Попередня оцінка початку виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів України

У травні 2019 року ОПОРА розпочала здійснювати моніторинг передвиборчої ситуації в регіонах України та хід підготовки до позачергових виборів народних депутатів, аналізуючи процес формування окружних виборчих комісій, з'їзди партій та висування кандидатів, діяльність ЦВК та виборчі порушення. Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів. Метою спостереження є ідентифікація ключових проблем виборчого процесу, формування доказової бази та запобігання порушенням через комплексний громадський контроль не лише в ході офіційного перебігу виборів, але й у період який йому передує.

Резюме

На підставі опублікованого 23 травня 2019 року Указу Президента “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів” вже 24 травня 2019 року в Україні офіційно розпочався виборчий процес позачергових виборів депутатів парламенту. Відповідно до Закону “Про вибори народних депутатів України” Центральна виборча комісія одразу після опублікування Указу взяла на себе виконання усіх передбачених законодавством функцій щодо організації та проведення позачергових виборів народних депутатів 21 липня 2019 року.

Виборчий процес відбувався в умовах постійного очікування рішення Конституційного Суду щодо законності Указу Президента про розпуск Верховної Ради. 11 червня 2019 велика палата Конституційного суду розпочала розгляд подання 62 народних депутатів щодо конституційності Указу Президента про розпуск Верховної Ради у формі усного слухання. А 20 червня Конституційний Суд ухвалив рішення, яким визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), Указ Президента. Суд означив існуючу ситуацію як конституційний конфлікт між Президентом та Верховною Радою, який немає правового вирішення» і констатував, що розв’язання цього конфлікту шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради України відповідає вимогам частини другої статті 5 Конституції України. Непрогнозованість рішення Конституційного Суду та побоювання з боку всіх зацікавлених сторін, що рішення Суду може бути політично вмотивованим – дезорієнтували потенційних суб’єктів виборчого процесу та слугували для багатьох з них підставою ставити під сумнів легітимність самого процесу. Рішення Конституційного Суду частково сприятиме «розмороженню» та відновленню довіри до виборчого процесу, однак може спричинити черговий виток політичних протистоянь. ОПОРА закликає всіх політичних гравців утриматися від публічної дискредитації державних інституцій в електоральних чи партійно-політичних цілях.

В правовій площині ключовою проблемою позачергових виборів залишається нереформованість виборчого законодавства, зокрема збереження чинної виборчої системи для обрання народних депутатів. На своєму позачерговому засіданні 22 травня Парламент відмовився розглядати поспішно підготовлений законопроєкт Президента про внесення змін до чинного закону про вибори народних депутатів щодо скасування мажоритарної системи та переходу до пропорційної системи із закритими списками. Так само парламентські політичні сили не демонструють жодної зацікавленості в якісному та ефективному доопрацюванні проєкту Виборчого кодексу, розгляд якого в другому читанні триває цими днями.

Особливістю виборчого процесу є його надзвичайно прискорений темп (фактично на кампанію відведено лише 58 днів), що створює додатковий тиск як на організаторів виборів, так і на кандидатів та партії – суб’єктів виборчого процесу. Так, ЦВК зіткнулася з проблемою дотримання законних строків проведення публічних закупівель в умовах швидкоплинного виборчого процесу та самоусунення парламенту від законодавчого врегулювання цієї проблеми. Незважаючи на публічні висловлені розходження між Урядом (Міністерством економічного розвитку і торгівлі) та ЦВК, сторонам вдалося тимчасово розв’язати проблему шляхом прийняття окремого підзаконного акта. Наказ Мінекономрозвитку №898 “Про внесення змін до Порядку визначення предмету закупівель” уможливив здійснення поділу великих закупівель на менші лоти для уникнення складних і тривалих процедур проведення торгів.

Попри скорочені часові межі виборчого процесу етап утворення окружних виборчих комісій був організований ЦВК у відведений Законом термін, з дотриманням усіх законних процедур та в цілком прозорий спосіб. Усі комісії сформовано в максимальному складі (18 осіб). Загальна кількість поданих партіями до складу ОВК кандидатур (5 756 осіб) була дещо більшою, ніж на попередніх позачергових парламентських виборах 2014 року (5 471 особа). Такі парламентські партії (фракції), як “Блок Петра Порошенка “Солідарність”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Народний фронт”, “Батьківщина” і “Опозиційний блок” отримали найбільше представництво і мають своїх представників у всіх 199 ОВК, при цьому в половині з них – аж по дві особи. “Самопоміч” представлена в дещо меншій кількості ОВК (в 184 ОВК в цілому, з них в 53 ОВК – по дві особи). Виключно за результатами жеребкування найбільше представництво в складі ОВК отримала партія “Відродження” та партія “5.10” (по 114 осіб кожна), найменше – “Сила людей” (47 осіб). В цілому в комісіях представлено 25 суб'єктів подання кандидатур до складу ОВК, що з врахуванням результатів розподілу керівних посад дозволяє говорити про політично збалансований та плюралістичний склад окружних виборчих комісій. Хоча проблема технічного представництва партій в контексті комлектування ОВК залишається актуальною.

Також ОПОРА проаналізувала, що понад третина членів новосформованих ОВК (38% або 1 356 осіб) мають досвід і входили до складу окружних виборчих комісій на президентських виборах 2019 року. Зокрема 172 з 309 нинішніх членів ОВК, делегованих “БПП “Солідарність” на останніх президентських виборах представляли в комісіях Петра Порошенка, Юлію Литвиненко і Володимира Петрова. Тоді як 147 з 290 нинішніх членів ОВК від партій “Заступ”, “Єдина Родина” і “Україна майбутнього” на останніх загальнонаціональних виборах працювали в комісіях за поданням Володимира Зеленського.

Проведення партійних з’їздів (зборів, конференцій) з висунення кандидатів на позачергових виборах народних депутатів відбулося у відносно прозорий спосіб, однак неодноразові факти вибіркового оприлюднення кандидатур, перегляду списків та заміни кандидатів безпосередньо після проведення публічної частини з'їздів вказують на ознаки порушення вимог законодавства. ОПОРА розділяє позицію Венеціанської комісії та інших міжнародних інституцій щодо недопустимості надмірного втручання держави у внутрішньопартійні процеси, за умови належного та ефективного контролю за реалізацією партіями вимог статутів під час проведення з'їздів та номінування кандидатів.

Значний інтерес до цих виборів проявляють громадські організації, 170 з яких звернулися до ЦВК з клопотанням щодо надання дозволу мати офіційних спостерігачів. Кількість організацій, які отримали відповідний дозвіл, є більшою, ніж на президентських виборах 2019 року (163 проти 138). На жаль, ОПОРА продовжує фіксувати ознаки взаємозв’язків громадських організацій з кандидатами та партіями, що підриває довіру до непартійного спостереження та дискредитує таку форму громадського контролю.

В ході виборчого процесу спостерігачами ОПОРИ подано 41 повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-13 КУпАП (агітація без вихідних даних), найбільша кількість яких у Харківській області. У свою чергу Національною поліцією України у травні розпочато 19 кримінальних проваджень щодо порушень у сфері виборчих прав громадян, а з 1 по 20 червня розпочато 11 кримінальних проваджень і складено 7 матеріалів про адміністративні правопорушення, які стосуються виборів.

Діяльність Центральної виборчої комісії

Ключовим викликом для діяльності ЦВК стало забезпечення публічних закупівель товарів та послуг, необхідних для організації і проведення позачергових виборів народних депутатів України. У перший день виборчого процесу ЦВК звернулася до Президента України, Верховної Ради України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі із закликом оперативно врегулювати питання публічних закупівель в умовах швидкоплинного виборчого процесу. Законодавчі строки та форми проведення публічних закупівель, строки оскарження проведених закупівель суттєво не відповідають етапам виборчого процесу. У цьому зверненні ЦВК вказується, що процес обговорення напрямків удосконалення публічних закупівель для виборів було розпочато ще попереднім складом Комісії, але парламентом та Міністерством економічного розвитку та торгівлі проблему так і не було вирішено.

Президент України Володимир Зеленський ще до початку виборчого процесу вніс до Верховної Ради України законопроєкт № 10217, яким передбачалося внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” для забезпечення процесу організації виборів. У президентському проєкті передбачалось, що дія законодавства про публічні закупівлі не поширюється на послуги з виготовлення та доставки бюлетенів, опублікування матеріалів про підготовку виборів та надання ефірного часу, закупки телекомунікаційних послуг, товари і послуги для діяльності окружних виборчих комісій тощо. Законопроєктом також було запропоновано передбачити, що розгляд скарг не зупиняє проведення процедури закупівель, початок електронного аукціону та перебіг будь-яких строків цих закупівель. На жаль, Верховна Рада України на своєму позачерговому засіданні 22 травня 2019 р. не підтримала ухвалення цього законопроєкту.

В умовах самоусунення парламенту від врегулювання закупівель під час виборів Уряд та ЦВК взяли на себе ініціативу із знаходження на підзаконному рівні варіанту вирішення проблеми. Зокрема, 29 травня Кабінет Міністрів України провів міжвідомчу нараду з питань публічних закупівель для забезпечення організації і проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Незважаючи на публічно висловлені розходження між позиціями ЦВК та Мінекономрозвитку України, сторонам вдалося розв’язати проблему на підзаконному рівні. Міністерство економічного розвитку та торгівлі підготувало та зареєструвало Наказ №898 “Про внесення змін до Порядку визначення предмету закупівель” (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0569-19). Цим наказом було дозволено розділяти великі закупівлі на менші для уникнення складних процедур проведення публічних закупівель. Наказ Міністерства є тимчасовим заходом і спрощені процедури не будуть діяти на наступних виборах. Таким чином, завдяки зусиллям Уряду, ЦВК та Міністерства економічного розвитку та торгівлі питання публічних закупівель не загрожує організації і проведенню позачергових виборів народних депутатів України.

Загалом, починаючи з 24 травня 2019 року, ЦВК прийняла 198 постанов, переважна більшість яких стосувалася реєстрації кандидатів, довірених осіб кандидатів, а також внесення змін до складу окружних виборчих комісій. Своїми постановами Центральна виборча комісія затвердила Календарний план основних організаційних заходів з підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів, кошторис видатків, а також внесла зміни до ряду постанов, зокрема що стосуються виготовлення інформаційних плакатів, встановлення вимог до приміщень ОВК, порядку внесення змін до складу виборчих комісій. Також ЦВК звернулася до Донецької та Луганської обласних державних адміністрацій – військово-цивільних адміністрацій стосовно надання висновків щодо можливості організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року на окремих територіях.

ЦВК прийнято три роз’яснення виборчого законодавства. Зокрема, Постановою №900 від 24.05.2019, щодо роз’яснення порядку надання дозволу громадським організаціям мати офіційних спостерігачів під час позачергових виборів народних депутатів України, передбачені додаткові, не встановлені законом, вимоги стосовно оформлення клопотання для отримання громадськими організаціями дозволу спостереження за виборами (зокрема вимога зазначення статусу організації та території спостереження).

Постановою №909 від 29.05.2019 вирішено проблему необхідності надання ксерокопій першої та другої сторінок паспорта під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, шляхом забезпечення можливості надання відповідних копій цього документа у формі картки. Новим є положення зазначеної постанови щодо розширення визначеної законом інформації про кандидата в автобіографії (необхідності вказівки всіх ПІБ в разі їх зміни до дня балотування), що уможливлює перевірку даних щодо судимості та перебування на території України осіб, прізвища яких змінювалися. Постанова №1008 від 14.06.2019 стосується забезпечення можливості отримання виборчого бюлетеня на підставі паспорта у формі картки.

ЦВК внесено зміни до 13 чинних постанов, серед яких варто позитивно відзначити внесення змін до Постанови Центральної виборчої комісії від 13 вересня 2012 року № 893 “Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси”, якою вилучено положення щодо необхідності подачі підтверджувальних документів для тимчасової зміни місця голосування. Постанову про вимоги до приміщень окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України доповнено положеннями щодо забезпечення ОВК лінією доступу до мережі Інтернет.

Під час виборчого процесу ЦВК було прийнято постанову щодо розгляду однієї скарги. Скарга політичної партії “Інтернет партія України” на постанову ЦВК залишена без розгляду по суті, оскільки ЦВК розглядає скарги лише у зв’язку з бездіяльністю ОВК, також “Інтернет партія України” не надала підтвердження висування нею кандидатів, тому є неналежним суб’єктом звернення.

Формування окружних виборчих комісій

Утворення виборчих комісій є одним з ключових етапів виборчого процесу. Центральна виборча комісія у відведений Законом термін (до 31 травня 2019 року) сформувала всі 199 окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України на позачергових парламентських виборах 21 липня 2019 року.

До основних повноважень ОВК відноситься встановлення підсумків голосування в межах одномандатного виборчого округу, утворення спеціальних дільниць на тимчасовій основі, реєстрація офіційних спостерігачів, визнання голосування на виборчій дільниці недійсним (у окремих випадках).

Для позачергових виборів народних депутатів передбачений особливий порядок формування складу окружних виборчих комісій, яким обмежено коло суб’єктів, що вносять подання кандидатур до складу комісій (ст. 107 Закону). Свої кандидатури до складу ОВК могли подати політичні партії, які мають депутатські фракції у Верховній Раді поточного скликання, а також політичні партії кандидатів у депутати, від яких було зареєстровано у загальнодержавному окрузі на останніх виборах депутатів парламенту (які відбулися в 2014 році). Всі вони могли подати не більш як по одній кандидатурі до складу кожної окружної виборчої комісії. Кандидатури від партій, які мають фракції в парламенті, включалися до складу окружних виборчих комісій автоматично, кандидатури від інших суб’єктів включалися до ОВК із застосування механізму жеребкування. Таким чином, парламентські партії (фракції) могли претендувати на отримання 2 осіб у складі окремих ОВК.

Правом подати свої кандидатури до складу ОВК скористалися всі 6 партій, які мають парламентські фракції, а також 25 з 29 партій, які висували списки кандидатів у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Загальна кількість кандидатур, внесених до складу ОВК, склала 5 756 осіб, з яких 1 179 осіб, які підлягали обов’язковому включенню (подані партіями, які мають фракції в Раді) і 4 577 осіб запропоновані політичними партіями для включення шляхом жеребкування. Таким чином на 2 403 вакантних місць у виборчих комісіях претендувало 4 577 осіб. Для порівняння, загальна кількість поданих партіями до складу ОВК кандидатур на попередніх позачергових парламентських виборах 2014 року була меншою і складала 5 471 осіб.

Вакантні місця були розподілені відповідно до порядку жеребкування, визначеному Постановою ЦВК №87 від 25 квітня 2013 року (зі змінами) за допомогою Єдиної інформаційно-аналітичної системи “Вибори”.

Усі окружні виборчі комісії було утворено в максимальному складі (18 осіб), а всього до складу ОВК включено 3 582 особи (з яких 59% жінки). У гендерному розрізі найменша кількість жінок до складу ОВК була делегована партіями “Сила і Честь” (37%), “Правий Сектор” (42%) і ВО “Свобода” (42%), тоді як найбільше жінок до складу ОВК внесла партія “Солідарність жінок України” (70%). Основну вікову групу серед членів ОВК складає категорія осіб віком від 31 до 50 років (таких нараховується майже 50%), дещо меншою є категорія осіб віком від 51 до 70 років (таких 35%).

П’ять з шести парламентських партій (фракції) делегували свої кандидатури до максимально можливої кількості ОВК (199-ти). Лише “Самопоміч” внесла свої кандидатури до складу 184 ОВК (з 199-ти). У цілому ж найбільше кандидатур до складу ОВК (за результатами жеребкування та на основі фракційних квот) делегували “Блок Петра Порошенка “Солідарність” (“Європейська Солідарність”), (309 осіб до 199 комісій), Радикальна партія Олега Ляшка (307 осіб), “Народний фронт” (305 осіб), “Батьківщина” (300 осіб) і “Опозиційний блок” (290 осіб). Ці чотири партії отримали по дві особи в складі близько половини утворених ОВК. За результатами жеребкування найбільше представництво в складі ОВК отримала партія “Відродження” (114 осіб) та партія “5.10” (114 осіб), найменше – “Сила людей” (47 осіб).

При розподілі керівних посад в окружних виборчих комісіях ЦВК забезпечила для кожного суб’єкта подання кандидатур до складу ОВК пропорційну частку керівних посад (в середньому 17%) у відношенні до загальної кількості осіб, включених від цього суб'єкта до складу окружних виборчих комісій. Також було дотримано принципу приблизної рівномірності територіального розподілу посад, отриманих кожним суб’єктом подання кандидатур до складу ОВК.

За даними ОПОРИ, понад третина членів (38%) новосформованих ОВК входили до складу окружних виборчих комісій на президентських виборах 2019 року. Найбільша кількість осіб, які увійшли до складу новосформованих ОВК на останніх президентських виборах, працювала в окружних виборчих комісіях за поданням Володимира Зеленського (193 особи) і Петра Порошенка (182 особи). Також значна кількість чинних членів ОВК на президентських виборах були делеговані від Юлії Тимошенко (95 осіб), Андрія Садового (93 особи), Олега Ляшка (90 осіб), Олександра Вілкула (79 осіб).

Також ОПОРА проаналізувала партійну репрезентацію та переходи членів комісій, раніше представлених у ОВК на чергових президентських виборах 2019 року, до складу ОВК на позачергових парламентських виборах 2019 року. Так, партії “Всеукраїнське аграрне об’єднання “Заступ”, “Всеукраїнське Політичне Об’єднання “Єдина Родина”, “Україна Майбутнього” і “Партія Зелених України” стали основними реципієнтами членів окружних виборчих комісій, які на Президентських виборах представляли Володимира Зеленського. “Блок Петра Порошенка “Солідарність” (“Європейська Солідарність”) став реципієнтом членів комісій, які на президентських виборах представляли Петра Порошенка, Юлію Литвиненко і Володимира Петрова. Найбільша частка членів комісій, які на Президентських виборах представляли в ОВК Олександра Вілкула та Юрія Бойка, на позачергових парламентських виборах були делеговані до складу ОВК за поданням “Опозиційного блоку”. ВО “Батьківщина” стала реципієнтом членів ОВК, які на президентських виборах представляли Юлію Тимошенко, Миколу Габера та Андрія Новака. Радикальна партія Олега Ляшка стала основним реципієнтом колишніх членів ОВК від Олега Ляшка і Руслана Ригованова.

Висування та реєстрація кандидатів в народні депутати України

Закон України “Про вибори народних депутатів України” передбачає низку процедур із висування, реєстрації та скасування реєстрації кандидатів в народні депутати України.

Висування кандидатів від політичних партій почалося у перший день виборчого процесу (24 травня) і завершилося за сорок днів до дня голосування (до 10 червня включно). Протягом цього короткого періоду політичні партії мали можливість висунути кандидатів у народні депутати як у загальнодержавному виборчому окрузі, так і у одномандатних виборчих округах. З 10 червня по 20 червня політичні партії подавали документи до ЦВК для реєстрації кандидатів у загальнодержавному та одномандатних виборчих округах. Кандидати-самовисуванці висувались і подавали документи до ЦВК з 24 травня до 20 червня. ЦВК до 25 червня зобов’язана завершити процес реєстрації кандидатів у народні депутати України.

Законодавство про парламентські вибори не містить деталізованих процедур висування кандидатів політичними партіями, а його порядок встановлюється самими партіями. Фактично єдиною вимогою до партій є висування кандидатів на з’їзді (зборах, конференції), проведення яких регулюється статутними документами. Зокрема, закон прямо не зобов’язує політичні партії забезпечувати відкритість з’їздів для представників ЗМІ та громадських організацій, не встановлює мінімальної кількості делегатів заходів із висування кандидатів або обов’язку оприлюднювати перелік кандидатів до подачі їх документів до ЦВК. Також Закон встановлює крайній термін проведення з’їздів політичних партій із висування кандидатів (10 червня включно).

Відсутність комплексного законодавчого регулювання процесу висування політичних партій є виправданою, враховуючи міжнародні стандарти партійної діяльності та рекомендацій Венеціанської комісії щодо попередніх редакцій виборчого законодавства України. Мова йде про важливість уникнення надмірного втручання держави у партійні справи та дієвого забезпечення автономності політичних партій. Зокрема, у Висновку Венеціанської комісії щодо Закону України “Про вибори народних депутатів України”, за яким проводились чергові вибори 2016 року, державі було вказано на високий ступінь втручання у внутрішньопартійні процеси.

На думку Комісії, надмірне втручання у внутрішньопартійні процеси проявлялося шляхом встановлення вимог до мінімальної участі делегатів у з’їзді партії, інформування ЦВК та ЗМІ про такі з’їзди, надання інформації про кандидатів (дані про освіту, рід занять тощо). Як тоді зазначила Венеціанська комісія, у вільній змагальній партійній системі партії зацікавлені в інформуванні громадськості про їхню діяльність, а державне втручання не повинно бути таким значним (Режим доступу до Висновку Венеціанської комісії від 02.03.2006: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/994_749). Таку позицію було підтверджено і у спільному висновку Ради за демократичні вибори та Венеціанської комісії у 2001 р. щодо проєкту Закону України “Про вибори народних депутатів України”, розробленого на виконання Указу Президента України “Про Робочу групу з питань удосконалення законодавства про вибори” від 02.11.2010. У цьому Висновку названо позитивним те, що у положеннях проєкту Закону більше не визначається процедура формування та ухвалення партійного списку. Натомість у документі було зазначено, що партія проводить цей процес відповідно до процедур, визначених у статуті (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a54).

Незважаючи на обґрунтованість гарантій автономності політичних партій, ОПОРА звертає увагу на наявність ознак порушення вимог законодавства під час висування політичними партіями кандидатів на позачергових виборах народних депутатів України.

Низка політичних партій повідомили ЗМІ про виключення окремих кандидатів з раніше підтриманих виборчих списків у зв’язку із підозрами щодо їхньої недоброчесності або відмовою від балотування самої особи (партії “Слуга народу”, “Європейська солідарність”, “Голос”). Також громадськості та ЗМІ стало відомо про включення до виборчого списку партії безпосередньо після з’їздів з висування кандидатів осіб, які попередньо не озвучувалися (Олександр Єфремов у списку “Опозиційного блоку” за 10 номером, яке раніше посідав інший кандидат). Ці повідомлення надходили до спостерігачів та ЗМІ вже після 10 червня, коли партії не мали права проводити з‘їзди з висування кандидатів. Крім цього, окремі партії проводили з’їзди протягом декількох днів з перервами, що могло створити перешкоди для всіх делегатів з регіонів України (“Голос”, “Слуга народу”).

Іншим проявом процесу висування кандидатів стала домінуюча серед політичних партій практика не оприлюднювати повні списки кандидатів у загальнодержавному та одномандатних виборчих округах. Дана обставина посилює підозри журналістів та спостерігачів щодо проведення ротацій у переліку кандидатів без проведення партійних з’їздів та поза встановленим законодавством строком.

ЦВК не має повноважень оцінювати дотримання партіями вимог статутів під час проведення заходів із висування кандидатів. Навіть у разі підтвердження факту внесення змін до виборчого списку партії без проведення з’їзду ЦВК не матиме чітких підстав для відмови в реєстрації кандидатів. Але, на думку ОПОРИ, у процесі реформування виборчого законодавства важливо знайти ефективний баланс між автономністю партій та можливістю попередити випадки усунення учасників з’їздів політичних сил від процесу номінування кандидатів.

Станом на останній день подання документів для реєстрації (20 червня) Центральна виборча комісія зареєструвала 1 913 кандидатів у народні депутати, з яких 1 021 висунутих за списками політичних партій у загальнодержавному окрузі і 892 висунутих в одномандатних виборчих округах (в тому числі 744 самовисуванців і 148 висунутих партіями). Хоча ще триває процес розгляду ЦВК поданих кандидатами і партіями документів, можна очікувати, що кількість охочих балотуватися буде меншою, ніж на позачергових виборах 2014 року (3 379 кандидатів у депутати).

Правом висування кандидатів у загальнодержавному окрузі (станом на 19 червня) скористалися 14 партій (на позачергових виборах депутатів 2014 року своїх кандидатів у загальнодержавному окрузі висунула 31 партія). Найбільший список кандидатів надали ВО “Свобода” (224 особи) та Радикальна партія Олега Ляшка (217 осіб). Станом на 20 червня зареєстровано списки кандидатів у загальнодержавному окрузі від 6 партій (з 14, які подали документи для реєстрації виборчого списку).

Забезпечення гендерної рівності у виборчих списках політичних партій

Чинне законодавство про політичні партії не встановлює обов’язку політичних партій забезпечувати рівне представництво чоловіків і жінок у виборчих списках кандидатів. ОПОРА та інші організації неодноразово звертали увагу на цей недолік виборчого закону, який парламент України так і не встиг усунути. Політичні партії самостійно доклали зусиль для забезпечення гендерної збалансованості списків кандидатів, але у майбутньому держава повинна встановити законодавчі гарантії рівного представництва жінок і чоловіків у виборчому процесі.

Позапартійне спостереження на виборах народних депутатів України

3 червня Центральна виборча комісія завершила процес реєстрації громадських організацій на позачергових виборах до Верховної Ради. Право отримати дозвіл на спостереження за виборами до парламенту мали громадські організації, зареєстровані у встановленому законом порядку, до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу та спостереження за ним.

Загалом до Центральної виборчої комісії, протягом 24 – 31 травня з клопотанням мати офіційних спостерігачів звернулися 170 громадських організацій, 163 з яких отримали дозвіл на спостереження. Це більше ніж на останніх президентських виборах, коли офіційно отримали право спостерігати 138 громадських організацій.

ОПОРА проаналізувала наявний перелік громадських організацій на предмет досвіду спостереження за виборами, зв’язків з політичними партіями/кандидатами тощо. З 163 ГО 95 (58%) мали досвід спостереження за виборами, проте більшість з них спостерігали за виборами лише одного разу – на чергових виборах Президента України 2019 року. Для решти 68 організацій цей виборчий процес є першим подібним досвідом, адже переважна частина з них створена лише напередодні виборів.

Понад 25% від усіх зареєстрованих громадських організацій, які спостерігають за перебігом виборчого процесу, засновані напередодні виборів у 2019 році. Шість громадських організацій зареєстровані Міністерством юстиції вже після старту виборчої кампанії, серед яких, наприклад, у трьох організацій назва співзвучна з назвою однієї політичної партії:

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ЗА СЛУГУ НАРОДУ”;
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “СЛУГИ НАРОДНІ”;
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “СЛУГА НАРОДНИЙ”.

Зв’язки громадських організацій з політичними партіями прямо суперечать одному з найважливіших принципів громадського непартійного спостереження – дотримання політично нейтральної позиції організації та забезпечення рівного ставлення до всіх учасників виборчих перегонів. Проте деякі громадські організації не приховують своїх зв’язків з політичними партіями, які можна встановити вже з назви організації. Наприклад:

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “УКРАЇНСЬКА СТУДЕНТСЬКА СВОБОДА”;
Хмельницька обласна громадська організація “За конкретні справи”;
Всеукраїнська громадська організація “Жінки Батьківщини”;
Громадська організація “УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка”;
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ФОНД ОЛЕКСАНДРА ВІЛКУЛА “УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА”;
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “КОМАНДА ЗЕ”;
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “СЛУГИ НАРОДУ”;
громадська організація “Батьківщина Молода”;
Громадська організація “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ “НАШІ”;
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ВОЛЯ!”;
Громадська організація “Всеукраїнське об’єднання “Спільна справа”.

У ситуації, коли законодавство дозволяє офіційне спостереження з боку партій та кандидатів, спостережна діяльність політично афілійованих громадських організацій дискредитує інститут непартійного спостереження і створює ризики політично вмотивованого втручання в перебіг виборчого процесу, зокрема в день голосування.

Порушення виборчого законодавства та судові розгляди

Порушення виборчого законодавства

За інформацією Національної поліції України:

З 21 по 31 травня поліцією розпочато 19 кримінальних проваджень щодо порушень у сфері виборчих прав громадян: вісім за статтею 158 КК (підробка виборчої документації), сім за статтею 160 КК (підкуп виборців), три за статтею 157 КК (перешкоджання виборчому праву), одне за статтею 158-1 КК.
З 1 по 20 червня органами Національної поліції:

розпочато 11 кримінальних проваджень щодо порушень, які стосуються виборів (по одному за ч. 3 cтатті 175 КК (перешкоджання виборчому праву), ч. 2 cтатті 158 КК, ч. 4 cтатті 158 КК (підробка виборчої документації), ч. 3 cтатті 160 КК(непрямий підкуп); по два за ч. 1 cтатті 159-1 КК (порушення порядку фінансування партій та виборчих кампаній) та ч. 2 статті 160 КК (пропозиція неправомірної вигоди виборцю); три провадження за ч. 1 cтатті 160 КК (прийняття неправомірної вигоди виборцем);
складено 7 матеріалів про адміністративні правопорушення – одне за ч. 1 cтатті 212-14 КупАП (розміщення агітації в заборонених місцях), шість за статтею 212-13 КупАП (агітація без вихідних даних).

Спостерігачами ОПОРИ під час виборчого процесу подано 41 повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-13 КУпАП (агітація без вихідних даних) щодо більше ніж 100 фактів порушення виборчого законодавства. Подані заяви стосувалися 27 суб’єктів виборчого процесу в 12 областях України.

Найбільша кількість повідомлень зареєстровано спостерігачами ОПОРИ у Харківській області і стосуються вони розміщення зовнішньої реклами без вихідних даних кандидата Костянтина Немічева (зареєстрований по ОВО 170, проте розміщує агітаційні матеріали також в інших виборчих округах).

Таблиця поданих спостерігачами ОПОРИ до Національної поліції повідомлень про вчинення адміністративного правопорушення у сфері виборчих прав громадян

№	Область	ОВО	Суб'єкт виборчого процесу, щодо якого розміщено зовнішню рекламу без вихідних даних (ст.212-13 КУпАП)	кількість адрес розміщення
1	Вінницька	16	Вацак Геннадій	1
2	Житомирська	62	Українська стратегія Гройсмана	1
3	Запорізька	80	Балицький Євген	1
4	Запорізька	80	Балицький Євген	1
5	Запорізька	76	Володимир Буряк (потенційний кандидат)	1
6	Кіровоградська	99	Опозиційна платформа – За життя	1
7	Кіровоградська	99	Опозиційна платформа – За життя	2
8	Кіровоградська	99	Українська стратегія Гройсмана	3
9	Кіровоградська	99	Євгеній Лучков	1
10	Кіровоградська	99	Березкін Станіслав	1
11	Львівська	126	Кіт Андрій	1
12	Львівська	115	Кіт Андрій	1
13	Львівська	115	Богдан Дубневич	2
14	Львівська	116	Валерій Веремчук	2
15	Львівська	116	Володимир Доманський	1
16	Львівська	122	Дума Андрій	1
17	Львівська	122	Пекар Володимир	1
18	Миколаївська	129	Борис Козир	4
19	Одеська	134	Геннадій Чекіта	1
20	Одеська	136	Дмитро Голубов	1
21	Одеська	137	Клімов Леонід	1
22	Харківська	170	Костянтин Немічев	1
23	Харківська	169	Костянтин Немічев	1
24	Харківська	173	Національний корпус
25	Харківська	169	Костянтин Немічев	1
26	Харківська	169	Костянтин Немічев	1
27	Харківська	173	Костянтин Немічев	5
28	Харківська	172	Костянтин Немічев	1
29	Харківська	172	Костянтин Немічев	1
30	Харківська	170	Костянтин Немічев	1
31	Харківська	170	Костянтин Немічев	3
32	Харківська	170	Костянтин Немічев	2
33	Херсонська	183	Семенчев Ігор	6
34	Херсонська	184	Хлань Сергій	11
35	Херсонська	185	Вінник Іван	12
36	Хмельницька	190	Українська стратегія Гройсмана	5
37	Черкаська	197	Русаліна Людмила, Владислав Голуб, Віктор Полозов	7
38	Черкаська	194	Олег Лисак	1
39	Черкаська	197	Владислав Голуб/ Людмила Русаліна/ Віктор Полозов	8
40	Черкаська	196	Ірина Ванникова	3
41	Черкаська	197	Віктор Полозов	6

На виборах народних депутатів зберігається тенденція фіксації адміністративних правопорушень, вчинених щодо зовнішньої реклами її розміщувачами, така фіксація є найлегшою в плані доказової бази. У той час як питання перевірки замовників та виготовлювачів такої продукції, дослідження джерел походження коштів для можливого притягнення до відповідальності за порушення порядку фінансування виборчої кампанії залишаються для органів Національної поліції непосильним завданням.

Судові розгляди

Протягом виборчого процесу в судах розглядалися чотири адміністративні справи, з них дві щодо оскарження рішення ЦВК стосовно відмови в реєстрації кандидатами в народні депутати України.

У справі № 855/147/19 відмовлено Пічугіну Д. C. в реєстрації внаслідок неможливості вважати його таким, що безперервно проживав на території України в розумінні Закону України “Про громадянство України” (інформацією щодо перетинання державного кордону України підтверджено довідкою, наданою Державною прикордонною службою України). Cудом взяті до уваги також надані ЦВК дані Державного реєстру виборців про вибуття громадянина з виборчої адреси на території України. Також в автобіографії кандидата не зазначено відомостей щодо адреси його місця проживання, складу сім’ї, посади та місця роботи, отже суд вважав автобіографію неподаною. Таким чином, Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 855/147/19 у задоволенні позову відмовив.

У справі № 855/150/19 відмовлено в реєстрації потенційному кандидату Ковалю В. Д., оскільки з точки зору ЦВК (яка знайшла підтвердження у рішенні Шостого апеляційного адміністративного суду) відсутність у заяві про самовисування зобов'язання скласти представницький мандат у разі обрання народним депутатом України, не може розглядатись як помилка або неточність у поданих документах, а свідчить про факт відсутності заяви як такої. Проте Верховним Судом cкасовано рішення першої інстанції, визнано протиправною та скасовано постанову ЦВК про відмову в реєстрації. У процесі судового розгляду з’ясовано, що особа при оформленні заяви користувався зразком з сайту ЦВК, в якому, у разі відсутності в особи іншого представницького мандата зазначалося застереження “іншого представницького мандата несумісного з мандатом народного депутата України не маю”. У подальшому, на сайті ЦВК зразок цієї заяви 4 червня 2019 року було змінено на інший, де вищезазначене застереження відсутнє, а ЦВК відмовила потенційному кандидату, який раніше завантажив із сайту зразок, у реєстрації. Касаційний адміністративний суд прийшов до важливого для правозастосовної практики ЦВК висновку, що пропущена буква або слово, використання невдалого чи неточного терміну, словосполучення або не тотожного речення, не є перешкодою для розуміння змісту викладених даних і повинно вважатися помилкою, що підлягає виправленню або уточненню.

Слід наголосити, що у звіті ОБСЄ/БДІПЛ щодо спостереження за позачерговими парламентськими виборами 26 жовтня 2014 року зазначалося, що ЦВК мала у 2014 році негативну практику відмови кандидатам з технічних підстав через незначні пропуски або помилки, часто без повідомлення кандидатів та без надання їм можливості їх виправити. ОБСЄ/БДІПЛ рекомендувала ЦВК розробити шаблони документації для подань та запроваджені ефективні механізми повідомлення потенційних кандидатів про виявлені помилки, дозволяючи їм виправити такі неточності.

Рішення у справі № 855/150/19 ілюструє, що застереження моніторингової місії не взяті до уваги в повному обсязі. Тому ОПОРА закликає ЦВК утриматися від відмов у реєстрації кандидатів з підстав формальних помилок чи неточностей.

У справі № 855/145/19 оскаржувалася бездіяльність ЦВК щодо неутворення одномандатних виборчих округів для позачергових виборів 21 липня 2019 року на території АР Крим та міста Севастополя. Шостий апеляційний адміністративний суд з посиланням на Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” визначив, що сухопутна територія АР Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією, на яку поширюється особливий правовий режим проведення виборів та референдумів. Таким чином голосування на позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року не повинно організовуватися та проводитися на усій території АР Крим та міста Севастополя, що є підставою не здійснювати тут будь-які заходи щодо організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право реалізувати своє право голосу на таких виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси.

У справі № 9901/278/19 визнання протиправним та нечинним Указу Президента України №303/2019 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів” від 21.05.2019, відмовлено у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства, оскільки Указ Президента є реалізацією його повноважень у сфері конституційних правовідносин, а не здійсненням ним управлінських функцій. Тому підпадає під контроль не суду адміністративної юрисдикції, а Конституційному Суду України.