Станом на кінець 2020 року у Верховній Раді 9 скликання (майже півтора роки діяльності) було зареєстровано 2366 законопроєктів. З цієї маси ініціатив лише 14,9% (353) стали чинними законами. ОПОРА дослідила, на якій стадії розгляду перебуває решта проєктів ініціатив і наскільки активно законопроєкти розглядаються в комітетах українського парламенту.

Тематика законопроєктів

Найпопулярнішою тематикою зареєстрованих проєктів законів вже чергове скликання українського парламенту залишається економічна політика – 30.3% від усіх ініціатив. На другому місці галузевий розвиток – 22.6%, третьому – правова політика – 20.6%. 

На решту тематик припадає лише трохи більше ¼ від усіх ініціатив: соціальну політику – 11.2%, державне будівництво – 7.4%, міжнародні угоди – 3.1%, безпеку та оборону – 2.6% та гуманітарну політику – 2.2%.

Проте, якщо взяти успішність ухвалення ініціатив (співвідношення зареєстрованих та чинних законопроєктів), то лідерами за цим показником буде категорія “міжнародні угоди” – 81.1% та “безпека та оборона” – 22.6%. У свою чергу, найменший відсоток проходження в ініціативи із тематики “соціальна політика” – лише 4.2%.

Стан розгляду ініціатив

Велика кількість проєктів законів, що реєструються в українському парламенті, потребує значних зусиль не лише щодо їхнього успішного ухвалення, але й підготовки до розгляду. Тому не дивно, що досі понад третина ініціатив (36.2%) на стадії розгляду у комітеті. Частина з них взагалі може не отримати висновок профільного комітету навіть до кінця 9 скликання.

У свою чергу, кожен п’ятий законопроєкт (21.2%) був знятий із розгляду. Така можливість передбачена 95 статтею Регламенту Верховної Ради. Лише 14.9% від усіх законодавчих ініціатив нині є чинними, натомість ще 9% очікують розгляду у сесійній залі.

Майже кожен 15-й законопроєкт (6.8%) заслухано та знято з розгляду, а кожен 18-й (5.5%) повернуто авторам на доопрацювання.

Натомість лише 1.9% законопроєктів готуються на друге читання, хоча врешті можуть і не бути ухваленими. 

Варто відзначити, що стан розгляду ще 4.4% ініціатив можна класифікувати як “інше”. Це законопроєкти, які мають наступні статуси: “Відхилено та знято з розгляду”; “Пропозиції враховано”; “Очікує на друге читання”; “Готується на повторне перше читання”; “Передано на підпис Президенту”; “В порядок денний не включено”; “Готується на підпис”; “Розгляд відкладено”; “Готується на повторне друге читання”.

Завантаженість комітетів

Враховуючи нерівномірний розподіл законопроєктів за тематиками, у різних профільних комітетів Верховної Ради – різна завантаженість. Так як і в попередньому скликанні, найбільш завантаженим як головний виявився Комітет фінансів, податкової та митної політики — 408 законопроєктів (17.2% від усіх). На другому місці – правоохоронної діяльності – 256 ініціатив (10.8%), третьому – соціальної політики та захисту прав ветеранів – 253 (10.7%).

У свою чергу, найменше законопроєктів належать до предмету відання Комітету інтеграції України до Європейського Союзу – 22 (0.9%), цифрової трансформації – 20 (0.8%) та молоді і спорту – 15 (0.6%).  

Жодного проєкту закону в якості головного комітету не довелося поки розглядати Комітету з питань свободи слова.

Таблиця: “Законодавча активність у розрізі головного комітету”

Назва комітету

Кількість

%

Фінансів, податкової та митної політики

408

17.2

Правоохоронної діяльності

256

10.8

Соціальної політики та захисту прав ветеранів

253

10.7

Економічного розвитку

188

7.9

Бюджетний

160

6.8

Правової політики

142

6.0

Організації державної влади

135

5.7

Енергетики та житлово-комунальних послуг

102

4.3

Гуманітарної та інформаційної політики

87

3.7

Регламенту, депутатської етики та організації роботи  Верховної Ради України

84

3.6

Аграрної та земельної політики

78

3.3

Національної безпеки, оборони та розвідки

70

3.0

Антикорупційної політики

61

2.6

Екологічної політики та природокористування

59

2.5

Зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва

57

2.4

Здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування

53

2.2

Освіти, науки та інновацій

43

1.8

Прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій 

41

1.7

Транспорту та інфраструктури

32

1.4

Інтеграції України до Європейського Союзу

22

0.9

Цифрової трансформації

20

0.8

Молоді і спорту

15

0.6

Свободи слова

0

0.0

Отже, кожен із комітетів розглядає різну кількість законопроєктів, крім того, до складу даних органів входить різна кількість народних депутатів. Зважаючи на це, комітети з різною швидкістю розглядають законодавчі ініціативи.

Так, у відсотковому співвідношення найбільша кількість ініціатив досі опрацьовуються комітетами з питань економічного розвитку – 60.6% (114); правової політики – 49.3% (70); антикорупційної політики – 49.2%(30), організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування – 48.9% (66) та фінансів, податкової та митної політики – 47.8% (195). Таким чином, серед топ-5 лідерів за відсотком нерозглянутих законопроєктів є також комітети із порівняно незначною кількістю ініціатив.

У свою чергу, менше 10% законопроєктів від загальної кількості залишається розглянути трьом комітетам: Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВРУ – 8 із 84 (9.5%), екологічної політики та природокористування – 4 з 59 (6.8%) та інтеграції України до Європейського Союзу – 1 з 22 (4.5%).

Залучення сторін до обговорення

Значна кількість законопроєктів та завантаженість комітетів з однієї сторони гальмують розгляд ініціатив, але з іншої дають чудову можливість проводити консультації із зацікавленими сторонами, в тому числі залучаючи їх в якості експертів.

Так, профільні комітети, в першу чергу, можуть створювати консультативно-дорадчі органи. Таким своїм правом скористались лише 7 комітетів: 

  • гуманітарної та інформаційної політики; 
  • здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування; 
  • державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування; 
  • прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин; 
  • свободи слова; 
  • соціальної політики та захисту прав ветеранів;
  • транспорту та інфраструктури.

Проте значно частіше комітети створюють робочі групи – таку практику використовують 18 з 23 комітетів. Найбільша кількість робочих груп існує при одному з найзавантаженіших комітетів ВРУ – соціальної політики та захисту прав ветеранів – 36. Комітет екологічної політики та природокористування утворив 21 такий орган, національної безпеки, оборони та розвідки – 17; організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та правоохоронної діяльності – по 16.

Варто відзначити, що Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики, який є найзавантаженішим у Верховній Раді за кількістю профільних законопроєктів, зазначив, що “при комітеті створена велика кількість робочих груп і їхній облік не ведеться”.

Позаяк, окрім робочих груп, які є додатковим елементом напрацювання законопроєктів, головними формами роботи комітету є засідання та слухання (42 Стаття ЗУ “Про комітети ВРУ”).

Так, з початку роботи 9 скликання і до кінця 2020 року найактивніше збиралися на засідання наступні комітети: бюджетний – 74 рази, національної безпеки, оборони та розвідки – 64, антикорупційної політики – 62, екологічної політики та природокористування – 61.

Натомість найменшу кількість зібрань провели Комітет з питань транспорту та інфраструктури – 28, прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин – 22 та молоді і спорту – 19.

Якщо ж говорити про проведення слухань, то таким способом роботи користувалися лише 15 комітетів. Найбільшу кількість таких зібрань провів Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів – 7 (у цього ж комітету найбільша кількість робочих груп) та Комітет з питань освіти, науки та інновацій – 4.

Громадянська мережа ОПОРА також проаналізувала і проведення інших публічних заходів у комітетах, зокрема круглих столів, конференцій, форумів тощо. Такою практикою користувались 18 парламентських комітетів. Лідерами у цьому плані були Комітет з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин – 21, соціальної політики та захисту прав ветеранів – 16, гуманітарної та інформаційної політики – 13, енергетики та ЖКП – 12, екологічної політики та природокористування – 11.

Отже, таким чином, значна кількість ініційованих законопроєктів не лише зменшує перспективи ухвалення окремо взятого законопроєкту в сесійній залі, але й передусім ускладнює процес його якісного попереднього аналізу. 

Так, окремі парламентські комітети змушені інтенсивніше працювати: збиратись на засідання, створювати робочі групи, комунікувати зі стейкхолдерами. Проте, на жаль, така активність не завжди проводиться усіма комітетами, а іноді, через велику кількість питань, що зачіпає законопроєкт, його розгляд стає доволі довгою справою.

Відтак кожен третій ініційований законопроєкт досі опрацьовується в профільному комітеті.

Довідково. У матеріалі наведені дані станом на кінець 2020 року.

Матеріал підготовлено громадською організацією «Громадянська мережа «ОПОРА» в межах проєкту «Інклюзивні комітети як запорука якісного законотворення» за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.