Блок 1. Безпекова та соціально-економічна ситуація у регіоні.

Безпека

Одеська область залишається ключовим регіоном півдня України через своє розташування на морському узбережжі, наявність портів та близькість до Молдови і Придністров’я. Станом на березень 2026 року регіон не окупований і повністю перебуває під контролем української влади.

Попри відсутність наземних бойових дій, область зазнає систематичних ракетних і дронових атак по критичній, транспортній та портовій інфраструктурі, а також цивільних об’єктах. Близькість до тимчасово окупованих територій Херсонщини й військова присутність РФ у Чорному морі створює додаткові ризики.

Безпекова ситуація суттєво впливає на політичну активність. Законодавчо обмежені масові заходи — мирні збори, мітинги, демонстрації заборонені відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Водночас у регіоні відбуваються публічні заходи: за даними, вказаними у відповіді Департаменту муніципальної безпеки на запит ОПОРИ, з червня до листопада 2025 року надійшло 112 повідомлень про масові заходи, які проводили з обмеженою кількістю учасників, з координацією з поліцією та наявністю укриттів. Як бачимо, публічна активність не зупинена, але трансформована під вимоги безпеки.

За даними ДСНС, на території області зафіксовано близько 75 потенційно небезпечних локацій. Найбільш небезпечною є прибережна зона — через мінування акваторії Чорного моря і регулярними атаками. Випадки підривів на узбережжі підтверджують високий рівень ризиків для цивільного населення.

Мінна небезпека впливає на відбудову, бізнесу і повернення населення. Туристична й рекреаційна інфраструктура значно постраждали, багато споруд не підлягають відновленню. Разом з тим, триває розмінування, працює інтерактивна мапа потенційно небезпечних територій, а органи влади визначають дозволені зони користування.

У 2025 році в області зафіксовано 2 661 повітряну тривогу. Середня тривалість тривоги — 1 година 1 хвилина, найдовша тривала 11 годин 33 хвилини. Тривоги впливають на роботу освітніх, медичних і соціальних закладів, торгівельних центрів та підприємств, хоча й не паралізують життя регіону повністю

Протягом 2025 року регіон зазнавав систематичних обстрілів. За даними ACLED, зафіксовано 262 інциденти, зокрема 64 дронові/ракетні удари. Найбільше постраждали Одеса, Південний порт, Білгород-Дністровський та Чорноморськ.

Особливо загострилася ситуація у грудні 2025 року: масовані удари по енергетичній та портовій інфраструктурі спричинили перебої з електро- і теплопостачанням та логістикою. Систематичні удари по мосту через Дністер у районі Маяків обмежили транспортне сполучення та постачання товарів у частину області.

За даними Реєстру пошкодженого майна та відповідей на запити ОПОРИ, в Одеській області пошкоджено понад 150 об’єктів, включно з житловими будинками та об’єктами критичної інфраструктури. Постраждали 120 освітніх закладів: 21 дитсадок, 50 шкіл, 8 ПТУ, 11 закладів фахової передвищої освіти, 19 ЗВО та 8 позашкільних закладів.

Пошкодження енергетичних об’єктів призводило до перебоїв з електро-, водо-, тепло- і газопостачанням для понад 430 000 осіб. Часткове відновлення забезпечило цими ресурсами критичні об’єкти.

По області налічується понад 2 500 укриттів, зокрема 923 спеціалізовані укриття, доступні населенню. Втім, частина захисних споруд не відповідають стандартам або технічно непридатні.

Соціальний капітал та бюджетні пріоритети

Повномасштабна війна суттєво вплинула на демографічні й економічні процеси в Одеській області, а також на бюджетні пріоритети. За даними Міністерства юстиції України, в регіоні спостерігається стале скорочення ключових демографічних показників. Кількість народжень зменшилася на 1 353 випадки (−17,97%), а кількість укладених шлюбів скоротилася на 3 600 (−46,76%), що є одним із найбільших спадів в Україні. Це свідчить про відкладені життєві рішення, зростання невизначеності та загальне погіршення відчуття безпеки серед населення.

Часткова міграція населення — як внутрішня, так і зовнішня — ускладнює оцінку точної кількості жителів області. У відповіді на запити ОПОРИ до ОВА та Одеської міської ради вказано, що станом на 1 січня 2022 року чисельність населення Одеського району становила 1 378 490 осіб, з яких понад 1 млн проживали в місті Одеса. Відтоді органи статистики не можуть проводити повноцінні обстеження через воєнні умови. 

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться через Єдину інформаційну базу даних ВПО. Станом на грудень 2025 року в Одеській області зареєстровано 222 043 ВПО, з яких 22,6% — діти. Основна концентрація ВПО спостерігається у місті Одеса, що пояснюється наявністю розвиненої соціальної та медичної інфраструктури, більшими можливостями для працевлаштування і функціонуванням спеціалізованих муніципальних сервісів підтримки.

Для підтримки ВПО в області реалізується низка програм: Комплексна програма реалізації регіональної політики щодо внутрішнього переміщення на 2023–2025 роки, місцеві програми в 47 територіальних громадах, а також Програма забезпечення ВПО та учасників бойових дій житлом на 2025–2027 роки. Для стимулювання зайнятості населення обласна влада спільно з центром зайнятості реалізує Програму зайнятості населення на 2024–2025 роки, яка передбачає компенсації роботодавцям за працевлаштування ВПО, залучення їх до суспільно корисних робіт, підтримку самозайнятості та надання профорієнтаційної допомоги.

Бюджетна ситуація в регіоні демонструє високу залежність місцевих фінансів від податкових надходжень і державних трансфертів. Загальні доходи бюджету Одеської міської територіальної громади 2025 року становлять близько 16,34 млрд грн, з яких близько 12,34 млрд грн (≈76%) формуються коштом податкових надходжень, 0,96 млрд грн — через неподаткові надходження, а 2,98 млрд грн — трансферти з державного бюджету. Частка податків у бюджеті залишалася стабільною у 2024–2025 роках, що свідчить про активне економічне життя громади навіть у воєнних умовах.

Основні напрями витрат бюджету області й міста зосереджені на соціальному секторі (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист), комунальних і житлових послугах (ремонт мереж, підтримка житлового фонду) та капітальних видатках. Зокрема, депутатський фонд Одеської міської ради на 2024 рік становив 244 млн грн і використовувався на інфраструктурні потреби, ремонти та закупівлю обладнання. 

В умовах війни зберігається пріоритетне фінансування сектору безпеки та оборони. Обласна програма “Безпечна Одещина” на 2022–2026 роки (з продовженням строків дії, згідно зі змінами у розпорядженні ОВА) має фінансовий ресурс у 546,2 млн грн. Місто Одеса підтримує ЗСУ через цільову програму “Безпечне місто Одеса” і сприяння розвитку підрозділів територіальної оборони. Загалом сума коштів, перерахованих із міського бюджету на військові потреби за 2022–2025 роки, становить понад 3 млрд грн.

Економічні втрати регіону значні. На території області зафіксовано понад 170 об’єктів руйнувань, зокрема транспортної, логістичної, енергетичної, промислової та портової інфраструктури. За даними зі Звіту про прямі збитки інфраструктури, південні регіони України, зокрема Одещина, залишаються найбільш вразливими, а атаки на порти 2023–2024 років завдали збитків на десятки мільйонів доларів.

Ситуація з бізнесом демонструє відтік підприємств. Упродовж 8 місяців 2025 року 507 компаній залишили Одеську область, релокувавшись до інших регіонів України. Одночасно область не є лідером із залучення релокованого бізнесу — нових звернень на переміщення підприємств у 2026 році не зафіксовано.

Водночас місто перебуває у стадії активної відбудови. В Одесі сформовано фонд тимчасового житла для ВПО, тривають роботи з відновлення шкіл, лікарень і комунальних мереж. Місцева влада активно залучає міжнародні інвестиції для відновлення критичної інфраструктури та розвитку економіки — основними партнерами є держави ЄС та міжнародні гуманітарні та фінансові організації.

Блок 2. Політичний ландшафт до 2022 року

Одеська обласна військова адміністрація

Президентські вибори 2019 року в Україні відбулися у два тури — 31 березня та 21 квітня. У першому турі явка в Одеській області становила 58,4%, що відповідає середньоукраїнському показнику. Лідером голосування в Одеській області став Володимир Зеленський (42,55%), який до участі в президентській кампанії не мав попереднього політичного досвіду. Друге місце посів Юрій Бойко (35,54%) — народний депутат, член проросійської партії “Опозиційний блок” (заборонена після початку повномасштабного вторгнення).

У другому турі Володимир Зеленський здобув переконливу перемогу. Він отримав 87,26% голосів. Вибори 2019 року, порівняно з 2014 роком, продемонстрували суттєву зміну політичних уподобань одеситів. У 2014 році лідером електоральних симпатій був Петро Порошенко (59,83%), який у підсумку став Президентом України. 

Після перемоги Зеленського відбулися кадрові зміни на посаді в Одеській ОДА. У жовтні 2019 року на посаду її очільника був призначений підприємець Максим Куций, який пропрацював до листопада 2020 року. 

Після звільнення Куцого у листопаді 2022 року Одеську ОДА очолив досвідчений політик Сергій Гриневецький (голова ОДА у 1998–2005 роках, голова Одеської обласної ради у 2000–2002 та 2005 роках, народний депутат у 1998–1999 та у 2007–2014 роках від “Народної партії Володимира Литвина”). Одразу після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Гриневецького звільнили. Крім цього, Сергій Гриневецький є депутатом Одеської обласної ради, обраним за списком партії “Довіряй ділам” (партія міського голови Одеси у 2014–2025 роках Геннадія Труханова), а його призначення головою ОДА відбулося вже після місцевих виборів 2020 року. 

Народні депутати

Парламентські вибори 21 липня 2019 року відбувалися за змішаною системою (225 депутатів — половина за партійними списками, половина — мажоритарні округи).

Найбільшу підтримку виборців області отримали:

  • Політична партія “Слуга народу” — 47,03% (384 058 голосів);
  • Політична партія “Опозиційна платформа — За життя” — 23,35% (190 737 голосів)

Інші політичні сили отримали менше ніж 5%:

  • “Опозиційний блок” — 4,85%;
  • “Партія Шарія” — 4,72%;
  • ВО “Батьківщина” — 4,55%;
  • “Європейська солідарність” — 4,19%;
  • “Голос” — 2,41%;
  • “Радикальна партія Олега Ляшка” - 2,07%;
  • “Сила і честь” — 1,97%
  • “Українська стратегія Гройсмана” — 1,12%.

В області було сформовано 11 одномандатних виборчих округів (№133–143): у 8 перемогли кандидати “Слуги народу”, у 3 — самовисуванці або представники інших партій.

Перемогли в округах:

До народних депутатів від Одеської області необхідно віднести і Юлію Діденко, дружину Григорія Діденка (голова Одеської обласної ради, обраний від партії “Слуга народу”). У 2019 році її було обрано за списками партії “Слуга народу” до парламенту. Юлія Діденко входила до так званої “групи Павлюка” — об’єднання народних депутатів, які орієнтувалися на бізнесмена Іллю Павлюка. 

Також зв'язок з Одесою мають Іван Шинкаренко (підприємець та інженер) і Андрій Костін (Генеральний прокурор України у 2022–2024 роках).

Микола Скорик, пов’язаний з Одесою політичний актор, пройшов до парламенту за списком проросійської вже забороненої партії “ОПЗЖ”. У 2014 році його також було обрано до Верховної Ради, але за списком проросійської партії “Опозиційний блок” (теж заборонена). 

Окремо слід згадати обрану від “ОПЗЖ” Тетяну Плачкову, яка склала мандат у липні 2023 року. 

Одеська обласна рада

За результатами місцевих виборів 2020 року представництво в Одеській обласній раді отримали 7 партій: нині заборонена “Опозиційна платформа — За життя” (24 мандати), “Слуга народу” (16), “Довіряй ділам” (13), “За майбутнє” (10), “Європейська Солідарність” (10), “Батьківщина” (7) та “Партія Шарія” (6).

Попри те, що найбільше депутатів мала “Опозиційна платформа — За життя”, головою Одеської обласної ради було обрано Григорія Діденка від “Слуги народу”. Це відбулося 5 грудня 2020 року в умовах гострої політичної конкуренції: депутати обирали між Діденком та Вадимом Шкарівським (“ОПЗЖ”). Представники “ОПЗЖ”, “Партії Шарія” та “За майбутнє” блокували трибуну, тож у результаті сесія, запланована на ранок, фактично розпочалася лише пізно ввечері. За підсумками таємного голосування перемогу здобув Діденко, за якого проголосувало 44 депутати. За Шкарівського свої голоси віддало 40 обранців. 

Того самого дня було обрано першого заступника голови Одеської обласної ради. Ним став представник ВО “Батьківщина” Олег Радковський. В кінці грудня заступниками голови обласної ради стали Олександр Урбанський (“За майбутнє”) та Вадим Шкарівський (“Опозиційна платформа — За життя”).

Відповідно, умовна більшість в обласній раді сформувалася з фракцій “Слуга народу”, “Батьківщина”, “За майбутнє” та “Опозиційна платформа — За життя”. Саме ці 4 політичні сили розділили між собою посади голови і заступників обласної ради. Ситуативно до більшості приєднувалася “Довіряй ділам”, ще рідше — “Партія Шарія”.

Єдиною акцентовано опозиційною фракцією була “Європейська Солідарність”. Утім, якщо Одеська обласна рада розглядала питання, пов’язані з президентськими чи урядовими ініціативами, зокрема щодо захисту держави, то “Опозиційна платформа — За життя” і “Партія Шарія” виступали проти них.

Одеська міська рада

До Одеської міської ради було обрано 64 депутати. Подолати виборчий бар’єр змогли 5 політичних сил:

  • “Довіряй ділам” — 20 депутатів (орієнтована на міського голову Геннадія Труханова);
  • “Опозиційна платформа — За життя” — 18 депутатів;
  • “Слуга народу” — 10 депутатів;
  • “Європейська Солідарність” — 10 депутатів;
  • “Партія Шарія” — 6 депутатів.

З 2020 року в Одеській міській раді функціонує умовна коаліція з представників фракцій “Довіряй ділам” і “Слуга народу”. В окремих випадках їх підтримують позафракційні депутати, обрані від нині забороненої партії “Опозиційна платформа — За життя”. Фракція “Європейської Солідарності” перебуває в опозиції.

На виборах міського голови втретє поспіль перемогу здобув міський голова Геннадій Труханов (обраний від партії “Довіряй ділам”). Вперше він став міським головою у 2014 році (позачергові вибори), вдруге — у 2015-му.

Секретарем ради було обрано представника “Слуги народу” Ігоря Коваля (у 2010–2020 роках працював ректором Одеського національного університету ім. І. Мечникова).

Блок 3. Політичний ландшафт в області та обласному центрі у 2022–2025 роках

Система військових адміністрацій області

З моменту запровадження воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року в Одеській області на обласному та районному рівнях функціонують військові адміністрації, утворені на базі відповідних державних адміністрацій (відповідно до Указу Президента України №6868/2022 та Закону України “Про правовий режим воєнного стану”)

Відповідно, у регіоні функціонують Одеська обласна військова адміністрація (далі — ОВА), а також Одеська, Березівська, Білгород-Дністровська, Болградська, Ізмаїльська, Подільська та Роздільнянська районні військові адміністрацїї. 

На рівні територіальних громад військових адміністрацій в Одеській області не утворювали. Єдиним винятком є Одеса, де у жовтні 2025 року була створена міська військова адміністрація. Це сталося після того, як 14 жовтня 2025 року Президент припинив українське громадянство одеського міського голови Геннадія Труханова через нібито наявність у нього російського громадянства. Після втрати громадянства Труханов автоматично втратив посаду мера Одеси. 

15 жовтня на посаду голови Одеської міської військової адміністрації був призначений одесит, бригадний генерал Сергій Лисак (з лютого 2023 до жовтня 2025 року очолював Дніпропетровську ОВА). 

16 жовтня секретар міської ради Ігор Коваль (“Слуга народу”) став виконувачем обов’язків міського голови Одеси.

Доцільність створення міської військової адміністрації в Одесі обговорюють публічно, адже місцеве самоврядування в місті функціонує — засідання міської ради відбуваються. Опитані ОПОРОЮ експерти зазначали, що оцінюють створення міської військової адміністрації (далі — МВА) як спосіб посилити контроль президентської вертикалі над місцевим самоврядуванням Одеси. 

Очільник МВА Сергій Лисак після свого призначення зазначив, що головна мета його діяльності — підтримка обороноздатності та безпеки регіону, а також співпраця з міською радою та депутатським корпусом. Протягом перших місяців на посаді Лисак проводить спільні апаратні наради, підтримує тісну комунікацію з виконувачем обов’язків міського голови Ігорем Ковалем та депутатами міської ради, а також налагодив координацію з начальником ОВА Олегом Кіпером.

Одеська обласна військова адміністрація

З початком повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року Одеська ОДА була реорганізована у військову обласну адміністрацію, а її роль в політичному житті області значно посилилася. Крім забезпечення обороноздатності області, Одеська ОВА отримала повноваження з формування бюджету області, що раніше належали Одеській обласній раді. Так, бюджет Одеської області на 2023 рік був затверджений розпорядженням голови ОВА, а проєкт бюджету не передавали на розгляд комісії обласної ради. Фактично Одеську обласну раду було усунуто з процесу розпорядження коштами в області. 

Така сама практика, коли голова ОВА затверджував бюджет області своїм розпорядженням, була застосована до бюджету Одеської області на 2024, 2025 та 2026 роки. За словами експертів, це суттєво обмежило політичний вплив обласної ради.

Щодо кадрових ротацій в ОДА/ОВА, то після звільнення голови ОДА Сергія Гриневецького у березні 2022 року її очолив полковник ЗСУ, екскомандир 28-ї механізованої бригади (місце дислокації — Одеська область) Максим Марченко. Новий голова пропрацював на посаді трохи понад рік і був звільнений 15 березня 2023 року. У жовтні 2023 року в медіа з'явилася інформація, що він повернувся в ЗСУ. 

Марченко сам написав заяву на звільнення, але “Суспільне” писало, що його відставка може бути пов'язана з корупційними скандалами навколо Одеської ОВА. Серед них, зокрема, затримання двох заступників Марченка Олега Муратова й Ігоря Ткачука. Посадовців Одеської ОВА також запідозрили в розтраті грошей, призначених для військових.

У березні-травні 2023 року обов'язки голови ОВА тимчасово виконував Борис Волошенков (генерал-майор СБУ), який з 2021 року працював першим заступником голови обласної адміністрації. 

У травні 2023 року на посаду голови Одеської ОВА був призначений Олег Кіпер (на момент призначення — головний прокурор Києва). Станом на лютий 2026 року Кіпер залишається начальником Одеської ОВА. 

Обласна рада

Після 24 лютого 2022 року в Одеській обласній раді змінився баланс сил, зокрема у зв’язку з припиненням діяльності фракцій заборонених партій (“ОПЗЖ” та “Партія Шарія”). До складу фракції “ОПЗЖ” входило 24 депутати, “Партії Шарія” — 6. 

Втім, впливу представники нині забороненої “ОПЗЖ” не втратили. Їм вдалося зберегти посаду заступника голови обласної ради за Вадимом Шкарівським, хоча напередодні повномасштабного вторгнення у 2022 році він називав територіальну оборону “бандформуваннями” та виступав проти створення такого підрозділу. Частина депутатів, обраних від “ОПЗЖ”, створили депутатську групу “Наш Дім Україна”. До її складу увійшло 18 депутатів, групу очолив Князь Хачатрян. Станом на лютий 2026 року до її складу входить 16 депутатів. 

У 2025 році Одеська обласна рада провела 4 сесії. В середньому на засіданнях реєструвалося від 53 до 63 депутатів. Аналіз прйинятих рішень свідчить, що основний фокус сесій був зосереджений на фінансових питаннях, управлінні об’єктами спільної власності територіальних громад, а також реалізації та коригуванні цільових програм.

Станом на лютий 2026 року голова і заступники голови обласної ради зберігають свої посади: головою облради є Григорій Діденко (“Слуги народу”), першим заступником — Олег Радковський (ВО “Батьківщина”), заступниками — Олександр Урбанський (“За майбутнє”) та Вадим Шкарівський (входить до створеної з числі колишніх членів фракції ОПЗЖ групи “Наш дім України”).

Станом на 2 березня 2025 року Одеська обласна рада налічувала 73 депутатів. За період її роботи в поточному скликанні (з 2020 року) достроково припинили повноваження 16 депутатів. З-поміж них 5 депутатів були заміщені. Ще 10 депутатів не можуть бути замінені, бо обрані від заборонених партій. Одне місце від партії “Слуга народу” залишається вакантним.

За власною ініціативою склали повноваження 7 депутатів від “ОПЗЖ” (Олексій Ігнатьков, Володимир Осіпов, Семен Корж, Оксана Дімова, Тетяна Чистякова, Віктор Андрєєнков, Сергій Біб) і троє — від “Партії Шарія” (Яна Фрейман, Андрій Нікул, Олександр Проваренко), 

Ще 3 заяви написали депутати з інших партій: Олег Казимиров (ВО “Батьківщина”), Віталій Вітікач (“Слуга народу”), Микола Дерев’янко (“Європейська Солідарність”). 

Двоє депутатів облради померли. Олександр Ройтбурд (“Європейська Солідарність”) помер у серпні 2021 року, Олексій Семенцов (“Слуга народу”) — у березні 2023 року після тривалої хвороби. 

Натомість Олега Каптура відкликала політична рада партії “Слуга народу” рішенням від 13 липня 2023 року. Депутат оскаржував процедуру відкликання та просив поновити його повноваження, однак рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (справа №420/20118/23). За результатами розгляду в апеляційній інстанції рішення залишили без змін.

5 депутатів були заміщені наступними у списку кандидатами. Від “ЄС” депутатами стали Февзі Мамутов і Ярослава Вітко-Присяжнюк, від ВО “Батьківщина” — Микола Майдебура, від “Слуги народу” — Сергій Червяков та Олександр Ворохаєв. Ще одне місце від “Слуга народу” залишається вакантним, оскільки Віталій Втікач склав повноваження у грудні 2025 року. Станом на початок березня 2026 року засідання обласної ради, де можуть оголосити про визнання обраним нового депутата, не відбулося. 

Міська рада

На початку роботи Одеської міської ради VIII скликання, у листопаді 2020 року, було сформовано п’ять депутатських фракцій: “Слуга народу” (10 депутатів), “Довіряй ділам” (20), “Європейська Солідарність” (10), “Опозиційна платформа  —  За життя” (18) та “Партія Шарія” (6). 

Після початку повномасштабного вторгнення фракції заборонених партій (“ОПЗЖ” та “Партія Шарія”) у міській раді припинили свою діяльність. Депутати, які входили до “ОПЗЖ”, утворили дві групи — "Українська мрія" (5 депутатів) та “За життя і мир” (10 депутатів). Керівником групи “Українська мрія” став Олександр Авдєєв, який після початку повномасштабного вторгнення задекларував проукраїнську позицію та дистанціювався від проросійських поглядів. Керівником групи “За життя та мир” став Віталій Саутенков, який нині перебуває у розшуку в справі про заволодіння 32 суднами Українського Дунайського пароплавства.

За даними станом на 1 листопада 2025 року, депутатський корпус міськради скоротився з 64 до 56 осіб. Повноцінну участь у роботі ради від початку повномасштабного вторгнення припинили дев’ять депутатів, обраних від проросійських політичних сил — “ОПЗЖ” і “Партії Шарія”. Частина з них склала депутатські повноваження за власною заявою (Михайло Кучук і Діна Яценко з “ОПЗЖ”; Володимир Іванов, Ілля Фрейман, та Олена Зефнер із “Партії Шарія”, а частина були позбавлені мандатів у встановленому законодавством порядку. Це Іван Демченко з “ОПЗЖ” (помер), Віктор Баранський з “ОПЗЖ” (втрата українського громадянства). Натомість Олексій Нагаткін і Ганна Шабанова були відкликані ще до початку російського повномасштабного вторгнення за ініціативи “Партії Шарія”.

Втрата мандатів депутатами Олексієм Нагаткіним і Ганною Шабановою була наслідком внутрішнього конфлікту в “Партії Шарія”. Обох депутатів виключили з партії рішенням її керівництва ще у грудні 2020 року після розриву з лідером партії Анатолієм Шарієм, який публічно звинуватив їх у політичній лояльності до міського голови Одеси. Депутати відмовилися добровільно складати мандати, оскаржували рішення партійних органів, зверталися до суду і правоохоронних органів, заявляючи про можливі порушення внутрішньопартійних процедур і політичний тиск. У серпні 2021 року з’їзд партії прийняв рішення достроково припинити їхніх депутатських повноважень у встановленому законодавством порядку. Ситуація навколо Ганни Шабанової додатково загострилася після публічних заяв про підпал її автомобіля та магазину, у чому вона публічно звинуватила колишніх однопартійців.

Ще частина депутатів фактично не бере участі в роботі ради та не з’являється на пленарних засіданнях: Нікіта Авдєєв, Богдан Гіганов, Віталій Саутьонков (“ОПЗЖ”), Іван Семчук (“Партія Шарія”) та Олександр Матвєєв (“Довіряй ділам”)

Журналісти “Слідство Інфо” в травні 2025 року писали, що Богдан Гіганов після початку повномасштабної війни виїхав у Росію, працює на ворожі компанії та активно поширює антиукраїнську пропаганду. Щодо нього було подане звернення до Президента України з проханням позбавити його українського громадянства і мандата депутата міськради, але станом на кінець 2025 року його повноваження все ще чинні.

Депутат Одеської міської ради Нікіта Авдєєв від колишньої “ОПЗЖ”, який перестав брати участь у роботі ради з початку повномасштабного вторгнення, офіційно визнав своїм місцем проживання Сполучені Штати Америки.

Як ми вже писали вище, Віталій Саутьонков (“ОПЗЖ”) перебуває в розшуку. 

Про причини відсутності Івана Семчука (“Партія Шарія”) офіційної інформації немає. 

Ще одного депутата міськради — Олександра Матвєєва (“Довіряй ділам”) — оголошено в міжнародний розшук за підозрою в протиправних оборудках із нерухомістю в центрі Одеси. Він не з’являється на сесіях з середини 2024 року і, за даними суду, перебуває за кордоном.

Ще частина депутатів міської ради склали мандати, але були заміщені наступними у списку кандидатами. Вадим Терещук (“Європейська Солідарність”) та Олена Коробкова (“Слуга народу”) склали повноваження 29 листопада 2023 року. Вадима Терещука замістила наймолодша депутатка Одеської міськради — Марина Бойко, а Олену Коробкову замістив депутат Андрій Шарашидзе. 

Заяви про дострокове припинення повноважень подавала і депутатка Олександра Ковальчук (“Слуга народу”), але міська рада тричі їх не підтримала. Згодом вона таки склала повноваження, і замість неї до складу міськради ввійшов Олександр Славський.

За 3 місяці до повномасштабного вторгнення було створено міжфракційну групу “Жінки.Мир.Безпека” з метою посилення участі жінок у миротворчих процесах; забезпечення захисту громадян, материнства та дитинства; сприяння розширенню участі та представництва жінок у всіх сферах життя; та запобігання та протидії насильству і дискримінації. До складу групи входять 13 депутаток міської ради.

В міськраді утворено ще дві депутатські групи: “Рівні можливості” та “Комунальні ресурси”, але протягом останніх 3 років активної їхньої діяльності не спостерігається. 

Як ми вже зазначили вище, після позбавлення українського громадянства Геннадія Труханова він автоматично втратив посаду міського голови. 15 жовтня 2025 року в Одесі була створена міська військова адміністрація, її очолив Сергій Лисак. Вже 16 жовтня секретар міськради Ігор Коваль (“Слуга народу”) став в.о. мера Одеси.

Ключові політичні гравці

Після початку повномасштабного вторгнення суттєво зросла роль Одеської обласної військової адміністрації. Голова ОВА Олег Кіпер координує безпекові та бюджетні процеси, взаємодіє з силовими структурами, а також опікується гуманітарними та інфраструктурними питаннями. 

Окремим ключовим суб’єктом у політичній конфігурації регіону є голова Одеської МВА Сергій Лисак. Відповідно до законодавства про правовий режим воєнного стану, він формально очолює виконавчу вертикаль у місті та має вирішальний вплив на бюджетний процес та управлінські рішення, що раніше належали до компетенції органів місцевого самоврядування. У його розпорядженні зосереджені основні фінансові й адміністративні інструменти. В публічному просторі його роль проявляється радше через інституцію військової адміністрації, ніж через персоналізоване політичне лідерство. Основний акцент у комунікації Лисака зосереджений на безпекових питаннях, реагуванні на наслідки обстрілів, виконанні державних рішень, а також на підтримці ветеранів та ветеранської політики, про що він регулярно звітує у своїх офіційних каналах.

Геннадій Труханов (“Довіряй ділам”) упродовж перебування на посаді міського голови (2014–2025 роки) вибудував стійку систему вертикальних і горизонтальних зв’язків. Значна частина управлінських і політичних еліт міста роками була прямо або опосередковано пов’язана з ним — як через кадрові призначення, так і через спільні політичні чи бізнесові інтереси. Партія “Довіряй ділам”, лідером якої є Труханов, перебуває в більшості у міській раді та має значний вплив на формування місцевої політики.

Серед політичних акторів, які зберігають вплив в Одеській області, експерти називають нардепів-мажоритарників, зокрема Олексія Гончаренка (“Європейська Солідарність”), який має розгалужену команду та представництво на місцях.

Окремо експерти згадують “політичних важковаговиків” минулих років — вихідців з Одещини, які нині працюють на всеукраїнському рівні. Зокрема, можна виокремити Миколу Скорика. Він був обраний до парламенту за списком забороненої “ОПЗЖ”, а нині входить до складу депутатської групи “Платформа за життя та мир”, яка складається з колишніх членів цієї політичної сили в парламенті. 

У цьому ж контексті можна згадати мажоритарників з Одещини Антона Кіссе й Анатолія Урбанського, які є впливовими політичними акторами у своїх округах. Кіссе балотувався як самовисуванець і входить у групу “Довіра” в парламенті. Урбанський теж балотувався як самовисуванець і входить в групу “Партія ‘За майбутнє’”. Анатолій Урбанський є головою обласної організації партії “За майбутнє”, його рідний брат Олександр Урбанський — заступник голови обласної ради від партії “За майбутнє”. У родини Урбанських є благодійний фонд “Придунав’я”, який реалізує культурні та спортивні ініціативи в Ізмаїльському і Болградському районах, а також підтримує військових. 

У волонтерському та громадському секторі відзначають Катерину Ножевнікову (очолює організацію “Корпорація монстрів”), яка активно працює у гуманітарній сфері та має високий рівень суспільного авторитету. 

Окремі політичні актори з Одещини підігрують агресору. Одним із найбільш показових випадків є діяльність народного депутата-мажоритарника з Одеської області Артема Дмитрука (“Слуги народу”). Після початку повномасштабного вторгнення він публічно позиціонував себе як проукраїнський політик, однак надалі транслював наративи, співзвучні з риторикою РФ. Артем Дмитрук публічно покладав відповідальність за загибель українських військовослужбовців, цивільного населення, руйнування інфраструктури та наслідки бойових дій не на державу-агресора, а на чинну українську владу й особисто Президента України Володимира Зеленського.

У 2024 році Дмитрук незаконно залишив територію України, після чого був оголошений у розшук і став фігурантом кримінальних проваджень за фактом незаконного перетину державного кордону чинним народним депутатом України. Він вийшов зі складу фракції “Слуга народу”, а згодом отримав підозру. Також його звинувачують у нападах на правоохоронця і військового, спричинення тілесних ушкоджень, замах на викрадення службової зброї та хуліганстві. 

Перебуваючи за кордоном, депутат продовжив публічну діяльність із критикою української влади, зокрема на медіамайданчиках держави агресора. Наприклад, обранець дав інтерв’ю російському державному пропагандистському медіа Russia Today, у якому публічно звинуватив керівництво держави в узурпації влади та переклав відповідальність за війну на українську сторону.

Діяльність партій

Найбільшу активність на Одещині демонструють партії “Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, “Батьківщина” та “Довіряй ділам”. “ЄС” і “Батьківщина” наголошують на своїй опозиційності та критикують національну владу. “Слуга народу” підтримує курс президента. “Довіряй ділам” будує свою публічну активність навколо свого лідера Геннадія Труханова (міський голова у 2014–2025 роках, позбавлений громадянства у жовтні 2025 року, через що втратив посаду). 

Всі активні партії мають офіційні сторінки в соціальних мережах (“Слуга народу”, “ЄС”, “Батьківщина”, “Довіряй Ділам”), де публікують інформацію про свою роботу в регіоні. Це роблять і народні депутати, обрані в області. Наприклад, Олексій Гончаренко (“Європейська Солідарність”) інформував на своїй сторінці про перебіг Чорноморського безпекового форуму, що відбувався в Одесі. Політики публікують інформацію про рішення, прийняті на сесійних засіданнях, про результати прийомів та зустрічей з виборцями, звіти про благодійну і волонтерську діяльність. 

Заборонені партії, перш за все “ОПЗЖ” і “Партія Шарія” не проявляють активності та втратили свій вплив в області. Фракції цих партій припинили діяльність в Одеській обласні та міській радах. Частина депутатів, обраних від цих партії, склали депутатські мандати та не можуть бути заміщені через заборону цих партій. В Одеській обласній раді мандати склади 7 з 24 депутатів від “ОПЗЖ” та 3 з 6 депутатів від “Партії Шарія”. В Одеській міській раді склали мандат 4 з 18 депутатів, обраних від “ОПЗЖ”, і 5 з 6 — від “Партії Шарія”.

Разом з цим, в обласній раді була створена депутатська група “Платформа за життя та мир”. Групи, створені з колишніх членів “ОПЗЖ”, з такою самою назвою також сформовані в парламенті й низці місцевих органів самоврядування. Лідером відповідної групи в парламенті є Юрій Бойко (балотувався на посаду Президента у 2019 році й отримав трохи понад 11% голосів виборців, один з лідерів “ОПЗЖ”). Цілком імовірно, що після завершення війни навколо Бойка буде створений новий політичний проєкт, частиною якого стануть народні та місцеві депутати, які входять в групи “Платформа за життя та мир”. 

Медіа

Наслідки повномасштабної війни, зокрема обмеження джерел фінансування, падіння доходів від реклами та внесків від спонсорів стали викликами для медіаринку Одеської області. Першими почали зупиняти роботу телеканали: більшість узагалі припинила мовлення, а решта були змушені скорочувати витрати та персонал. Наприклад, у вересні 2024 році припинив існування “Сьомий канал”, повʼязаний з одеським бізнесменом Аднаном Ківаном (помер у жовтні 2024 року). 

До повномасштабної війни Одещина була одним із лідерів в Україні за кількістю телеканалів: за словами експертів, в області було зареєстровано понад 30 каналів, з яких працювали орієнтовно 20, а близько 10 створювали інформаційно-новинний контент. Станом на 2026 рік працюють всього кілька каналів. 

Зокрема, продовжує працювати “Суспільне Одеса” — регіональна філія Національної суспільної телерадіокомпанії України, до якої входять однойменний телеканал і радіоканал “Українське радіо Одеса”, які мовлять на території Одеської області. Також працює “Перший міський” (за даними Babel, належить бізнесмену Володимиру Галантернику). Телеканал “Град” належить бізнесмену Анатолію Балінову (соратник Геннадія Труханова). 

Згідно з каталогом передплати періодичних видань Одеси й області, станом на березень 2026 року працюють лише 11 видань (наприклад, “Чорноморські новини”, “Одеські вісті”, “Одеса вечірня”, “Одеське життя”).

До пандемії COVID-19 на Одещині працювало понад півтори сотні онлайн-видань. Точно визначити їхню нинішню кількість складно, оскільки офіційного реєстру таких медіа немає, але після початку повномасштабної війни на ринку залишилось близько половини. Значна частина з них не були повноцінними медіа, а створювалися як бізнесові або політичні проєкти для конкретних завдань (участь у виборах, поліпшення іміджу тощо). Із медіа, які залишилися на ринку, лише одиниці зуміли зберегти редакції. Це такі видання, як “Думська”, “УСІ”, “Одеса Онлайн” та “Інтент”. Роботу ж решти забезпечують один-два чергові редактори.

До початку повномасштабного вторгнення на Одещині було зареєстровано понад 15 радіокомпаній, але більшість із них працювали в рекламно-музичному напрямку. Нині працює лише одне комерційне радіо "Перше міське" (за даними медіа "Babel", належить бізнесмену Володимиру Галантернику), що має кілька годин ефірного мовлення з новинами та інтерв’ю з гостями у студії. Також інколи в області можна спіймати кілька хвиль-ретрансляторів. Радіо виявилося одним з найменш готових секторів до роботи в умовах війни та блекаутів.

Найбільшими Telegram-каналами в регіоні є “Х****я Одесса” (920 тис. підписників), “Одесса Info” (956 тис.), “Новости Одесса” (472 тис.). 

Телеграм-канал Одеської ОВА створено у 2022 році, наразі він налічує 36 тис. підписників. Канал колишнього міського голови Одеси Геннадія Труханова, створений на початку 2024 року, нараховує 102 тис. підписників. 

Важливим маркером стану регіонального медіаринку є “Мапа рекомендованих медіа”, сформована Інститутом масової інформації та ГО “Детектор медіа”. У 2025 році до неї увійшло 253 медіа з усієї України, з яких 14 — з Одеської області: онлайн-видання “Одеське життя”, “Інтент”, Informer.od.ua, Odesa.Online, “Море людей”, “Біляївка.City”, “Махала”, “Район.Болград”, “Район.Ізмаїл”, “Суспільне Одеса”, “Центр публічних розслідувань”, “Антикорупційний вимір”, “Українське радіо.Одеса”. 

Блок 4. Політичні конфлікти

Загальний контекст 

Політичні конфлікти на Одещині з 2022 року переважно є непублічними, що значною мірою зумовлено запровадженням воєнного стану та концентрацією уваги органів влади на питаннях безпеки, оборони й забезпечення життєдіяльності регіону. 

Традиційними для регіону є періодичні протистояння між міською й обласною владою, зокрема між Одеською міською радою й Одеською ОВА. Також мали місце певні конфліктні епізоди між міським головою Одеси Геннадієм Трухановим та головою Одеської ОВА Олегом Кіпером. Це протистояння було переважно персоналізованим і проявлялося в публічних дискусіях щодо управлінських рішень, розподілу повноважень та оцінки діяльності міської влади в умовах воєнного стану. 

Окремим епізодом політичної напруги можна вважати тривалу увагу центральних органів влади до діяльності міського голови Одеси Геннадія Труханова. Протягом останніх років діяльність міської влади неодноразово ставала предметом критики з боку Президента, громадських активістів, окремих блогерів-мільйонників, політичних опонентів і частини експертного середовища, що супроводжувалося петиціями, публічними зверненнями та закликами до додаткових перевірок.

Серед факторів, які привертали увагу центральної влади, були публічні дискусії навколо можливих зв’язків міського голови з Росією. Зокрема, у медіа неодноразово, наприклад, ще у 2016 році, порушували питання щодо наявності в Геннадія Труханова російського громадянства, яке він публічно заперечував. Ця тема періодично поверталася до інформаційного простору (зокрема у 2024 році) та використовувалася політичними опонентами як аргумент у критиці міського керівництва.

Додаткову увагу до роботи міської влади привертали кризові ситуації у місті. Одним із таких епізодів стала сильна злива і підтоплення в Одесі у вересні 2025 року, які спричинили людські жертви та значні пошкодження міської інфраструктури. Після цього в публічному просторі знову посилилася критика в бік міського керівництва, зокрема щодо стану інфраструктури та системи водовідведення.

Після позбавлення Геннадія Труханова громадянства і втрати ним посади міського голови, в Одесі було запроваджено нову модель управління через створення міської військової адміністрації.

На рівні області значну частину реальних повноважень, насамперед у сфері бюджетного процесу, втратила Одеська обласна рада, що призвело до зниження її ролі як самостійного політичного гравця. За цих умов її діяльність менш орієнтована на політичну конкуренцію. 

Водночас збереглося протистояння між фракціями “Слуга народу” і “Європейська Солідарність”. Прикладом таких розбіжностей став розгляд Одеською обласною радою підтримки президентського “плану перемоги” у жовтні 2024 року. Пропозиція фракції “Європейської Солідарності”, а саме голови фракції Михайла Шмушковича доповнити документ чітким формулюванням про завершення війни шляхом розгрому країни-агресора не отримала підтримки більшості депутатів, пов’язаних із “Слугою народу”: 11 з 16 обранців тоді утрималися від голосування. 

Ще одним прикладом політичної конкуренції стало рішення Одеської обласної ради у червні 2023 року про відкликання з посад голів постійних комісій депутатів від фракції “Європейська Солідарність” Ольги Юрко (комісія з питань бюджету, фінансово-економічної політики та банківської діяльності) та Миколи Дерев’янка (комісія з питань управління майном спільної власності територіальних громад області). Більшість депутатів обґрунтовували це рішення незадовільною організацією роботи комісій, а представники “ЄС” розцінили такі кадрові зміни як політичне рішення, що обмежує вплив їхньої фракції на діяльність обласної ради.

В Одеській міській раді окремі депутатські фракції або групи час від часу публічно критикують управлінські й бюджетні рішення мера. Зокрема, “Європейська Солідарність” системно позиціює себе як опозиційна сила, однак це здебільшого не переростає у системне блокування роботи ради чи тривалі інституційні конфлікти. 

Показовою є й інша ситуація: в лютому 2023 року на одній із сесій Одеської міської ради депутати понад годину не могли затвердити порядок денний. Частина депутатів (передусім від “ЄС”) заявили про порушення процедур підготовки проєктів рішень. За словами голови фракції “Європейська Солідарність” Олексія Потапського, фракція була не згодна з деякими питаннями порядку денного. Його колега Петро Обухов зазначив, що депутати отримали листи з проєктами, але без текстів рішень, тому не будуть голосувати по суті. Представники провладної більшості (фракції “Довіряй ділам”, “Слуга народу” і колишні депутати “ОПЗЖ”) говорили, що їхні депутати встигли ознайомитися з проєктами і не бачать проблем у тому, щоб “швиденько все почитати” та підготуватися до сесії. На цьому засіданні були присутні 38 депутатів, а для прийняття рішення потрібно 33 голоси “за”. Оскільки фракція “ЄС” має у своєму складі 6 депутатів, без її голосів жодне рішення не могло бути прийняте. 

Водночас аналіз голосувань показав, що окремі питання порядку денного не підтримували й депутати інших фракцій та груп, зокрема представники “Слуги народу” та частина позафракційних депутатів (обрані від “ОПЗЖ”), що свідчить про відсутність стабільної більшості в раді.

Ще одним показовим прикладом політичної нестабільності стало голосування щодо демонтажу та перенесення пам’ятника “Засновникам Одеси” (Катерині II). Міськрада кілька місяців не могла знайти консенсус через розбіжності між депутатськими групами щодо національної політики. Врешті, у вересні 2022 року Одеська міська рада провалила голосування за демонтаж пам’ятника. 

Ситуація розгорталася на тлі суспільного резонансу — електронні петиції за демонтаж пам’ятника набрали необхідну кількість голосів, питання публічно коментували Президент України, Міністерство культури та обласна військова адміністрація, а біля пам’ятника відбулися акції протесту. На наступній сесії депутати все ж підтримали рішення, тож згодом, у грудні 2022 року, в місті демонтували пам’ятник Катерині ІІ.

Загалом взаємини між міським головою Одеси та депутатським корпусом у 2022–2025 роках можна схарактеризувати як відносно стабільні. Попри тривалу критику з боку окремих політичних сил та частини громадськості, мер зміг утримати компроміс між фракціями для прийняття ключових рішень. 

Схожа ситуація спостерігається і в 2026 році у взаєминах депутатського корпусу з Одеською МВА на чолі з Сергієм Лисаком, створеною після усунення Геннадія Труханова з посади міського голови. На початковому етапі роботи новий керівник адміністрації заявляв про намір вибудувати конструктивну співпрацю з депутатським корпусом, підкреслюючи необхідність спільної роботи для посилення обороноздатності міста та забезпечення його стабільного функціонування в умовах воєнного стану.

Станом на початок березня сесійні засідання міської ради відбуваються у робочому режимі, а більшість проєктів рішень ухвалюють за участі та погодження з міською військовою адміністрацією. 

Політичні конфлікти 

Політичні конфлікти, які виникали в регіоні у цей період, були переважно точковими, не переростали у системні кризи та не призводили до суттєвих змін у балансі влади. Основними лініями напруженості залишалися внутрішні конфлікти в представницьких органах; суперечності між окремими політичними фракціями, а також між органами місцевого самоврядування та ОВА.

Спроби відставки Вадима Шкарівського

Одним із небагатьох конфліктів, що має коріння ще у довоєнний період та актуалізувався після початку повномасштабного вторгнення, став конфлікт навколо постаті заступника голови Одеської обласної ради Вадима Шкарівського (обраний від “ОПЗЖ”).

У липні 2022 року на черговій сесії депутати Одеської облради від “Батьківщини” і “ЄС” намагалися зняти Шкарівського з посади через його належність до забороненої “ОПЗЖ” та антиукраїнські висловлювання. У ході обговорення ініціатори звільнення наголошували на несумісності перебування на керівній посаді особи, яка раніше публічно ставила під сумнів діяльність сил територіальної оборони України. Сам Вадим Шкаровський намагався пояснити свої попередні заяви тим, що вони стосувалися ризиків неконтрольованого формування добровольчих об’єднань у 2014–2015 роках і не були спрямовані проти чинної системи територіальної оборони.

Попри підтримку з боку частини депутатського корпусу, ініціатива щодо звільнення заступника голови обласної ради не отримала необхідної кількості голосів. Під зверненням про винесення відповідного питання на розгляд сесії підписалися 19 депутатів, зокрема представники фракцій “Європейська Солідарність” і “Батьківщина”, а також окремі депутати від “Слуги народу” та “За майбутнє”. Частина позафракційних депутатів і представники фракції “Довіряй ділам” відмовилися підтримати проєкт рішення. Серед аргументів опонентів відставки звучала позиція про те, що питання відповідальності депутатів, обраних від заборонених політичних сил, потрібно розв’язувати на загальнонаціональному рівні, зокрема шляхом змін до законодавства.

В березні 2023 року представники “ЄС” і “Батьківщини” знову намагалися провести голосування щодо зняття Вадима Шкарівського з посади заступника голови обласної ради, але не змогли зібрати достатньо голосів. У відповідь голова фракції “ЄС” Михайло Шмушкович заявив, що фракція припиняє співпрацю з керівництвом обласної ради. Також він додав що, на його думку, в обласній раді діє коаліція “ОПЗЖ” і “Слуги народу”, яка блокує прийняття рішень. 

Законність проведення онлайн-засідань

На рівні Одеської міської ради політичні конфлікти переважно не виходили за межі внутрішніх дискусій щодо форм організації її роботи в умовах воєнного стану.

Показовим прикладом стала дискусія в 2022 році навколо законності проведення дистанційних засідань та онлайн-голосування під час першого сесійного засідання з моменту початку повномасштабного вторгнення. Депутати фракції “Європейська Солідарність” наполягали, що право голосу мають лише ті обранці, які фізично присутні в сесійній залі, навіть за наявності кворуму. Частину цих аргументів підтримали окремі депутати інших фракцій.

В грудні 2022 року Одеський окружний адміністративний суд визнав незаконним порядок проведення сесій Одеської міської ради онлайн, але Геннадій Труханов звернувся до апеляційного суду з оскарженням цього рішення. Вже в березні 2023 року П'ятий апеляційний адміністративний суд скасував постанову про незаконність проведення сесії міської ради Одеси онлайн. 

Конфлікт щодо перейменування вулиць між ОВА та міським головою Одеси

У період 2022–2025 роках спостерігалися окремі конфлікти між міською владою та обласною адміністрацією, зокрема щодо перейменування вулиць та топонімів. Частина депутатського корпусу на чолі з Геннадієм Трухановим виступала проти частини ініційованих ОВА перейменувань, наполягаючи на збереженні “історичної спадщини міста” (зокрема назв, пов’язаних з імперським і російським наративами). 

29 липня 2024 року голова Одеською ОВА підписав розпорядження про перейменування низки вулиць та провулків в Одесі та області, яке передбачає зміну майже 100 топонімів в обласному центрі.

За кілька днів одеський міський голова Геннадій Труханов заявив, що ні він особисто, ні міська рада не мають жодного стосунку до перейменування, а для “скасування перейменування та збереження нашої історичної та культурної спадщини Одеська міська рада вимушена вжити всіх передбачених законом заходів”.

Згодом він оприлюднив на своєму Telegram-каналі опитування щодо перейменування з двома варіантами — “Повністю підтримую” та “Категорично проти”. У підсумку обидва варіанти набрали по 50% (в абсолютних цифрах варіант “Категорично проти” набрав на понад 1,5 тис. голосів більше). Геннадій Труханов оприлюднив ці результати і натякнув, що у голосуванні взяли участь мешканці не лише Одеси, а й інших міст України та країн Заходу. 

Попри публічну критику з боку міського голови і заяви про намір оскаржувати рішення, жодних юридично значущих змін у результаті цієї ситуації не відбулося. Розпорядження голови Одеської ОВА про перейменування топонімів залишилося чинним, а перелік нових назв не був скасований або переглянутий. 

Михайло Шмушкович проти Григорія Діденка

Ще одним помітним джерелом політичної напруги в регіоні у 2022–2025 роках стало протистояння між головою обласної ради Григорієм Діденком (“Слуга народу”) та Михайлом Шмушковичем (“Європейська Солідарність”). Хоча цей конфлікт не призвів до інституційної дестабілізації роботи органу, він став показовим з огляду на відносини між більшістю та опозицією в обласній раді в умовах воєнного стану.

Одним із найбільш резонансних епізодів стало вручення “подушки з доларами” голові облради Григорію Діденку під час пленарного засідання 6 вересня 2024 року. Цей жест, організований головою фракції “ЄС” Михайлом Шмушковичем, був спрямований на підкреслення сумнівів щодо прозорості майнового стану голови облради та його родини, про які повідомляли медіа у зв’язку з обшуками і розслідуваннями правоохоронних органів.

Втрата посади Геннадієм Трухановим

14 жовтня 2025 року Президент України Володимир Зеленський припинив українське громадянство одеського міського голови Геннадія Труханова через нібито наявність у нього російського громадянства. Після втрати громадянства Труханов автоматично втратив посаду міського голови Одеси. 

Ще у вересні 2022 року на сайті Президента України з'явилася петиція з приводу дій і висловлювань міського голови Одеси Геннадія Труханова. Автор петиції Родіон Бурлуцький вказував, що Труханов просував тези російської пропаганди, демонструє свою лояльність до загарбників, саботує демонтаж пам’ятників Олександру Суворову та російській імператорці Катерині II, виступав за компроміси з окупантами з приводу Криму, намагався повернути Одесі комуністичні назви і прибрати назви на честь бійців полку “Азов” та інших загиблих воїнів, а також досі є громадянином Росії. 

Петиція набрала необхідні для розгляду Президентом 25 тис. голосів. У жовтні 2025 року Президент розглянув петицію і повідомив, що до Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ надіслано листи з проханням перевірити викладені у петиції відомості.

14 жовтня 2025 року Президент України Володимир Зеленський припинив українське громадянство Геннадія Труханова через нібито наявність у нього російського громадянства. У цей самий день Труханов заперечив, що має російське громадянство. 

“У 22-му році президент України Володимир Олександрович Зеленський… доручив СБУ перевірити всім відповідним службам… У 22-му році не знайшли в мене ні російського громадянства, ні паспортів”, – стверджував політик. Крім цього, Труханов заявив, що буде оскаржувати рішення про позбавлення його громадянства в суді. 

15 жовтня на посаду голови Одеської міської військової адміністрації був призначений бригадний генерал Сергій Лисак (з лютого 2023 до жовтня 2025 року очолював Дніпропетровську ОВА). 16 жовтня секретар міської ради Ігор Коваль (“Слуга народу”) став в.о. міського голови Одеси.

Справи, пов'язані з корупцією

У 2022–2025 роках на Одещині було зафіксовано кілька корупційних скандалів та резонансних ситуацій, пов’язаних із публічними закупівлями, майновими деклараціями посадовців та підозрами у неправомірній діяльності політичних акторів.

“Кава на Думській”

У серпні 2023 року управління капітального будівництва Одеської міської ради оголосило тендер на реконструкцію будівлі Київського районного суду вартістю понад 106,2 млн грн, а ОДА — на понад 31 млн грн на реставрацію Театру юного глядача ім. Юрія Олеші.

Тендери на такі значні суми викликали занепокоєння у громадськості через потенційні корупційні ризики, пов'язані з освоєнням понад 100 млн грн бюджетних коштів, а також недоцільність витрачання такої суми на реконструкцію в умовах війни 

Впродовж декількох місяців у 2023 році поблизу будівлі мерії Одеси регулярно відбулися мітинги з вимогою скасувати тендери і спрямувати кошти на допомогу Збройним Силам України. Протести відбувалися щосуботи й отримали назву “Кава на Думській”. На них збиралися активісти і волонтери, які закликали перенаправити бюджетні кошти на потреби оборони замість великих реконструкцій.

Акції протесту тривали понад пів року, до них долучались і депутати двох фракцій міської ради (“Європейська Солідарність” і “Слуга народу”), які звернулися до міського голови з проханням скасувати тендер. Врешті-решт це призвело до скасування тендерів і припинення процедури укладання договорів.

Депутат Одеської міської ради, оголошений у міжнародний розшук

Ще одним резонансним корупційним епізодом у регіоні стала ситуація з депутатом Одеської міської ради Олександром Матвеєвим (фракція “Довіряй ділам”), який перебуває в міжнародному розшуку за підозрою в участі у незаконних операціях із нерухомістю. За даними правоохоронних органів, у 2024 році йому інкримінували шахрайське заволодіння комунальним майном та його легалізацію, фальсифікацію документів і їх використання, самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Матвєєва, який був членом постійної комісії з комунальної власності, звинувачують у тому, що він реєстрував на підставні громадські організації комунальні приміщення, які згодом викупляли за заниженими цінами і продавали новим власникам. 

Справа щодо недостовірного декларування активів голови обласної ради 

Ще одним резонансним корупційним кримінальним провадженням є справа щодо недекларування майна головою Одеської обласної ради Григорієм Діденком (“Слуга народу”) та його дружиною Юлією Діденко — народною депутаткою України від партії “Слуга народу”. За даними Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), посадовці не внесли до щорічних декларацій за 2021–2023 роки частину активів на суму понад 8 млн грн, що кваліфікується як декларування неправдивої інформації.

У межах розслідування встановлено, що подружжя придбало активи загальною вартістю майже 5 млн грн протягом 2021–2024 років, включно з внесками на квартири та двома автомобілями Audi SQ8 (моделі 2021 і 2024 року), без підтверджених джерел легального доходу.

У жовтні 2025 року антикорупційні органи оголосили підозру обом фігурантам, після чого передали матеріали у Вищий антикорупційний суд України. Водночас прокуратура подала цивільний позов із вимогою визнати частину активів необґрунтованими та стягнути їх на користь держави. Станом на січень 2026 року триває розгляд цієї справи у Вищому антикорупційному суді. 

Блок 5. Політично-соціальна активність в регіоні 

З 2025 року в Одеській області спостерігається помітне зростання політичної активності — як на рівні обласного центру, так і в громадах області. Значна частина депутатів поновили регулярні прийоми громадян, активізували публічну комунікацію через медіа та соціальні мережі, а також посилили присутність у публічному просторі через звіти про роботу в радах та на округах.

Серед політичних суб’єктів найбільш активними є чотири партії: парламентські “Слуга народу”, “Європейська Солідарність” і “Батьківщина” та орієнтована на Геннадія Труханова партія “Довіряй ділам”. 

Партія “Слуга народу” у публічній комунікації підкреслює досягнення Президента, уряду та своєї команди в області, “Європейська Солідарність” натомість критикує роботу парламентської коаліції та місцевої влади, а “Довіряй ділам” акцентує увагу на результаті своєї роботи на рівні громад області.

Серед політичних суб’єктів, що активізували свою діяльність у регіоні у 2025 році, можна відзначити ВО “Батьківщина”. Опитані експерти відзначають активну роботу політичної сили, яка нарощує присутність у регіоні через відкриття й оновлення офісів та комунікацію з виборцями. 

У квітні 2025 року лідерка партії Юлія Тимошенко відвідала Одесу. Під час візиту її супроводжував керівником Одеської обласної організації ВО “Батьківщина” Олег Радковський та очільник міського партосередку Дмитро Жеман. Тимошенко відвідала офіси партії у різних районах міста та провела зустрічі з регіональними командами. Основна активність “Батьківщини” у регіоні нині полягає в організаційній роботі, зміцненні місцевих осередків і збільшенні присутності в медіапросторі.

Водночас наразі у регіоні немає ознак відкритої підготовки до повоєнних виборів. У порядку денному всіх політичних сил пріоритетом залишається реагування на воєнні події, а питання виборів відходить на другий план. 

Втім, у публічному просторі регіону можна помітити поодинокі заяви щодо участі у перших післявоєнних виборах. Зокрема, у листопаді 2025 року вже на той час колишній міський голова Одеси Геннадій Труханов в інтерв’ю “Суспільному” публічно підтвердив намір знову балотуватися на посаду очільника міста. 

Паралельно простежується і протилежна тенденція. За інформацією, яку ОПОРА отримала в ході експертних інтерв’ю, частина депутатів різних рівнів у непублічних розмовах висловлюють наміри не продовжувати політичну кар’єру та розглядають чинну каденцію як останню. Такі настрої пояснюють високим рівнем виснаження та зневірою у можливості ефективного впливу на ухвалення рішень. Це потенційно може вплинути на оновлення політичного ландшафту регіону після завершення війни.

Беззаперечним публічним пріоритетом для політичних партій є підтримка Сил Оборони України — як у формі прямої допомоги, так і через участь у волонтерських ініціативах. Однак із 2025 року дедалі помітнішим у риториці політичних акторів стає апелювання до тем місцевого розвитку та базових питань функціонування міста. 

Наприклад, депутат Одеської міської ради Олександр Авдєєв (група “Українська мрія”, обирався від “ОПЗЖ”) на своїх сторінках у соціальних мережах регулярно інформує про реалізацію ініціатив, пов’язаних із благоустроєм прибудинкових територій, ремонтом вуличного освітлення, електрощитових та дахів житлових будинків, а також облаштуванням зон відпочинку і дитячих майданчиків у мікрорайонах міста.

Поряд із питаннями інфраструктури у публічних комунікаціях місцевих депутатів з’являється акцент на підтримці підприємництва. Зокрема, депутатка Одеської міської ради Світлана Осауленко повідомляла про участь у робочому обговоренні змін до регуляторного акта щодо Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі. Вона наголошувала на важливості врахування інтересів малого і середнього бізнесу під час розробки нового порядку, підкреслюючи, що підприємництво забезпечує робочі місця та формує економічну стійкість міста.

Час від часу в регіональному інформаційному просторі фіксуємо появу поодиноких рейтингів, опитувань і так званих “соціологічних замірів”, які формально подаються як дослідження громадської думки, однак часто не супроводжуються чітким зазначенням замовника, методології, вибірки чи дати проведення. Найчастіше такі матеріали поширюють через онлайн-медіа і Telegram-канали, що ускладнює перевірку їх достовірності й дає підстави розцінювати їх як елементи політичного PR або інструменти формування потрібного інформаційного фону навколо окремих політичних акторів.

У ході глибинних інтерв’ю і неформальних розмов опитані ОПОРОЮ експерти вказували на наявність закритих, приватно замовлених соціологічних досліджень. Такі опитування, за їхніми словами, окремі політичні гравці використовують для внутрішнього аналізу — оцінки власної впізнаваності, рівня довіри, ефективності роботи на округах, а також для порівняння своїх позицій із позиціями потенційних конкурентів. 

Масові заходи

У контексті оцінки політичної й соціальної активності в регіоні важливим аспектом є аналіз масових заходів і соціологічних досліджень, які відображають сприйняття населенням місцевої влади та політичних акторів, а також динаміку змін громадської думки. 

За результатами соціологічного дослідження, реалізованого громадською організацією “Культура демократії” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” (опитування відбувалося у вересні-жовтні 2024 року), серед основних проблем, що турбують мешканців Одеси, найбільше виділяється корупція серед чиновників (60%). Високі ціни, низькі зарплати та пенсії, питання якості комунальних послуг, а також локальні ініціативи на кшталт перейменування вулиць і знесення пам’ятників залишаються значущими, але як головну перешкоду для нормального життя сприймають корупцію.

Що стосується впливу та довіри до влади, майже половина опитаних (48%) не вірять у власну здатність впливати на ситуацію в місті, при цьому серед старшого населення цей показник сягає 67%. Водночас 43% вважають, що “звичайні люди” все ж можуть змінити життя в Одесі на краще.

За оцінками одеситів, найбільший вплив на ситуацію в місті мають:

  • Міський голова Геннадій Труханов — 49%,
  • Військові та територіальні центри комплектування — 30,5%,
  • Депутати міської ради — 29%.

Опитування дослідницької компанії “Ю.С.С.”, проведене в жовтні 2025 року, продемонструвало, що серед жителів області найбільш позитивно сприймаються інституції, пов’язані із забезпеченням безпеки та підтримки населення — Збройні Сили України та волонтерські організації.

Серед представників центральної й місцевої влади, стосовно яких проводилося опитування, лідером позитивного ставлення з боку жителів Одеси є Володимир Зеленський — повністю або скоріше позитивно ставляться до нього 52,9% респондентів, а негативно (повністю або скоріше) — 39,3%. Більше позитивно, ніж негативно жителі області ставляться також до начальника Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера (різниця між позитивним і негативним ставленням до нього становить +12,3%), повністю або скоріше позитивно ставляться до нього 35,7% респондентів, а негативно (повністю або скоріше) — 23,4% респондентів. Серед інших представників центральної та місцевої влади, стосовно яких проводилося опитування, зафіксоване негативне ставлення з боку жителів Одеської області: Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко (різниця між позитивним і негативним ставленням до неї становить -10,7%), Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук (-19,0%) та Голова Одеської обласної ради Григорій Діденко (-23,5%).

Згідно з результатами опитування, народні депутати України, обрані в одномандатних виборчих округах Одеської області в 2019 році, стосовно яких проводилося опитування, серед мешканців Одещини загалом мають низький рівнем пізнаваності, але ставлення до їхньої діяльності позитивне. Найбільш відомим серед них є Олексій Гончаренко (нічого не знають про нього лише 28,2% опитаних). Позитивний баланс довіри мають лише два народні депутати — Сергій Колебошин (різниця між позитивним і негативним ставленням до нього становить +10,9%) та Олександр Горенюк (+2,2). Обоє представляють “Слугу народу”. “Лідерами” негативного ставлення жителів Одеської області є народні депутати Артем Дмитрук (-28,5%) та Олексій Леонов (-27,4%), обрані від “Слуги народу”. 

З початком повномасштабного вторгнення на Одещині масових заходів практично не проводили, але з 2023–2025 років поступово почали відновлювати. Основна спрямованість заходів — підтримка Збройних Сил України, захист прав військовополонених та підтримка антикорупційних органів (НАБУ та САП).

Одним із ключових тематичних напрямів стали акції “Гроші на ЗСУ” та мітинги на підтримку військовополонених, які проводили в центрі Одеси і в районних центрах області. Організаторами стали місцеві волонтерські та громадські організації, активісти правозахисних груп, а також окремі політичні діячі.

У 2025 році в Одесі відбувся мітинг на підтримку діяльності НАБУ та САП за участі громадських активістів, представників антикорупційних організацій та небайдужих громадян. Його учасники апелювали до центральних органів державної влади, зокрема Президента і Верховної Ради України, з вимогою підтримувати незалежність антикорупційних інституцій та не допустити політичного тиску на слідчі органи.

Частина масових акцій мала результат. Наприклад, міський голова Одеси Геннадій Труханов запрошував частину мітингарів до сесійної зали під час пленарного засідання, надаючи їм можливість висловити свою позицію. Крім цього, були скасовані тендери, які вивели людей на “Каву на Думській”. Зокрема, йдеться про реконструкцію Київського районного суду за 106 млн грн.

За оцінками експертів, внаслідок публічних акцій і громадської активності, що зростала під час повномасштабної війни, у регіоні не сформувалося яскравих нових політичних гравців, які могли б претендувати на помітну роль у політичному житті та участь у майбутніх виборах. Хоча окремі активісти здобули певну довіру серед громадськості, їхній вплив поки що обмежується соціально-громадською сферою, а вони самі не демонструють готовності трансформувати громадську активність у політичну кар’єру.

Як виняток експерти відзначають Катерину Ножевнікову, очільницю благодійного фонду “Корпорація монстрів” та активну громадську діячку. Вона стала однією з перших організаторів мітингів “Кава на Думській” в Одесі, привернувши увагу до питання недоцільного використання міського бюджету під час війни та підтримки ЗСУ. 

Військово-громадська діяльність

Важливим елементом соціальної інфраструктури регіону стали ветеранські організації , що сприяють інтеграції колишніх бійців у цивільне життя, надають соціальну, психологічну і юридичну підтримку, а також є майданчиками для комунікації та самоорганізації ветеранської спільноти.

Однією з ключових організацій, створених і підтримуваних громадою ветеранів, є ГО “Veterans HUB ODESA”, який надає психологічну, юридичну і соціальну допомогу ветеранам, учасникам бойових дій та членам їхніх родин. Цей простір спрямований на створення умов для успішної соціалізації, самореалізації та повернення до активного суспільного життя.

Ветеранські організації, такі як “Veteran Hub”, “Принцип”, “Юридична сотня” і “Простір можливостей”, активно залучені до формування регіональної ветеранської політики, що підтверджується презентацією нових підходів до підтримки ветеранів в Одесі наприкінці 2025 року. Ці заходи об’єднали кілька ветеранських організацій із представниками державних установ та експертами, щоб розробляти модель підтримки ветеранів, яка враховує реальні потреби спільноти. 

У 2025 році на території Одеської області помітно активізувалась громадська організація “Захист держави”, яку опитані експерти відносять до категорії ГО, що під час виборів може трансформуватися у політичну силу. Наразі її діяльність зосереджена на освітніх і волонтерських ініціативах, а конкретних публічних персоналій, пов’язаних із політичними планами, експерти не називають.

На рівні області Одеська ОВА створила Управління з питань ветеранської політики та сприяє розвитку мережі ветеранських осередків: станом на кінець 2025 року в регіоні функціонують 12 просторів, де ветерани можуть знайти підтримку, комунікацію і послуги для адаптації та соціальної інтеграції.

Важливою частиною ветеранських ініціатив є економічна адаптація та реабілітація. У 2025 році в області реалізовано понад 90 ветеранських грантів у межах програми “єРобота”, що дало змогу створити понад 100 нових робочих місць для ветеранів, сприяючи їхній інтеграції в економічне життя громад. 

Активно розповсюджуються і рекламні матеріали про мобілізацію, спрямовані на інформування населення про можливості служби та підтримки оборонних підрозділів. Ці матеріали з’являються у різних форматах — від зовнішньої реклами та бордів до масових розсилок, цифрових роликів і інформаційних кампаній у медіапросторі.

Зовнішня реклама та борди. На бордах та рекламних плакатах в області просувають меседжі з інформацією про набір до військових підрозділів. Зокрема, можна помітити рекламні заклики, пов’язані з такими підрозділами, як Третя окрема штурмова бригада, 12‑та окрема ССО “Азов”, а також Інтернаціональний легіон оборони України у контексті залучення добровольців і контрактників.

Соціальні мережі та месенджери. Військові підрозділи активно ведуть сторінки у Telegram та інших платформах, де публікують інформацію про набір, умови служби та внутрішні культурні й бойові заходи. За даними медіарейтингу, Третя ОШБр, “Азов” і 47‑ма ОМБр були серед найбільш активних військових формувань у Telegram за кількістю підписників та інтеракцій.

Рекламні розсилки та інформування. Частина інформаційної кампанії відбувається через масові SMS‑розсилки та оновлення на офіційних ресурсах Міністерства оборони і сервісів армійського рекрутингу.

У 2025 році в Одесі відбувалися заходи, організовані за участю представників національних військових організацій: публічні презентації, брифінги та інформаційні зустрічі щодо служби за контрактом чи добровольчих ініціатив.

На основі інтерв’ю з експертами та моніторингу громадського простору можемо стверджувати, що в області поки що не спостерігається появи публічних фігур серед чинних або колишніх військових, діяльність яких могла б мати чітко виражений політичний характер у майбутньому.

Також не зафіксовано публічні випадки прямої політичної взаємодії або підтримки ветеранами певних політичних гравців чи партій. Більшість ветеранських ініціатив та організацій зосереджені на соціальній підтримці, адаптації й інтеграції ветеранів у мирне життя. Деякі лідери та організації мають зв’язки з загальнонаціональними ветеранськими проєктами та рухами, але це стосується координації соціальних та реабілітаційних програм, а не політичної діяльності.

Відносини між місцевою владою і військовими/ветеранськими організаціями в регіоні переважно робочі. Місцева влада надає підтримку ініціативам військових та ветеранів, зокрема сприяє відкриттю ветеранських центрів, проведенню соціальних та реабілітаційних програм, організації спільних заходів та підтримку логістики.

Очільник Одеської МВА Сергій Лисак ще під час перших робочих зустрічей наголошував, що ветеранська політика є одним із пріоритетних напрямів діяльності адміністрації та його самого. У подальших комунікаціях він регулярно підкреслює важливість підтримки ветеранів та розвитку політики меморіалізації. Він регулярно повідомляє про відвідування реабілітаційних центрів для військових, розвиток програм фізичної реабілітації та плани поширення ветеранських ініціатив, зокрема за моделлю проєкту “ТитаниUA”.

Крім того, міська військова адміністрація започаткувала формат регулярних зустрічей із ветеранами, зокрема у межах ініціативи “Кава з ветеранами”, під час яких обговорюють питання медичного забезпечення, безбар’єрності міського простору, житлових програм і можливостей працевлаштування для ветеранів. Такі зустрічі планують проводити у різних районах міста.

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.