Ухвалений 20 років тому закон «Про політичні партії в Україні» не зміг стимулювати розвиток партійної системи та збільшити довіру громадян-виборців до політичних організацій. Тому експерти профільних громадських організацій об'єдналися в коаліцію «За реформу політичних партій», яка працюватиме над змінами до законодавства щодо функціонування партій в Україні. На пресконференції 24 червня вони презентували попередні напрацювання.

До складу коаліції «За реформу політичних партій» увійшли представники профільних громадських організацій: 

  • Громадська спілка «Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ»;
  • Центр політико-правових реформ;
  • Громадянська мережа ОПОРА;
  • Рух ЧЕСНО;
  • Всеукраїнська ініціатива «Активна Громада», Інститут «Республіка»;
  • Інтегріті ЮА.

«Напередодні 25-річчя Конституції ми закликаємо чесно порушити діалог, що в нас є проблеми з політичними партіями, з внутрішньопартійною демократією, політичною корупцією, відверто їх ідентифікувати і спробувати насамперед дати законодавчу відповідь парламенту — ухвалити нову редакцію закону про політичні партії, яка буде стимулювати розвиток політичних партій, що будуть спроможні формувати політичну волю громадян через політичні партії», — сказала співголова ради коаліції «Реанімаційний пакет реформ», членка правління «Центру політико-правових реформ» Юлія Кириченко.

Старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба зазначає, що запровадження пропорційної системи на доволі низьких ланках місцевого самоврядування — в громадах від 10 тисяч виборців — стало викликом, чи готові самі політичні партії до такої партизації та настільки залучення їх як суб’єктів до здійснення політики на всіх рівнях, в тому числі на нижчих рівнях місцевого самоврядування. Це, звичайно, ставить додаткові вимоги, які раніше могли лише обговорюватись в експертному середовищі, а зараз вони вже є справді вимогами часу. Це вимоги до демократичності самих процесів, які відбуваються в політичній партії, до членства, до відкритості та підзвітності тих процесів, які відбуваються в самих політичних партіях.

«Попри те, що бар’єр застосування пропорційної системи був значно знижений, статистика залучення громадян і довіри до політичних партій є вкрай низькою. Так, членами політичних партій є менше 3,5% виборців, а довіра до партій як інституцій — на рівні 5%. Проте ми бачимо дуже велику кількість суб’єктів, які взяли участь у місцевих виборах — 192 партії. З одного боку це пов’язано з тим, що з огляду на запровадження нової системи місцеві лідери вирішили не долучатись до парламентських та всеукраїнських партій, а створити власний політичний проєкт і з ним йти на вибори. Але фактично відбувались процеси перереєстрації та зміни назв попередніх політичних проєктів. Адже, з іншого боку, щоб залишатися зареєстрованою, партія повинна щонайменше раз на 10 років висувати кандидатів на виборах», — зазначила вона.

ОПОРА проводила дослідження в квітні-травні 2020 року, щоб відстежити, які процеси відбуваються в партіях, чи готові вони до такої зміни системи, наскільки вони є демократичними. А після місцевих виборів, у лютому-березні 2021 року провели гендерне дослідження, аби відстежити участь жінок у партійних процесах.

«27% опитаних зазначили, що до їх осередків входить 100 або менше членів, 16% осередків має до 500 членів, а 10% голів осередків взагалі відмовились відповідати на запитання про кількість членів осередку, що ставить нові вимоги до реєстрації членства та публічність статистичної інформації про членство, а для органів, що перевіряють доступна має бути вся інформація про членів осередків. Якщо говорити про вплив осередків на діяльність партії загалом, то тільки 47% респондентів вважають, що вони мають реальний вплив на формування політики партії. Ще менше — лише 40% — казали, що вони мають реальний вплив на формування списку кандидатів. Це теж означає, що законодавство мало б спонукати партії до більшої відкритості відповідних процесів, до залучення цих низових осередків. І все це лягло в основу роботи робочої групи, яка напрацювала законопроєкт про політичні партії, що зараз проходить експертизу Венеційської комісії. Наразі триває робота над тим, щоб зберегти баланс — з одного боку не створити для партій якихось надмірних вимог, які вони не зможуть виконати, але з іншого боку певною законодавчою основою спрямувати партії до розбудови регіональних осередків, внутрішньопартійної демократії і захисту прав членів політичних партій. Наприклад, зараз ми маємо ситуацію, коли будь-які скарги щодо членства в політичних партіях не підлягають розгляду судами, а відповідно до статуту політичних партій не мають уніфікованих стандартів розгляду. І це стосується багатьох моментів. Крім того, ОПОРА проводила дослідження щодо участі жінок у виборах. Ці опитування зокрема показують й те, що відбувається і залучення технічних кандидатів. Жінки стверджують, що їх не належним чином долучали до діяльності місцевих осередків. Це все внутрішньопартійні процеси та клімат, який створюється як у регіональних осередках, так і в центральному офісі партії. 35% регіональних представників вважають нормальним те, що команди про рух і розвиток партії надходять згори. Це означає, що вони не бачать власної ролі в розробці політики політичної партії», — наголосила експертка.

Одним із механізмів, який забезпечує сталість і розвиток спроможностей політичних партій, є державне фінансування, звертає увагу Юлія Зальцберг, голова «Інтегріті ЮА». «За цих умов усунення від державної фінансової допомоги позапарламентських партій, які мають значну підтримку в суспільстві, буде сприяти виникненню «корпоративних партій», які є залежними від бізнес-груп, а не розвитку справжніх демократичних партій, що представляють інтереси суспільства», — пояснює вона.

Проблема залежності від великого бізнесу й тіньового фінансування — це не внутрішнє питання політичних партій. Наслідки цієї залежності є всюди — від рівня довіри до партій до того, у чиїх інтересах розподіляються ресурси й ухвалюються закони, впевнений Ігор Фещенко, провідний аналітик із партійних фінансів Руху ЧЕСНО. «Втім партії є першим бенефіціаром налагодження ефективного контролю за фінансуванням, адже тільки так можна забезпечити рівність учасників політичного процесу. Паралельно партіям слід навчитися залучати кошти від виборців. Доцільність у залученні коштів великого бізнесу зменшуватиметься пропорційно до зростання кількості дрібних донорів, які і стануть найкращими контролерами та агітаторами для парті», — говорить аналітик.

Опитування Центру Разумкова (осінь 2020 року) свідчить, що 73,2 % громадян не довіряють політичним партіям. А згідно з опитуванням Національного демократичного інституту, 33 % громадян не мають позитивного ставлення до жодної з політичних партій. За цієї ситуації, політичні партії в Україні не можуть бути інструментом розвитку демократії та представництва інтересів народу, а отже профільне законодавство має бути реформоване — вважає засновниця Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада» Олександра Гліжинська. «Ні для кого не секрет, що політичні партії на сьогоднішній день є здебільшого олігархічними, вони є досить закритими структурами, і так само внутрішня демократія як така на сьогодні не працює. Це ще раз говорить про те, що давно назрів момент, що нам потрібно змінювати чинне законодавство. Це призводить до того, що громадяни фактично не довіряють політичним інституціям і не хочуть мати жодної справи з політичними партіями», — зазначає вона.

Інша проблема — доступ до інформації про політичні партії. Ця інформація міститься в Єдиному державному реєстрі, де складно відстежувати зміни, які відбуваються з партіями, наводить приклад виконавча директорка Світлана Конончук, Українського незалежного центру політичних досліджень. А інша частина інформації, яка стосується участі партій у виборах, знаходиться у ЦВК. «Доречно мати зведені дані про політичні партії, які дозволять виборцю доступніше відстежити зміни в назвах, програмних документах, статутних органах тощо», — пропонує виконавча директорка УНЦПД.