Забезпечення виборчих прав мільйонів українців, які вимушено опинилися за кордоном через повномасштабне російське вторгнення, є одним з ключових викликів для організації демократичних повоєнних виборів в Україні. У межах німецько-українського діалогу 2 червня в Києві відбулася дискусія про виборчі права українців за кордоном.

Поза межами країни, за оцінками органів влади, міжнародних інституцій, дослідницьких організацій, перебуває від 5,2 до 9 млн українців. Уже тепер зрозуміло, що виборчої інфраструктури, створеної до війни, недостатньо, щоб забезпечити волевиявлення такої кількості виборців. Загострює ситуацію і те, що на консульському обліку перебуває лише близько 350 тис. дорослих українців, а за чинним законодавством, саме вони гарантовано будуть включені до списків виборців.

Подальшої адаптації потребує законодавство у сферах міграції та громадянства у контексті відбудови та євроінтеграції. Про це під час дискусії “Захист виборчих прав як складової основоположних прав українців за кордоном” розповів радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк, презентуючи аналітичний звіт “Міграційна політика України: правове регулювання та євроінтеграція”.

“Хтось скаже, чому ми говоримо, як забезпечити виборчі права на повоєнних виборах, поки в країні діє воєнний стан, триває повномасштабна війна? На жаль, коли війна завершиться, у нас, можливо, буде дуже короткий час, щоб підготуватися. Для того, щоб значна частина українців не була викинута з виборчого процесу, що безумовно послабить легітимність виборів, потрібно розробити відповідні законодавчі механізми”, — зазначив Павло Романюк.

За його словами, експертне середовище бачить два можливі способи розв'язання проблем із забезпеченням права на волевиявлення. Йдеться про так зване “розширене голосування” шляхом створення додаткових виборчих дільниць за кордоном, посилення спроможності закордонних виборчих комісій, подовження тривалості голосування. Обговорюється й запровадження механізму "активної реєстрації", щоб виборці за кордоном проактивно повідомляли про бажання проголосувати, і держава створювала відповідні умови для забезпечення їхніх виборчих прав.

Також широко дискутується потреба забезпечення пасивного виборчого права громадян, які через війну вимушено отримали прихисток за кордоном: “Якщо формально виконувати вимоги Конституції України та Виборчого кодексу, то їх пасивне виборче право обмежене, оскільки ценз осілості для кандидатів в народні депутати становить 5 років, а для кандидатів на пост президента 10 років. Мова йде про те, чи варто дозволяти усім громадянам України, які через повномасштабне вторгнення виїхали з країни, балотуватися? В Україні є прихильники і опоненти передбачення загального винятку для цієї категорії осіб, — розповів Павло Романюк. — На мирний час були розраховані такі винятки, як виїзд на лікування, навчання, відрядження, і це дозволяє українцям, які виїхали за цими підставами, балотуватися в Україні. Ми ж пропонуємо більш деталізовані критерії, які враховують воєнний та повоєнний контекст, а саме: час виїзду — після повномасштабного вторгнення Росії, законність перетину державного кордону і дотримання законодавства про військовий облік та мобілізацію, а також наявність міжнародного захисту”.

У середньостроковій перспективі Україні зі вступом в ЄС необхідно адаптувати законодавство за стандартами ЄС, імплементувати Хартію основоположних прав і свобод ЄС та  директиви, щоб українці могли брати участь у виборах до Європарламенту, а громадяни інших країн-членів ЄС у місцевих виборах в Україні.

“Ми віримо, що шлях вступу до Європейського Союзу в поствоєнний період буде не надто тривалим, і саме тому говоримо про це сьогодні. В Україні це вимагатиме відповідної законодавчої реформи, можливо, навіть внесення змін до Конституції, і точно змін до Виборчого кодексу”, — зазначив Павло Романюк.

Цього року заплановане відкриття Центрів єдності в європейських країнах, де українців найбільше. Відповідні декларації підписані з урядами Німеччини, Франції, Іспанії, Чехії, також є домовленість про приміщення в Польщі, повідомила заступниця Міністра національної єдності України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Ілона Гавронська.

За її словами, Центри єдності — це простори, в яких українці зможуть отримувати інформацію та консультації відносно забезпечення своїх прав у країнах перебування та про умови повернення, зустрічатися та обмінюватися думками один з одним, долучатися до культурних заходів.

“Чи можуть Центри єдності бути помічними, щоб організувати виборчий процес — на розсуд законодавця. В цілому це простори, в яких українці мають отримати якомога більше зв’язку з державою, мати вплив на державу, як мінімум бути поінформованими про свої права, можливості, реалізовувати інтереси”, — сказала Ілона Гавронська.

У травні уряд затвердив Дорожню карту щодо функціонування демократичних інститутів, необхідну для переговорів про вступ до ЄС. Серед пунктів цієї Дорожньої карти є не лише забезпечення виборчих прав на виборах до Європарламенту чи після вступу до ЄС — виборчих прав громадян інших країн в Україні, але також пункт про прийняття окремого закону, який дасть відповіді на виклики повномасштабної агресії Росії проти України. Про це зазначив під час свого виступу заступник голови Центральної виборчої комісії Віталій Плукар.

“Одним з елементів цього, безумовно, є забезпечення виборчих прав українців, які були вимушені шукати прихистку в інших країнах через цю неспровоковану агресію”, — додав Плукар.

За його словами, ЦВК надала перший пакет законодавчих пропозицій відносно актуальних викликів, зокрема цензу осілості, профільному комітету Верховної Ради у 2022 році.

Нині на базі ЦВК діє три робочі групи, до яких залучено широке коло зацікавлених осіб. Вони розробляють пропозиції з удосконаленням законодавства для пошуку оптимальних рішень. Зокрема, обговорювали активну реєстрацію виборців.

“Це не нівелює усіх інших питань, які можуть виникнути. Дискутується ряд новацій: починаючи від голосування в кілька днів, закінчуючи голосуванням до останнього виборця, який прийде на виборчу дільницю. Це все на етапі обговорення. На сьогодні досить великі зусилля докладаються, щоб знайти найбільш правильний шлях, тим не менш останнє слово буде за Верховною Радою”, — зазначив Віталій Плукар.

Забезпечення виборчих і політичних прав українців, які перебувають за кордоном, може в подальшому впливати на їхні рішення щодо повернення в Україну та участі у повоєнному відновленні економіки та демографічної ситуації, акцентував у своєму виступі виконавчий директор Центру економічних стратегій Гліб Вишлінський.

“Якщо ми звалимося у найгірший сценарій, коли всі побояться дати виборче слово закордонним українцям, то ми з великою ймовірністю серед них ще більшу частку втратимо, а це означає, для мене, що ми втратимо їх внесок в економічний розвиток країни, і у вирівнюванні демографічної ситуації, — зазначив Гліб Вишлінський. — Принципово важливе питання — загальна зміна ставлення до українців як до громадян, і зокрема до українців за кордоном, тому що у нас протягом понад 30 років воно було недбале”.

Директор програми Центру ліберальної сучасності (Берлін), доктор Сімон Шлегель зазначив, що на часі слушним є виробити об'єднаний підхід в інформуванні відносно прав виборців, умов повоєнних виборів та управління суспільними очікуваннями.

“Одна річ, яка завжди зупиняла заклики до виборів під час війни серед західних політиків, це — консенсус у всьому політичному спектрі України. Добре, що ОПОРА, інші організації, міжнародні медіа видавали переліки вагомих причин, чому не слід проводити вибори. Та коли іноземні політики бачать, що опозиція в Україні не хоче проводити вибори на даний момент, і що опитування показують підтримку більшості в тому, що проведення виборів — це не гарна ідея, це всіх зупиняє. — зазначив Сімон Шлегель — Потрібно дійти до подібного об'єднаного підходу, коли йдеться про інформування людей про їхні права та управління очікуваннями”.

“Дуже важливо враховувати ці очікування та сказати, що навіть після стабільного припинення вогню знадобиться час на підготовку в Україні та за кордоном, щоб проводити вибори”, — додав він.

Доктор Сімон Шлегель додав, що доцільно також посилити комунікації з громадськими осередками діаспори у Німеччині та інших країнах, де під час війни знайшли притулок українці, оскільки вони сформували значний досвід у відстоюванні громадянських прав та інтересів.

Ця подія є частиною проєкту «Шляхи до прогресу: Німецько-українські діалоги про верховенство права для вступу до ЄС», що реалізується Інститутом європейської політики (Берлін) у співпраці з Громадянською мережею ОПОРА та фінансується проектом GIZ «Посилення наближення України до ЄС у сфері верховенства права» (3E4U)* за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Учасниками заходу стали представники делегації з Німеччини, яка складалася з урядовців, дипломатів та експертів аналітичних центрів. До воркшопу також долучилися відповідні профільні українські експерти з урядового та громадського кола. Разом вони обговорювали поточний прогрес України в євроінтеграційному процесі та виклики міграції, повоєнних виборів.