Напередодні місцевих виборів 2015 року питання залученості жінок до управління державою отримало неабиякий резонанс у суспільному дискурсі, адже було запроваджено партійні гендерні квоти. Влітку 2019 року Верховна Рада України прийняла Виборчий кодекс, де була норма про гендерні квоти, яка звучить наступним чином: «При формуванні виборчих списків кандидатів організація партії повинна забезпечити у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і т. д.) кожного виборчого списку кандидатів присутність як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі)». Про цю перемогу, місце і можливості жінки-кандидатки в політиці, природність роботи жінки у цій сфері та реакцію суспільства говорили в ефірі програми «Депутатський день» з народною депутаткою, співголовою міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» Мариною Бардіною.

Ольга Айвазовська: Шановна аудиторія, наші глядачі онлайн, сьогодні ми ведемо стрім і на Facebook-сторінці ОПОРИ і на її Youtube-каналі. Щоп’ятниці ми говоримо з народними депутатами на різні актуальні теми. Сьогодні вирішили підняти ще одну глобальну дискусію. Наврядчи ми з пані Мариною Бардіною будемо дискутувати на тему необхідності якісного представництва жінок у політиці, але актуалізуємо питання підходів і норм закону, а також практики. Зокрема, нагадаємо політичним партіям, які вже мають готуватися до місцевих виборів, що необхідно забезпечити рівне представництво чоловіків і жінок у списках, а саме – 2 проти 3 у кожній п’ятірці списку партії, яка буде зареєстрована на місцевих виборах до обласних рад та тих територіальних громад, де буде діяти пропорційна система. З нами пані Марина. Дякую за те, що Ви до нас долучилися. І перше питання, можливо загальне, але цікаве широкій аудиторії. Ви як жінка, молода жінка (я сподіваюсь, що це не ейджизм) вперше зайшли в парламент, хоча працювали до того з народними депутатами як помічниця, скажіть, чи Ви відчули на собі реакцію суспільства або ж у пленарній залі, що ви є представницею жіночої статі? Чи мають підтвердження ті стереотипи, з яким намагаються боротися неурядові і правозахисні організації, в тому числі через запровадження гендерних квот?

Марина Бардіна: Доброго дня! Я Вам дякую за розмову, думаю, вона буде цікавою та інформативною. І більше глядачів замисляться над тим, яка роль жінок в політиці, і чому ми взагалі ведемо ці дискусії. Щодо моєї участі у парламенті, то хочу сказати, що зіштовхуюся з різними видами дискримінації. І дуже часто це речі, які можуть бути непомітні для людей, які не розбираються в тематиці, не досліджували, не вивчали що може бути дискримінацією. Але щоб це була дискримінація відносно віку, статі постійна і регулярна в нашому парламенті, то я такого не помічаю. А так з дискримінаціями зіштовхувалася і вмію їх визначати.

Ольга: Є такі думки, інформація, зокрема і від народних депутаток, що з моменту оголошення їхньої участі у публічній політиці, вони почали отримувати не дуже приємні коментарі в соцмережах чи в особистих повідомленнях, що зараз називається діджитал харасмент. Саме проти жінок в політиці. Чи мали місце такі випадки у Вас?

Марина: Я можу сказати декілька прикладів. Перший приклад був ще під час виборчої кампанії, коли я дискутувала з жінками-мажоритарницями від партії «Слуга народу» щодо того, як їм як жінкам вести кампанію. Багато з них говорили, що жодної дискримінації немає. Але потім починали розповідати про коментарі в стилі «твоє місце на кухні», «не займайся тим, що для тебе є неприроднім». Жінкам таке писали, але самі жінки не визначали це як дискримінацію. Я думаю, тут швидше мова про нестачу знань, інформації, що ж таке дискримінація і як вона працює. А другий приклад нещодавно стався з нашими депутатками. Це була акція, організована депутатами і депутатками з Комітету з питань освіти на підтримку викладачів онлайн-школи, з футболками з написом «маю право на помилку». В мережах поширювались фотожаби і дуже активне обговорення, яке, на жаль, зводилось не до обговорення акції як такої, і чи мають депутати, медики, викладачі право на помилку, а конкретно обговорювалось фото депутаток, які стали не так, які ніби провокують до іншого. Тобто в стилі, як кажуть у випадках насильства, «жертва сама винна. Такий кейс був у парламенті останнім часом.

Ольга: Дякую. Я думаю, що цю історію всі пригадали. Дійсно більше обговорювалися саме дві народні депутатки,або фотографії жінок у футболках, хоча такі ж футболки одягнули і депутати-чоловіки. Але від жалощів і проблем перейдемо до боротьби і форми реалізації рівного представництва чоловіків та жінок у виборчому процесі, а також в представницьких органах, зокрема, місцевому самоврядуванні. Ми розуміємо, що маємо уже певний прогрес в парламенті, але місцеве самоврядування, особливо після завершення реформи децентралізації, є таким же ласим шматком представницького впливового мандата і доступу до ресурсу. Особливо, якщо мова йде про великі міста, де буде пропорційна виборча система, і де політичні партії мають дотримуватися гендерної квоти. Чи відомо Вам про ризик перегляду формули застосування гендерної квоти, а саме  в кожній п’ятірці буде 2 проти 3 представників різних статей, чи це неурядові організації, експертне середовище «дують на холодне», тому що пам’ятають випадки, коли гендерні квоти не працювали, хоча формально були зазначені в законі про політичні партії?

Марина: У мене позиція така, що гендерні квоти у Виборчому кодексі стали великим досягненням. Це досягнення не лише нашого парламенту, який проголосував за таке рішення, але це й досягнення декількох років роботи як громадського сектора, представників міжнародних організацій, так і парламентарів попередньо скликання. Я думаю, що це досягнення, яким треба пишатись як парламенту, так і Офісу Президента, який переглядаючи Кодекс, проголосований парламентом 8 скликання, у своїх пропозиціях підтримав впровадження квоти. Тому будь-які наміри відмінити квоти будуть негативно сприйматись, буде обурення парламентарів, жіночого представництва, громадського сектору. Це квота, яку ми відстояли н-ною кількістю років, працюючи над цим. І зараз ми так само маємо їх відстояти, щоб ніяких змін не відбулось. Ми її приймали, виходячи з того, що це тимчасовий захід. У нас дійсно викривлення, пік представництва чоловіків у політиці, коли ми маємо таку величезну перевагу в бік однієї статі. Квоти не є дискримінацією, вони навпаки є можливістю вирівняти представництво. Ми дійсно бачимо, що зараз у парламенті 20% жінок і це найбільша кількість жінок за весь цей період. Але разом з тим, давайте дивитись на країни Європи, на економіку яких ми хочемо рівнятись. Там жінок 30-40 і більше відсотків. І це взагалі ні для кого не питання дискусії, це природнє явище, яке саме собою відбувається. Але багато де квоти сприяли саме такому представництву. Тому ми маємо низку успішних прикладів, де квоти позитивно спрацювали, потім були відмінені, але статистично представництво жінок на тому ж рівні і лишалось. Якщо Україна підніме питання, щоб переглянути Виборчий кодекс у цій частині, це буде великий відкат від значного досягнення як країни, яка обрала європейський вектор розвитку.

Ольга: Абсолютно так. Нагадаю нашій аудиторії відомо, що квоти були раніше, але вони не мали такого зобов’язального характеру і в Законі про місцеві вибори 2015 року, і в Законі про політичні партії. Однак, якщо партія не виконувала, не реалізовувала квоту її список все одно реєструвався або Центральною виборчою комісією, або територіальними. Тобто наслідків для партії не було. Зараз, якщо пропорція не буде дотримана (квота щодо кожної п’ятірки у списку), то територіальна комісія не має права зареєструвати цей список. Це досягнення, що є санкції у вигляді відмови у реєстрації. Тобто самі партії вже мають розуміти наскільки їм важливо інвестувати в рекрутинг жінок на місцях, тому що квота – це обов’язково, а жінок доволі багато в списку. Чи Ваша політична партія вже працює над цим? Чи є можливо жіночі омбудсмени в центральному офісі, які б відслідковували цей процес? Чи як, на Вашу думку, самі партії повинні готуватися до реалізації квоти і проведення виборів у відповідності до кращих практик, а саме забезпечення представництва?

Марина: Зараз підходить час, коли треба запускати публічну інформаційну кампанію, щоб усі партії знали про цю квоту, що їх чекає на місцевих виборах. Тому що, на жаль, не всі відстежують зміни, які приймаються у парламенті. Тому я думаю, що низка партій може бути достеменно не поінформована про цю квоту. Що стосується нашої партії, то я постійно говорю про квоту як наше досягнення. Зустрічаючись з керівниками обласних штабів, я наголошую на тому, що у нас буде діяти ця квота на місцевих виборах. Думаю, що партія «Слуга народу» врахує це звичайно, тому що хто як не ми маємо показати результат, зважаючи на те, що давали найбільшу підтримку Виборчому кодексу. Але абсолютно гарна ідея жіночого омбудсмена, мені здається, що дуже важливо створити таку неформальну посаду для центрального штабу кожної політичної сили, щоб вони вели облік і проводили таку комунікаційну діяльність. Чи шукаємо ми жінок? Мені здається, що жінок досить достатньо активних в громадсько-політичному секторі, і їх не так треба шукати, як проводити з ними комунікацію. Вони абсолютно відкриті, публічні і вже своєю роботою демонструють рівень політичної готовності.

Ольга: Дякую. І напевно це повідомлення для самих жінок, які ймовірно хотіли б долучитися до місцевої політики, але ще не знають, що у них є такий шанс. Тим паче в перспективі цих виборів мова йде не лише про великі міста і обласні ради (великі міста з понад 90 тис. виборців), тим паче в парламенті зараз є політичний консенсус – знизити поріг кількості виборців в містах і поширити пропорційну систему на нижчий рівень. Відповідно квота у 40% стосуватиметься і невеликих міст потенційно. Хоча зараз на мажоритарній складовій також є квота 30%, але вона по-іншому працює. Давайте обговоримо ще тему «для чого?». Ми стверджували, що є ця проблема і її помічають жінки, які прагнуть бути у політиці, є вже форма реалізації доступу до політики. Якщо вона буде успішно забезпечена, то це буле великий прогрес. Але прогрес для більшої частини суспільства буде статистичний. Як на Вашу думку, це вплине на якість місцевої політики? Чому важливо і чоловікам,а не лише жінкам відстоювати ідею рівного представництва? Тому що для когось це виглядає як боротьба за владу.

Марина: Інколи для мене це така природня соціальна рівність. Чому? Тому що в Україні більшість населення складають жінки, а коли ми приходимо до органів влади, до місця, де приймаються рішення і задаються правила як живе країна, там жінок немає, вони не впливають на процеси. Мені здається, що це просто соціальна несправедливість, яка має бути виправлена. Я не хочу говорити про якість роботи, професійні навички, тощо, адже це може бути дискримінацією вже відносно іншої статі, але разом з тим скажу, що досить тривалий час працюю вже із жінками-лідерами і бачу, як якісно і професійно вони виконують роботу. Хоча про чоловіків можна так само сказати і це не зовсім правильний аргумент. Давайте тоді опиратися на соціальну справедливість. Хоча низка організацій проводила порівняння роботи жінок і чоловіків у парламенті навіть, де власне вже соціологія говорить, що жінки були більш ефективними у законодавчій роботі – це аналіз попереднього скликання. Так само яка сфера інтересів жінок, на які сфери більше звертається уваги. Тобто відмінності є. Але в першу чергу це треба сприймати з позиції того, що і жінки, і чоловіки повинні мати рівний доступ до ресурсів. Це і є рівність, це про права людини в першу чергу.

Ольга: Гаразд. Які країни для нас могли би бути прикладом? Представництво жінок у владі – це не лише про виборні органи, а й про виконавчу гілку влади, де квота через Виборчий кодекс забезпечена бути не може. Чи є причинно-наслідкові зв’язки щодо цієї справедливості (якість політики економічне, фінансове становище, безпека в країні) чи це кореляція, яка може бути випадковою? Тобто в країні є рівність, тому що країна вже дуже високого рівня розвитку і в неї все гаразд з економікою, тож жінки отримують доступ, чи навпаки завдяки доступу цей розвиток вдалося забезпечити?

Марина: Я вважаю, що звичайно тут є кореляція між правами людини і економічним розвитком країни, загальним благополуччям. Я завжди рівняюся на Скандинавські країни, на Францію, Німеччину. Давайте подивимося на результати роботи пані Меркель, на двох останніх міністрів оборони в Німеччині. Це ті випадки, де жінки демонструють абсолютне лідерство і стабільність регулювання сфери, за яку вони відповідають. Сьогодні у Фінляндії керівництво країною беруть на себе жінки, коли очолюють низку міністерств, і прем’єр-міністр – молода жінка. Це дійсно позитивно спостерігати за економіками країн, загальним благополуччям, відчуттям безпеки і залученістю жінок до процесів управління.

Ольга: Що би Ви порадили самим жінкам робити зараз, завтра чи можливо почати ще вчора, щоб бути більш активними у виборчій кампанії і потрапити у списки політичних партій? Тому що ми розуміємо, що цей етап рекрутингу дуже короткотривалий, і очевидно починати треба вже зараз, щоб бути зареєстрованою, висунутою від політичних партій.

Марина: Можливо, я скажу банальні речі, але з досвіду. Перше – бути наполегливими, бути ініціативними, не чекати, що хтось десь буде когось чекати, а самим стукати в двері. Тому що така активність дає в результаті можливість бути поміченими тими, хто приймає рішення. Не сумніватися в собі, ніколи не думати, що хтось поруч може зробити роботу краще, говорити конструктивніше і бути ефективнішим. Працювати і не боятися публічності.

Ольга: Дякую, пані Марино і за цю розмову, і за те, що Ви активно долучалися до робочої групи з розробки Виборчого кодексу саме в цьому питанні. Гарного усім дня!

Марина: Пані Ольго, хочу подякувати ОПОРІ за той результат, який ми спільно досягли по гендерним квотам. Ви постійно залучені до робочих груп, раптом матимете інформацію, що в цьому питанні виникають проблеми, прошу повідомляти, і ми будемо виносити це питання на публічне обговорення.

Ольга: Дякую Вам щиро. Гарного дня!

Марина: Дякую. Навзаєм.