Громадянська мережа ОПОРА продовжує досліджувати тему зловживання адміністративним бюджетним ресурсом. Раніше ми вже неодноразово аналізували тему розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток окремих територій, тепер черга дійшла до коштів Державного фонду регіонального розвитку.

У цьому пілотному матеріалі ми проаналізуємо, як відбувається розподіл коштів ДФРР, та порівняємо його з розподілом коштів субвенцій на соцеконом. А також розкажемо, які області та округи отримують найбільше коштів ДФРР і скільки випадків піару на коштах ДФРР було зафіксовано спостерігачами ОПОРИ.

Що таке ДФРР і про які суми йдеться

Громадянська мережа ОПОРА декілька останніх років досліджує тему розподілу бюджетних коштів на соціально-економічний та регіональний розвиток, а також випадки зловживання бюджетними ресурсами в агітаційних цілях кандидатів та політичних партій. Раніше у фокусі досліджень були субвенції на соціально-економічний розвиток, а тепер буде і Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР).

Це пілотне дослідження, де ми спробуємо проаналізувати, чи використовуються кошти ДФРР у політичних та агітаційних цілях. Також розбиратимемося, що є спільного та відмінного у процесах розподілу коштів на субвенції та коштів ДФРР.

Почнемо з того, що головна мета ДФРР – це прискорення соціального-економічного розвитку регіонів. У Бюджетному кодексі України зазначено, що кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на виконання інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку (у тому числі проєктів співробітництва та добровільного об’єднання територіальних громад), що мають на меті розвиток регіонів, створення інфраструктури індустріальних та інноваційних парків, спортивної інфраструктури і відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку та відповідних стратегіях розвитку регіонів, а також на реалізацію проєктів-переможців "Всеукраїнського громадського бюджету".

Відповідно до статті 24-1 Бюджетного кодексу України щорічний обсяг ДФРР має складати не менше 1% від доходів загального фонду Держбюджету. Проте, відповідно до внесених змін до закону, дія цієї норми була призупинена на 2016, 2017, 2018 та 2019 роки. Тому в цей період обсяг коштів ДФРР був менший 1% від доходів загального фонду державного бюджету. Так, у 2016 році він становив 3 млрд гривень (0,49%), у 2017-му – 3,5 млрд гривень (0,45%), у 2018-му – 6 млрд гривень (0,65%), у 2019-му – 7,67 млрд гривень (0,75%).

У проєкті бюджету на 2020 рік, який 18 жовтня був ухвалений парламентом у першому читанні, розмір Державного фонду регіонального розвитку становить 9,5 млрд гривень. Це майже 1% від доходів загального фонду Держбюджету на 2020 рік, який складає 962,7 млрд гривень.

На субвенції соціально-економічного розвитку виділяються практично співмірні кошти. Так, у 2016 році було виділено 2,453 млрд гривень, у 2017-му – 5,252 млрд гривень, у 2018-му – 4,96 млрд гривень, у 2019-му – 4,756 млрд гривень.

У проєкті бюджету на 2020 рік, який був ухвалений 18 жовтня в першому читанні, кошти на субвенції на соціально-економічний розвиток не закладені. Проте вже в проєкті бюджету, який готується до другого читання, вони з’явилися. Про це стало відомо під час засідання Кабінету Міністрів, яке відбулося 5 листопада, де Прем'єр-міністр Олексій Гончарук презентував схвалений урядом проєкт Державного бюджету України на 2020 рік.

Прем'єр-міністр зазначив, що уряд повернув субвенції, бо на цьому наполягали народні депутати, які, на відміну від урядовців, вважають цей інструмент ефективним. Олексій Гончарук зазначив, що розмір субвенції буде значно меншим, ніж хотіли парламентарі, й додав, що дане рішення – це нормальний, розумний компроміс із парламентом.

Разом з тим ще до того, як уряд ухвалив рішення по субвенціях, у ЗМІ з'явилася інформація, що вони таки будуть.

Так, 18 жовтня у телеграм-каналі шеф-редакторки видання “Левый берег” Соні Кошкіної була оприлюднена таблиця запитів депутатів щодо фінансування своїх округів за рахунок субвенцій соціально-економічного розвитку на наступний бюджетний рік. У списку 67 депутатів. Переважно вони представляють фракцію “Слуга народу”. Загальна сума – трохи більше 2 мільярдів гривень.

Після того, як таблиця з цифрами потрапила в мережу, у цьому ж телеграм-каналі з'явилася інформація, що народний депутат із “Батьківщини” Іван Крулько (навпроти прізвища якого стоїть сума у 185 мільйонів гривень) пояснив, що він робив запит лише на 5 мільйонів на Черкаси, а інші 180 мільйонів – це зібрані запити депутатів, які проходили через нього як заступника голови бюджетного комітету.

Нещодавно ОПОРА направила лист до Кабміну та Мінфіну з пропозицією зустрітися та спільно напрацювати прозорі механізми розподілу державних субвенцій на 2020 рік. На що з Мінфіну нам відповіли, що проєктом бюджету на 2020 рік субвенції на соцеконом не передбачені. Проте у цей же час від депутатів до Мінфіну надходили пропозиції щодо розподілу коштів на їхні виборчі округи.

Тобто у Мінфіні знали, що субвенції з'являться у проєкті бюджету до другого читання, але не захотіли зустрічатися напрацювати прозорі механізми їх розподілу. Це значить, що існуючий непрозорий розподіл субвенцій цілком влаштовує Мінфін.

Якщо порівнювати, як здійснюється розподіл субвенцій на соціально-економічний розвиток та коштів ДФРР, то тут є декілька важливих відмінностей. Розподіл субвенцій відбувається фактично “в ручному режимі”, оскільки відсутні критерії, на основі яких обирають об'єкти, які мають бути профінансовані за рахунок субвенцій на соціально-економічний розвиток. У ДФРР ситуація інша, тут існує чіткий порядок розподілу коштів. Зокрема, проєкти, які пропонуються для фінансування, визначаються на конкурсній основі. Проте останні зміни, які були відображені у ЗУ “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, створюють небезпеку, що значна частина коштів ДФРР тепер також буде розподілятися через “ручні процедури” в обхід усталеній практиці та нормам законодавства.

Структура витрат коштів ДФРР

Якщо говорити про структуру витрат коштів ДФРР, то 50% витрачаються Кабміном на визначені ним пріоритети (нововведення 2019 року). На реалізацію інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку, що мають на меті розвиток спортивної інфраструктури та енергоефективності державних і комунальних навчальних та медичних закладів, передбачається не менше 10% за кожним з таких напрямів. На реалізацію проєктів-переможців "Всеукраїнського громадського бюджету" – не більше 10% коштів ДФРР. Решта фактично спрямовується на виконання інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку.

Як відбувається розподіл коштів

Тепер про все поступово. Розпочнемо з процедур.

Процедура розподілу коштів ДФРР прописана в Бюджетному кодексі. Там зазначено, що до 1 травня Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольські міські державні адміністрації подають Мінрегіону пропозиції з переліком та описом інвестиційних програм і проєктів, що пройшли попередній конкурсний відбір та можуть реалізовуватися за рахунок ДФРР у наступному бюджетному періоді. Для проведення оцінки та попереднього конкурсного відбору утворюються відповідні регіональні комісії. До їх складу входять представники органів влади та місцевого самоврядування, а також неурядових організацій, наукових установ та профільних асоціацій.

Регіональні комісії приймають рішення щодо відбору на основі таких критеріїв:

Для проєктів будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) – наявність затвердженої в установленому законодавством порядку проєктної документації.
Календарний план реалізації становить від одного до трьох років.
Співфінансування з місцевих бюджетів на рівні 10 відсотків.
Спроможність суб’єктів, на фінансування об’єктів яких залучаються кошти державного фонду регіонального розвитку, забезпечувати подальше власне фінансування або їх утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Загальна кошторисна вартість проєктів будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) понад 5 000 тис. гривень, а для інших проєктів – понад 1 000 тис. гривень (нововведення 2019 року, раніше мінімальної суми коштів визначено не було).

Для порівняння, при розподілі субвенцій відсутній перелік критеріїв, на основі яких приймаються рішення щодо об'єктів, які рекомендуються для фінансування. Це сприяє розпорошенню фінансів між напрямками сумнівної пріоритетності, що унеможливлює досягнення довготривалого ефекту від державних субвенцій. Сам перелік профінансованих проєктів вражає прикладами несистемних чи навіть “дріб’язкових” витрат. Так, У 2018 році 37% профінансованих державою об'єктів за кошти субвенцій на соцеконом склали менше 50 тисяч гривень. У попередні роки цей відсоток був дещо менший.

Ще однією відмінністю є те, що в ДФРР передбачена мінімальна сума коштів на один об'єкт, який може бути профінансований (1 мільйон гривень). Це дозволяє уникнути придбань, наприклад, принтерів, килимів чи сценічних костюмів за кошти, які мають сприяти соціально-економічному розвитку, а фактично витрачаються в агітаційних та медійних цілях кандидатів та партій.

Так, у період з червня 2018 року по липень 2019 року спостерігачі ОПОРИ зафіксували 2 724 випадки використання бюджетних ресурсів у цілях непрямої агітації на користь народних депутатів та парламентських партій. Такі електоральні маніпуляції, які розпочалися задовго до офіційного старту загальнонаціональних виборів 2019 року, є однією із загроз забезпеченню всім кандидатам рівних прав та можливостей уже під час виборчої кампанії.

Далі в рамках ДФРР формування узагальненого переліку інвестиційних програм і проєктів, що можуть реалізовуватися на відповідній території, здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за результатами оцінки та відбору, проведених регіональними комісіями.

Для оцінки відповідності інвестиційних програм і проєктів вимогам законодавства Мінрегіон утворює комісію. 50% місць у її складі відводиться членам Бюджетного комітету (з 38 осіб, 19 є народними обранцями). Інші члени комісії – представники різних міністерств. Подібний підхід застосовується і при розподілі субвенцій на соцеконом. У Комісії для розподілу субвенцій 14 з 16 місць мають члени Бюджетного комітету, ще 2 місця отримують представники Мінфіну, хоча тут також діє норма про те, що народних депутатів має бути не менше 50%.

Якщо порівнювати склад цих комісій, то більш збалансованою є Комісія з розподілу коштів ДФРР. У ній у рівній кількості представлені парламентарі та представники різних міністерств. Проте, якщо підійти до цього питання з іншої сторони, то наявність народних депутатів, які є у першу чергу представниками різних політичних партій, у складі таких комісій може негативно вплинути на прозорість, рівномірність та неупереджений підхід до процесу розподілу коштів. Тим більше, що такі проблеми фіксуються при розподілі коштів субвенцій. Відповідно до досліджень ОПОРИ процес розподілу субвенцій є нерівномірним, непрозорим та політизованим. Зокрема, це проявляється у тому, що різні області отримують діаметрально протилежні суми коштів (навіть якщо вони однакові за розміром); відсутні критерії, на основі яких приймаються рішення по тому, на що мають бути спрямовані кошти; округи народних депутатів, які представляють провладні політичні сили, отримують більше коштів, ніж депутати з інших політичних партій.

Комісія з розподілу коштів ДФРР здійснює оцінку та відбір програм на конкурсних засадах з дотриманням таких критеріїв розподілу:

80% коштів – відповідно до чисельності населення, яке проживає у регіоні;
20% коштів – з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до показника валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу (для регіонів, в яких цей показник менше 75 відсотків середнього показника по Україні).

Що стосується Комісії з розподілу субвенцій, як вже зазначалося вище, то у неї немає жодних критеріїв, на основі яких вона приймає рішення щодо розподілу коштів.

За результатами здійснення оцінки та відповідності поданих інвестиційних програм Мінрегіон подає КМУ для затвердження пропозиції щодо розподілу коштів ДФРР з переліком відповідних програм і проєктів.

Аудит Рахункової палати

Для того, щоб краще зрозуміти, які проблеми є при розподілі коштів ДФРР, варто глянути на відповідний звіт Рахункової палати, яка здійснює аудит витрачання бюджетних коштів. Зокрема, у своїх висновках аудитори зазначають:

Мінрегіоном, низкою державних адміністрацій та органами місцевого самоврядування не забезпечено належного управління коштами ДФРР, унаслідок чого не досягнено повною мірою його головної мети – підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів.
Нормативно-правова база ДФРР є достатньою для забезпечення законного і цільового використання коштів державної фінансової підтримки розвитку регіонів, водночас окремі положення статті 24-1 Бюджетного кодексу України, якими, зокрема, врегульовані питання спрямування коштів ДФРР на економічний розвиток регіонів, потребують вдосконалення.
Розподіл коштів Фонду в 2017 і 2018 роках за територіями та інвестиційними програмами і проєктами регіонального розвитку здійснювався Кабіном за пропозиціями Мінрегіону (на підставі рішень його комісії) з порушенням визначених строків (пропозиції мають надійти до 1 травня).
Низкою обласних та Київською міською державними адміністраціями не забезпечено дотримання бюджетного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність і публічні закупівлі, що стало однією з причин незаконного та неефективного використання коштів державного бюджету.
Наявність протягом 2017–2018 років окремих порушень вимог законодавства при управлінні коштами ДФРР Мінрегіоном, а також законодавства на місцях, з боку одержувачів коштів свідчить про відсутність належної системи внутрішнього контролю та організації внутрішнього аудиту Мінрегіону, що не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України.

Що стосується законності та ефективності витрачання коштів ДФРР, то аудитори встановили, що питома вага суми коштів ДФРР, використаних з порушеннями бюджетного законодавства, допущеними у зазначених регіонах, становить 17,3%, неефективного використання – 14%, що свідчить про низький рівень управління і неналежний стан фінансової дисципліни при освоєнні коштів державного бюджету на місцях. Всього аудитори перевірили ефективність використання 1 133,8 млн грн (16,5% загальних касових видатків по державі).

Крім того, порушення бюджетного законодавства, які допущені посадовими особами 14 об’єктів аудиту, мають ознаки кримінальних правопорушень.

За кількістю реалізованих проєктів, відповідно до результатів аудиту Рахункової палати, у 2017 році за рахунок коштів ДФРР профінансовано 803 проєкти, з яких завершено 401 або 75% від передбаченої кількості (552). У 2018 році з 806 проєктів, що були заплановані для фінансування, мали бути завершені 450, проте у запланований термін було завершено лише 212 проєктів або 47% від передбачної кількості.

Це свідчить про те, що використання у 2017 та 2018 роках коштів ДФРР дозволило реалізувати частину проєктів регіонального розвитку, з іншої – через порушення, допущені при плануванні, відборі та затвердженні інвестиційних програм і проєктів, а також при управлінні й використанні коштів, ДФРР не досягло запланованого соціально-економічного ефекту за значною їх кількістю.

Невтішні тенденції 2019 року і чого очікувати в наступному році

Наприкінці листопада 2018 року Верховна Рада проголосувала за ухвалення Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”. Цим законом були внесені зміни до процесу розподілу коштів ДФРР, який тепер усе більше нагадує процес розподілу субвенцій, коли значна частина коштів розподіляється фактично “в ручному режимі”. Так, відповідно до статті 28 цього Закону Кабінет Міністрів отримав право як виняток з положень статті 24-1 Бюджетного кодексу витрачати 50% коштів ДФРР на визначені ним пріоритети. Тобто в обхід визначеним процедурам Уряд призначатиме, куди спрямовувати кошти ДФРР. Тут одразу виникає декілька питань:

На основі яких критеріїв уряд вирішуватиме долю цих коштів (якщо критеріїв немає, то розподіл фактично відбувається “в ручному режимі”)?
Чи враховуватимуться принципи рівномірного між різними регіонами розподілу коштів та чи буде розподіл політично неупередженим?
Чи враховуватиме уряд при розподілі Державну стратегію регіонального розвитку, а також регіональні стратегії розвитку?
Для чого ця норма, яка ставить прозорість процесу розподілу коштів під сумнів, якщо можна працювати над удосконаленням процедур розподілу коштів?

Крім цього, відповідно до статті 29 народні депутати отримали право подавати свої пропозиції до Мінрегіону з переліком інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку. Здається, що нічого страшного тут немає, але це не зовсім так. Особливо, зважаючи на досвід участі депутатів у розподілі субвенцій на соціально-економічний розвиток окремих територій. Наприкінці 2017 року народні депутати отримали право подавати свої пропозиції щодо розподілу коштів субвенцій на соцеконом. Це вилилося у те, що народні депутати почали використовувати субвенції в цілях непрямої агітації.

В ухваленому в першому читанні Законі про Державний бюджет на 2020 рік відповідна норма відсутня. Це значить, що “ручного механізму” розподілу коштів ДФРР у 2020 році не буде. Сподіваємося, що подібні норми не з'являться в проєкті держбюджету на етапі підготовки його до другого читання.

Фактичний розподіл коштів ДФРР

Загалом за 2015 – 2019 роки було проаналізовано 3 730 об‘єктів загальною вартістю понад 18 млрд 689 млн грн. Не вдалося встановити місцезнаходження в межах округу для 156 об’єктів/заходів. За цей період найбільше коштів ДФРР було спрямовано у Донецьку, Луганську, Дніпропетровську області та у місто Київ. У Донецьку область було направлено 2 млрд 33 млн гривень, у Луганську – 1 млрд 242 млн гривень, у Дніпропетровську – 1 млрд 178 млн гривень, у м. Київ – 1 млрд 29 млн гривень. Найбільше об'єктів було профінансовано у Донецькій (313), Закарпатській (302), Луганській (268) та Львівській (263) областях.

Найменше коштів за останні 5 років було спрямовано у Черкаську, Кіровоградську, а також Миколаївську області. Черкаській області надано 487 мільйонів гривень, Кіровоградській та Миколаївській по 388 мільйонів. Найменше об'єктів було профінансовано у м. Києві (26), Одеській (36) та Кіровоградській (66) областях.

Громадянська мережа ОПОРА також проаналізувала, скільки коштів було спрямовано на об'єкти, які знаходяться в межах виборчих округів народних депутатів попереднього VIII скликання. Найбільше коштів, по 420 мільйонів, було спрямовано на виборчий округ №27 Тетяни Ричкової (“Блок Петра Порошенка”, Дніпропетровська область) та округ №113 Віталія Курила (“Блок Петра Порошенка”). 380 мільйонів гривень отримав округ на Донеччині, де перемагав позафракційний депутат Сергій Клюєв. 362 мільйони було спрямовано на округ Юрія Солода (“Опозиційний блок”, Донеччина), 357 млн – на округ Олександра Домбровського (“Блок Петра Порошенка”, Вінницька область), 352 млн – на округ Валерія Писаренка (група “Партія “Відродження”, Харківська область), 300 млн – на округ Сергія Капліна (“Блок Петра Порошенка”, Чернігівська область), 286 млн – на округ Максима Єфімова (“Блок Петра Порошенка”, Донецька область), 251 млн – на округ Дениса Омельяновича (“Опозиційний блок”, Донецька область), 248 млн – на округ Юрія Вознюка (“Народний фронт”, Рівненщина).

Разом з тим на 13 округів було спрямовано менше 10 мільйонів гривень. Зокрема, на округи Руслана Сольвара (БПП, Київська область), Юрія Шаповалова (група “Партія “Відродження”, Полтавщина), Борислава Берези (позафракційний, місто Київ), Геннадія Бобова (група Партія “Відродження”, Черкащина), Оксани Юринець (БПП, Львівщина), Андрія Реки (“Народний фронт”, Полтавська область), Валентина Ничипоренка (група “Партія “Відродження”, Черкаська область), Антона Кіссе (група “Партія “Відродження”, Одеська область), Андрія Шипка (група “Партія “Відродження”, Дніпропетровщина), Володимира Бандурова (група “Воля народу, Запорізька область), Юхима Звягільського (“Опозиційний блок”, Донеччина), Віталія Купрія (позафракційний, Дніпропетровщина) та Дмитра Яроша (позафракційний, Дніпропетровщина).

Ще 22 округи не отримали коштів взагалі. Це округи Яківа Безбаха, Костянтина Павлова, Андрія Гальченка (Дніпропетровська область), Олега Недави (Донецька область), Вячеслава Богуслаєва (Запорізька область), Артема Ільюка (Миколаївська область), Едуарда Матвійчука, Геннадія Чекіти, Сергія Ківалова, Дмитра Голубова, Івана Фурсіна (Одеська область), Олександра Кірша, Дмитра Святаша, Віталія Хомутинніка, Володимира Мисика, Анатолія Денисенка, Олександра Фельдмана (Харківська область), Євгена Рибчинського, Віталія Сташука, Олександра Третьякова, Вячеслава Константіновського та Леоніда Ємця (м. Київ).

Проте у випадку розташування округів на території великих міст (Київ, Одеса, Харків, Дніпро), варто звернути увагу на той факт, що значна частина коштів була направлена на проєкти загальноміського значення і точну прив’язку об’єкта/заходу до певного округу неможливо встановити.

Піар на коштах ДФРР

Як вже було зазначено вище, у період червня 2018 р. – липня 2019 р. Громадянська мережа ОПОРА зафіксувала 2 724 випадки використання бюджетних ресурсів у цілях непрямої агітації на користь народних депутатів та політичних партій. Зокрема, у 73,1% (1991) зафіксованих подій була використана субвенція на соціально-економічний розвиток територій, у 4,7% (128) – Дорожній фонд, та у 2,8% (76) – Державний фонд регіонального розвитку. Натомість ще у 19,4% (529) випадків були використані інші бюджетні кошти.

На регіональному сайті «Карпатський об’єктив» 6-го червня з’явилася інформація про те, що комісія Мінрегіону погодила фінансування важливих для Рахова й Тячева проєктів. На ці потреби виділяють близько 19 мільйонів гривень з Державного фонду регіонального розвитку. Як зазначається в інформації, кошти на ці потреби вдалося отримати завдяки клопотанням народного депутата України Василя Петьовки (обидва об’єкти знаходяться в населених пунктах Тячів і Рахів, що входять до виборчого округу № 72, де балотувався Василь Петьовка), який вказує на важливості фінансування цих проєктів з державного бюджету Державного фонду регіонального розвитку.

На сайті КропивницькийUA 11 червня 2019 року була розміщена новина про те, що народний депутат Олександр Горбунов («Народний фронт») посприяв реконструкції вищих навчальних закладів міста. Зокрема, мова йде про виділення коштів на утеплення та санацію 5-поверхового корпусу Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, реконструкцію головного корпусу Льотної академії та лабораторії Центральноукраїнського технічного університету.

Висновки

Прозорість та публічність розподілу

Для цілей нашого дослідження ми займалися самостійним оцифруванням рішень уряду щодо розподілу коштів ДФРР. Проте беззаперечною перевагою даної бюджетної програми є наявність переліку проєктів, які планується фінансувати або які профінансовані за кошти даного фонду на офіційній сторінці Мінрегіону.

За нашими спостереженнями, даний перелік не є повним, проте сам факт публікації не лише проєктів, а й звітних документів на сайті державного органу є беззаперечно позитивною практикою.

Крім того, важливим елементом системи ДФРР є інформування місцевих органів влади про кількість коштів, які вони отримають впродовж року. Така практика є позитивною, з огляду на важливість ефективності та пріоритетності витрат, а також їх планування місцевими органами влади.

Ефективність та системність

Відповідно до статті 24-1 Бюджетного кодексу України щорічний обсяг ДФРР має складати не менше 1% від доходів загального фонду Держбюджету. На жаль, відповідно до внесених змін до закону, дія цієї норми була призупинена на 2016, 2017, 2018 та 2019 роки. Проте, судячи із проєкту бюджету на 2020 рік, 1% фінансування на проєкти ДФРР буде збережено.

Одним із важливих обмежень Державного фонду регіонального розвитку, є той факт, що у даній програмі передбачена мінімальна сума коштів на один об'єкт, який може бути профінансований – 1 мільйон гривень. Проте на практиці об’єктів із меншим фінансуванням виявилося аж 1 104 (майже 30% від загальної кількості). Попри це, середній розмір одного проєкта у період 2015-2019 рр. склав 5 млн грн, а медіанний показник середнього розміру – 2 млн грн. Ці показники є значно вищими, у порівнянні із субвенцією на соціально-економічний розвиток. Крім того, уся кількість об’єктів, яка була профінансована у період нашого дослідження, є фактично у три рази меншою, ніж, наприклад, кількість профінансованих об’єктів у 2018 році в рамках соцеконому.

Рівномірність

Одним із найважливіших аспектів будь-якої програми підтримки регіонів з боку держави є рівномірність розподілу коштів між місцевими бюджетами та територіями. Якщо при розподілі субвенцій на соціально-економічний розвиток територій даний принцип не дотриманий абсолютно, то при виділені фінансування на об’єкти ДФРР можна відзначити значно позитивнішу тенденцію. Так, якщо брати до уваги обсяг фінансування на одного жителя області, то кількість коштів у даній бюджетній програмі буде значно більш збалансованою у порівнянні із субвенцію на соціально-економічний розвиток територій. Математична кореляція для такого розподілу буде позитивною – 0,87. Іншими словами, кількість виділених коштів для кожної з областей є доволі наближеною до пропорційної суми у 436 грн на одного жителя області.

Проте варто відзначити, що у перерахунку на одного жителя області значні суми фінансування отримали Рівненська, Чернівецька та Тернопільська області. Цікавим є той факт, Тернопільська область, згідно з даними розподілу субвенцій на соціально-економічний розвиток, була однією з областей, що з року в рік отримують найменше фінансування.

Якщо говорити про розподіл коштів у межах одномандатних округів, то з ДФРР дещо схожа ситуація, як із субвенцією на соціально-економічний розвиток окремих територій. Проте у випадку розташування округів на території великих міст (Київ, Одеса, Харків, Дніпро), варто звернути увагу на той факт, що значна частина коштів була направлена на проєкти загальноміського значення і точну прив’язку об’єкта/заходу до певного округу неможливо встановити.

Використання в цілях агітації

В Україні мають місце випадки, коли кошти ДФРР використовуються в агітаційних та медійних цілях, але їх кількість незначна та у декілька разів менша, ніж кількість випадків піару на субвенціях на соціально-економічний розвиток (лише 2,8% від усіх випадків піару на бюджетних ресурсах).

На нашу думку, це пов'язано з тим, що розподіл коштів ДФРР відбувається за більш чіткими та зрозумілими процедурами, ніж розподіл субвенцій на соцеконом, а також у декілька етапів (від конкурсних комісій у регіонах до конкурсної комісії при Мінрегіоні). Крім того, на значній частині об’єктів, що побудовані за кошти ДФРР, наявне спеціальне маркування.

Як відбувається розподіл коштів Державного фонду регіонального розвитку. Дослідження ОПОРИ