Фракція “Слуга народу”, яка станом на серпень 2021 року нараховує 243 депутата та має монобільшість у парламенті, за 2 роки роботи Верховної Ради IX скликання лише у 23% голосувань ухвалювала рішення силами своїх нардепів. В інших випадках допомагали народні обранці з опозиційних фракцій та груп, а також позафракційні. 

Перша монобільшість 

За підсумками позачергових виборів до парламенту 2019 року, президентська партія “Слуга народу” здобула переконливу перемогу. Вона отримала рекордні 254 мандати із 450 можливих. Це дозволило їй сформувати першу в незалежній та демократичній історії України монобільшість у парламенті. Тобто більшість, до складу якої входить лише одна партія. 

До цього партії-переможці змушені були формувати коаліцію, до якої повинні увійти щонайменше 226 депутатів, та шукати між собою компроміси в кадрових питаннях. Наприклад, домовлятися, представник якої партії очолить Уряд чи певне міністерство, а від якої – стане спікером. Для “Слуги народу” все склалося набагато краще – не потрібно було шукати партнерів по коаліції та ділитися посадами в Уряді. Та і при голосуваннях у сесійній залі вони отримали шанс відчувати себе комфортно і завжди мати щонайменше 226 голосів “за”. Саме така кількість є мінімально необхідною для ухвалення позитивного рішення в Раді. 

У минулих скликаннях жодна політична сила не могла покладатися лише на себе  під час голосувань у сесійній залі. Навіть “Партія регіонів”, яка мала майже 200 депутатів, потребувала партнерів по коаліції, а також голосів за свої законодавчі ініціативи. Спершу в 2006 році до неї увійшли депутати з КПУ та СПУ, а у 2010 році – КПУ та Блок Литвина. У минулому скликанні, після виборів 2015 року, спершу до складу більшості увійшло 5 політичних сил (“Блок Петра Порошенка”, “Народний фронт”, ВО “Батьківщина”, “Самопоміч” та Радикальна партія). Потім у складі коаліції залишилися лише БПП та “Народний фронт”, які потім втратили 226 голосів і це стало однією з підстав, чому Президент Зеленський розпустив парламент та призначив позачергові вибори. Проте це вже інша історія. 

У контексті цього матеріалу варто розуміти, що чим більше учасників коаліції, тим складніше знайти 226 голосів для ухвалення закону. Хіба, якщо раптом за нього не проголосує опозиція, чи “дружні” політичні сили. До категорії других відносяться політичні сили, які формально є в опозиції, але часто синхронно голосують з коаліцією. У минулому скликанні таку роль відігравали депутатські групи “Воля народу” та “Відродження”, а також окремі позафракційні, які мали високий відсоток спільних голосувань з фракцією “БПП” та “Народним фронтом”.

Не завжди 226

Незважаючи на те, що “Слуга народу” має монобільшість, аналіз голосувань демонструє, що за перші 2 роки роботи Верховної Ради 9 скликання лише у 23% випадків партія президента ухвалювала рішення силами своїх депутатів. В інших випадках, ухвалювати рішення допомагали депутати з опозиційних фракцій та груп, а також позафракційні депутати. 

Для аналізу ОПОРА взяла 1761 із 9582 голосувань (18%). Це голосування “за основу” та “в цілому” за усі проєкти та постанови, а також голосування за ключові поправки до законопроєктів, які визначені проєктом “Вони голосують для тебе”. 

Отже, із 1761 голосування необхідні 226 голосів “за” набрали 1523 голосування або ж понад 86%. Аналітики ОПОРИ нарахували 402 голосувань, де кількість голосів “за” від “Слуг народу” була понад 226 голосів. При цьому 61 голосування набрало рівно 226 голосів “за”. При 36 голосуваннях фракції “Слуга народу” не вистачило лише 1 голосу для самостійного ухвалення рішення. У цих випадках президентська фракція давала лише 225 голосів. Наприклад, “Слуга народу” дала 225 голосів за ухвалення закону про Державний бюджет на 2021 рік. Інші 64 голоси у ВО “Батьківщина”, групи “Довіра”, “За майбутнє” та позафракційних. 

Звичайно, що при важливих голосуваннях, як то за кадрові питання, “Слуга народу” мобілізовувала своїх депутатів. Наприклад, за призначення Уряду на чолі з Олексієм Гончаруком. Це рішення підтримало 247 депутатів з партії “Слугу народу”. “Слуга народу” 240 голосами підтримала і відставку Уряду Гончарука. Ще 242 “за” партія президента дала вже за призначення Уряду на чолі з Денисом Шмигалем. За 229 депутатів партії президента проголосували за відставку Арсена Авакова з посади очільника МВС. 

Високий рівень підтримки мають законопроєкти, які ініційовані Президентом та є частиною його передвиборчої програми. Наприклад, 226 голосів “за” партія “Слуга народу” дала за президентський закон про всеукраїнський референдум, 230 голосів – за президентський закон про запуск роботи Вищого антикорупційного суду, 231 голосів – за ухвалення за основу закону про олігархів. Абсолютну підтримку  “Слуги народу” отримали голосування щодо скасування недоторканності народних депутатів України: постанова про попереднє схвалення та безпосереднє ухвалення даної норми. Цим голосуванням внесені зміни до Конституції. “Слуга народу” дала 252 голоси “за” цю ініціативу, яка є в передвиборчій програмі кандидата на пост Президента України Володимира Зеленського. Проте окремі ініціативи з програми президента не знайшли 226 голосів “за” з боку його фракції. Так, 223 депутати підтримали ухвалення Виборчого кодексу, 224 осіб – закон про порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, 206 депутатів – закон про запровадження відкритого ринку землі тощо. Всі ці ініціативи в підсумку ухвалені за допомогою депутатів з інших фракцій та груп. 

Друзі монобільшості

Згідно з даними сервісу “Вони голосують для тебе”, який аналізує сумісні голосування в парламенті, “Слуга народу” найчастіше спільно голосує з групою “Довіра” та фракцією “Голос”. Рівень сумісних голосувань з першими становить 27%, з другими – 24%. Далі в рейтингу іде “Європейська Солідарність” (18%), ВО “Батьківщина” (15%), депутатська група “За майбутнє” (14%). Найменше “Слуга народу” сумісно голосує з “Опозиційною платформою – За життя”, лише у 4% випадків. 

Варто зазначити, що сервіс відносить до сумісних голосувань лише ті голосування, коли 50%+1 член двох фракцій чи груп голосували однаково за певне питання. Якщо, наприклад, у фракції “Голос” 20 депутатів і лише 10 з них проголосувало “за”, то сервіс не буде рахувати таке голосування як сумісне з голосуванням із фракцією “Слуга народу”. Хоча саме цих 10 голосів могли бути визначальними для ухвалення рішення по законопроєкту. 

Ще одним інструментом співпраці партій є спільна підготовка законопроєктів. Тут може бути два основних формати співпраці. Перше – це спільна робота над проєктом закону у форматі різних робочих груп, друге – залучення до авторського колективу народних депутатів з інших політичних сил. Логіка тут проста. Більше співавторів з різних партій – більше шансів на ухвалення законопроєкту. 

Усього за два роки роботи Верховної Ради ухвалено 306 законів, які ініціювали народні депутати (ще 93 ухвалені закони авторства президента, 81 – уряду). До розробки 289 ухвалених законів (94%) долучилися депутати зі “Слуги народу”, до 79 (26%) – з ВО “Батьківщина”, до 77 законів (25%) – депутати з “Голосу”, до 65 (21%) – “ОПЗЖ” та “Довіри”, до 61 (20%) – “За майбутнє”, до 60 (20%) – “Європейської Солідарності”.