ДЕРЖАВНІ СУБВЕНЦІЇ – 2017: ЯК НЕ ПЕРЕТВОРИТИ БЮДЖЕТНІ КОШТИ В ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ІНСТРУМЕНТ?

Громадянська мережа ОПОРА вже вдруге підготувала дослідження щодо розподілу державних субвенцій на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між одномандатними виборчими округами в Україні. Аналіз даних за 2017 рік, як і в попередньому році, засвідчує  наявність політичних факторів у процесі адміністрування державних субвенцій. Показники використання грошової допомоги уряду для розвитку окремих територій демонструють великі можливості впливових депутатів–мажоритарників отримувати значні кошти для вирішення проблем власних виборчих округів. Наявність політичних мотивів під час розподілу державних коштів актуалізує проблему тіньового лобізму, конфлікту інтересів та можливих корупційних проявів. Але, як підкреслюють дослідники ОПОРИ, не менш серйозним викликом для держави є результативність бюджетних витрат у формі субвенцій.

Механізм державних субвенцій усе більше стає способом взаємодії політиків з територіальними громадами, коли велика кількість виборців охоплена численними, але не значними за фінансовими розмірами проектами. Розпорошення фінансів між напрямками сумнівної пріоритетності фактично унеможливлює досягнення довготривалого ефекту від державних субвенцій.  Зокрема, у порівнянні з попереднім роком, середній розмір державної субвенції на соціально-економічний розвиток у 2017 р. зменшився на 36%,  а перелік профінансованих проектів вражає прикладами несистемних чи навіть дріб’язкових витрат. Якщо у 2016 р. 13% профінансованих державою об’єктів складали менше 50 тис. грн, то в минулому році таких проектів вже 26%. Відсутність обґрунтованих пріоритетів  навряд відповідає принципам сталого розвитку регіонів, але повністю вкладається в логіку боротьби за симпатії виборців.

Дослідження ОПОРИ з питань розподілу державних субвенцій набуває особливої актуальності у контексті наближення загальнонаціональних виборів 2019 року. Для країн з нестабільними демократичними практиками, до яких належить й Україна, критично важливим завданням є попередження зловживань адміністративними ресурсами на виборах. Успішна протидія таким виборчим порушенням базується не лише на ефективному застосуванні формальної букви закону, а й дотриманні політиками загальновизнаних стандартів конкурентних і справжніх виборів. На жаль, Україна пройшла складний шлях використання політиками державних ресурсів у інтересах окремих політичних партій та кандидатів.

Електоральні маніпуляції з бюджетними програмами та державними закупівлями – це традиційний інструментарій недобросовісних чиновників та кандидатів під час виборів в Україні. Яскравим прикладом зловживань адміністративними ресурсами на виборах в Україні стала спроба “Партії регіонів” на парламентських виборах 2012 року отримати електоральні бонуси шляхом розгортання багатотисячної мережі нових соціальних працівників. У контексті резонансних виборів Президента України та Верховної Ради України 2019 року, важливо уникнути повторення одіозного досвіду і забезпечити дійсно конкурентні вибори, гарантуючи кожному кандидату рівні права і можливості у виборчому процесі.

Бюджетний адміністративний ресурс, який полягає у використанні бюджетних коштів та засобів на користь окремих партій і кандидатів, належить до найнебезпечніших порушень стандартів виборчого процесу. Зловживання таким  різновидом адміністративного ресурсу нерідко відбувається без порушень формально встановлених вимог законодавства, але несе руйнівні наслідки для конкурентності виборів. Політики маніпулюють зацікавленістю виборців та територіальних громад отримати належний рівень фінансування локальних проектів, уникаючи публічної відповідальності за де-факто ведення передвиборчої кампанії коштами платників податків та бюджету. Негативної оцінки заслуговує широка практика використання інфраструктурних проектів у медійних і фактично агітаційних цілях чинними народними депутатами України та посадовцями всіх рівнів.

Громадянська мережа ОПОРА закликає Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України, Президента України, інші зацікавлені сторони докласти належних зусиль для уникнення зловживань бюджетним адміністративним ресурсом у виборчому процесі. Одними із першочергових кроків мають стати підвищення прозорості процедур затвердження переліку об’єктів, на які направляються державні субвенції, забезпечення територіальної рівномірності розподілу коштів, а також політичної незаангажованості процесу.

Що ж таке та субвенція

Субвенції – це форма грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави для виконання конкретно визначеної цілі (цілей). Щоразу така грошова допомога закладається в Державний бюджет України, але сума та перелік державних субвенцій із року в рік можуть змінюватися. У бюджеті зазвичай передбачені наступні субвенції:

• медична;
• освітня;
• на формування інфраструктури ОТГ;
• на погашення різниці між фактичною вартістю комунальних послуг, що постачалися населенню;
• на реалізацію заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я в сільській місцевості;
• на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій.

Крім того, існує і Державний фонд регіонального розвитку, звідки також активно залучаються кошти на місця.

У нашому дослідженні, зокрема через до кінця незрозумілі механізми та принципи виділення бюджетних ресурсів, ми вже вдруге аналізуємо субвенцію “на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій”. Крім того, до розподілу коштів та формування переліку об’єктів (заходів) цієї субвенції безпосередньо причетні народні депутати, які подають на рівні з місцевими адміністраціями так звані “пропозиції”. Таке їхнє право, зокрема, закріплене у Постанові Кабміну №106 “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій”. Сам нормативно-правовий акт був прийнятий ще за часів уряду Азарова, але з деякими змінами діє й досі.

Постановою, зокрема, визначено, що головним розпорядником субвенції є Мінфін, роз’яснюється, на які заходи та об’єкти можуть спрямовуватись субвенції, а також наводяться умови їх надання. Проте у документі не згаданий механізм виділення та розподілу коштів.

Крім того, ще донедавна даний документ не встановлював механізмів участі народних обранців у розподілі субвенцій, окрім погоджень із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте це зовсім не означало того факту, що нардепи не брали участі у цьому процесі. Відтак лише 27 вересня 2017 року врешті-решт до згаданої вище постанови “про порядок та умови” були внесені відповідні зміни, і “пропозиції  народних обранців” щодо розподілу субвенційних коштів нарешті були “узаконені”. Крім того, у 2017 році при Мінфіні була утворена спеціальна комісія для підготовки пропозицій щодо розподілу субвенції, у якій, до речі, “не менше 50% місць” отримали члени Бюджетного комітету Верховної Ради.

Таким чином, сам процес розподілу субвенцій вже офіційно став “політизованим”, але від цього, на жаль, не більш прозорим.

Про які суми йдеться

У 2016 році згідно з Постановою Кабміну №395 на перелік із 3 714 об’єктів (заходів) було виділено 2 млрд 453 млн гривень. Проте вже у 2017 році сума коштів зросла у понад два рази – до 5 млрд 252 млн гривень, а кількість об’єктів у майже три з половиною – до 12 389. Загалом ми нарахували шість розпоряджень Кабінету Міністрів України (№70, №310, №463, №484, №689, №861) щодо надання субвенцій у 2017 році з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. Що стосується поточного року, то у бюджет закладена приблизно така ж сума коштів на цей вид допомоги уряду.

Достеменно невідомо з чим пов’язане таке значне зростання за останні два роки розміру даної субвенції, але “позитивний вплив даної бюджетної програми” у своєму зверненні на адресу Кабінету Міністрів свого часу відзначили понад 50 народних обранців. Власне вони також запропонували Володимиру Гройсману “надати відповідні доручення щодо врахування під час підготовки проекту Закону про Державний бюджет на 2017 потреби у збільшені обсягу субвенції”. Ну а далі, як каже українська приказка, сказано – зроблено.

Регіональні пріоритети уряду

ОПОРА підрахувала, які регіони отримали найбільшу та найменшу кількість коштів у рамках розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток у 2016 – 2017 рр. Виявилося, що області-лідери, зрештою, як і аутсайдери, за два роки майже не відрізняються між собою.

У 2017 році Вінницька область отримала 371 млн грн, що становить 7,1% від загальної суми виділених субвенцій. Далі в рейтингу Харківська (343 млн грн або 6,5%) та Івано-Франківська (337 млн грн чи 6,4%) області. Трохи менше з бюджету отримали Одещина та Львівщина – 293 млн грн (5,6%) та 285 млн грн (5,4%) відповідно.

У порівнянні з минулорічним дослідженням, перша четвірка в контексті представлення регіонів-лідерів не змінилась: Вінницька, Івано-Франківська, Одеська та Харківська області. Так, Вінниччина з четвертого місця перемістилась на перше, а Харківщина стала другою. Натомість Київську область у групі лідерів замінила Львівська.

Подібна ситуація і в нижній частині умовного рейтингу, проте п’ятірка регіонів, що отримали найменшу кількість у порівнянні з минулим роком, взагалі не змінилась: місто Київ, Херсонська, Тернопільська, Закарпатська та Луганська області. Варто відзначити, що останню позицію два роки поспіль зберігає за собою Луганщина із показниками 17 млн грн та 51 млн грн у 2016 та 2017 роках відповідно.

Таким чином, другий рік поспіль відсутня рівномірність розподілу коштів між областями. Так, дві сусідні й цілком співставні за кількістю населення та площею області – Івано-Франківська та Тернопільська – два роки поспіль отримують діаметрально протилежні суми коштів: у 2016 році різниця становила 5,5 разів, а в 2017 році – трохи більше 3 разів.

Незалежно від розміру області та, наприклад, кількості виборчих округів у ній, з бюджету виділяють і різну кількість субвенцій для кожного регіону. Таким чином, кількість округів в області зовсім не впливає на розмір переліку об’єктів (заходів), які будуть профінансовані.

У 2017 році лідерами за кількістю залучених субвенцій стали: Черкаська область з 966 заходами на 7 округів, Львівська область з 944 заходами на 12 округів, Житомирська область з 911 заходами на 6 округів, Вінницька область з 813 заходами на 8 округів та Одеська область з 772 заходами на 11 округів. Для порівняння, у Запорізькій області з її 9 округами перелік профінансованих об’єктів (заходів) склав лише 155 одиниць. Хоча кількість коштів, які були виділені на Запоріжжя та Житомирщину, фактично однакова, спостерігаємо різницю у кількості субвенцій у майже 6 разів.

У порівнянні з дослідженням про кількість виділених субвенцій у 2016 році, рейтинг регіонів з найбільшою та найменшою кількістю залучених субвенцій фактично не зазнав змін. Зокрема, Черкащина, Житомирщина та Вінниччина два роки поспіль кількісно залучали великий обсяг субвенцій, в той же час як на Кіровоградщині чи Закарпатті такого не відбувалось. В одних регіонах субвенції акумулюються в значних за сумою проектах, у той же час як в інших кошти розпорошуються на десятки, а то й сотні несистемних чи навіть дріб’язкових витрат. За підрахунками ОПОРИ, якщо у 2016 р. 13% профінансованих державою об’єктів складали менше 50 тис. грн, то у минулому році таких проектів уже стало 26%. Таким чином, відсутність обґрунтованих пріоритетів навряд чи відповідає принципам сталого розвитку регіонів, але може повністю вкладатися у логіку боротьби за симпатії виборців з боку чинних депутатів-мажоритарників, які є фактичними учасниками розподілу державних субвенцій на соціально-економічний розвиток.

Країна майданчиків

Постанова Кабміну №106 від 6 лютого 2012 року “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету” хоч і встановлює певні спрямування субвенцій, але детальний аналіз об’єктів (заходів) демонструє абсолютну “різноплановість” витрачання державних коштів. Так, навіть в одному й тому ж регіоні чи окрузі, кошти можуть спрямувати як на великі інфраструктурні об’єкти, капітальні ремонти лікарень, доріг чи шкіл, так і на абсолютно “дріб’язкові” придбання на зразок іграшок, комп'ютерів, велосипедів чи будівництва дитячих майданчиків. І якщо в першому випадку виділення коштів видається цілком закономірним, то в другому залишається велике запитання щодо “логічності” та доцільності придбань.

Наразі неможливо абсолютно точно відповісти, чому так трапилося, що Кабмін не виконує своїх же постанов та розпоряджень, де встановлюються напрямки спрямування субвенцій. Аналіз Громадянської мережі ОПОРА щодо розподілу коштів відповідно до категорій об’єктів, на які вони були направлені, доводить, що кошти не завжди спрямовують на сфери, які визначені вже згаданою вище Постановою Камбіну №106.

Так, два роки поспіль найбільшу кількість субвенцій як у кількісному, так і грошовому показниках було виділено на заклади освіти. У 2016 році 1 782 об’єкти були профінансовані на 987 млн грн, а у 2017 році на цей напрямок було виділено 6 254 субвенції на загальну суму в майже 1 млрд 952 млн грн.

Безумовно, реформування галузі освіти має бути одним із найважливіших пріоритетів для України. Проте поряд із будівництвами, капітальними ремонтами, реконструкціями навчальних закладів та іншими серйозними інфраструктурними проектами, у переліку профінансованих об’єктів (заходів) можна зустріти сотні та навіть тисячі дрібних придбань. Зокрема, лише на закупівлю комп’ютерної техніки, мультимедійного обладнання та іншої техніки у 2017 році було витрачено понад 700 субвенцій, на придбання меблів – ще 500, а на забезпечення навчальних закладів спортивним інвентарем та іграшками – понад 400 субвенцій. Таким чином, на витрати, що складають третину від усіх субвенцій, що направлені на освітні заклади, було залучено лише 14% (269 млн грн) від усіх коштів цього типу субвенцій.

Такі придбання є доволі нелогічними з огляду на комплексний розвиток регіонів, проте вкладаються у логіку боротьби за симпатії виборців з боку чинних депутатів-мажоритарників. Нерідко народні обранці використовують такого роду державні субвенції в медійних і фактично агітаційних цілях. Наприклад, на сайті Хмельницької районної державної адміністрації йдеться “про вручення представником народного депутата України Петра Юрчишина (“Блок Петра Порошенка”, Вінницька область) Василем Павленком сертифікатів на суму 15 тис. грн для придбання меблів, комп’ютерної техніки тощо керівникам 20-х дошкільних навчальних закладів району відповідно до Постанови КМУ щодо розподілу коштів субвенції з державного бюджету”.

Також однопартієць пана Юрчишина нардеп Роман Мацола (Хмельницька область) на своєму офіційному сайті повідомляє те, що “разом з керівництвом ОТГ передав школам громади 22 одиниці нової комп’ютерної техніки. Зокрема: ноутбуки, комп’ютери, проектори, екрани та принтери”. На порталі нардепа зазначено, що техніка закуплена за ініціативи Романа Мацоли (за кошти субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів). А в одному з відеосюжетів навіть зазначається, що це “Програма підтримки освіти від Уряду України та народного депутата Романа Мацоли”.

Майже вдвічі менше коштів було витрачено на медичні заклади у 2017 році – 1 млрд 187 млн грн. Порівняно з 2016 роком, сума коштів на цей напрямок зросла майже у 4 рази. У сфері медицини здебільшого фінансувались значні інфраструктурні проекти, а найбільше коштів було направлено на будівництво хірургічного корпусу обласної лікарні ім. Пирогова у м. Вінниця – 145 млн грн.

У виділенні субвенцій значно менше “пощастило” будинкам культури, бібліотекам, музеям та іншим закладам соціально-культурної сфери – лише 169 млн грн у 2016 році та 341 млн грн у 2017-му. Народні обранці теж активно повідомляли, що, наприклад, техніку для будинку культури закуплено з їхньої ініціативи. Про це, зокрема, йдеться на офіційному сайті нардепа з “Народного фронту” Ігоря Гузя (Волинська область). Парламентар повідомляє про “інспектування освоєння коштів на закупівлю 3 музичних колонок, ноутбука, світломузики для проведення дискотек та нового мікрофону”.

При розподілі державних субвенцій, як і у 2016 році, не забули і про ЖКГ, благоустрій та розвиток інфраструктури. На цю сферу в 2017 році було виділено 1664 субвенції загальною сумою 974 млн грн. Ремонтували практично все. А народні депутати не забували про це розповідати виборцям. Так, парламентар з Одещини Геннадій Чеката (“Блок Петра Порошенка”) розповідає в інтерв’ю місцевому телеканалу УТВ про старт нової програми: “В Малиновському районі починає діяти нова ініціатива. Ми будемо замінювати віконні блоки в парадних житлових будинків”.

Активно витрачалися кошти з державних субвенцій і на ремонти дорожнього покриття. На такі заходи було виділено понад 359 млн грн у 2016 році та 621 млн грн у 2017-му. Наймасштабніші в цьому плані роботи відбулися в Коломиї та Умані. Так, парламентар з Черкащини Антон Яценко (група “Партія “Відродження”) зазначає: “Я радий, що мені вдалося попрацювати, в тому числі з урядом, і нам виділили кошти. Я впевнений, що міста, які делегували мене своїм депутатом не пошкодують”.

Серед понад 5 млрд грн державних субвенцій у 2017 році знайшлося “якихось” 178 млн грн на будівництво 1 065 дитячих та спортивних майданчиків. Це втричі перевищує 2016 рік. Найбільше таких подарунків “дісталося” дітям 123-го виборчого округу, що на Львівщині. Зокрема, в окрузі позафракційного надрепа Тараса Батенка було встановлено 119 майданчиків загальною вартістю 6,6 млн грн. Під час одного з урочистих відкриттів парламентар зазначає: “В яку вулицю не в’їдеш в Новому Роздолі – дитячий майданчик. Так ми хочемо зробити і в місті Золочеві, яке поряд, і хочемо, щоб фактично кожен населений пункт нашого виборчого округу мав місце, де діти проведуть приємно свій час”.

Таким чином кошти державних субвенцій дуже часто були направлені на абсолютно різні за своєю суттю та проблематикою проекти. І власне цей факт, на нашу думку, є одним із найбільших викликів для системи субвенцій соціально-економічного розвитку окремих територій. Адже це означає, що зовсім не існує прозорого механізму оцінки пропонованих проектів, а їхнє затвердження цілком ймовірно відбувається шляхом “переговорів та домовленостей”. А це означає, що в такому випадку завжди будуть великі можливості для впливових депутатів–мажоритарників для потенційного ведення передвиборчої кампанії коштами платників податків та бюджету.

Державні субвенції та фракційний розподіл

Електоральні маніпуляції з використанням ресурсів субвенцій на соціально-економічний розвиток регіонів навіть задовго до старту загальнонаціональних виборів 2019 року можуть становити загрозу забезпеченню кожному кандидату рівних прав і можливостей вже у виборчий період. З огляду на це, Громадянська мережа ОПОРА також продовжує аналізувати рівномірність розподілу коштів даного виду бюджетної допомоги між округами депутатів з парламентських фракцій та груп.

Найбільшу кількість субвенцій, як у грошовому, так і в кількісному еквіваленті отримали 72 округи депутатів-мажоритарників від фракції “Блоку Петра Порошенка”. У 2016 році туди було направлено 1 млрд 62 млн грн та 1 837 субвенцій, а у 2017 році  – 1 млрд 967 млн грн та 5 718 субвенцій відповідно. У 2,5 раза менше коштів у 2017 році отримали члени фракції «Народного фронту» та нардепи з групи “Партія “Відродження” – 798 млн та 750 млн відповідно. При цьому 18 мажоритарників “Народного фронту” отримали 1 703 субвенції, а у 24 округах народних депутатів з групи “Відродження” було профінансовано 1 539 об’єктів (заходів).

У свою чергу, 43 позафракційних мажоритарники отримали 628 млн грн субвенцій, у той час як лише до 19 округів представників депутатської групи “Воля народу” надійшло лише трохи менше коштів на загальну суму 503 млн грн.

Разом з тим, незважаючи на значну кількість мажоритарників (16), фактично не отримали субвенцій округи депутатів від “Опозиційного блоку”. Порівняно з минулим роком,не на багато збільшився перелік об’єктів з 44 до 56, а сума виділених коштів на округи цієї фракції зросла пропорційно до самої субвенції у понад два рази – з 46 млн грн до 124 млн грн.

У свою чергу, 45 млн грн у 2017 році отримали 4 мажоритарні округи, чиї інтереси у Раді представляють члени фракції ВО “Батьківщина”, а 18 млн грн – 2 мажоритарники від “Самопомочі”.

ОПОРА також проаналізувала і середній розмір суми і кількості субвенцій для кожного округу для депутатських фракцій та груп. Як у 2016, так і у 2017 роках лідируючі позиції зайняли одні й ті самі політичні сили:  “Народний фронт”, “Блок Петра Порошенка”, а також депутатські групи “Воля народу” та “Партія “Відродження”.

Так, середня сума субвенції на один округ у 2017 році для депутатів “Народного фронту” становила 44 млн грн, для депутатів групи “Партія “Відродження” – 31 млн грн, для депутатів з “Блоку Петра Порошенка” – 27 млн грн, для депутатів з групи “Воля народу” – 26 млн грн. У той же час на округ позафракційних депутатів у середньому припадало 15 мільйонів, депутата з ВО “Батьківщина” – 11 млн, члена “Самопомочі” – 9 млн, представника “Опозиційного блоку” – лише 8 млн.

Таким чином, статистичні дані розподілу коштів між округами свідчать про певні преференції в отриманні коштів тими мажоритарниками, які у Верховній Раді є членами “Блоку Петра Порошенка”, “Народного фронту”, а також депутатських груп “Воля народу” та “Партія “Відродження”, які формально не входять в парламентську більшість, але доволі часто голосують в унісон з фракціями коаліції.

“Стратегічно важливі” округи

Відзначаючи безпосередню участь народних депутатів у процесі формування та виділення державних субвенцій, а також нерівномірний розподіл коштів між різними регіонами України, нами був проведений аналіз виділення відповідних коштів по мажоритарних округах.

Його результати наступні: у 2016 році понад 40% округів недоотримали коштів із державних субвенцій. Так, 38 округів одержали менше, ніж 10 млн грн, а ще 43 округам не було виділено коштів зовсім. У 2017 році, незважаючи на загальне збільшення суми субвенцій майже у два рази, відбулась схожа ситуація. Проте коштів недоотримали вже 25% округів. Зокрема, 24 округи залишилися поза увагою уряду, а ще 26-ти дісталось менше 10 млн грн. Це, на нашу думку, найбільш яскраво демонструє не лише нерівномірність розподілу субвенцій, але й відверту заангажованість процесу.

Якщо порівнювати 2016 та 2017 роки, то одразу можна зазначити, що перелік депутатів, виборчі округи яких отримали найбільше коштів державних субвенцій, оновився лише на половину. Серед лідерів 2017 року є чотири парламентарі, які були у ТОПі й минулого року. Мова йде про Костянтина Яриніча з “Блоку Петра Порошенка”, Валерія Писаренка з групи “Партія “Відродження”, Юрія Тимошенка з “Народного фронту”, а також позафракційного Олександра Шевченка.

Два роки поспіль найбільше коштів субвенції на соціально-економічний розвиток отримує виборчий округ №168 (Дзержинський район міста Харків) Валерія Писаренка. У 2016 році туди було направлено 68 млн грн, а в 2017 році – уже 87 млн. Таку ж суму у 87 млн грн у 2017 році отримав і виборчий округ №99 (місто Кропивницький), який у парламенті представляє Костянтин Яриніч з “Блоку Петра Порошенка”.

Також лідерами за сумою коштів отриманих субвенцій з бюджету в 2017 році стали: виборчий округ №22 (місто Луцьк) Ігоря Лапіна з “Народного фронту” та округ №83 (частина міста Івано-Франківськ) позафракційного Олександра Шевченка – по 85 млн грн; округ №153 (Рівненська область) Юрія Вознюка з “Народного фронту” – 82 млн грн; округ №204 (Чернівецька область) лідера фракції “Народний фронт” Максима Бурбака – 79 млн грн; округ №91 (Київська область) Руслана Сольвара з “Блоку Петра Порошенка” – 71 млн; округ №88 (Івано-Франківська область) Юрія Тимошенка з “Народного фронту”.

Що посієш, те й пожнеш

Як вже зазначалося вище, підходи до розподілу субвенцій в різних областях відрізняються. У межах округів ситуація схожа. В одних округах кошти виділяються на великі інфраструктурні об'єкти, наприклад, на будівництво чи капітальні ремонти лікарень, доріг та шкіл, а десь кошти розпорошуються між не зовсім інфраструктурними придбаннями на зразок овочерізок, тенісних столів, газонокосарок, навчальних наборів, конструкторів “LEGO”, велосипедів, комплектів іграшок тощо. Зважаючи на те, що вплив народних депутатів на процес виділення і розподілу коштів субвенцій досить високий, можна дійти до висновку, що в одних областях та округах народні депутати зосереджують свої зусилля на значних об’єктах, а в інших – намагаються бути причетними до більшої кількості дрібних об’єктів з метою максимального охоплення свого виборчого округу. І, як наслідок, здобуття більш широких симпатій серед потенційних виборців. Така практика у виборчий період може виявитися вкрай негативною та мати усі ознаки використання адміністративного ресурсу.

Відзначаючи значні диспропорції у кількісному розподілі субвенцій у межах областей, нами був проведений і відповідний розподіл у межах округів.

Так, у 2017 році найбільшу кількість субвенцій отримав мажоритарний округ №123 (Львівська область) позафракційного депутата Тараса Батенка – 468. Округ №65 (Житомирська область) ще одного позафракційного нардепа Володимира Литвина одержав 400 субвенцій.

В окрузі №198 (Черкаська область) депутата з “Блоку Петра Порошенка” Сергія Рудика було профінансовано 389 об’єктів (заходів), в окрузі №13 (Вінницька область) депутата з “Блоку Петра Порошенка” Петра Юрчишина – 383, в окрузі №161 (Сумська область) депутата з “Блоку Петра Порошенка” Миколи Лаврика – 373.

До лідерів за кількістю отриманих на свій виборчий округ субвенцій з бюджету також входять Володимир Зубик (округ №195) – 322 субвенції, Олександр Колода (округ № 209) – 309 субвенцій та Олександр Дехтярчук (округ №154) – 233 субвенції.

Білі плями і білі ворони

Як уже зазначалось вище, ще одна тенденція із нашого дослідження – це стабільний список тих, хто субвенцій не отримував. Якщо в 2016 році таких мажоритарників було 43, то в 2017 році їх стало 24.

Загалом, уже два роки поспіль кошти субвенцій на соціально-економічний розвиток територій оминають округи 18 нардепів-мажоритарників. Серед них: Олександр Марченко (№90), Андрій Іллєнко (№215), Андрій Денисенко (№26), Володимир Парасюк (№122), Іван Балога (№73), Дмитро Ярош (№39), Сергій Клюєв (№46), Юрій Левченко (№223), Віктор Чумак (№214), Євген Бакулін (№106), Андрій Гальченко (№32), Сергій Дунаєв (№107), Артур Мартовицький (№36), Юлій Іоффе (№112), Олег Недава (№53), Іван Куліченко (№28), Володимир Мисик (№172) та Олександр Пономарьов (№78).

У регіональному контексті найбільше округів, які не отримують коштів, у Дніпропетровській області – 5, трохи менше у Києві та Луганській області – по 3. Два округи не отримують субвенцій у Донецькій області і по одному округу у Львівській, Закарпатський, Київській, Харківській та Запорізькій областях.

Finis coronat opus

На жаль, система “вибивання” коштів на округи існує не один рік. Ми маємо прекрасно розуміти той факт, що “ніхто не хоче зрізати гілку, на якій сидить”. Систему, закостенілу роками, важко, але можливо і потрібно змінювати.

Загалом, аналізуючи процес виділення субвенцій в 2016 та 2017 роках, ОПОРА дійшла до таких головних висновків:

1. Процес виділення субвенцій на соціально-економічний розвиток з державного бюджету є значною мірою “політизованим”.
2. Механізми формування та процедури затвердження переліку об’єктів (заходів), на які виділяться кошти, є непрозорими та значною мірою незрозумілим. Відсутня практика проведення публічних консультацій щодо визначення пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку.
3. Розмір коштів, що виділяється на різні регіони України, є абсолютно нерівномірним.
4. Розпорошення фінансів між напрямками сумнівної пріоритетності фактично унеможливлює досягнення довготривалого ефекту від державних субвенцій, а перелік профінансованих проектів вражає прикладами несистемних чи навіть “дріб’язкових” витрат.
5. Значна частина депутатів-мажоритарників використовує інфраструктурні об’єкти, які були реалізовані за бюджетні кошти, у медійних та фактично агітаційних цілях.

Зважаючи на результати проведеного аналізу, Громадянська мережа ОПОРА рекомендує Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України вдосконалити існуючі механізми розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток, зокрема:

1. Зробити процес розподілу коштів більш простим та зрозумілим.
2. Забезпечити повну прозорість механізмів формування пропозицій щодо переліку об’єктів, які планують фінансувати з державного бюджету.
3. Запровадити практику проведення публічних консультацій при визначенні об’єктів (заходів), які мають  бути профінансовані першочергово.
4. Створити умови та забезпечити рівномірний розподілу коштів у першу чергу між різними регіонами України, а також між виборчими округами, які, в тому числі, представляють депутати з різних політичних партій та груп.

Довідково: Дане дослідження підготовлене на основі аналізу Додатку №3 до розпоряджень Кабміну про “Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій” за період 2016 – 2017 рр.  Для 2016 року – це Постанова №395 від 24 червня 2016 р., а для 2017 року – шість розпоряджень (№70, №310, №463, №484, №689, №861).

Для прив’язки об’єктів до виборчих округів ми використовували географічний принцип. У 2016 році нам не вдалося встановити місцезнаходження в межах певного округу для 3 об’єктів (заходів), а у 2017 – 62 субвенцій.

Для аналізу фракційного і одномандатного розподілу субвенцій між депутатами у 2017 році ми не брали до уваги Розпорядження Кабміну №70 та 100-мільйонну субвенцію на будівництво хірургічного корпусу обласної лікарні ім. Пирогова у м. Вінниця.

 

P.S. Дані, які використовувалися в матеріалі щодо розподілу коштів по депутатських округах та категоріях об’єктів, не оприлюднюються Кабінетом Міністрів України, тому збиралися нами машинним способом. Це могло вплинути на їх повноту та точність.

Дослідження щодо розподілу державних субвенцій у 2016 році: https://www.oporaua.org/novyny/44849-derzhavni-subventsiji-khto-skil-ki-naprosiv-na-okrug

Датасет : https://github.com/OPORA/rada/tree/master/subventions