Комітети – один з найважливіших органів Верховної Ради України. Адже саме у комітетах першочергово розглядаються та доопрацьовуються проекти законів та постанов, обговорюються поправки до проектів рішень, проводяться слухання та круглі столи. Крім того, комітети виконують ряд контрольних функцій. 

Проте, незважаючи на те, що діяльність комітетів є надзвичайно важливою, на жаль, до неї прикута значно менша увага громадськості. Тут дається взнаки і доволі значна кількість комітетів, і більша складність бюрократичних процедур, і, зрештою, певна закритість даного органу протягом довгого часу існування українського парламенту.

Тож все таки, чим важлива публічність комітетів і з чого вона складається?

Загальна інформація

Першочерговим елементом публічності є розміщення базової або загальної інформації про комітет Верховної Ради: поіменний склад; його структуру; перелік питань, що відносяться до його компетенції (відання). Окрему увагу у даному пункті слід звернути на повноту інформації щодо підкомітетів – органів, що утворюються всередині комітетів для забезпечення основних напрямів діяльності. Доречним є також розміщення контактних телефонів та адрес електронних пошт членів комітету. 

Окрім цього, відповідна інформація має бути розміщена і про членів секретаріату комітету – органу, що здійснює безпосереднє організаційне, правове та методичне забезпечення діяльності комітету, і про дорадчо-консультативні органи, які з різних причин може створювати комітет.

Саме повнота загальної інформації про комітет впливає на оперативність знаходження “потрібного” комітету зацікавленими сторонами, дає змогу швидко налагодити відповідну комунікацію. У цьому контексті важливим є регулярне оновлення веб-сайту комітету та ведення відповідної сторінки у соціальних мережах, наприклад, у Facebook.

Інформування про діяльність

Комітети Верховної Ради як один із найзавантаженіших органів на постійній основі розглядають тисячі законопроектів та поправок до них. Для цього, згідно з відповідним календарним планом, відбуваються засідання комітетів, які у своїй більшості є відкритими, а отже, на них мають право бути присутні як працівники ЗМІ, так і представники громадських організацій. 

А, оскільки ми з вами живемо у світі суцільних планувань, “дедлайнів”, форс-мажорів та часто жорстких часових рамок, важливим елементом діяльності комітету є якісне та вчасне інформування про засідання комітету та питання, що на ньому розглядатимуться (порядку денного). Крім того, законодавство зобов’язує оприлюднювати і відповідний розклад (графік) таких засідань, чого, на жаль, більшість комітетів не робить.

Окрім вже згаданих засідань, комітет може організовувати тематичні слухання та “круглі столи”, інформація та анонси про які також мають бути доступними для всіх охочих.

Висвітлення роботи

Мабуть, одним із найскладніших елементів діяльності комітету, в першу чергу для секретаріатів, є не лише безпосередній розгляд законопроектів та підготовка відповідних висновків та інших документів на основі їхнього розгляду, але й оперативне інформування про таку діяльність. 

Так, законодавство вимагає розміщувати упродовж п’яти робочих днів (у більшості випадків) на офіційному веб-сайті комітету протоколи, стенограми та аудіозаписи засідань, а також протоколи та стенограми слухань (упродовж 10-20 днів). Оприлюднення даних документів важливе для громадськості не лише задля можливості системного аналізу діяльності того чи іншого комітету, але й з огляду на ряд інших причин. Адже засідання комітетів, всупереч низці вимог, можуть завчасно не анонсуватись, відбуватись у стінах будівлі Верховної Ради або взагалі у іншому місті (так звані виїзні засідання).

У цьому контексті, звісно, безумовним кроком уперед стало запровадження інтернет-трансляції засідань даних органів (наразі всі 23 комітети забезпечують таку опцію: 11 – повністю та 12 – поки частково). Проте відеотрансляції можуть бути лише додатковим елементом інформування про свою діяльність та залучення зацікавлених сторін до роботи комітету. 

Залучення зацікавлених сторін

Закон України “Про комітети Верховної Ради України” зазначає, що до обов’язків комітету при здійсненні законопроектної функції належить вивчення громадської думки та розгляд звернень і пропозицій громадян. Крім того, комітети можуть проводити слухання для залучення широких кіл громадськості до участі у визначенні політики держави, розбудови демократичного суспільства. Іншими словами, комітети мають активно залучати зацікавлені сторони під час своєї роботи. Але що для цього потрібно?

Перш за все, це розміщення зрозумілого порядоку доступу (акредитації) представників ЗМІ та порядок реєстрації представників громадськості для участі у засіданнях комітетів.

По-друге, це відсутність штучних бар’єрів та реальна можливість доступу до таких засідань.

По-третє, це формування бази зацікавлених сторін, завдяки якій можна здійснювати розсилання інформації про публічні заходи (засідання, слухання, круглі столи), а також про результати законодавчої роботи.

Власне комунікація зі стейкхолдерами – це, мабуть, один із найпоказовіших елементів публічності комітету, який не лише демонструє його відкритість, але й допомагає врахувати думку громадськості при ухваленні рішень.

Підзвітність

Однією з найважливіших функцій будь-якого органу влади є його підзвітність. Так, згідно із Законом про комітети Верховної Ради, комітети готують письмові звіти про підсумки своєї діяльності. Проте з точки зору публічності, важливим є не лише підготовка даних документів, але і їхнє оприлюднення на офіційному веб-сайті комітету для ознайомлення зацікавленою громадськістю. 

Окрім цього, не менш значущим є інформування про підсумки роботи дорадчо-консультативних органів (адже комітет для чогось їх створював?) та розміщення результатів законопроектної роботи підкомітетів, які за окремими напрями діяльності часто є інформативнішими, ніж більш загальні звіти самого комітету.

Власне, іншими словами, підзвітність – це той елемент публічності комітету, який дозволяє не лише коротко ознайомитись з результатами тематичної роботи комітету, але й оцінити ефективність його роботи, навіть тим зацікавленим особам, які в силу низки причин, не могли постійно слідкувати за його діяльністю.

Насамкінець, обов’язковим елементом публічності комітету є і банальне створення відповідного тематичного розділу “Доступ до публічної інформації”, де міститься перелік публічної інформації та форма запитів на публічну інформацію. Адже, на жаль, досі деяку інформацію про діяльність комітетів можна отримати лише через відповідний запит.

Contra spem spero!

Громадянська мережа ОПОРА із 2013 року системно спостерігає та аналізує діяльність парламентських комітетів. З того часу постійний громадський контроль роботи комітетів у цілому позитивно вплинув на рівень їх відкритості. Закритий і малозрозумілий для багатьох орган багато у чому трансформувався, став сучаснішим та публічнішим. Тут мова йде не лише про такі вже звичні сайти комітетів чи сторінки у соціальних мережах, але й про відеотрансляції чи оприлюднення статистики відвідуваності засідань комітетів на порталі відкритих даних.

Але завжди потрібно пам’ятати, що є куди розвиватись. Тож комітетам хочеться побажати ще більшої публічності, а громадськості вмілого використання цієї відкритості на благо розвитку демократії та верховенства права в Україні.

Матеріал підготовлено Громадянською мережею ОПОРА в межах проєкту «Інклюзивні комітети як запорука якісного законотворення» за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.