«Здорові ідеї» від громадських організацій, неформальні спілкування з виборцями, зустрічі з експертним середовищем у форматі круглих столів, робочих груп, виїзні засідання парламентських комітетів, громадські ради, наукові інститути та «Офіси реформ» на місцях – це ті основні джерела та платформи, з яких мають черпати натхнення народні депутати при напрацюванні нових законопроєктів чи удосконаленні чинної законодавчої бази. У цьому переконані стейкхолдери на Волині, які готові до конструктивної та ефективної взаємодії з народними депутатами – представниками парламентських комітетів.

Перед тим, як законопроєкт чи проєкт постанови потрапить у сесійну залу парламенту, профільний комітет має виконати свою законопроєктну функцію: означити свою позицію щодо того, включати чи не включати законодавчий акт у порядок денний, рекомендувати прийняти закон за основу, в цілому, або ж повернути його на доопрацювання, висловлюючи при цьому свої зауваження. А для того, щоб прийняти зважене рішення парламентський комітет може залучити до обговорення зацікавлені сторони (стейкхолдерів). 

Наскільки поширеною є взаємодія парламентських комітетів і народних депутатів як їх представників з зацікавленими сторонами на Волині щодо вироблення законопроєктів на суспільно-актуальні теми, які форми такої взаємодії практикуються і є найбільш ефективними, а також як покращити рівень такої взаємодії у законодавчому процесі, - до обговорення цих та інших питань 25 березня Громадянська мережа ОПОРА запросила народних депутатів України та їх помічників, представників органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування, представників політичних партій, неурядових організацій, академічної спільноти, засобів масової інформації.

З'ясувалося, що інструментів залучення зацікавлених сторін до законопроєктної роботи парламентських комітетів існує чимало, однак частина з них не використовується взагалі, частина – використовується частково або невдало. Втім, на думку представників різних соціальних груп, які взяли участь у заході, ситуація не є безнадійною.

Усі учасники обговорення зійшлися на думці, що позитивні зміни у напрямку налагодження комунікації між комітетами та зацікавленими сторонами варто розпочинати з просвіти виборців, які завжди мають приналежність до певної соціальної групи, яка виступає стейкхолдером при розробці законопроектів парламентськими комітетами. Часто необізнаність виборців у питаннях функціональних обов'язків комітетів, чи навіть безпосередньо народних депутатів, стає на шляху такої взаємодії.  Також варто використовувати наявні і всім відомі форми взаємодії, як круглі столи, робочі групи, неформальні зустрічі, проведення прийомів громадян окремими народними депутатами та комітетами, засідання комітетів та слухання.

В науковій спільноті переконані, що до цього процесу обов'язково потрібно залучати студентів через створення таких майданчиків, як, наприклад, «Майстерня законопроєктної діяльності». Представники органів місцевого самоврядування та політичних партій наголосили на необхідності закріплення практику проведення виїзних засідань комітетів, а також налагодити комунікацію з експертним середовищем через так звані «Офіси реформ» на місцях, комунікувати з громадськими радами, які нині функціонують при органах місцевої влади, органах місцевого самоврядування, установах та організаціях. Також озвучили пропозицію створення електронних інструментів за прикладом «електронних петицій» і навіть закріпити на законодавчому рівні відповідальність за відсутність прямої взаємодії між комітетами та зацікавленими сторонами.

«Якщо дуже багато людей говорить одне і те саме, то депутат починає розуміти, що це, напевно, запит суспільства», - Ігор Лапін

Народний депутат України VIII скликання Ігор Лапін зауважив, що ініціативи з боку депутатів до когось звернутися дуже мало, тому що склалася практика, коли депутат, будучи суб'єктом законодавчої ініціативи, як правило сам напрацьовує законопроєкт. З іншого боку, до депутата завжди вишиковується черга з громадських організацій чи активних виборців  з якимись пропозиціями.

«Що саме використовував я у своїй роботі: як мінімум здорові ідеї від громадських організацій в контексті боротьби проти російської агресії, оскільки я був в комітеті правової політики і правосуддя, то так склалось, що саме адвокатська спільнота долучалася до напрацювання поправок до законопроєктів, які стосувалися внесення змін до Кодексу. Оскільки я сам адвокат, і до мене зверталися мої колеги адвокати, в тому числі, був запропонований закон про адвокатуру. Деякі тези нашого законопроєкту були включені до Кримінально-процесуального Кодексу. Тому в цьому контексті співпраці депутата профільного комітету і адвокатської спільноти було якраз на високому рівні», - зазначив нардеп.  

Разом з тим, Ігор Лапін розповів, що при напрацюванні законопроєкту «про експертизи», було організовано більше 10 круглих столів, в тому числі, на базі комітету. Також проводились зустрічі з експертним середовищем, де фахівці озвучували свої побажання та ідеї. Досвід взаємодії зі стейкхолдерами був корисний і під час підготовки законопроєктів в контексті перейменування церков. Під час напрацювання відповідних ініціатив нардеп звертався за консультаціями до представників духовенства, поради яких використовувались.

Нардеп порадив стейкхолдерам відвідувати прийоми громадян комітетів, оскільки на таких прийомах окрім депутата, який безпосередньо здійснює спілкування з людьми, присутні представники секретаріату комітету, які занотовують усі звернення, пропозиції, ідеї, їх в роботу бере саме секретаріат.

Нардеп поділився позитивними кейсами, коли зібрані пропозиції від стейкхолдерів стали або законами, або, принаймні, проєктами законів. Зокрема, серед таких ідей – введення візового режиму з РФ та законопроєкт про відповідальність за колабораціонізм. Також з ініціативи волинян було внесено багато пропозицій до законопроєкту, який в народі отримав назву «чужих дітей не буває».

«Відсутній ліфт трансформації проблем органів місцевого самоврядування в конкретні законопроєкти», - Борис Карпус

Про низький рівень залученості органів місцевого самоврядування до роботи парламентських комітетів розповів під час заходу Нововолинський міський голова Борис Карпус.

«В мене був досвід роботи в команді нардепа, а перед тим я ще дві каденції був депутатом Нововолинської міської ради, а ще у мене була співпраця з програмою «РАДА» - в рамках їхніх компонентів я був тренером для команд депутатів та їх помічників, тому можу оцінити взаємодію комітетів з зацікавленими сторонами з різних позицій. Хочу сказати, що і по ту, і по ту сторону є куди рости усім. На жаль, немає налагодженого механізму, ліфта трансформації проблем органів місцевого самоврядування і базового рівня, та й  самих комітетів як органів, які могли б аналізувати і перетворювати вирішення наявних проблем в конкретні законопроєкти», - зазначив посадовець.

Також політик наголосив на тому, що є намагання різних активних середовищ налагодити співпрацю з конкретними депутатами і комітетами, але системної роботи немає. Навіть у ситуації, коли місто Нововолинськ є членом Асоціації міст України, більшою є співпраця між Асоціацією і містами, а також між Асоціацією і Верховною Радою. Натомість, між конкретними комітетами і в даному випадку органом місцевого самоврядування такої співпраці немає.

«Ще одні двері, через які можна забезпечити інклюзивність – це робота в наукових інститутах», - Іван Мирка

Своїм досвідом взаємодії з парламентськими комітетами поділився також депутат Волинської обласної ради від політичної партії «Європейська Солідарність» Іван Мирка. Зокрема, на його думку, найкраще така співпраця розвивалася у 2014-2015 роках.

«Перше я хотів би сказати про те, що я працював державним службовцем. І роки з 2014 по 2017 стали роками масового започаткування погодження на місцях ініціатив різного плану щодо реформ. І надзвичайно багато документів нам приходило в облдержадміністрацію для того, щоб ми надали якісь пропозиції до різних законодавчих актів. Це були або закони, або постанови КМУ. Зокрема, ті роки були для мене дуже продуктивними. Ми як самі були носіями тих правок, втім, багато з них нам підказували і представники місцевого самоврядування», - зауважив політик.  

Також він розповів про те, що з 2014 року почав працювати Офіс реформ при Міністерстві інфраструктури, який фінансувся, в тому числі, міжнародними організаціями. Він підтягував громадські організації у сфері розвитку інфраструктури або наближені до цієї сфери. І Офіс використовував необхідні інструменти, щоб зібрати більше інформації про проблеми та шляхи їх вирішення. Вони також переймали міжнародний досвід. Тому певна інклюзивність була забезпечена саме через Офіс реформ. Серед стейкхолдерів в регіоні політик також виділив громадські ради при облдержадміністрації та інших органах. Громадська рада, за його словами, теж продукувала раніше ідеї, які відповідно впливали на ті документи, які надсилалися у відповідь на запити з Києва.

«Ще ми робили при ОДА робочі групи. Зокрема, однією з найуспішніших і показових в нас була робоча група щодо будівництва велосипедних доріжок на території області. І в 2014-2015 роках ми подали багато пропозицій», - розповів Іван Мирка.  

Також політик зауважив важливий вклад громадських організацій у цьому процесі, оскільки багато ініціатив, які йдуть від людей, обробляються ними і втілюють це у життя. А також наголосив на тому, що в Україні стали працювати ті інститути, на які не зважали довгий час.

«Ще одні двері, через які можна забезпечити інклюзивність – це робота в наукових інститутах, університетах, дослідних інститутах. Зокрема, це наукові інститути дорожні і транспортні. І крім того, що ці інститути вирішували деякі локальні питання, господарські, з часом вони почали напрацьовувати законодавчі ініціативи. І ці наукові інститути через державні агентства переносять свої напрацювання в законодавчу сферу», - зазначив депутат.

«В кожному університеті слід запровадити «Майстерні законопроектної діяльності», - Людмила Пашко

Доктор наук з державного управління, професор Волинського національного університету імені Лесі Українки Людмила Пашко зупинилася на питаннях включення до взаємодії із парламентськими комітетами наукової спільноти та студентської молоді.

«У вашій презентації йшлося про те, що звернень до нашої аккадемічної, наукової спільноти є лише 6%. Це говорить про що? Краще брати міжнародний досвід, виїжджати туди на навчання, ніж збирати консультації на місці. І в цьому контексті, я так думаю, що ця інклюзія не тільки комітетів, але й персонально народних депутатів. Я вважаю, що мають дотримуватись такі принципи інклюзії: партнерство, консенсус і позитивна синергія. І коли комітети будуть бачити зацікавлених сторін як партнерів, тоді буде налагоджена реальна робота», - зауважила Людмила Пашко.  

Професор ВНУ імені Лесі Українки наголосила на тому, що залучення до законопроектної діяльності не може відбуватися без студентства. Тому варто в кожному університеті запровадити «Майстерні законопроєктної діяльності».

«Ми недавно у Волинському національному університеті імені Лесі Українки започаткували роботу «Майстерні публічного лідерства». І одним із її напрямків може стати якраз «Майстерня законопроєктної діяльності», де потрібно студентство навчати, долучати до зустрічей народних депутатів, консультантів, народних депутатів попередніх скликань для того, щоб вчити молодь державницької позиції, щоб вони знали, що вони потрібні в цій діяльності», - зазначила Людмила Пашко.  

Також вона наголосила на тому, що таку ініціативу можна запровадити на базі депутатських приймалень, щоб виборці знали, що в дні депутата на окрузі, можна туди прийти, обговорити законопроєкти, які зараз на часі, які найближчим часом будуть обговорюватись в сесійній залі. За її словами, це могло б стати гарним стимулом для виборців щодо залучення до законопроєктної роботи.

Однією з форм комунікації, за словами професора, може стати телеканал «Рада». Саме через цей телеканал, на її думку, потрібно оприлюднювати навіть результати таких досліджень, яке провела Громадянська мережа ОПОРА, а також запровадити практику звітування комітетів в телеефірах у визначені дні, щоб громадяни знали, що в такий-то день можна включити телеканал «Рада» і там буде інформаційна година. Така форма має стимулювати зацікавлені сторони до співпраці з комітетами.  

 «Донести свою думку – так, послухати про ініціативу народного депутата – ні», - Оксана Ютовець

Помічниця народного депутата України VIII скликання, прес-секретар політичної партії «Європейська Солідарність» Оксана Ютовець наголосила на тому, що у процесі налагодження взаємодії між парламентськими комітетами і стейкхолдерами варто починати із просвіти та інформування, оскільки багато громадян не обізнані в питаннях, які належать до компетенції народного депутата.

«Я працювала в громадській приймальні народного депутата VIII скликання Ігоря Лапіна у Луцьку, і до нас приходили виборці, яких мало цікавило, що входить в обов’язки народного депутата. Донести свою думку, свою ідею – так, а послухати про ініціативи народного депутата – ні. І тут варіант лише такий, що людям потрібно більш широко доносити інформацію про реальні обов’язки народного депутата, з якими питаннями можна звертатися саме до народного депутата», - зауважила Оксана Ютовець.

Також вона висловила переконання, що потрібно налагоджувати співпрацю з усіма виборцями, потенційними стейкхолдерами, доносити їм інформацію, що не варто боятися комунікувати з народним депутатом. Якщо є якісь питання, якщо є якісь ініціативи або пропозиції, потрібно йти і обговорювати, тому що готуватися до зустрічі, готувати якусь правову базу не обов’язково. Навіть громадські організації, якщо в них є якісь ідеї, ініціативи, вони не мають бути юридично підкованими в цих питаннях, вони просто можуть висловити свою ідею, обговорити спільно з командою народного депутата, разом напрацювати якусь базу для законопроєкту.

«Щодо позитивних кейсів. Я згадала факт, коли з ініціативи одного з попередніх голів Волинської обласної державної адміністрації декілька років тому помічників народних депутатів збирали на неформальні зустрічі для комунікації з метою спільно обговорити можливий розподіл субвенції з держбюджету на соціально-економічний розвиток регіону. Оскільки народний депутат подає пропозиції, на які потреби слід передбачити кошти «соцеконому» в кожному з округів. У свою чергу, ОДА готує свої пропозиції, скільки коштів варто передбачити в обласному бюджеті на співфінансування чи на фінансування інших об’єктів, які не будуть покриватися за рахунок державного бюджету», - розповіла помічниця нардепа.

«Саме народний депутат має створити умови, щоб ідея народу була включена до порядку денного в парламенті», - Юрій Кресак

Свої філософські міркування щодо налагодженння взаємодії парламентських комітетів з зацікавленими сторонами висловив під час обговорення Голова правління Волинського відділення Комітету Виборців України Юрій Кресак.

«Як на мене, тут відбувається певна підміна понять. Коли ми говоримо про суб’єктів законодавчої ініціативи, то це є народні депутати. А коли ми говоримо про те, що вся влада в руках народу, то з огляду на саму ідею представництва народ має виносити раціональні ідеї до законодавчого органу для того, аби цей законодавчий орган покращив життя того ж самого народу. Адже саме народний депутат має створити умови, щоб сама ідея народу була включена до порядку денного обговорення в парламенті і втілена в життя. Саме цей ланцюжок на деяких з’єднаннях протікає, як неякісна сантехніка», - зазначив Юрій Кресак.  

Громадський діяч зауважив, що український народ, який є джерелом влади,  не розуміє самої суті депутатської роботи. У своїй більшості народ досі сприймає депутата як «радянського Діда Мороза», який прийде на округ, дасть комусь лавку, комусь двері і все це буде працювати. І, на жаль, людям здебільшого цього достатньо.

«Народ, дивлячись на таку ситуацію, можливо і пропонує якісь ідеї, але вони глохнуть на рівні протікань у самій системі, яку необхідно терміново модернізовувати. Народ наповнює систему джерельною водою у вигляді простих ідей, в яких можна знайти дуже раціональне зерно. Нехай вони будуть кришталево чисті, але, проходячи по цьому ланцюжку до кінця не можуть дійти, а губляться в місцях пошкоджень. Тому того ефекту, який би мав бути від цих ідей, немає. В результаті це породжує зневіру виборця, який іде на вибори, і ми отримуємо таку якість влади, яку нині спостерігаємо. Тому, очевидно, пошкоджені з’єднання у цьому ланцюжку потрібно проклеїти герметиком, який мають забезпечити громадські організації, аби та джерельна вода таки дісталася до кранів у Верховній Раді. А там уже наповнять цією водою «грецькі амфори», з яких можна було б пити чисту воду, мати хорошу законодавчу базу і головне, щоб ця законодавча база виконувалася», - розмірковував Юрій Кресак. 

Також він наголосив на тому, що є вдалі приклади трансформацій громадського впливу на прийняття рішень на місцевому рівні. Наприклад, ідея петицій, які сьогодні мають назбирати певну кількість голосів, щоб їх розглянула місцева влада. Щось подібне можна було б розробити на рівні парламентських комітетів. Нехай більшість ідей буде так званим «інформаційним шлаком», втім, одна-дві ідеї з поміж сотень можуть видатися вдалими.

Представниця Громадянської мережі ОПОРА на Волині Катерина Шарпата зауважує, що загалом ключовими проблемами в аспекті інклюзивності комітетів є:

  • відсутність налагодженого процесу консультування та планування взаємодії зі стейкхолдерами;
  • фрагментарність комунікації з ключовими зацікавленими сторонами;
  • цілковита відсутність діалогу між комітетами та окремими соціальними групами на місцях, які могли б надати якісні пропозиції змін до чинного законодавства та розробки нових законодавчих ініціатив.

Разом з тим, результати обговорення проблематики залученості до роботи комітетів зацікавлених сторін з представниками найактивніших соціальних груп на Волині показали, що залишається проблема наявності низького рівня інформування стейкхолдерів про діяльність комітетів, вирішення якої може покласти початок налагодження взаємодії.

У свою чергу, зацікавлені сторони не повинні чекати першого кроку від комітетів та народних депутатів, а самостійно проявляти ініціативу до поліпшення чи налагодження взаємодії із ними в контексті напрацювання законодавчих рішень. Зокрема, стейкхолдерам варто частіше відвідувати особисті прийоми народних депутатів та прийоми, які здійснюють парламентські комітети загалом; брати активну участь в круглих столах, робочих групах, виїзних засіданнях комітетів та інших публічних заходах, які проводяться на центральному та місцевому рівні, а також самостійно ініціювати проведення таких заходів.

Відтак, готовність зацікавлених сторін включатися у законопроєктну роботу комітетів, використання широкого спектру інструментів, форм комунікації та надання пропозицій щодо налагодження співпраці на регіональному рівні можуть стати початком позитивних зрушень у питанні підвищення рівня інклюзивності парламентських комітетів. 

Матеріал підготовлено громадською організацією «Громадянська мережа «ОПОРА» в межах проєкту «Інклюзивні комітети як запорука якісного законотворення» за  підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.