаписів засідань Комісії, наприклад на сайті Міністерства фінансів України, а також забезпечити вільний доступ громадськості та ЗМІ на засідання.
- Створити окремий розділ на сайті Міністерства фінансів, де буде публікуватися інформація про роботу Комісії, а також про проекти (заходи), які фінансуються за рахунок державних субвенцій (у перспективі – онлайн-платформа, на зразок тієї, що функціонує для Державного фонду регіонального розвитку).
- Збалансувати склад Комісії, включивши більшу кількість посадовців з Мінфіну, щоб кількість народних депутатів та працівників міністерства була приблизно однаковою.
Просимо письмово повідомити про результати розгляду звернення та про суть прийнятого рішення у строк, передбачений ЗУ «Про звернення громадян».
6.12.2018 О. П. Айвазовська
Читайте за посиланням повний звіт щодо ймовірного використання бюджетних ресурсів у цілях непрямої агітації (червень – жовтень).