Росія зосередила свої війська на кордоні з Україною. І хоча РФ публічно заперечує можливість повномасштабного вторгнення, на думку США та НАТО, така загроза є цілком реальною. Одна з причин ескалації — небажання Росії допустити, щоб Україна у майбутньому стала членом НАТО, хоча це питання не стоїть сьогодні на порядку денному Альянсу. Україна не має Плану дій щодо членства (ПДЧ), виконання якого є передумовою вступу в НАТО. Однак у Північноатлантичному Альянсі сповідують принцип “відкритих дверей” та право держав обирати власні безпекові домовленості та союзи та не виключають приєднання України в майбутньому. Ба більше, спершу у 2008 році, а згодом у 2020-му НАТО підтримало прагнення євроатлантичної інтеграції України. Саме результати саміту в Бухаресті не дають спокою Росії, яка у грудні 2021 року безуспішно вимагала, щоб НАТО відкликало рішення по Україні. 

У цьому матеріалі ми поговоримо про те, як політичні сили та їхні лідери голосують за курс України до Альянсу: які з них підтримують курс, а які — ні. 

Декілька слів про НАТО

Якщо дуже коротко, то НАТО — це військово-політичний альянс, де діє принцип колективної оборони, коли напад на будь-яку з держав-членів розглядається як напад на них усіх (стаття 5 Вашингтонського договору про утворення НАТО).

Цей принцип дає можливість членам НАТО почуватися безпечно і стримує потенційну агресію інших країн, які усвідомлюють, що їм доведеться воювати не з однією державою, а з усіма членами Альянсу. Якщо б Україна вчасно взяла курс на вступ до НАТО, то майже зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що Росія не наважилася б окупувати Крим та не вторглася б на Донбас. 

Нині членами НАТО є 30 країн: Албанія, США, Бельгія, Болгарія, Естонія, Іспанія, Нідерланди, Хорватія, Ісландія, Італія, Канада, Греція, Литва, Люксембург, Норвегія, Латвія, Польща, Португалія, Франція, Румунія, Німеччина, Північна Македонія, Данія, Чехія, Словаччина, Словенія, Велика Британія, Туреччина, Угорщина та Чорногорія.

Відповідно до статті 10 Вашингтонського договору, НАТО відкрите для прийому нових країн Європи. Для цього країни-члени НАТО мають запросити таку державу розпочати діалог про приєднання до Альянсу. Сьогодні такий діалог триває з Боснією і Герцеговиною. У 2010 році країна отримала План дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО — програму для потенційних членів організації. Тепер Боснія і Герцеговина здійснює демократичні та оборонні реформи, щоб мати шанс приєднатися до Альянсу. Разом з тим, виконання ПДЧ не гарантує, що в підсумку країна стане членом НАТО.

Для того, щоб країна вступила до НАТО, таке рішення мають підтримати всі члени Альянсу. Погодьтеся, це серйозний челендж для української дипломатії, особливо якщо окремі керівники урядів країн-членів НАТО — дружні до Росії політики. Однак російська агресія може відкрити очі як не для них, то для їхніх виборців, і виявити, хто є хто в Європі. 

Тим більше, прецеденти існують. Буквально на днях проросійський уряд Чорногорії пішов у відставку. Угорцю Віктору Орбану приготуватися?

А зараз повернімося до України.

Україна і НАТО

Україна, як і Грузія, у 2008 році виявила свій намір отримати ПДЧ на Бухарестському саміті Альянсу. За підсумками саміту Україна не отримала ПДЧ, але Альянс підтримав її євроатлантичні прагнення та висловив думку, що в майбутньому наша держава, як і Грузія, стане членом НАТО. За часів президентства Віктора Януковича Україна згорнула курс на вступ до Альянсу, але після Революції Гідності повернулася до ідеї зближення з НАТО. У 2017 році Верховна Рада на законодавчому рівні закріпила прагнення України вступити в Альянс. У 2019 році народні депутати ухвалили постанову про першочергові кроки на шляху до інтеграції України в НАТО. 

За підсумками саміту в Брюсселі в червні 2020 року відбувся суттєвий прогрес у відносинах України та Альянсу. НАТО підтримало ухвалене у 2008 році на Бухарестському саміті рішення про те, що Україна стане членом Альянсу, і при цьому  План дій щодо членства буде невід’ємною частиною цього процесу.

Нагадаємо, що у грудні МЗС Росії оприлюднило заяву з вимогою відкликати результати саміту в Бухаресті про можливість членаства України в НАТО.

“Заваруха” навколо перспектив членства України в НАТО 

От ми і дійшли до ключового висновку: прагнення України вступити в НАТО стало офіційною причиною ескалації конфлікту з боку Росії. Наприкінці листопада 2021 року світові ЗМІ поширили новину про те, що Росія зосередила на кордоні з Україною 100 тисяч своїх військовослужбовців. Це, на думку США та НАТО, свідчить, що Кремль може піти на повномасштабне вторгнення в Україну. 

17 грудня 2021 року Росія висунула США та НАТО умови щодо “гарантій безпеки”, однією з яких є нерозширення НАТО на Схід і невступ України до Альянсу. Своєю чергою, НАТО відкинуло цей ультиматум та наполягає на тому, що в організації діє принцип “відкритих дверей”, зокрема право держав самостійно обирати власні безпекові домовленості й союзи.

Попри міжнародні дипломатичні зусилля, напруження на українському кордоні досі зберігається. Однак ми віримо, що спільна українська дипломатія та дипломатія наших західних партнерів неодмінно завершиться успіхом. 

А поки ми тримаємо за них кулаки, з’ясуємо, як Верховна Рада голосує за курс України до НАТО. 

Ініціативи, спрямовані на зближення України з НАТО

ОПОРА проаналізувала роботу парламенту поточного скликання та виявила 17 голосувань, які стосуються євроатлантичного курсу України. Всі вони за допомогою сервісу “Вони голосують для тебе” об’єднані в окрему політику “За курс України на вступ до НАТО”. 

Станом на початок лютого 2022 року Верховна Рада розглянула 9 законопроєктів та 3 проєкти постанов. Всі вони були прийняті в цілому. 3 законопроєкти стосувалися ратифікації військових угод із країнами-членами НАТО, 3 — приведення структури та звань в ЗСУ у відповідність до стандартів НАТО, ще 3 — допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2020-2022 роках для участі у багатонаціональних навчаннях.

Щодо проєктів постанов, то про одну вже йшлося вище. Іншу важливу постанову  народні депутати ухвалили наприкінці січня 2022 року, у розпал ескалації конфлікту з боку Росії. Ця постанова була оформлена у форматі звернення щодо неприпустимого військового шантажу України Російською Федерацією, що має на меті не допустити реалізації європейських та євроатлантичних прагнень України. Ще одна постанова стосувалася перенесення запланованої в 2020 році весняної сесії Парламентської асамблеї НАТО через пандемією коронавірусу. 

Як партії голосували за курс на зближення з НАТО

Найбільш послідовними прихильниками курсу до НАТО є депутати зі “Слуги народу” та “Європейської солідарності”. Перші підтримують цю політику на 87%, другі — на 81%. На третьому місці — депутати з групи “Довіра” з 77% підтримки. 

Послідовними прихильниками курсу на зближенням з Альянсом можна назвати членів фракцій “Батьківщина” та “Голос”, які на рівні 61% та 58% підтримують цю політику. Менше 50% за неї голосують депутатська група “Партія ‘За Майбутнє’” (49,5%) та позафракційні депутати (44%).

Принциповим противником інтеграції України в НАТО є “Опозиційна платформа — За життя”. Депутати від цієї політичної сили лише в 3,5% випадків голосували “за”. 

Якщо аналізувати програми політичних сил, представлених у парламенті, то всі вони, окрім “ОПЗЖ”, підтримують інтеграцію (“ЄС”, “Голос”, “Батьківщина”) або співпрацю (“Слуга народу”) України з НАТО. Тому ці голосування загалом відображають їхні програмні позиції. А висновки кожен виборець нехай робить для себе сам. Як-не-як, а плюралізм думок ніхто не скасовував.

Як лідери партій голосують за курс на зближення з НАТО

Серед лідерів парламентських політичних партій найбільше курс на зближення з НАТО підтримує лідер партії та депутатської групи “Довіра” Олег Кулініч (82,2% голосувань “за”). Далі за цим показником — лідерка партії “Слуга народу” Олена Шуляк (53%). За нею — лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко та очільниця “Голосу” Кіра Рудик. Вони у 47,1% випадків підтримали ініціативи, спрямовані на курс України до НАТО. Натомість лідерка ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенка голосувала “за” такі ініціативи у 23,5% випадків.  

Ігор Палиця з партії та групи “За майбутнє” та співголова партії “ОПЗЖ” Юрій Бойко лише у 5,9% підтримують курс на зближення України з НАТО. Ще один співголова “ОПЗЖ” Вадим Рабінович не підтримав жодної з 17 таких ініціатив. 

 

Висновок

Як будуть розвиватися події, покаже час. Віримо, що Україні вдасться перемогти на дипломатичному фронті, а ситуація, яка склалася, продемонструє і всередині країни, і зовні, що інтеграція України до НАТО — це безальтернативний шлях до безпеки та стабільності всього континенту. 

P.S. До речі, про те, де в державному бюджеті України можна знайти додаткові 16 млрд грн на оборону, читайте в окремому матеріалі ОПОРИ за цим посиланням.