35% громадян довіряють спостерігачам від українських неурядових організацій, тобто, на 10% більше порівняно з останніми місцевими виборами. Про це свідчать дані дослідження громадської думки організованого соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Опитування проводилось з 30 березня по 4 квітня 2012 року, а його результати репрезентативні для національного рівня.

Однак не таким оптимістичним є ставлення українців до прийдешніх виборів. 37% респондентів припускає, що результати можуть бути перекручені, а 24% переконані в цьому. Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, відзначила, що аналогічний рівень недовіри був і напередодні парламентських виборів-2007, які пройшли чесно. Вона назвала песимізм та відчуття власної неспроможності основними чинниками, які заважають змінам на краще у нашій країні. «Цинізм породив підкуп виборців. Важко купити країну, але можна купити голоси в окремо взятому окрузі. Стабільно 10% українців готові продаватися. Проте 73% не продадуть голос ні за яку ціну», - каже Бекешкіна.

Лише 4% населення зголосилося проголосувати за кандидата, який роздає на окрузі «допомогу» – продуктові набори, ліки тощо.

Більше 60% громадян скептично ставляться до перспектив проведення демократичних виборів в Україні, що, на думку координатора виборчих програм Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської, є нашою ментальною рисою. Позитивну тенденцію можна відзначити у підвищенні довіри виборців до спостерігачів від українських громадських організацій. Ольга Айвазовська також розповіла, що ОПОРА уже розпочала довгострокове спостереження, а перші результати моніторингу будуть оприлюднені наприкінці квітня. В кожному з 225 мажоритарних округів працюватиме 1 довготерміновий спостерігач від початку кампанії і до оголошення офіційних результатів. У день голосування ОПОРА здійснюватиме паралельний підрахунок голосів на основі статистичної вибірки в єдиному багатомандатному національному окрузі. 100% дільниць буде покрито короткотерміновими спостерігачами в тих одномандатних мажоритарних округах, де під час довготермінового спостереження буде зібрано найбільше інформації щодо порушень.

Координатор виборчих програм ОПОРИ анонсувала, що незабаром розпочнеться кампанія візуалізації виборів – створено окремий сайт із мапою «Вибори’’12», де буде оприлюднюватися аналітична інформація, територіально прив’язана до тих чи інших округів, повідомлення про інциденти та інші важливі матеріали.

Повний текст дослідження «Україна напередодні парламентських виборів: громадська думка населення України»:

  • У парламентських виборах готовність взяти участь висловили 77.6% українців (43.1% – «обов’язково» і ще 34.5% – «швидше за все»).
  • Основні причини, що спонукають громадян до участі у виборах – відчуття громадянського обов’язку (45%), побоювання, що хтось інший може скористатися їхнім голосом (34%), та наявність серед партій та кандидатів тих, кого б хотілося підтримати (22%).
  • Основними причинами відмови від участі у виборах є насамперед те, що ці люди не бачать жодної партії чи кандидата, за яких було б варто голосувати (39%), невіра у чесність виборів (22%), відсутність інтересу до політики (19%), впевненість, що Верховна Рада все одно нічого не вирішує (19%).
  • Якби вибори відбулися у першій половині квітня 2012 року, до Верховної Ради пройшли б: Партія регіонів – 24.5%, ВО «Батьківщина» – 16.8%, Політична партія «Фронт змін» (А. Яценюк) – 11.9%, Партія «УДАР» Віталія Кличка – 9.0%, Комуністична партія України – 5.6%. Партія «Громадянська позиція» (А. Гриценко) набрала 3.5%, а ВО «Свобода» (О. Тягнибок ) – 3.0%. Не визначилися із вибором 18%, найбільше – у Східному регіоні (22%), найменше – у Західному регіоні (10%). Усі відсотки вирахувані у відношенні до тих, хто висловив готовність узяти участь у голосуванні.
  • Серед виборців немає спільної думки щодо найкращого варіанту об’єднання опозиції: 45% опитаних це байдуже, 22% бажають, щоб усі опозиційні сили йшли разом – («Батьківщина», «Фронт змін», «УДАР», «Свобода» та інші), 8% підтримують варіант об’єднання лише «Батьківщини» і «Свободи», а на думку 11% , краще усім опозиційним силам, здатним здолати 5%-й бар’єр, іти окремо і вже потім об’єднатися.
  • У суспільстві ще до початку виборчої кампанії панує надзвичайно високий рівень недовіри до чесності прийдешніх виборів: 37% населення припускає, що результати можуть бути перекручені і ще 24% впевнені, що результати будуть перекручені. Втім, майже такі самі відсотки недовіри (відповідно, 35% і 20%) були й напередодні парламентських виборів-2007. Переконані у цілковитій чесності наступних виборів 6% і ще 24% вважають, що будуть окремі порушення, які не вплинуть на загальний результат.
  • Громадяни досить песимістично оцінюють вплив виборів: більшість (43%) вважає, що вибори нічого не змінять, 31% сподіваються, що вибори зможуть поліпшити ситуацію у країні, а 6% висловили побоювання, що вибори ситуацію погіршать. Цікаво, що майже такі самі очікування були у населення і напередодні виборів-2007 (42% – «нічого не змінять», 28% – «поліпшать», 12% – «погіршать»).
  • Лише 13% громадян впевнені, що своєю участю у виборах вони безперечно здатні чинити вплив на ситуацію в Україні, 38% думають, що певний вплив таки буде, а 39% зовсім не бачать ніякого впливу. Уявлення про можливість власного впливу через вибори прямо залежить від готовності взяти участь у виборах: серед тих, хто безумовно планує участь у голосуванні, 22% впевнені у власному впливі і 47% припускають, що певний вплив буде (ніякого впливу – 24%); серед тих, хто планує взяти участь у виборах «швидше за все», ці відсотки становлять, відповідно, 10%, 49% і 31%, а от серед тих, хто не братиме участі у виборах, впевнені у своєму впливі 1%, у можливості певного впливу – 4.5%, 86.5% ніякого впливу не бачать.
  • Однозначно засуджують голосування за гроші 56% громадян, ще 27% ставляться до цього негативно, але «з розумінням», а 11% ставляться до продажу свого голосу цілком позитивно. Проте 73% не продаватимуть свій голос в принципі, ні за яку ціну, 2%, навпаки – готові продати за будь-яку ціну, 8% продадуть, лише якщо ціна буде влаштовувати, а 8% візьмуть гроші за голосування лише тоді, коли все одно голосуватимуть за цього кандидата. Готових продавати голоси задешево мало: 3% влаштує ціна до 200 гривень, ще 2% – 201–300 гривень, 4% – 301–500 гривень, а найбільше (12%) тих, хто оцінює свій голос у суму понад 500 гривень.
  • Лише 4% населення зголосилося проголосувати за кандидата, який роздає на окрузі «допомогу» – продуктові набори, ліки тощо. Майже третина – 32% не проти, аби узяти таку «допомогу», але думають, що на їхній вибір це не вплине, а більше половини – 51% і «допомогу» не візьмуть, і голосувати за таких кандидатів принципово не будуть.
  • Більшість громадян позитивно оцінює перспективу встановлення камер спостереження на виборчих дільницях: 73% вважають, що це дасть змогу спостерігати за роботою виборчих комісій і за ситуацією на виборчій дільниці; 57% певні, що камери спостереження – це кращий спосіб зробити процес більш прозорим. Більшість громадян камери не лякають: лише 16% населення думають, що камери спостереження встановлять, щоб залякати виборців (не згодні з цим твердженням 58%) чи щоб вплинути на їхнє голосування (так вважають 19%, не згодні з цим 46%). І абсолютна більшість громадян (71%) відповіли, що камерами спостереження їх особисто як виборців не налякати (злякаються їх 10%). Поділилися думки щодо того, чи не будуть за допомогою камер спостереження дізнаватися, хто як голосував (31% впевнені, що будуть, 33% – що ні).
  • Найбільш корисною на наступних парламентських виборах громадяни вважають діяльність західних спостерігачів (40%), за оцінкою ефективності йдуть українські спостерігачі від громадських організацій (35%), українські спостерігачі від партій та кандидатів (34%), міжнародні спостерігачі від країн СНД (20.5%) (зазначимо, що респонденти могли обирати будь-яку кількість відповідей). Певні, що від усіх спостерігачів немає жодної користі 21% респондентів. Від часу, що минув з місцевих виборів осені 2010 року, вага спостерігачів у громадській думці зросла, особливо міжнародних спостерігачів – на 12%, спостерігачів від громадських організацій – на 10%, спостерігачів від українських партій та кандидатів – на 8%, відсоток визнання корисними спостерігачів від країн СНД не змінився, як і тих, хто не бачить користі від спостерігачів узагалі.
  • Про створення громадського руху «Чесно» знають 5% населення, ще 19% відповіли, що «щось про це чули». Вважають корисною діяльність організацій, які надаватимуть інформацію про кандидатів у депутати 61% населення, 16% користі у цьому не бачать. Для 21% така інформація буде важливою і вплине на їхній вибір, ще 47% цікавитимуться такою інформацією, але не знають чи вплине це на їхній вибір, а 24% це не цікаво.
  • Цікаво, що серед виборців різних партій виявилася приблизно однакова частина виборців, на вибір яких, на їх думку, вплине інформація від руху «Чесно»: 25% серед виборців Партії регіонів, 23% – «Батьківщини», 29% – «УДАРу», 29.5% – «Фронту змін», 17% – КПУ, 19% – серед тих, хто ще не визначився з вибором. Ще більше тих, хто буде з цікавістю сприймати таку інформацію, яка може вплинути на їх вибір, а може й ні: 62% серед виборців «Батьківщини», 58% «Фронту змін», 58,5% «УДАРу», 46% Партії регіонів, 48% – серед тих, хто ще не визначився з вибором.
  • Не проголосують за кандидата, про якого будуть знати, що він задіяний у корупції (навіть якщо він багато робить для округу) – 64% населення, можуть і проголосувати – 21%. Серед виборців «Батьківщини» не проголосують за корупціонера-благодійника 66% (можуть проголосувати 22%), КПУ – відповідно, 65% і 24%, Партії регіонів – 51.5% і 31.5%, «УДАРу» - 68% і 18%, Фронту змін – 65% і 26%.
  • Не проголосують за партію, у списку якої будуть кандидати, задіяні в корупційних діях, 74%, можуть проголосувати – 12%. Серед виборців «Батьківщини» не проголосують за список із корупціонерами 73%, можуть проголосувати 13%, КПУ – відповідно, 75% і 11%, Партії регіонів – 65% і 17%, «УДАРу» – 72% і 14%, "Фронту змін" – 74% і 15%.
  • Лише 32% населення вважає, що вибори в Україні є реальним механізмом впливу громадян на владу, не згодні з цим 46%. Найбільше заважає виборам стати механізмом участі громадян у державних справах невиконання тими, кого обрали, своїх виборчих обіцянок (59%), низька якість тих, з кого доводиться обирати на виборах (45%), відсутність постійного громадського контролю за обраною владою (38%), формування виконавчої влади не за результатами виборів (30%), невимогливість громадян до своїх обранців, їх пасивність (29%).

Дослідження проведене» соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва з 30 березня по 4 квітня 2012 року. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 132 населених пунктах (із них 79 міських та 53 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.
Фінансування опитування здійснювалося проектом UNITER.

Детальніше: