У березні інтенсивність агітаційної кампанії суттєво зросла за рахунок проведення масових публічних заходів та розгортання вуличної агітації, націленої на безпосередню взаємодію з виборцями з боку команд найактивніших кандидатів (за винятком Володимира Зеленського, який концентрувався на медійній агітації та поширенні візуальної політичної реклами). Наслідками цього стало зростання кількості публічних протистоянь та конфліктів за участі різних політичних та громадських об’єднань, у тому числі тих, які не беруть безпосередньої участі в Президентській виборчій кампанії. Факти збору персональних даних виборців, якими супроводжуються заходи вуличної агітації, створюють ризики неправомірного використання цих відомостей у цілях впливу на результати волевиявлення.
Протягом усього виборчого процесу п’ятеро кандидатів у Президенти (Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко і Володимир Зеленський) проводили масштабні загальнонаціональні агітаційні кампанії, які охоплювали всі регіони України (крім тимчасово окупованих регіонів) і включали поєднання усіх можливих форм агітації. Агітаційна активність решти кандидатів носила більш вибірковий характер щодо методів і територіального охоплення. Більше третини кандидатів (16 з 39) не проводили повноцінних виборчих кампаній, незважаючи на те, що багато з них забезпечили собі суттєве представництво в складі виборчих комісій різних рівнів.
Останній місяць агітаційної кампанії характеризувався тим, що найактивніші кандидати максимально мобілізували та використовували доступні їм ресурси (кадрові, бюджетні, фінансові, політичний вплив у представницьких органах) в передвиборчих цілях. Фактор зловживання адміністративними ресурсами та “тіньовий” характер фінансування виборчих витрат варто розглядати головними небезпеками з точки зору дотримання демократичних виборчих стандартів в умовах проведення президентських виборів.
Низький рівень компетентності та фахової підготовки, а також елементарна неготовність членів виборчих комісій нижчого рівня виконувати свої функції залишаються основним дестабілізуючим фактором під час організації виборчого процесу. Через неналежну підготовку та формування списків кандидатур до складу дільничних виборчих комісій, фактична діяльність цих комісій розпочалася із тижневим запізненням. Менш ніж за тиждень до дня голосування на третину змінено склад ОВК і цей процес триває. Масштаб проведених замін на рівні ДВК, за попередніми оцінками спостерігачів ОПОРИ, є ще більш масовим. Лише наявність значно більшої від мінімально необхідної кількості кандидатур, включених до складу виборчих комісій, дозволила забезпечити їх нормальну роботу навіть в умовах масових замін.
Хоча поточна діяльність виборчих комісій супроводжується різноманітними проблемами в застосуванні законних процедур (як наприклад в ситуаціях з розподілом керівних посад в складі ДВК) в цілому органи адміністрування виборів готові забезпечити належний рівень організації виборчого процесу, зокрема в день голосування.
Напередодні виборів основним викликом для Центральної виборчої комісії, окрім якісної та ефективної організації виборчого процесу, стало питання забезпечення належної публічності та інклюзивності процесу роботи та прийняття рішень ЦВК. Це є особливо чутливе питання в день голосування та в умовах низького рівня суспільної довіри до державних інституцій.
ОПОРА високо оцінює зусилля та роботу, проведену Службою розпорядника Державного реєстру виборців щодо забезпечення реалізації виборцями процедури тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси.
Кількість виявлених суб’єктами виборчого процесу та офіційно зафіксованими правоохоронними органами інцидентів, що мають ознаки підкупу виборців, за оцінками ОПОРИ, є дещо меншою, ніж об’єм інформаційних повідомлень, які публічно тиражуються політичними конкурентами. Безумовно, ризики реалізації незаконних способів впливу на волевиявлення виборців (у тому числі шляхом грошового підкупу) залишаються надзвичайно високими, але єдиною підставою для оцінки таких дій може бути належно сформована до задокументована доказова база. На цьому етапі виборчого процесу не менш важливою є роль профілактичних та превентивних заходів щодо виборчих зловживань.
АГІТАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ КАНДИДАТІВ
В останній місяць виборчої кампанії суттєво розширився масштаб агітаційних заходів з боку кандидатів у Президенти та їхніх команд, однак кількість тих, хто вів інтенсивну передвиборну діяльність, зменшилася. За оцінками спостерігачів ОПОРИ, серед усіх офіційно зареєстрованих кандидатів активну передвиборчу кампанію в березні 2019 року проводили лише 19 (в попередній місяць таких нараховувалося 26). А саме – Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, Володимир Зеленський, Руслан Кошулинський, Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Олександр Шевченко, Юрій Дерев’янко, Сергій Тарута, Сергій Каплін, Валентин Наливайченко, Олександр Соловйов, Віктор Кривенко, Ігор Смешко, Віктор Бондар, а також двоє кандидатів, які зняли свої кандидатури (Андрій Садовий, Євгеній Мураєв). Загалом претенденти на президентський пост, висунуті політичними партіями, значно активніше ведуть кампанії, ніж самовисуванці. Найбільша активність команд кандидатів спостерігається в межах обласних центрів та великих міст, натомість у районних містах та менших за населенням територіальних одиницях агітаційних заходів проводиться значно менше.
Однією з тенденцій останнього місяця є нарощування з боку найбільш активних кандидатів інтенсивності прямої роботи з виборцями через використання мереж вуличних агітаційних наметів, проведення публічних заходів за участю кандидатів та віп-агітаторів. Фактично відбулося суттєве розширення та доповнення зовнішніх та медійних форм агітаційної діяльності заходами, націленими на пряму взаємодію з виборцями. Провідним форматом агітаційних публічних заходів у березні стало проведення передвиборчих концертів та організація розважальних подій на користь публічно найактивніших кандидатів – Юлії Тимошенко, Петра Порошенка і Володимира Зеленського.
У березні суттєво зросла інтенсивність вуличної агітації, зокрема в містах поза межами обласних центрів збільшилася кількість наметів у місцях масового скупчення людей, через які розповсюджувалася агітаційна продукція (інформаційні буклети, газети, календарі). Спостерігачі ОПОРИ фіксують значну кількість агітаційних наметів Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Руслана Кошулинського, Олександра Шевченка.
Найбільш масштабну, за охопленням та різноманітністю форматів агітації, виборчу кампанію проводять двоє кандидатів – Петро Порошенко і Юлія Тимошенко. Дещо поступаються лідерам, зокрема в компоненті проведення вуличних акцій та агітації в друкованих ЗМІ – Анатолій Гриценко і Олег Ляшко. Агітаційна кампанія Володимира Зеленського так само масштабна за винятком передвиборної активності у форматі вуличних заходів та розповсюдження друкованих матеріалів. Дуже висока інтенсивність передвиборної кампанії зберігається в Руслана Кошулинського, але вона не охоплює усіх регіонів України. Порівняно з попереднім місяцем, найпомітніше активізувався Анатолій Гриценко, а також Юрій Бойко і Олександр Вілкул. Решта з дев’ятнадцяти найбільш активних кандидатів проводять вибіркову агітаційну роботу в окремих сегментах і при цьому з невисокою інтенсивністю заходів. Наприклад, передвиборні кампанії Олександра Шевченка, Юрія Дерев’янка, Сергія Капліна сконцентровані лише на зовнішній та медійній агітації в частині регіонів України і не вдаються до системного проведення вуличних заходів.
Петро Порошенко за формами та масштабами передвиборчої діяльності залишається одним з найактивніших. Кампанія охоплює всі регіони України і націлена на максимально широку цільову аудиторію. Порівняно з попередніми місяцями, новими ознаками передвиборної активності стало масове використання партійних наметів Блоку Петра Порошенка у масштабах усієї України (агітаційні матеріали включають партійні газети, передвиборчу програму кандидата, агітацію у вигляді паспорта громадянина України, повітряні кульки з написом “Ми йдемо своїм шляхом. Петро Порошенко”); спостерігалося масове поширення через поштові скриньки листів від Ради регіонального розвитку в рамках збору рекомендацій щодо Перспективних планів розвитку територій; здійснювалося розсилання смс-повідомлень “Успіх 2019” з нагадуванням про досягнення чинної влади на номери телефону, отримані в рамках кампанії зі збору підписів на підтримку інтеграції України в НАТО та ЄС. Також продовжилася третя хвиля кампанії від дверей до дверей, у рамках якої волонтери ГО “Солідарність” особисто відвідували виборців, які заповнювали раніше анкети з нагадуванням про необхідність проголосувати 31 березня за кандидата Петра Порошенка. Неодноразово фіксувалися випадки публічної підтримки кандидатури Петра Порошенка з боку діячів культури, освітян студентських організацій, представників органів місцевого самоврядування (мери міст) тощо.
Практично не поступається за масштабністю та різновидами форм активності передвиборча діяльність команди Юлії Тимошенко. Продовжилася широкомасштабна кампанія агітаційних заходів із залученням великої кількості віп-агітаторів та проведенням концертів. Через мережу вуличних наметів активно поширювалися партійні газети, буклети “Зниження ціни на газ у 2 рази – це реально! Новий курс України” й “Новий курс України. Нова соціальна доктрина”, календарі та блокноти для нотаток із написом “Юлія Тимошенко 2019”. Також програма “Новий курс України” розповсюджувалася через поштові скриньки. Масово поширювалися партійні газети “Вечірні вісті” і “У кожну скриньку”, матеріали у яких зосереджувалися в тому числі на антиагітації.
Протягом усього періоду кампанії розміщення агітації на зовнішніх рекламних носіях (білбордах, сітілайтах, банерах) залишається домінуючою формою передвиборної активності і її масово використовують 12 кандидатів у Президенти (Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, Володимир Зеленський, Руслан Кошулинський, Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Олександр Шевченко, Юрій Дерев’янко, Олександр Соловйов, Сергій Каплін). Контент агітаційної продукції суттєво оновився у Володимира Зеленського і Олександра Шевченка. Решта кандидатів поєднували використання старих та нових агітаційних повідомлень. Візуальна політична реклама Юлії Тимошенко в березні змінювалися двічі – на початку місяця залишалися матеріали з гаслом «Новий курс України. Зміни, на які всі чекають! Юлія Тимошенко 2019», всередині місяця з'явились матеріали із гаслом «Україна обирає зміни! Юлія Тимошенко» та новим зображенням кандидатки. У Петра Порошенка попередні білборди з гаслом «Реальні справи, а не брехливі обіцянки» були замінені на нові – «Кандидатів багато – Президент один». Агітаційні матеріали Володимира Зеленського з гаслами «Зробимо їх разом», «Весна покаже, хто де крав», «Весна прийде – саджати будемо» і «Все буде Зе!шибісь!» змінились на нові: «Ні обіцянок, ні пробачень. Зе! Президент – слуга народу» і «Здай корупціонера – отримай 10%. Зе! Президент – слуга народу». Агітаційне гасло Анатолія Гриценка «Чесних більше» було змінено на «Країна без корупції – високі зарплати та пенсії». Нові друковані агітаційні матеріали на носіях зовнішньої реклами використовували наступні кандидати: Ігор Шевченко («Кандидатів багато – найкращий один», «Поверну народу вкрадене олігархами»), Олег Ляшко («Народний президент. Це можливо!», «Українцям – роботу! Це можливо!»), Руслан Кошулинський («Руслан Кошулинський. За мир на своїй Богом даній землі»). Спостерігачі ОПОРИ продовжують фіксувати окремі випадки псування (пошкодження конструкцій або заливання фарбою) білбордів та сітілайтів, на яких розміщено політичну рекламу кандидатів (зокрема в Херсонській області ця тенденція є найбільш тривалою).
Агітація в регіональних друкованих ЗМІ фактично використовується усіма кандидатами з різною інтенсивністю, але найбільш масштабно з боку Петра Порошенка, Юлії Тимошенко та Олега Ляшка. Ці ж кандидати так само лідирують в компоненті розміщення політичної реклами в аудіовізуальних ЗМІ (на регіональному телебаченні та радіо). Однак у цілому це найменш поширена форма передвиборної роботи серед суб’єктів виборчого процесу (не використовують 22 зареєстровані кандидати).
В Інтернеті найбільш помітно представлений Володимир Зеленський, команда якого проводить окрему цілеспрямовану виборчу кампанію у соціальних мережах. Проте у цьому сегменті агітації також залишаються надзвичайно активними Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Олександр Шевченко, Олег Ляшко, Анатолій Гриценко, Руслан Кошулинський, Юрій Бойко. Почастішали випадки поширення через мережу Інтернет інформації, що має ознаки брудної агітації, яка спрямована головним чином проти кандидатів у Президенти Володимира Зеленського, Юлії Тимошенко та Петра Порошенка. У березні в цілому значно збільшилася кількість зафіксованих спостерігачами ОПОРИ випадків поширення друкованих матеріалів із ознаками чорного піару проти згаданих трьох кандидатів.
Масштабні кампанії вуличної агітації у поточному місяці використовували штаби п’яти кандидатів в Президенти – Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Олега Ляшка і Руслана Кошулинського. Традиційно це відбувалося у форматі встановлення партійних наметів у людних місцях, через які здійснювалося розповсюдження партійних газет, агітаційних листівок, передвиборчих програм, календарів та іншої друкованої продукції.
У березні відчутно пожвавилася передвиборча активність так званих віп-агітаторів. Беззаперечними лідерами по використанню таких форм агітації є команди Юлії Тимошенко і Петра Порошенка. Кандидати залучали до агітаційної роботи народних депутатів, колишніх високопосадовців і політиків, народних артистів, творчу інтелігенцію тощо. У команді Юлії Тимошенко основними віп-агітаторами, присутність яких спостерігачі ОПОРИ неодноразово фіксували в регіонах в березні 2019 року, були Іван Крулько, Олександр Пономарьов, Леонід Кравчук, Анастасія Приходько, Олександра Кужель, Ніна Матвієнко, Павло Зібров, Володимир Яворівський, Світлана Тарабарова, Борис Тарасюк. Агітаційні візити на користь кандидата в Президенти Петра Порошенка здійснювали Оксана Білозір, Ірина Геращенко, гурт «Козак Систем», Ірина Луценко, гурт «Плач Єремії», Дмитро Павличко.
Самі ж кандидати в Президенти протягом березня 2019 у рамках своєї передвиборчої кампанії здійснили 176 особистих візитів у різні регіони України. Таку форму активності використовували 27 кандидатів. Лідерами за кількістю відвіданих областей України в березні 2019 року є Петро Порошенко (18 областей), а також Руслан Кошулинський (15 областей) Юлія Тимошенко (14 областей) і Олег Ляшко (12 областей). Основними цільовими регіонами для передвиборних візитів кандидатів в березні були Рівненська (відвідало 11 кандидатів ), Львівська та Черкаська області. Натомість найменше персональної уваги з боку кандидатів було до Івано-Франківської, Закарпатської та Херсонської областей (відвідали 3 кандидати).
У березні зросла також інтенсивність публічної активності партій та політиків, які не беруть безпосередньої участі у президентській кампанії і не є суб’єктами виборчого процесу. Зокрема, регулярно фіксуються випадки поширення матеріалів політичної реклами з боку Аграрної партії, “Народного фронту”, а також народних депутатів України, обраних у мажоритарних округах.
Основною загрозою в контексті проведення передвиборчих заходів протягом останнього місяця стало наростання протистоянь та конфліктів, якими супроводжуються публічні заходи за участю кандидатів. Зокрема 9 березня в Черкасах мали місце масові сутички між представниками «Національного корпусу» і «Нацдружин» та правоохоронцями під час візиту кандидата в Президенти Петра Порошенка. Подібні акції в березні стали регулярними і фіксувалися в інших регіонах України.
На момент завершення офіційної виборчої кампанії проблемою, характерною практично для усіх кандидатів у Президенти, залишається відсутність розгалуженої мережі виборчих штабів на місцях, що часто зводиться до наявності офісів і відповідальних осіб лише в обласних центрах. Серед найактивніших кандидатів найпізніше розгорнули повноцінну діяльність передвиборні офіси команди Володимира Зеленського. Діяльність місцевих передвиборчих штабів кандидатів у березні була сфокусована на комплектуванні та навчанні членів виборчих комісій і спостерігачів, а також залученні агітаторів до проведення заходів вуличної агітації.
ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ
У звітний період ключові рішення Центральної виборчої комісії стосувалися скасування реєстрації кандидатів на пост Президента України на підставі їх відмови від балотування, затвердження форми та змісту виборчих бюлетенів, утворення спеціальних виборчих дільниць у виняткових випадках, реєстрації офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій, внесення змін до складу окружних виборчих комісій.
Важливим рішенням ЦВК стало утворення 80 спеціальних виборчих дільниць у винятковому випадку на підставі подання Міністерства оборони України (65 спеціальних виборчих дільниць на території Донецької області, 14 – Луганська область, 1 – Львівська область).
Одночасно із утворенням спеціальних виборчих дільниць ЦВК утворила дільничні виборчі комісії на підставі подання Міністерства оборони України. Такі рішення спрямовуються на забезпечення виборчих прав військовослужбовців, які несуть службу із протидії російській збройній агресії.
Рішення ЦВК з цього питання не було одностайним, оскільки 2 з 16 членів Комісії утрималися під час голосування. У двох членів ЦВК були сумніви щодо обґрунтованості створення спеціальної виборчої дільниці на території Львівської області або можливості повного дотримання стандартів виборів на спеціальних виборчих дільницях на території усіх трьох областей України. Окремі з цих зауважень стосувалися факту створення низки спеціальних виборчих дільниць на території стабільних населених пунктів Донецької та Луганської областей, де функціонують звичайні виборчі дільниці.
Специфікою ДВК на спеціальних виборчих дільницях, утворених у винятковому випадку, є те, що їх членами є військовослужбовці. Натомість кандидати на пост Президента України не мали права номінувати своїх представників до складу цих комісій.
Позитивно відзначаючи зусилля ЦВК щодо дієвого забезпечення виборчих прав військовослужбовців, ОПОРА закликає Комісію та Міністерство оборони України шляхом інформування та здійснення профілактичних заходів забезпечити належні стандарти вільного голосування виборців-військовослужбовців. Ініціатива з боку адміністраторів виборів та Міністерства оборони України також має бути проявлена щодо забезпечення належного доступу спостерігачів та попередження будь-яких незаконних спроб контролювати голосування виборців в умовах спеціальної виборчої дільниці. Поєднання рішення щодо утворення спеціальних виборчих дільниць із гарантіями дійсно вільного волевиявлення виборців є запорукою належного забезпечення виборчих прав військовослужбовців, які є надзвичайно важливою частиною українського суспільства.
На підставі заяв кандидатів на пост Президента України Центральна виборча комісія скасувала реєстрацію 5 осіб (Андрій Садовий, Дмитро Добродомов, Євген Мураєв, Віктор Кривонос, Дмитро Гнап). Таким чином, до виборчого бюлетеня було включено 39 кандидатів на пост Президента України. Комісія на своєму засіданні обговорювала ініціативу уповноваженого представника кандидата на пост Президента України Юлії Тимошенко щодо проставлення порядкового номеру в бюлетені щодо кандидатів на пост Президента України. Таке звернення до ЦВК було пов’язано із наявністю у переліку кандидатів Юлії Володимирівни Тимошенко та Юрія Володимировича Тимошенка, схожість персональних даних яких потенційно може спричиняти помилки виборців. Позиція ЦВК, яка була підтверджена у судовому порядку, полягала у відсутності законодавчих підстав для проставлення порядкових номерів кандидатів у виборчому бюлетені.
Центральна виборча комісія протягом виборчого процесу зареєструвала 187 спостерігачів від іноземних держав та 2157 спостерігачів від міжнародних організацій. На позачергових виборах Президента України 2014 року було зареєстровано 282 спостерігачі від іноземних держав та 3325 від міжнародних організацій.
Члени ЦВК публічно висловлювали обґрунтовані застереження щодо можливості ефективного використання чинного Закону України “Про публічні закупівлі” в умовах швидкоплинного виборчого процесу. На думку ОПОРИ, напередодні чергових виборів до Верховної Ради України парламент зобов’язаний системно розглянути процедури закупівель товарів та послуг для виборчого процесу, забезпечивши баланс між оперативністю їх здійснення, прозорістю та ефективністю витрат. Натомість ОПОРА звертає увагу Комісії на необхідність посилення інформування ЗМІ та громадськості щодо своїх рішень та дій, включаючи здійснення закупівель. Ця необхідність особливо проявила себе під час зміни кількості виборчих бюлетенів у межах додаткової угоди між Комісією та Поліграфічним комбінатом “Україна” на їх виготовлення. Проактивна позиція ЦВК дозволить уникнути непорозумінь у майбутньому під час висвітлення ЗМІ роботи вищого органу адміністрування виборів, які мали місце у звітний період.
ОПОРА звертає увагу на необхідність посилення відкритості та правової визначеності процесу проведення нарад Комісій, які передбачені Регламентом ЦВК, але не врегульовані на рівні Закону України. Відповідно до Регламенту представники ЗМІ та офіційні спостерігачі від громадських організацій мають право бути присутніми на нараді лише за запрошенням чи з дозволу членів ЦВК. При цьому на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року ЦВК практикує запрошення на такі наради офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій, що не застосовується до національних спостерігачів. Неоднакове ставлення ЦВК до національних та міжнародних спостерігачів має усі ознаки дискримінаційної практики відповідно до міжнародних стандартів.
Додаткових експертних і парламентських дискусій потребує питання щодо функцій та формату нарад членів ЦВК, враховуючи колегіальний статус органу адміністрування виборів. Відповідно до Закону України “Про Центральну виборчу комісію” основною організаційною формою роботи Комісії є засідання, що забезпечує публічність та інклюзивність розгляду питань порядку денного.
Як мінімум, ця дискусія необхідна для посилення гарантій публічності ухвалення рішень ЦВК та забезпечення повноцінної участі суб’єктів виборчого процесу в розгляді питань порядку денного. В умовах, коли засідання ЦВК є формальною легалізацією вже ухвалених в режимі непублічної наради рішень, права суб’єктів виборчого процесу можуть бути не дотримані повною мірою.
ОПОРА висловлює занепокоєння спробами Центральної виборчої комісії обмежити права національних спостерігачів шляхом винесення на голосування питання щодо надання їм дозволу бути присутніми на засіданнях. Чинне законодавство не передбачає отримання такого дозволу офіційними спостерігачами від громадських організацій, при цьому наявні факти нерівного ставлення до національних та міжнародних спостерігачів. ЦВК не ставила на голосування питання щодо дозволу міжнародним спостерігачам бути присутніми на засіданнях Комісії. На думку організації, інциденти із постановкою питання про надання дозволу національним спостерігачам бути присутніми на засіданнях ЦВК є не лише порушенням законодавства України, а й міжнародних стандартів виборчого процесу.
Громадянська мережа ОПОРА вітає зусилля Розпорядника Державного реєстру виборців щодо оперативного інформування про перебіг реалізації виборцями процедури тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Доступність даних про територіальне охоплення та кількісні показники тимчасової зміни місця голосування сприяла інформаційно-просвітницьким кампаніям неурядових організацій та нівелювала дезінформаційні кампанії щодо зловживань з даною процедурою.
Позитивною є і практика Розпорядника Державного Реєстру виборців щодо вдосконалення сервісів кабінету виборця на офіційному веб-сайті Реєстру виборців із метою сприяння перевірки своїх персональних даних громадянами. Але, враховуючи попередні заяви членів ЦВК щодо необхідності лібералізації процедури тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси, викликає жаль відсутність конкретних рішень Комісії у цьому питанні. Якщо внутрішньо переміщені особи та мешканці тимчасово окупованих територій були звільнені від обов’язку документально підтверджувати свою заяву, то інші категорії виборців мали підтвердити документами обґрунтованість звернення з питань зміни місця голосування.
ДІЯЛЬНІСТЬ ОКРУЖНИХ ТА ДІЛЬНИЧНИХ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ
Діяльність ОВК з формування дільничних виборчих комісій
Відповідно до статті 24 Закону України “Про вибори Президента України” обов’язок з утворення дільничних виборчих комісій покладений на відповідні ОВК. Кожна з 199-ти окружних виборчих комісій сформувала персональний склад ДВК в межах територій, що входять до територіального округу.
За оперативно зібраними даними ОПОРИ, окружними виборчими комісіями було утворено 29 788 ДВК (не враховуючи спеціальних виборчих дільниць, утворених на території військових частин і на суднах), до складу яких увійшло 440 588 осіб. Кожен з кандидатів мав право подати по одній кандидатурі до складу однієї ДВК. Жоден із кандидатів не скористався цією можливістю на 100%.
Найбільшу кількість кандидатур до складу ДВК подали шестеро кандидатів у Президенти – Петро Порошенко (має представництво в 99% ДВК), Юлія Тимошенко (97% ДВК), Олег Ляшко (97% ДВК), Юлія Литвиненко (95% ДВК), Анатолій Гриценко (94% ДВК) і Микола Габер (91% ДВК). Суттєве представництво забезпечили собі також Володимир Зеленський (84% ДВК) та Юрій Бойко (83% ДВК). Лише чотири кандидати не подали жодної кандидатури до складу ДВК. Це Геннадій Балашов, Інна Богословська, Аркадій Корнацький і Роман Насіров.
Більшість кандидатів у Президенти (24 особи) мають представництво в складі ДВК майже усіх або переважної більшості регіонів України. Натомість регіонально неоднорідне представництво в ДВК мають дванадцять кандидатів. Зокрема Юрій Тимошенко подав кандидатури до складу комісій лише в Донецькій області, Віталій Купрій – у Волинській та Київських областях, а Сергій Каплін – в Донецькій, Київській та Полтавській областях. У цілому найбільш різноманітним представництво кандидатів у складі ДВК є в Донецькій області (куди вніс подання 31 кандидат), а також в Дніпропетровській і Київській областях (28 кандидатів). Натомість найменший інтерес з боку кандидатів був до комплектації ДВК у Хмельницькій (20 кандидатів), Кіровоградській і Закарпатській областях (по 21 кандидату).
Найбільш складною для окружних виборчих комісій стала процедура розподілу керівних посад у ДВК. Якщо розподіл квот між кандидатами, які подали кандидатури до складу ДВК, здійснювався за допомогою використання інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України», то розподіл керівних посад часто відбувався «вручну» (наприклад в ОВК №№ 13, 17, 18, 25, 69, 71, 106, 107, 113, 204, 209, 210 та інших). На практиці це часто призводило до конфліктів й затягування процедури. Через відхилення від пропорційного розподілу керівних посад та не передбачене законом втручання довірених осіб кандидатів у підготовку та прийняття рішення окружною виборчою комісією, ЦВК своєю постановою 12 березня припинила повноваження Тернопільської ОВК №163. Також ОПОРА оскаржує до Центральної виборчої комісії рішення ОВК №179 (Харківська область) щодо розподілу керівників у ДВК із проханням визнати факт порушення порядку визначення квот на керівні посади в ДВК у межах округу. З позовом до суду щодо порушення порядку організації роботи виборчої комісії (ОВК №25 у Дніпропетровській області) звертався один з членів цієї комісії. Однак йому було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі з причин, що він не є суб’єктом такого звернення.
В цілому розподіл керівних посад (голови, заступника голови, секретаря), які отримали в складі ДВК кандидати в Президенти, було проведено в збалансований і пропорційний спосіб. Разом з тим не всі ОВК дотримувалися однакових підходів у застосуванні цієї процедури. У результаті переважна більшість кандидатів отримала 19%-21% керівних посад від кількості поданих ними кандидатур. В абсолютних значеннях кандидати, які подали найбільшу кількість кандидатур до складу ДВК, отримали і найбільшу кількість керівних посад. Зокрема, лідирують тут Петро Порошенко, Юлія Литвиненко, Юлія Тимошенко і Юрій Бойко, які мають трохи більше 21% керівних посад у ДВК. Однак є декілька кандидатів, які мають відчутно менше представництво в керівному складі ДВК. Зокрема Юрій Тимошенко, Ілля Кива і Віталій Скоцик отримали близько 13-14% керівних посад від кількості поданих ними кандидатур. Загалом процес формування ДВК відбувався відповідно до законних процедур й у відведені строки (до 12 березня включно). Всі засідання окружних виборчих комісій, на яких приймалися рішення про утворення ДВК, були повноважними (присутні більше половини членів комісії від складу цієї комісії).
Подання кандидатур до складу ДВК були внесені до 7 березня включно довіреними особами кандидатів або особами, які мали нотаріально завірене доручення від довірених осіб кандидатів. Подання були прийняті вчасно, але деякі комісії (наприклад ОВК №90) фактично розглядали документи після відведеного терміну (після 24 години 7 березня). Також спостерігачі інформували про випадки коли подання, заяви і копії документів доносили та/або змінювали на ОВК після кінцевого терміну реєстрації подань (після 7 березня) заднім числом.
За даними спостерігачів ОПОРИ, на етапі реєстрації та утворення дільничних виборчих комісій фіксувалося багато процедурних порушень. Найбільш частою проблемою стало внесення одних і тих же осіб до складу ДВК за поданням різних кандидатів. Такі подання надійшли на розгляд до щонайменше 28% окружних виборчих комісій. У випадку виявлення кратних (подвійних і потрійних) подань кандидатур до складу ДВК окружна виборча комісія відхиляла подані кандидатури. Або пропонувала таким особами особисто звернутися в ОВК і відкликати одну із декількох поданих заяв.
Іншими типовими проблемами були: неякісно підготовленні подання, у яких відсутні підписи суб'єкта подання, відсутні заяви і/або копії паспортів зазначених у поданні осіб; у поданнях була вказана не уся необхідна інформація (відсутні дати народження) або не зазначена дільниця, на якій має працювати людина; заяви на згоду бути членом комісії та заяви на згоду обіймати керівну посаду в складі ДВК часто були написані працівниками штабів й часто без відома самих кандидатів на посаду члена виборчої комісії; кратні включення одних і тих же осіб у поданнях різних кандидатів. Були проблеми із застосуванням програмного забезпечення з боку працівників ОВК, які не вміли належним чином виявляти випадки кратного включення одних і тих самих осіб. Проте згодом їх виявила електронна система ЦВК, коли усі ДВК вже були утворені.
Окружні виборчі комісії максимально лояльно здійснювали розгляд поданих кандидатур до складу ДВК на предмет відповідності вимогам законодавства. Разом з тим практика відхилення кандидатур була звичною і для цих виборів. Лише близько третини окружних виборчих комісій (67 ОВК) не відхилили жодної кандидатури, поданої до складу ДВК. Спостерігачі ОПОРИ не фіксували відхилення кандидатур до складу ДВК без передбачених законодавством підстав. Проаналізовані спостерігачами випадки відхилення кандидатур, поданих до складу ДВК, носили обґрунтований і законний характер. Основними підставами для відхилення кандидатур до складу ДВК були кратні включення осіб від різних кандидатів або включення осіб, які не мають права бути членами комісій.
На декількох ОВК траплялися ситуації, що мали ознаки перешкоджання діяльності офіційних спостерігачів та працівників ЗМІ на засіданнях комісій, де розглядалися питання щодо створення ДВК (зокрема ОВК №24 в Дніпропетровській області, №93 в Київській області, №177 в Харківській області, №184 в Херсонській області).
Попри незвично велику кількість зареєстрованих кандидатів у Президенти не до всіх ДВК було подано достатню кількість кандидатур для формування ДВК в мінімально допустимому складі (9 осіб). У такому випадку застосовувалася процедура внесення подань до складу ДВК головою ОВК на підставі пропозицій членів комісії (відповідно до частини 8 статті 24 Закону). У цілому кількість ДВК, які були утворені в мінімальному складі (9 осіб), є незначною і складає близько 2% від усіх ДВК. Також на виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує п’ятдесяти осіб, дільнична виборча комісія утворювалися у складі голови, секретаря та двох – чотирьох членів комісії.
В цілому діяльність окружних виборчих комісій можна оцінити як задовільну з точки зору адміністрування процесу й дотримання законних процедур. Відвідуваність членам ОВК засідань комісії є достатньо високою і дозволяє комісіям ефективно приймати рішення. За оцінками спостерігачів, попередній досвід роботи має меншість членів комісії, проте керівний склад комісій значно більш професійний.
Ротації в складі ОВК
Станом на 26 березня 2019 року персональний склад окружних виборчих комісій оновився більш ніж на третину - було замінено 31% (або 2252 з 7355) членів ОВК. З огляду на кратність замін та їх повторюваність, показник замін з боку окремих кандидатів перевищував 100%. Тобто кандидати змінювали членів комісій частіше, ніж внесли кандидатур до складу ОВК. Зокрема лідерами у проведенні замін (в тому числі кількаразових) членів виборчих комісій є Олександр Мороз, Віталій Скоцик і Віталій Купрій (понад 100%). Натомість мінімальну кількість замін було проведено щодо членів ОВК, внесених Петром Порошенком і Олегом Ляшком (менше 5%).
|
Кандидати |
Внесені кандидатури до складу ОВК |
Проведено замін |
Відсоток замін |
|
Мороз Олександр Олександрович |
196 |
251 |
127,6% |
|
Скоцик Віталій Євстафійович |
190 |
195 |
102,6% |
|
Купрій Віталій Миколайович |
196 |
174 |
100,0% |
|
Тимошенко Юрій Володимирович |
194 |
139 |
71,1% |
|
Соловйов Олександр Миколайович |
198 |
128 |
64,6% |
|
Ващенко Олександр Михайлович |
87 |
46 |
64,4% |
|
Данилюк Олександр Володимирович |
197 |
110 |
58,9% |
|
Дерев’янко Юрій Богданович |
197 |
99 |
51,8% |
|
… |
|||
|
Ригованов Руслан Олександрович |
197 |
13 |
5,6% |
|
Ляшко Олег Валерійович |
199 |
10 |
4,5% |
|
Порошенко Петро Олексійович |
199 |
18 |
4,5% |
Початок роботи дільничних виборчих комісій
Типовими стали ситуації, коли фактичний початок роботи дільничних виборчих комісій відбувся майже з тижневим запізненням, незважаючи на те, що переважна більшість ДВК формально провели свої перші засідання вчасно (до 14 березня).
Серед основних причин невчасної, а також нестабільної чи неефективної роботи дільничних виборчих комісій на початковому етапі стали відмови членів ДВК працювати в складі комісій. Значна частина внесених до складу ДВК кандидатур повідомили, що не писали заяв на згоду бути членом ДВК і/або обіймати керівну посаду в складі ДВК (замість них це самовільно робили працівники штабів). Крім цього, спостерігачі отримували інформацію, що члени ДВК наполягають на передоплаті за роботу (хоча б половину суми), бо в іншому разі відмовлятимуться працювати або не відвідуватимуть засідання.
Заміни членів ДВК розпочалися фактично відразу після їхнього утворення (з 13 березня) і продовжуються навіть напередодні голосування. Проблема носить масовий характер і спостерігається в усіх виборчих округах.
Уникнути критичних проблем з функціонування дільничних виборчих і дестабілізації процесу адміністрування виборів вдалося значною мірою завдяки відносно великій загальній кількості подань, яких вистачало для забезпечення кворуму і функціонування комісій у мінімальному складі.
На відміну від окружних виборчих комісій, керівний склад значної кількості ДВК, за оцінками ОПОРИ, не має попереднього досвіду роботи у виборчих комісіях. У цей час тривають навчання за підтримки Центральної виборчої комісії та IFES, на ефективність яких негативно впливають масові заміни в складі ДВК.
До проблем фіктивного представництва та ключових ризиків варто віднести ситуацію з наявності у складі дільничних виборчих комісій груп членів ДВК, які фактично працюють в інтересах інших кандидатів. Дану проблему спостерігачі ОПОРИ фіксують в усіх виборчих округах, що пов’язано із масовим введенням кандидатур до складу ДВК за поданнями маловідомих кандидатів.
ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ВИПАДКИ НЕДОТРИМАННЯ СТАНДАРТІВ ДЕМОКРАТИЧНИХ ВИБОРІВ
Інциденти із ознаками підкупу виборців та/або матеріального стимулювання виборців
Протягом звітного періоду до спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА надходила інформація про здійснення підкупу виборців у інтересах низки кандидатів на пост Президента України. Відомості про злочинні наміри вплинути на волевиявлення громадян з боку конкурентів активно поширювали місцеві представники кандидатів на пост Президента України. В умовах виборчого протистояння тільки правоохоронні органи шляхом об’єктивного розслідування мають можливість надати правову оцінку фактам, які були озвучені представниками різних суб’єктів виборчого процесу. У окремих випадках у спостерігачів були підстави вважати, що інформація про підкуп виборців поширювалась конкурентами із метою формування негативного іміджу кандидатів на пост Президента України. Пропозиції щодо підкупу виборців також активно поширювались у соціальних мережах, реалістичність яких важко оцінити без належного розслідування компетентними органами.
Територіальні підрозділи Національної поліції України інформували громадськість про надходження звернень та заяв про здійснення спроб підкупу виборців.
При цьому спостерігачі ОПОРИ стали безпосередніми свідками поодиноких інцидентів, які супроводжувалися пропозиціями грошової винагороди виборцям з боку невідомих осіб. До прикладу, 18 березня 2019 року під час проведення зустрічі виборців із кандидатом на пост Президента України Юлією Тимошенко у місті Харків невідома особа роздавала гроші ймовірним учасникам агітаційного заходу. За даними спостерігачів, присутні на місці події поліцейські відмовились реагувати на можливе правопорушення, а тому заява про правопорушення була подана після додаткового виклику Національної поліції за телефонним номером 102. Представники місцевої організації ВО “Батьківщина” заявили про політичні провокації з боку конкурентів щодо оплати участі громадян у заході з передвиборної агітації.
Як і у лютому 2019 року, правоохоронні органи проявляли активність із виявлення можливих спроб організувати та реалізувати технології з підкупу виборців.
20 березня 2019 року Генеральна прокуратура України заявила про затримання поблизу міста Дубно Рівненської області учасника мережі з підкупу виборців на користь одного з кандидатів на пост Президента України (з інформаційних повідомлень можна було зробити висновок про нібито причетність представників кандидата Юлії Тимошенко до інциденту). Генеральна прокуратура України повідомила про вилучення в затриманого грошової суми у розмірі 2,5 млн гривень, натомість представники кандидатки на пост Президента України спростували причетність до оприлюдненої інформації.
У звітний період Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив про розслідування можливого підкупу виборців за рахунок одноразової матеріальної допомоги громадянам, яка фінансується з місцевої бюджетної програми Васильківської міської ради (Київська область). На підставі оприлюдненої Міністром України інформації стало відомо про можливий факт підбору отримувачів соціальної допомоги з місцевого бюджету агітаторами кандидата на пост Президента України. За оперативною інформацією територіального підрозділу Національної поліції у Василькові біля 2 тис. громадян отримали повістки для збору свідчень у межах кримінального провадження. Натомість засоби масової інформації поширили матеріали, в яких окремі громадяни підтверджують участь агітаторів одного з кандидатів на пост Президента України у процесі оформлення матеріальної виплати з місцевого бюджету. ОПОРА зазначає, що за доступними даними щодо транзакцій управління соціального захисту Васильківської міської ради на одноразову матеріальну допомогу громадянам було витрачено біля 5 млн 162 тис. гривень, з яких близько 4 млн гривень було сплачено у березні 2019 року.
На думку спостерігачів, правоохоронні органи повинні знайти законний баланс між таємницею слідства та оперативним інформуванням громадськості про результати розслідування оприлюднених ними інцидентів щодо підготовки або здійснення підкупу виборців. Це сприятиме формуванню довіри до правоохоронних органів у частині поширення інформації, яка здатна вплинути на публічний імідж кандидатів на пост Президента України і попереджуватиме можливі звинувачення у політичних мотивах для відповідних заяв.
У різних регіонах України до спостерігачів ОПОРИ надходила інформація від учасників агітаційних груп на підтримку кандидата на пост Президента України Петра Порошенка про отримання ними грошової винагороди. Дані заяви громадян потребують додаткової перевірки із метою встановлення або відсутності правопорушень. Відповідно до Роз’яснення ЦВК, ухваленого у лютому 2019 року, виборці мають право надавати агітаційні послуги лише на безоплатній основі. Але за рахунок коштів виборчого фонду можлива компенсація лише фактичних витрат, які понесли виборці під час здійснення агітації на користь кандидата (проїзд, проживання, телефонний зв’язок тощо). Як зазначала ОПОРА у своєму попередньому звіті, на практиці немає оперативних інструментів перевірки обґрунтованості компенсацій виборцям за понесені ними витрати під час здійснення агітаційної діяльності. Із метою посилення фінансового контролю та попередження можливих технологій матеріального стимулювання виборців Верховній Раді України доцільно посилити законодавчі положення з відповідного питання напередодні чергових виборів народних депутатів України.
Із наближенням дня голосування необхідність оперативної реакції правоохоронної системи на повідомлення про підкуп виборців тільки зростає. Це вимагає від правоохоронців та суб’єктів виборчого процесу максимальної уваги до цієї традиційної для українських виборів проблеми.
Інциденти із ознаками зловживань адміністративними ресурсами на виборах
Відповідно до усталеної термінології, зловживання адміністративними ресурсами під час виборців є ситуацією, коли окремі партії чи кандидати мають неконкурентні переваги для впливу на результати виборів шляхом використання їхніх офіційних посад чи зв’язків з урядом. Зловживання адміністративними ресурсами у виборчому процесі може включати використання кадрових ресурсів органів влади, офіційних заходів, бюджетних коштів, потенціалу правоохоронних органів у виборчих інтересах.
У зв’язку із партійним та політичним впливом низки кандидатів на пост Президента України на функціонування місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спостерігачі ОПОРИ зафіксували інциденти із ознаками зловживання адміністративним ресурсами у виборчому процесі. Найчастіше проблеми з чітким розмежуванням звичайної діяльності органів влади різних рівнів та агітаційної кампанії стосувалися кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. Натомість окремі зауваження щодо політичної нейтральності державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування виникали під час проведення заходів передвиборної агітації на підтримку кандидатів Юлії Тимошенко, Олександра Вілкула, Олега Ляшка та Руслана Кошулинського.
Практика проведення передвиборної агітації кандидатом на пост Президента України Петра Порошенка включала достатньо широкий перелік інцидентів із ознаками зловживання адміністративними ресурсами на виборах. Незважаючи на поодинокі випадки використання владного ресурсу з боку інших кандидатів, саме чинному Президенту України найбільше не вдалося ефективно розмежувати посадову і агітаційну активність під час виборчого процесу.
Основними видами інцидентів із ознаками зловживання адміністративними ресурсами на користь кандидата на пост Президента України Петра Порошенка стали використання соціальних виплат та бюджетних програм у передвиборній агітації, поєднання передвиборної агітації та офіційних заходів у межах засідань рад регіонального розвитку, використання сайтів райдержадміністрацій та залучення посадових осіб місцевих органів влади до де-факто агітаційної активності. Зафіксовані проблеми мають потенціал негативного впливу на практичне забезпечення принципу рівності умов та можливостей для усіх кандидатів на пост Президента України.
Використання офіційних заходів органів влади у виборчих інтересах
Протягом березня 2019 року чинний Президент України, кандидат на пост Президента України Петро Порошенко провів засідання Рад регіонального розвитку в Чернівецькій, Хмельницькій, Івано-Франківській, Рівненській, Полтавській, Закарпатській, Чернігівській, Житомирській, Черкаській, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Донецькій областях. У Тернополі Раду регіонального розвитку очолював Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман. Рада регіонального розвитку є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, при цьому місцеві державні адміністрації власними розпорядженнями були уповноважені створити відповідні локальні ради. Активізація діяльності цих рад в умовах виборчого процесу та інтенсивна особиста участь Петра Порошенка у їх локальних засіданнях мають ознаки використання адміністративних ресурсів із метою привернення уваги виборців до кандидата.
У цьому контексті необхідно підкреслити ключову роль державних службовців у організації засідань рад регіонального розвитку. Зокрема, було зафіксовано організацію транспортування громадян до місць проведення регіональних рад розвитку за допомогою райдержадміністрацій. В окремих випадках зафіксовано, що учасники даних офіційних заходів органів влади пізніше підвозились і до місць проведення агітаційних зустрічей кандидата на пост Президента України (місто Хмельницький, Хмельницька область; місто Ковель, Волинська область тощо).
ОПОРА констатує, що у цілій низці регіонів спостерігачі не змогли отримати запрошення на засідання Рад регіонального розвитку, що обмежувало можливості для оцінки стану дотримання виборчого законодавства під час їх проведення.
Як правило, візит чинного Глави держави передбачав організацію засідання Ради регіонального розвитку і проведення після офіційних заходів агітаційного заходу на свою підтримку. Спостерігачі ОПОРИ відзначають, що місцевим медіа та виборцям було складно відокремити посадову діяльність Петра Порошенка та його агітаційну активність під час візитів до областей України. Це було пов’язано із де-факто поєднанням офіційних та агітаційних приводів для привернення уваги виборців до кандидатури Петра Порошенка. Такий характер здійснення передвиборної кампанії чинним Президентом України, на думку ОПОРИ, створює незадовільні умови для забезпечення принципу конкурентності виборів та принципу рівності умов і можливостей кандидатів на пост Президента України.
У межах проведення рад регіонального розвитку, проведених у березні 2019 року, зафіксовано низку випадків прямої агітації на користь кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. До прикладу, 19 березня у Тернополі на початку Ради регіонального розвитку, організованої ОДА, транслювався відеоролик з передвиборною агітацією на користь кандидата на пост Президента Петра Порошенка. Зміст цього відеоматеріалу, серед іншого, включав наступне словосполучення: “Голосуючи за Порошенка, ми голосуємо за Україну та її розвиток, ми голосуємо за українців”. У Миколаєві (Миколаївська обл.) Міністр інфраструктури України Володимир Омелян 04 березня під час Ради регіонального розвитку вдався до агітації на користь Петра Порошенка шляхом оголошення гасел передвиборної агітації останнього. Варто зазначити, що присутній під час інциденту чинний Президент України Петро Порошенко звернув увагу Міністра України на необхідність утриматися від агітації під час проведення офіційного заходу.
Паралельно із проведенням у областях засідань Ради регіонального розвитку всеукраїнського розмаху отримала діяльність із розповсюдження матеріалів з питань планів розвитку територій та інших аспектів регіональної політики. Ці матеріали містять інформацію про ініціативи Президента України у сфері децентралізації та розвитку територій, обговорення планів розвитку територіальних громад і регіонів в цілому, діяльності Ради регіонального розвитку. Зокрема, у друкованих матеріалах фігурують звернення голів ОДА та РДА, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Окремо зазначається, що обговорення перспективних планів розвитку областей та регіонів відбувається на основі Указу Президента України “Про додаткові заходи із забезпечення реформ з децентралізації влади” від 06 грудня 2018 року.
Як правило, до матеріалів додавався поштовий конверт для зворотного зв’язку громадянина із Радою регіонального розвитку за адресою Адміністрації Президента України у місті Київ. Спостерігачами ОПОРИ зафіксовані різні способи розповсюдження матеріалів Ради регіонального розвитку серед громадян України, включаючи відділення державного підприємства “Укрпошта”, зусиллями співробітників місцевих органів влади та агітаторами місцевих офісів кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. Спостерігачі ОПОРИ направили запити на публічну інформацію до ДП “Укрпошта” та Адміністрацію Президента України, але досі не отримали відомостей про джерела фінансування послуг із внутрішньої комерційної пересилки матеріалів Ради регіонального розвитку. Станом на момент оприлюднення цього звіту залишаються невідомими і джерела фінансування виготовлення матеріалів із обговорення планів перспективного розвитку областей та територіальних громад.
Матеріали Ради регіонального розвитку, які масово розповсюджуються серед виборців, не містять закликів голосувати за кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. Але інтенсифікація діяльності Ради регіонального розвитку та її місцевих аналогів, поєднана із масштабною інформаційною кампанією, безпосередньо пов’язана із передвиборчою кампанією Петра Порошенка. Це проявляється, серед іншого, фактами залучення агітаторів місцевих виборчих офісів кандидата на пост Президента України Петра Порошенка до розповсюдження відповідних матеріалів офіційного характеру (Миколаївська, Одеська, Львівська область та інші). Внаслідок об’єднання зусиль місцевих органів влади та агітаторів одного з кандидатів щодо реалізації Указу Президента України існують значні ризики для зловживання адміністративними ресурсами під час виборів.
Спостерігачі ОПОРИ висловлювали занепокоєння виявленими випадками залучення працівників бюджетних організацій до прямої та непрямої агітації на підтримку кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. До прикладу, у Львівській області учасниками агітаційних груп кандидата часто є працівниками соціальних служб, відділень ДП “Укрпошти” або інших бюджетних організацій. Начальник відділу соціального захисту населення Яворівської РДА (Львівської області) Уляна Ганусяк, яка виконує функції працівника виборчого штабу Петра Порошенка у районі, у коментарі спостерігачу ОПОРИ пояснила наявну практику бажанням громадян отримати додатковий прибуток під час виборів.
Використання державних та/або комунальних програм дял проведення заходів прихованої передвиборної агітації
У низці регіонів України спостерігачі відзначили використання державних та місцевих бюджетних програм в інтересах кандидата на пост Президента України Петра Порошенка.
Особливістю такої практики є те, що заходи з реалізації державних та місцевих проектів пов’язуються із досягненнями чинного Президента України Петра Порошенка. Ця активність є масштабною в Одеській області та безпосередньо в обласному центрі. Зокрема, відкриття інклюзивно-ресурсних центрів, спортивного комплексу та міської школи, профінансованих Одеською міською радою, публічно позиціонується як результат політики Президента України Петра Порошенка. Це позиціонування включає розміщення спеціальної зовнішньої реклами із гаслами, такими як: “Нова школа в Житловому масиві ім. Котовського. Децентралізація – це наш шлях. Петро Порошенко”, “Багатофункціональний спортивний комплекс, вул. Ак. Корольова, 90. Децентралізація – це наш шлях. Петро Порошенко” та інші гасла. У селі Маяки Біляївського району було розміщено зовнішню рекламу з написом “Ми – Україна. Траса Одеса – Рені. Будуємо дороги – будуємо країну. Петро Порошенко”. Відповідно до публічних даних, ремонт траси Одеса – Рені відбувався за рахунок коштів обласного та державного бюджетів.
Одним із прикладів використання бюджетних програм у де-факто виборчих інтересах кандидата на пост Президента України стало вручення головою Житомирської ОДА 22 автомобілів для медичної сфери регіону, на двері яких було нанесено написи «Доступна медицина. Допомога поруч. Програма Президента України».
Натомість у Харкові біля станцій метро безкоштовно розповсюджувалась газета “Харьковские известия”, у якій висвітлюється роль Президента України у створенні центрів надання адміністративних послуг та його особиста участь у відкритті Харківського регіонального Центру надання адміністративних послуг. Матеріал також супроводжувався спільними фото кандидата на пост Президента України Петра Порошенка та Харківського міського голови Геннадія Кернеса. У Білій Церкві (Київська область) розповсюджуються матеріали із переліком інфраструктурних об’єктів міста, які будуть профінансовані у 2019-2020 рр. У матеріалах надається пояснення, що план фінансування проектів у місті розроблений на виконання Указу Президента України “Про додаткові заходи із забезпечення реформ з децентралізації влади” (грудень 2018 року).
У цьому звіті наводяться лише приклади відповідних інцидентів, із їхнім широким переліком можна ознайомитися на офіційному сайті Громадянської мережі ОПОРА.
Використання кадрових ресурсів органів влади, бюджетних установ та організацій із метою сприяння прямій або прихованій агітації на підтримку кандидатів на пост Президента України
У звітний період Громадянська мережа ОПОРА зафіксувала поширену практику публічної або прихованої залученості посадових та службових осіб органів місцевої влади до передвиборчої кампанії кандидатів на пост Президента України. Посадовці різних рівнів публічно висловлювали підтримку окремим кандидатам на пост Президента України або сприяли організації їхніх агітаційних заходів. Спостерігачі ОПОРИ у Львівській області, зокрема, відзначили масовість випадків прихованої агітації на користь кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. Ця непряма агітація проявляється шляхом використання гасел передвиборної кампанії кандидата під час виступів посадових осіб органів місцевої влади у межах офіційних заходів або їхніх звітів за результатами діяльності.
У цьому ж регіоні відбуваються масштабні концерти творчих колективів за підтримки Департаменту культури, національностей та релігії Львівської ОДА, у межах яких здійснюється непряма агітація на підтримку кандидата Петра Порошенка. У Вінницькій області в усіх районах проводяться зустрічі голів райдержадміністрацій, керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України, управлінь соціальної та молодіжної політики РДА із громадянами. Під час проведення цих заходів не зафіксовано проведення прямої передвиборної агітації на користь кандидата на пост Президента України, але основну увагу чиновники приділяють досягненням Петра Порошенка на посаді Глави держави. Натомість після мітингу на підтримку Петра Порошенка у місті Хмельницький було зафіксовано факт, що його учасники прибували на територію однієї із військових частин міста, а пізніше її організовано залишали на автобусах. У коментарі спостерігачам ОПОРИ командир військової частини пояснив, що він дозволив паркувати автобуси для учасників агітаційного заходу на території установи із метою попередження проблем із транспортним трафіком у місті. За даними керівника військової частини, він отримав усне звернення голови Хмельницької ОДА з цього питання.
У Хмельницькому спостерігачі ОПОРИ також зафіксували присутність організованих груп студентів Хмельницького національного університету, Хмельницького політехнічного коледжу та деяких інших вищих навчальних закладів на мітингу за участю Петра Порошенка. Студенти заявляли про те, що вони були залучені до агітаційного заходу за ініціативи викладачів та деканів вищих навчальних закладів.
Менший розмах мали випадки публічної підтримки посадовими та службовими особами органів місцевого самоврядування інших кандидатів на пост Президента України (Олег Ляшко, Юлія Тимошенко, Руслан Кошулинський, Олександр Вілкул). До прикладу, у Чернівецькій області представники Заставнівського району Чернівецької області залучались до зустрічей кандидата Олега Ляшка із виборцями. Спостерігачі звернули увагу на візит кандидата на пост Президента України до місцевої школи, при цьому політичного лідера зустрічали учні цього навчального закладу. Такі заходи мають ознаки порушення положень Закону України “Про освіту”, які забороняють залучення здобувачів освіти до заходів, організованих політичними партіями (за винятком заходів, передбачених освітньою програмою). Прикладом поєднання кадрового та бюджетного адміністративного ресурсу може вважатися розповсюдження агітаційних матеріалів на підтримку кандидата Олександра Вілкула під час проведення концерту з нагоди свята 8 березня, який був організований Запорізькою міською радою за підтримки промислового підприємства “Запоріжсталь”.
Окремим проблемним напрямком забезпечення політичної нейтральності публічної адміністрації стала комунікація чиновників зі ЗМІ, в межах якої вони висловлюють відкрито або опосередковано підтримку кандидатам на пост Президента України (включаючи комунікацію посадовців із медіа у робочий час).
Незважаючи на те, що частина посадових осіб місцевих органів влади оформлювала відпустки на період проведення передвиборної агітації на підтримку кандидатів на пост Президента України, питання демонстрації політичної неупередженості залишається актуальним і для них. Виборцям, як підкреслюють спостерігачі ОПОРИ, складно зрозуміти відмінності між політичною залученістю посадових осіб під час виконання ними офіційних обов’язків та на період їх перебування у відпустці. Це вимагає від посадових та службових осіб органів влади дотримання демократичних стандартів публічної адміністрації та дієвої демонстрації відсутності впливу політичних симпатій та партійної афіліації на ухвалення суспільно важливих рішень.
Бюджетний адміністративний ресурс під час виборів
Під час звітного періоду Урядом України були реалізовані заходи з індексації пенсій та монетизації субсидій на оплату громадянами комунальних послуг. За оцінками спостерігачів ОПОРИ, урядові заходи у сфері соціального захисту стали важливою частиною передвиборчої кампанії, враховуючи їх використання в агітаційних матеріалах кандидата на пост Президента України Петра Порошенка. У попередньому звіті Громадянська мережа ОПОРА детально роз'яснювала загальновизнані стандарти попередження зловживань бюджетними адміністративними ресурсами в умовах виборчого процесу. Ключовою запорукою уникнення такого роду порушень стандартів є сумлінне дотримання принципу розподілу повноважень між органами влади під час реалізації бюджетних програм в умовах виборів. Як засвідчують спостерігачі ОПОРИ, окремі суб’єкти виборчого процесу не повною мірою дотримались стандартів проведення передвиборної агітації в умовах масштабних соціальних виплат. Це створило ризики для дотримання принципу рівності можливостей кандидатів, залежно від їх приналежності до владного ресурсу.
Протягом усього виборчого процесу на місцевому рівні обговорювалися питання інтенсифікації місцевих бюджетних програм із виплати одноразової матеріальної допомоги громадянам. Місцеві органи влади напередодні і після початку виборчого процесу приймали рішення про збільшення фінансування існуючих або ухвалення нових програм з питань матеріальної допомоги громадянам (Миколаївська, Одеська, Київська області, Тернопіль, Дніпро та ін.). І хоча спостерігачі ОПОРИ не виявили фактів прямого використання цих програм в агітаційних інтересах конкретних кандидатів на пост Президента України, суб’єкти виборчого процесу постійно звертали увагу на ризики зловживання бюджетними ресурсами.
За попередніми оцінками ОПОРИ, протягом березня 2019 року місцеві органи влади достатньо активно виплачували матеріальну допомогу громадянам. До прикладу, Дніпровська міська рада виплатила у березні 19,5 млн гривень на одноразову грошову допомогу громадянам (за січень-березень – 21 млн 770 тис. гривень). Як правило, громадяни отримували по 560 гривень, хоча були виявлені виплати і у більшому розмірі. Спостерігачі відзначають необхідність детального вивчення усіх обставин здійснення цих виплат, включаючи критерії і способи відбору громадян для отримання такої допомоги. Необхідно зазначити, що своїх публічних коментарях посадові особи не пов’язують процес реалізації програми із матеріальної допомоги громадянам із виборчим процесом.
Порушення порядку оприлюдення результатів опитувань громадської думки
В умовах безпрецедентної непрогнозованості результатів чергових виборів Президента України суспільство проявляє високий рівень уваги до результатів опитувань громадської думки. Ця обставина створює передумови для політичних маніпуляцій із оприлюдненням у ЗМІ результатів таких опитувань із метою впливу на виборчі симпатії громадян України, наділених активним виборчим правом. Натомість конкурентні обставини передвиборної кампанії повинні спонукати соціологічні організації дотримуватися професійних стандартів та докладати додаткових зусиль для роз’яснення методологій досліджень. Не менш важливим завданням є і забезпечення доступності інформації про замовників та спонсорів проведених опитувань громадської думки щодо виборів.
Як засвідчує моніторинг спеціально сформованої Робочої групи при Національній раді з питань телебачення та радіомовлення України, типовим порушенням висвітлення передвиборчої кампанії у ЗМІ стало недотримання статті законодавчого порядку поширення результатів опитування громадської думки, пов’язаного з виборами.
Відповідно до Закону України “Про вибори Президента України”, установи, які проводять опитування, ЗМІ мають право оприлюднювати результати опитування, пов’язаного з виборами, з обов’язковим зазначенням часу його проведення, території, яку охоплювало опитування, розміру та способу формування соціологічної вибірки опитаних, методу опитування, точного формулювання питань, можливої статистичної похибки. ЗМІ також зобов’язані зазначати повну назву організації, що проводила опитування, замовників опитування.
За даними спостерігачів ОПОРИ, які додатково підтверджуються проміжним моніторингом Робочої групи при Національній раді з питань телебачення та радіомовлення, випадки неповного оприлюднення або ігнорування обов’язкової інформації про проведене опитування набули масового характеру під час виборчого процесу. Інциденти із порушенням порядку оприлюднення результатів опитування громадської думки щодо виборів були зафіксовані у більшості регіонів України.
Досвід чергових виборів Президента України доводить доцільність законодавчого посилення вимог до оприлюднення відомостей щодо замовників та спонсорів опитувань громадської думки, які на поточний момент не є очевидними під час поширення результатів таких опитувань.
Перешкоджання вільному волевиявленню громадян
Протягом звітного періоду офіційні спостерігачі ОПОРИ зафіксували інциденти, які мають ознаки перешкоджання вільному волевиявленню громадян.
З 12 березня та протягом декількох наступних днів Громадянська мережа ОПОРА отримувала інформацію від виборців щодо телефонних дзвінків від невідомих осіб, які представлялися ОПОРОЮ та цікавилися їхніми електоральними вподобаннями. Після відповідей громадян щодо власних електоральних симпатій невідомі особи погрожували їм покаранням у разі порушення виборчого законодавства. Такі повідомлення були зафіксовані у більшості регіонів України. ОПОРА офіційно звернулася до Національної поліції України щодо розслідування незаконного використання назви організації та фактів із ознаками залякування виборців. На момент оприлюднення цього звіту розслідування триває.
У низці областей України зафіксовано розповсюдження неправдивої інформації про заплановані перевірки списків призовників до Збройних Сил України на виборчих дільницях у день голосування. Такі неправдиві повідомлення розповсюджувались не лише у соціальних мережах, а й шляхом розміщення оголошень невстановленого зразка у населених пунктах. До прикладу, у Бродівському та Сколівському районах Львівської області невідомі розклеїли оголошення відповідного змісту. Представники Львівського обласного комісаріату повністю спростували недостовірну інформацію, яка була розповсюджена невстановленими особами. Спостерігачі ОПОРИ зазначають, що виявлена дезінформація може бути спрямована на зниження рівня участі у голосуванні окремих категорій громадян і має бути розслідувана у контексті відповідальності за перешкоджання здійсненню виборчого права.
Порушення порядку ведення передвиборної агітації
У звітному періоді спостерігачі ОПОРИ продовжували фіксувати порушення законодавчих обмежень щодо ведення передвиборної агітації кандидатами на пост Президента України. Найбільш поширеними були випадки розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів без передбачених Законом вихідних даних. При цьому кількість таких порушень зменшилась, у порівнянні із попередніми звітними періодами. Це дозволяє стверджувати, що найчастіше ці порушення здійснюються місцевими командами кандидатів на пост Президента України, а не мають централізований характер.
У різних регіонах спостерігачі ОПОРИ виявили друковані матеріали без вихідних даних на користь кандидата Руслана Кошулинського, Олександра Шевченка, Володимира Зеленського, Юлії Тимошенко, Олега Ляшка та деяких інших кандидатів на пост Президента України.
Відповідно до Закону України «Про вибори Президента України» друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити обов’язкові відомості, тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, та замовника відповідних матеріалів. Ця законодавча норма фактично є механізмом попередження випадків фінансування матеріалів передвиборної агітації не з виборчого фонду.
У незначній кількості зафіксовані випадки розміщення агітаційних матеріалів у будинках і в приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форм власності.
Координація виборців у день голосування
Спостерігачам ОПОРИ стало відомо про наміри виборчих структур окремих кандидатів забезпечувати комунікацію з лояльними виборцями в день голосування, дані про яких були зібрані на етапі проведення передвиборної агітації. До прикладу, у Миколаївській області агітатори на підтримку кандидата на пост Президента України Петра Порошенка отримали інструкцію дій у день голосування 31 березня 2019 року, яка передбачає телефонну та особисту комунікацію між агітаторами та прихильниками кандидата із метою нагадування останнім щодо необхідності участі у голосуванні. При цьому у інструкції вказується про необхідність забезпечення прибуття прихильників кандидата на виборчі дільниці за певним графіком.
Громадянська мережа ОПОРА закликає усіх кандидатів на пост Президента України забезпечити неухильне виконання вимог законодавства щодо заборони проведення передвиборної агітації у день голосування і попередити можливі спроби контролювати явку конкретних виборців на дільниці для участі у волевиявленні.
СУДОВІ РОЗГЛЯДИ ПІД ЧАС ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ
Справи про притягнення до адміністративної відповідальності
Всього за даними Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 27 березня 2019 року місцевими судами розглянуто 337 справ про притягнення до адміністративної відповідальності. З них за статтею 212-10 КУпАП (порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації) – 11 матеріалів адміністративних справ, за статтею 212-12 КУпАП (порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії) – 1 матеріал, за статтею 212-14 КУпАП (порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях) – 36 матеріалів, статтею 212-20 КУпАП (порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму) – 1 матеріал. 68% всіх розглянутих судами матеріалів у справах про адміністративні правопорушення (228 матеріалів) складають матеріали за статтею 212-13 КУпАП (агітація без вихідних даних).
Слід констатувати, що найчастіше судами приймалися рішення про повернення матеріалів на доопрацювання до місцевих відділів поліції. Так, з 337 розглянутих матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності на доопрацювання було скеровано більше третини (133 матеріали).
Зокрема були повернуті на доопрацювання 4 матеріали за статтею 212-10 (порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації), 1 матеріал за статтею 212-12 (порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії), 118 матеріалів за 212-13 КУпАП (агітація без вихідних даних).
В 14 випадках судами було прийнято рішення про звільнення винних осіб від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, cуд обмежився усним зауваженням.
Судами прийнято рішення про притягнення до відповідальності за результатами розгляду 120 матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема 3 особи притягнуті до відповідальності за статтею 212-10 КУпАП (порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації), 19 осіб за статтею 212-14 КУпАП (порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях). 82% притягнуто до відповідальності за 212-13 КУпАП (агітація без вихідних даних).
Переважна частка притягнутих до відповідальності за статтею 212-13 КУпАП пояснюється тим, що саме агітація без вихідних даних є найлегшим в збиранні доказової бази видом адміністративного правопорушення. За результатами розгляду 54 матеріалів провадження були закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В 16 випадках суди відправили матеріали за підсудністю.
Cлід відзначити неоднакову та суперечливу практику місцевих судів при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Так, суди виносили рішення про призначення покарання у випадку, якщо особа, що притягалася до відповідальності, визнавала себе винною у вчиненні адміністративного правопорушення, та в аналогічних випадках приймали рішення про закриття провадження, якщо особи заперечували свою винуватість.
Справи, що розглядаються адміністративними судами за правилами адміністративного судочинства
За результатами моніторингу Єдиного реєстру судових рішень (далі – Реєстр) адміністративними судами прийнято 612 процесуальні рішення, з них 138 постанов та 474 ухвали процесуального характеру.
Справи щодо інформаційного забезпечення виборів
В адміністративних судах розглядалася одна справа, в якій в судовому порядку зобов’язано ОВК передати інформаційні плакати кандидатів до дільничних виборчих комісій (номер справи в Реєстрі 80534265), три справи щодо надання рівного ефірного часу з іншими кандидатами. Оскарження стосувалися телеканалів «Інтер» (номер справи в Реєстрі 80519343), «112-ТВ» (номер справи в Реєстрі 80519343), «Україна» (номер справи в Реєстрі 80637942). В задоволенні всіх позовних вимог до телеканалів відмовлено, рішення першої інстанції залишені в силі апеляційною інстанцією. Позов Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» до Центральної виборчої комісії про надання відповіді на інформаційний запит щодо інформації про здійснення платежів з усіх наявних поточних рахунків виборчого фонду кандидата на користь громадських організацій направлено на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглядалися справи № 855/81/19 та № 855/53/19 щодо заходів перевірки відповідності стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС «Вибори Президента України» та створення робочих груп. У справі №855/77/19 кандидат Юлія Литвиненко вимагала включення до виборчого бюлетеня стосовно кандидата Юлії Тимошенка інформації, що цей кандидат очолює рейтинг популістів та маніпуляторів в українській політиці, який був підготовлений незалежними аналітиками «Vox Ukraine». Справа № 855/92/19 стосувалася визнання протиправною бездіяльність ЦВК щодо відсутності розміщення в періодичному друкованому виданні газети «Голос України» роз'яснення щодо заборони надання грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. У всіх зазначених справах суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог та підтвердили законність дій ЦВК.
Адміністративні справи щодо відмови у реєстрації кандидатів
Оскільки відповідачем за цією категорією справ є Центральна виборча комісія, cправи у першій інстанції розглядалися Шостим апеляційним адміністративним судом, яким не було задоволено жодного з позовів (14 рішень). Апеляційною інстанцією виступав Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд), в Реєстрі опубліковано 20 постанов (16 постанов про відмову у задоволенні апеляційної скарги, 3 про часткове задоволення та 1 задоволена). Суд підтвердив правомірність рішень Центральної виборчої комісії, оскільки підставою для відмови у реєстрації у переважній більшості випадків була несплата грошової застави (10 рішень). Проте траплялися й інші підстави відмови, зокрема суд визнав правомірною відмову в реєстрації кандидата, висунутого Комуністичною партією України, оскільки статут, найменування та символіка цієї партії не відповідають вимогам Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” (номер справи в Реєстрі 79700741). Cудом визнано правомірною відмову в реєстрації кандидата, передвиборна програма якого містила визнання існування невизнаних республік (“ЛНР” та “ДНР”).
Справи щодо проведення передвиборної агітації
Судами ухвалено рішення щодо 7 справ, в апеляційній інстанції не задоволено жодної апеляційної скарги за цією категорією справ. Зокрема у справі №855/41/19 відмовлено у задоволенні позову кандидатки Юлії Тимошенко щодо визнання протиправними дій кандидата Петра Порошенка. В судовому засіданні встановлено, що оплата трансляції «Всеукраїнського громадського форуму «Відкритий діалог» здійснювалася з коштів виборчого фонду кандидата на телеканалі “Прямий”, в той час як інші телеканали були акредитовані на форумі та здійснювали трансляцію з власної ініціативи. Cудом не було враховано вимогу визнання протиправною агітацію за допомогою банера, оплаченого з виборчого фонду, на якому містився напис «За участю Президента України», оскільки така вимога не зазначалася в самому позові, а зміна предмета позову можлива лише до початку провадження. У справі № 855/52/19 кандидата Юлії Литвиненко судом встановлено, що в телепередачі «Ліга Сміху» кандидат Володимира Зеленський реалізував своє право на професію, випуски передачі «Ліга Сміху» почали транслюватися до початку виборчого процесу, що не вимагає, на думку суду, від кандидата припинення здійснення ним своєї професійної діяльності.
У справі №855/63/19 за позовом кандидата Анатолія Гриценка до кандидата Петра Порошенка суд дійшов висновку, що розміщення на офіційному Інтернет-представництві Президента України відеозапису та фотоматеріалів за наслідками здійсненої робочої поїздки Президента України, який одночасно є кандидатом в Президенти, якщо такі не містять спонукання виборців голосувати за або не голосувати за кандидата, не є порушенням правил передвиборної агітації та не може свідчити про нерівні права і умови для участі у виборчому процесі кандидатів на пост Президента України. Аналогічними є підстава позову та висновки суду в адміністративній справі № 855/64/19.
У справі №855/86/19 за позовом кандидатки Юлії Литвиненко проти кандидатки Юлії Тимошенко судом встановлено, що підкуп виборців не стосується товарів, які є матеріалами передвиборної агітації, тобто замовлення й виготовлення яких здійснювалося за рахунок коштів передвиборчого фонду у визначеному законом порядку саме з метою ведення законної передвиборної агітації.
У справі № 855/90/19 судом першої та апеляційної інстанції кандидатці Юлії Тимошенко відмовлено у визнанні протиправними дій кандидата Юрія Тимошенко щодо розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів, які містять лише ініціали та прізвище, а також використовують знак, схожий до знаку агітаційної кампанії Юлії Тимошенко у вигляді динамічної галочки.
У справі № 591/1000/19 за позовом Анатолія Гриценка до ТРК UA:Суми суд апеляційної інстанції постановив спростувати поширену недостовірну інформацію про кандидата, у визнанні протиправними дій ведучої програми щодо коментарів відмовлено.
Справи щодо уточнення списків виборців
Місцевими загальними судами розглянуто 121 справу про включення виборців до списку виборців: 28 позовів задоволено, 3 – відмовлено у задоволенні, всі інші направлені за підсудністю, залишені без руху чи без розгляду або повернуті позивачеві. До прикладу, у справі № 345/1203/19 судом використано як доказ довідку сільради про постійне місце проживання без реєстрації, у справі № 712/3836/19 – акт про фактичне проживання особи, у справі № 344/4971/19 – копію договору оренди житлового приміщення, у справі № 234/3436/19 – довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Громадянська мережа ОПОРА позитивно сприймає практику судів щодо включення виборців без виборчої адреси (реєстрації місця проживання) до списку виборців, хоча на сьогодні така судова практика не є єдиноусталеною. Зокрема, відповідно до Постанови Пленуму ВАСУ від 12 вересня 2014 року № 9 “Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів про зміну виборчої адреси та місця голосування, уточнення списків виборців, які виникли під час позачергових виборів Президента України та виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів”, наявність місця реєстрації, від якого визначається виборча адреса, є однією з умов для реалізації громадянином України, який має право голосу на виборах, свого виборчого права. Громадянська мережа ОПОРА вважає, що залежність можливості реалізації виборчого права від місця реєстрації порушує принцип рівного виборчого права, тому правові позиції ВАСУ мають бути переглянуті Верховним Судом.
Справи щодо формування складу виборчих комісій
Cудами розглянуто 10 адміністративних справ, пов'язаних з порядком формування виборчих комісій. Окружними адміністративними судами як судами першої інстанції прийнято 7 рішень (у 4 позовах відмовлено у задоволенні, 3 позови частково задоволено). Шостим апеляційним судом як судом першої інстанції у цій категорїї справ прийнято 3 рішення, у всіх випадках відмовлено у задоволенні позовних вимог до ЦВК. Так, у справі № 855/76/19 відмовлено у визнанні порушення порядку розподілу керівних посад при формуванні ОВК; у справі № 855/85/19 встановлено відсутність зобов'язання ЦВК надати окружним виборчим комісіям роз'яснення, яким чином комісії повинні дотримуватись обчислення приблизної рівномірності територіального розподілу посад; у справі № 855/82/19 суд відмовив у визнанні протиправними дії ЦВК щодо порушення строків утворення ДВК територіального виборчого округу №163 та у визнанні бездіяльності ЦВК у питаннях повернення печаток та посвідчень членами дільничних виборчих комісій, які були розформовані у 163 окрузі.
ПОРУШЕННЯ, ВИЯВЛЕНІ ОФІЦІЙНИМИ СПОСТЕРІГАЧАМИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ОПОРА, ЗА ЯКИМИ БУЛИ ЗАРЕЄСТРОВАНІ ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ
Спостерігачами Громадянської мережі ОПОРА протягом часу спостереження скеровано до Національної поліції 616 звернень.
Серед звернень щодо випадків, які містили ознаки адміністративних правопорушень, більшість (498) стосувалася розміщення або розповсюдження агітації без вихідних даних (212-13 КУпАП). За подіями, які могли бути кваліфіковані за статтею 212-10 КУпАП (зокрема здійснення агітації особою, яка не має на це права, у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України (в тому числі непрямий підкуп виборців за рахунок товарів та послуг вартість яких складає до 57,63 грн) або інше порушення правил агітації) – 53 звернення. Щодо розміщення агітаційних матеріалів, то за фактами їх розміщення у заборонених місцях до поліції скеровано 28 звернень, а щодо розміщення з порушенням правил благоустрою – 4, в одному випадку звернення стосувались порушень правил фінансування виборчої кампанії.
Представниками Національної поліції на час підготовки звіту складено за зверненням представників Громадянської мережі ОПОРА 204 протоколи про адміністративні правопорушення, cудами за результатом розгляду цих матеріалів притягнуто до відповідальності 24 особи. Серед областей України під час виборчого процесу спостерігачами Громадянської мережі ОПОРА найбільше підготовлено звернень до Національної поліції у Харківській (82 звернення), Дніпропетровській (81 звернення), Житомирській (63 звернення) областях.
Найбільш активно представники територіальних підрозділів Національної поліції реагували на порушення виборчого законодавства за зверненнями від спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА в Київській (26 протоколів про адміністративне правопорушення), Харківській області (24 протоколи), Житомирській (22 протоколи) областях.
Якщо аналізувати подані заяви в розрізі кандидатів, до яких ймовірно може бути дотичне порушення (наприклад, зовнішня агітація кандидата без вихідних даних), найбільше заяв було подано щодо подій та фактів, які можуть мати прив’язку до агітаційної кампанії Юлії Тимошенко (116 випадків, найбільше в Харківській та Житомирській областях – по 18), Андрія Садового (93 випадки, найбільше у Полтавській та Дніпропетровській областях – по 14 і 11 відповідно), Олега Ляшка (75 випадків, з них у Житомирській області 15 порушень та 12 в Дніпропетровській), Анатолія Гриценка (71 випадок), Петра Порошенка (48 випадків), Руслана Кошулинського (38 випадків), Олександра Шевченка (31 випадок), Сергія Капліна (30 випадок), Олександра Вілкула (29 випадків), Євгенія Мураєва (21).
Спостерігачами Громадянської мережі ОПОРА подано 13 повідомлень про вчинення злочинів:
- звернення до Національної поліції України щодо роботи кол-центрів, які в телефонному режимі від імені Громадянської мережі ОПОРА погрожують виборцям кримінальною відповідальністю за підкуп;
- Дніпропетровська область – 2 звернення про вчинення діянь, що містять ознаки ст. 157 ККУ, пошкодження агітаційних білбордів та недопуск спостерігача від «ENEMO» на засідання ОВК після його початку;
- Одеська область – 4 звернення щодо пошкодження білбордів (Андрія Садового, Анатолія Гриценка, Юрія Бойка);
- Харківська область – 2 звернення щодо пошкодження білбордів кандидата Олександра Вілкула (стаття 157 КК України (перешкоджання здійсненню виборчого права) та пошук осіб через мережу Інтернет, для забезпечення проведення мітингу з оплатою праці (підозра у підкупі виборців (160 КК України);
- Чернівецька область – 1 звернення щодо пошкодження сітілайта Юлії Тимошенко надписами, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу;
- Сумська область – 1 звернення щодо членів комісії, які не з’явилися на засідання (стаття 157 КК України) та 2 звернення щодо підкупу виборців (стосовно одного факти за результатами перевірки поліції не підтвердилися, щодо іншого – перевірка триває).
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Верховній Раді України:
- Забезпечити ухвалення змін до законодавства з метою врегулювання практики залучення громадян до здійснення передвиборної агітації в інтересах кандидатів на пост Президента України. Ці зміни повинні одночасно враховувати доцільність легалізації обґрунтованих витрат кандидатів та необхідність попередження підкупу виборців.
- Сприяти ухваленню проекту №8270 про забезпечення невідворотності покарання за виборчі злочини із метою посилення можливостей протидіяти зловживанням під час виборів.
- Сприяти ухваленню проекту Закону України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних усередині країни громадян.
Центральній виборчій комісії:
- Уникати практики надання дозволу присутності на засіданні Комісії суб’єктам виборчого процесу, які мають на це гарантоване Законом право.
- Забезпечити інформування громадян України про необхідність та строки тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси у разі проведення повторного голосування.
- Посилити інформування ЗМІ та зацікавлену громадськість щодо проектів рішень та ухвалених рішень Комісії.
- Уникати нерівного ставлення до національних та міжнародних спостерігачів, забезпечуючи дотримання міжнародних стандартів.
- Спростити процедури тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси для громадян для усіх виборців за аналогією із громадянами – внутрішньо переміщеними особами та мешканцями тимчасово окупованих територій.