30 жовтня чинний на той момент президент Бразилії Жаїр Болсонару програв вибори лівому кандидату Луїсу Інасіо Лулі да Сілві. Переможця інавгурували 1 січня, а за тиждень почалися масові заворушення. Протестувальники увірвалися до Конгресу та Верховного суду. Головна причина протестів, яку озвучив Болсонару, – це недовіра до результатів електронного голосування за допомогою спеціальних машин, встановлених на дільницях. Оскільки зараз Україна активно цифровізується, нам варто звернути увагу на цей досвід Бразилії.

Жаїр Болсонару – президент-популіст, який попереднього разу прийшов до влади на меседжах "Бразилія понад усе, Бог понад усе". Програвши вибори у 2022-му, він розповсюдив заяву про те, що електронна система голосування в країні схильна до шахрайства, але не надав жодного доказу. Втім, ці твердження стали основою для насильницького руху: до столиці приїхало більше 100 автобусів із людьми, котрі увірвалися до будівель, вимагаючи в армії відновити, на їхню думку, справедливість. 8 січня протестувальники увірвалися в Конгрес, Верховний суд і президентський палац. Поліція затримала більше 1200 учасників заворушень.

Болсонару вимагав у Виборчої комісії скасувати більшість бюлетенів, поданих через машини для голосування. Юристи кандидата підготували звіт, в якому описали помилку в програмному забезпеченні, але незалежні експерти не можуть знайти жодних на підтвердження її наявності. Ймовірно, завданням цього звіту було створити підгрунтя для масових антидемократичних протестів.

Насправді ж Болсонару вже більше року піддавав сумнівам систему електронного голосування, хоча в Бразилії голосують на спеціальних машинах з 1996 року. Експерти вказують про вразливість таких пристроїв до маніпуляцій, бо в них відсутні можливості для незалежних аудитів, але про жодні серйозні проблеми досі відомо не було.

Крім того, дослідники соцмереж заздалегідь попереджали про велику хвилю гнівних дописів у тіктоці та фейсбуці. Однак самі платформи реагували повільно – наприклад, "Мета" почала протидіяти цьому контенту лише після заворушень.

Це дуже нагадує прихильників Дональда Трампа, які 6 січня 2021 року увірвалися в американський Капітолій, аби домогтися скасування результатів виборів. Відтоді вони не довіряють електронному голосуванню в США і всіляко ставлять його під сумнів, не надаючи жодних доказів проблем.

Для України з цього також є користь. Раніше міністр цифрової трансформації Михайло Федоров багато говорив про готовність організувати голосування на виборах через додаток "Дія". У своєму недавньому інтерв’ю він вперше сказав, що спочатку в громадян має з’явитися довіра до правоохоронців та судової влади, а вже потім можна думати про те, як запускати такі нововведення. Це гарний знак, адже без довіри та можливостей незалежного аудиту електронних систем, у яких буде відбуватися голосування й підрахунок, на повоєнних виборах ми можемо зіткнутися з такими протестами.

Крім того, ми маємо зважати на те, якими можуть бути реакції людей, невдоволених результатами виборів і їхня робота на дестабілізацію ситуації в країні. Соцмережі стають ефективним інструментом для поширення пропаганди і водночас повільно протидіють їй.

Існує велика різниця між аналоговою системою голосування, яка діє в нас, і спеціальними машинами чи опцією в "Дії" – спостереження за підрахунком голосів на паперових бюлетенях максимально просте. Зараз достатньо лише бажання – і навіть найменша партія з маленького містечка має всі можливості оцінювати процесі і запобігати порушенням. Застосування ж технологій ускладнить моніторинг для тих, хто захоче оцінити прозорість підрахунку. Оскільки це вже не буде настільки просто, повинен бути величезний кредит довіри до держави та її інститутів. Втім, на жаль, нині в Україні існує недовіра до влади, зокрема судової. Остання генерує навколо себе багато корупційних скандалів: суддя Львов, Етична рада, навіть Конституційний суд.

Те, що прозорість і довіра громадян під час виборів дуже важливі, ми побачили в 2014 році, коли росіяни намагалися дестабілізувати Україну через хакерські атаки на Центральну виборчу комісію та публікацію фальшивих результатів наших виборів на своїх медійних ресурсах. Попри це, Україна провела ті вибори гідно, визнала та прийняла їх результати.

Будь-яку технологію можна скомпрометувати. Відповідно, можна припустити, що для кожного наступного ускладнення необхідно, щоб держава перебувала на вищому рівні розвитку. Тут маємо на увазі не лише виборчі процеси, а всю систему влади: суди, правоохоронні органи, служби безпеки. Після виборів 2016 року, коли переміг Трамп, у США накопичилася недовіра до е-голосування, тому там запровадили перевірки його точності. Наприклад, на частині дільниць певну кількість бюлетенів перераховують вручну після машин – для аудиту.

Тож Україна зі своєю повністю аналоговою системою геть не пасе задніх. Нам справді потрібно багато чого поліпшувати, але такі зміни повинні бути дуже обережними.

Юрій Лісовський спеціально для ЦЕНЗОР.НЕТ