Блок 1 Безпекова та соціально-економічна ситуація у регіоні

Безпека

Волинь — одна з областей, де зафіксовано найменше повітряних тривог порівняно з іншими регіонами (згідно з сервісом Air-alarms.in.ua). Всього за період повномасштабного вторгнення (лютий 2022 — грудень 2025 року) їх було 885. 

Середня тривалість повітряної тривоги становить близько години. Найдовша була зафіксована 9 вересня 2025 року і тривала понад 8 годин. Найчастіше тривоги лунають у проміжку з 12 по 18 години. Під час тривог працюють більшість приватних закладів (переважно малий та середній бізнес): магазини, заклади громадського харчування, аптеки, кав’ярні. Водночас мережеві заклади (супермаркети, торгові центри, спортзали) не працюють. Державні та комунальні установи теж не приймають громадян.

На півночі Волинська область має 217 км кордону з Білоруссю. На лінії розмежування облаштовані фортифікаційні споруди, також ці території заміновані ЗСУ на випадок потенційного російського вторгнення. Про це, зокрема, повідомляла пресслужба 100-ї бригади територіальної оборони. 

Нещасні випадки, пов’язані із замінуванням, фіксували кілька разів. Так, у березні 2023 року на замінованій ділянці дороги підірвався автомобіль із військовими, двоє бійців загинули. У липні 2023-го біля дороги під час грози здетонувала міна, фактично зруйнувавши автошлях. Постраждалих тоді не було.

У липні 2025 року в Луцькому районі впав військовий літак Mirage-2000. Постраждалих внаслідок інциденту не було, писало “Суспільне”.

Станом на 2026 рік в області проводять масові заходи. Щоправда, щодо них є низка вимог. Як писало misto.media, 16 вересня 2025 року в ОДА прийняли розпорядження, за яким організатори події повинні звернутися по дозвіл на проведення заходу до виконавчих комітетів міських, селищних чи сільських рад не пізніше ніж за 5 днів до заходу. Проводити будь-які урочисті чи масові заходи без погодження заборонено. 

Впродовж повномасштабної війни Волинська область не зазнавала наземних вторгнень із боку Росії. 

Згідно з мапою Ukraine Conflict Monitor, за час повномасштабного вторгнення Волинь зазнала 39 обстрілів ракетами і дронами. Перший обстріл відбувся у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. Тоді росіяни обстріляли аеродром у Луцьку. Повторну атаку на аеродром вони здійснили 11 березня. 

У березні 2022 року росіяни завдали удару по нафтобазі у Луцьку. У жовтні цього ж року — вдарили по об’єктах енергосистеми, внаслідок чого у місті виникли проблеми з електропостачанням. Тоді ж уперше були запроваджені графіки відключення світла.

У серпні 2023 року Росія вдарила по промисловому підприємству “СКФ Україна”, внаслідок чого загинули троє людей. У серпні 2024-го уражень внаслідок удару “шахедом” зазнав багатоповерховий будинок у Луцьку — одна людина загинула, четверо були поранені. Восени цього ж року росіяни знову завдавали ударів по енергетичній інфраструктурі, тому знову були застосовані графіки відключення світла.

Улітку 2025 року обстрілів стало більше. Однією з наймасовіших була атака вночі 6 червня — тоді росіяни влучили у багатоповерхівку в Луцьку. Будівлю було зруйновано, двоє людей загинули.

Впродовж наступних атак ракетами та “шахедами” пошкоджень зазнавали гаражні кооперативи, цивільні будинки, приватні підприємства.

Крім Луцька, ворожих обстрілів зазнавали міста Ковель (осінь 2022, удари по енергетичній інфраструктурі) і Володимир (обстріл військової частини у 2022 році). У лютому 2026 року обстрілів зазнало місто Нововолинськ. Як писав мер міста Борис Карпус, росіяни цілили по енергетичній інфраструктурі, внаслідок чого десятки тисяч абонентів опинились без електропостачання. 

Станом на січень 2026 року в області діють графіки відключення електропостачання.

Луцька міська рада неодноразово публікувала перелік адрес укриттів із зазначенням їхньої місткості. Згідно з цими даними, всього у місті 82 захисні споруди. Мапа укриттів також є на сайті Ковельської, Володимирської міськрад. 

У ЗМІ та в соцмережах обговорювали кілька випадків, коли людей під час тривоги не пускали в укриття. Один із таких стався влітку 2025 року. Тоді в укриття під Храмом всіх Святих Землі Волинської УПЦ у Луцьку не пустили близько десятка людей, які прийшли разом з домашніми улюбленцями. Прессекретар Волинської єпархії УПЦ протоієрей Віктор Аніпко підтвердив ZAXID.NET, що людей із тваринами справді не пускали до укриття храму, оскільки це “забороняють церковні канони”.

У серпні 2025 року представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини проінспектував 10 укриттів у Луцьку. За результатами перевірки виявилося, що два з них були в аварійному стані, мали ознаки підтоплення та не були пристосовані до перебування в них людей. 

Соціальний капітал та бюджетні витрати

Станом на 1 січня 2022 року у Волинській області налічувалось 1 млн 21 тис. жителів (дані обласного управління статистики). З них 487 тис. мешкають у сільській місцевості, ще 533 тис. — у містах. Найнаселеніше місто області — Луцьк (215 тис. жителів).

За даними Мінсоцполітики, всього на Волині зареєстровано 43 тис. внутрішньо переміщених осіб. Волинь та Рівненщина — дві області західної України, де найменше вимушених переселенців. Більшість ВПО сконцентровані в містах — Луцьку, Нововолинську, Ковелі, Володимирі, Любомлі. В області також створено перелік із 18 місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з даними сервісу з пошуку роботи Work.UA, станом на грудень 2025 року середня зарплата у Луцьку становить 23 тис. грн. Для порівняння: у 2022 році вона становила 12 тис. грн. Найчастіше на роботу шукають продавців, водіїв, менеджерів з продажу, працівників складів, йдеться у статистиці сервісу Robota.UA. 

Волинь, за даними OpenDataBot, має так званий “від’ємний баланс”: звідси виїжджає більше бізнесів, аніж приїжджає. Станом на серпень 2025 року з області виїхали 195 бізнесі, а натомість релокувалося лише 112. Підприємства, які переїжджають на Волинь, найчастіше обирають Луцьк або Нововолинськ. Більшість релокованих бізнесів — із Київської, Харківської, Донецької областей.

У 2026 році обласний бюджет становить 2,2 млрд грн. Порівняно з попереднім роком, очікувані доходи бюджету збільшились на 11%.

Бюджет Луцька значно більший за обласний бюджет: у 2026 році він становить близько 4,3 млрд грн. На допомогу Силам Оборони передбачено 200 млн грн. Цю статтю видатків будуть дофінансовувати з розподілу вільних залишків та з перевиконання бюджету.

Наразі у Волинській області діє регіональна Програма підтримки ветеранів та їхніх родин. Вона передбачає виплати родичам загиблих або зниклих безвісти на війні, а також організацію відпочинку для ветеранів та їхніх родин. ОВА повідомляла, що у 2025 році на її реалізацію передбачили 66,7 млн грн, фактично профінансували 48,8 млн грн. 

У Луцьку затверджена Комплексна програма підтримки ветеранів/ветеранок війни та членів їхніх сімей на 2024–2028 роки. У 2025 на її реалізацію витратили 34 млн грн. 

Блок 2 Політичний ландшафт у 2019–2022 роках

Результати виборів та формування коаліцій

У першому турі президентських виборів у 2019 році найбільше голосів волиняни віддали Володимиру Зеленському (21,6%), Юлії Тимошенко (19,8%) і Петру Порошенку (18,9%). 

Порівняно з позачерговими виборами у 2014 році, підтримка Петра Порошенка знизилась більш ніж на половину. Для порівняння: тоді він набрав 52% голосів волинян, а у 2019 — лише 18,9%.

У 2014 та 2019 роках Юлія Тимошенко стабільно посідала друге місце, причому з доволі подібним результатом. У 2014-му вона набрала 17,3% голосів, а у 2019-му — 19,8%.

Серед ключових політичних тенденцій на Волині у період 2019–2022 років варто виділити такі:

  • Електоральна домінація політичної партії “За майбутнє” — переконлива перемога її представників на виборах голів та за кількістю мандатів у ключових містах: Луцьку, Ковелі, Нововолинську та Володимирі. 
  • Консолідація ключових регіональних стейкхолдерів — політичне об’єднання народних депутатів Ігоря Палиці та Степана Івахіва (співвласника ФПГ “Континіум”).
  • Відсутність підтримки “Слуги народу” на округах — 4 з 5 народних депутатів-“мажоритарників” від регіону увійшли до групи “За майбутнє”. 
  • Системне протистояння між Волинською ОДА та регіональними елітами, зосередженими, зокрема, у Волинській обласній раді.

Конфлікт між головою ОДА і місцевими елітами розпочався у грудні 2019 року, коли Володимир Зеленський підписав указ про призначення головою Волинської ОДА Юрія Погуляйка — уродженця Луганщини. Останнім його місцем роботи до призначення на Волинь була Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, де він працював заступником голови.

Місцеві еліти не підтримали призначення Погуляйка. Волинська обласна рада прийняла звернення до Президента, де висловилася проти цієї кандидатури. 

“Призначення на посаду голови ОДА чужої для Волині людини — стратегічна помилка Уряду. Ми маємо гіркий досвід протистоянь виконавчої та представницької гілок влади через те, що немісцеві голови ОДА не знаходили компромісу з волинянами”, — йшлося у зверненні.

Подібне звернення згодом прийняли й депутати Луцької міськради. 

3 грудня 2019 року — в день, коли Юрія Погуляйка мали представити в ОДА (разом із ним приїхав тодішній перший заступник керівника Офісу Президента Сергій Трофімов), біля входу в будівлю зібрались активісти, писало “Суспільне”. Переважно це були ветерани АТО, які висловили обурення призначеною кандидатурою.

Попри такий прийом, Юрій Погуляйко очолював ОДА 4 роки та 11 місяців — до 8 листопада 2024 року. Саме під його керівництвом Волинь зустріла пандемію коронавірусу та повномасштабне вторгнення.

Прийшовши на посаду, Юрій Погуляйко почав формувати власну команду. Він звільнив багаторічну заступницю голови ОДА Світлану Мишковець, яка працювала на цій посаді з 2014 року за каденцій Володимира Гунчика, Олександра Савченка й Олександра Киричука.

Паралельно Юрій Погуляйко почав призначати на важливі посади ОДА вихідців із Донеччини та Луганщини. Наприклад, у січні 2020 року він призначив своїм заступником Олександра Троханенка, який тривалий час жив і працював у Донецькій області. У вересні 2020 року Погуляйко призначив першим заступником вихідця з Луганщини — Олександра Мовенка. На цій посаді він перебував до листопада 2024-го. 

У лютому цього ж року заступницею призначили Тетяну Щербак, уродженку Чернівеччини. Влітку 2020 року вона пішла з посади через “особисте рішення”, як повідомляла в коментарі “Суспільному”. 

Були у переліку заступників і волиняни. Анатолія Костика призначили у березні 2020 року, а звільнили — у 2021-му. В жовтні 2020 року посаду заступника голови ОДА обійняв ще один волинянин — Ігор Чуліпа, який раніше був директором департаменту зовнішніх відносин Волинської ОДА. Звільнився він менш ніж за рік — у грудні 2021-го.

У грудні 2020 року депутати обласної ради висловили недовіру голові ОДА, оскільки він відмовився прийти на позачергову сесію про виконання бюджету у 2020 році. Погуляйко пояснював, що прозвітує після того, як закінчиться фінансовий рік — у січні-лютому 2021-го, але депутати чекати на це не захотіли. 

Як повідомляло “Суспільне”, з пропозицією висловити йому недовіру виступив депутат від партії “За майбутнє” Володимир Бондар. “За” проголосували 49 депутатів із 57.

Видання “Сила правди” повідомляло, що згодом Юрій Погуляйко оскаржував рішення про недовіру у суді. У 2023 році суд першої інстанції його задовольнив, а згодом Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін. 

Протистояння між облрадою та ОДА було доволі відчутним аж до початку повномасштабного вторгнення. 

На парламентських виборах у 2019 році найбільшу підтримку отримала партія “Слуга народу” (41,7%), ВО “Батьківщина” (13%), “Європейська Солідарність” (8%), “Радикальна партія Олега Ляшка” (7,8%), партія “Голос” (6,9%). 

За списками від “Слуги народу” до парламенту потрапив Валерій Стернійчук, який до цього був завідувачем будинку культури Підгайцівської сільради й артдиректором “Порт Сіті Груп”. 

У виборчих округах перемогу здобули такі кандидати:

  • Ігор Гузь (виборчий округ №19, самовисуванець);
  • Вячеслав Рубльов (виборчий округ №20, партія “Слуга народу”);
  • Степан Івахів (виборчий округ №21, самовисуванець);
  • Ігор Палиця (виборчий округ №22, самовисуванець);
  • Ірина Констанкевич (виборчий округ №23, самовисуванка).

Усі депутати, крім Вячеслава Рубльова, згодом увійшли до депутатської групи “За майбутнє”.

Як пише рух “Чесно”, Ігор Палиця вперше був обраний нардепом у 2007 році від партії “Наша Україна — народна самооборона”. У 2012 році він вдруге став нардепом від округу №22 (Луцьк). Втретє від цього ж округу Палиця був обраний депутатом у 2019 році. У 2014–2015 роках він обіймав посаду голови Одеської ОДА.

Ігоря Палицю пов’язували з групою компаній “Приват” та з олігархом Ігорем Коломойським. В інтерв’ю “Українській правді” політик визнавав, що його сім’я володіє 10% акцій у нафтовому напрямку групи “Приват”.

Напередодні місцевих виборів 2020 року Ігор Палиця очолив партію “За майбутнє”. За їх результатами вона фактично стала головною політичною силою у регіоні.

До партії доєднався бізнесмен і народний депутат Степан Івахів, із яким Палиця мав конфлікт впродовж кількох попередніх років. 

“Ми сварилися зі Степаном Петровичем ну просто на смерть. Потім сіли, щоб розібратися за що сваримось. Він був за Порошенка, я за Шевченка і Зеленського, він за своє бачення бізнесу, я за своє… Але різниця у нас була лише в тих партіях, які представляємо. Усі інші цілі та завдання у нас були однакові”, — цитує зізнання Палиці “ВолиньPost”. 

Це перемир’я визначило багато процесів, які вплинули на місцеву політику.

Степан Івахів у 2020 році він втретє переміг на виборах як мажоритарник. Вперше він був обраний нардепом у 2012 році як безпартійний самовисуванець, аналогічно був обраний у 2014 та 2019 роках. Під час останньої каденції увійшов до депутатської групи “За майбутнє”. З 1992 року Івахів є співвласником групи компаній “Континіум”, куди входить, зокрема, мережа заправок “WOG”. Компанією він володів спільно зі своїм близьким товаришем Ігорем Єремеєвим, який загинув у 2015 році. Згідно з рейтингом Forbes від 2021 року, Степан Івахів був у списку 100 найбагатших українців зі статками у 180 млн доларів. 

Ще один нардеп, який увійшов до депутатської групи “За майбутнє”, — Ігор Гузь. Як пише рух “Чесно”, у 2003–2015 роках він очолював ВМГО “Національний альянс”. Вперше до парламенту він був обраний у 2014 році від “Народного фронту”. На вибори 2019 року подавався як самовисуванець.

До групи “За майбутнє” увійшла й народна депутатка Ірина Констанкевич. Для неї це вже друга каденція, оскільки вперше вона була обрана до парламенту на проміжних виборах у 2016 році від партії “УКРОП”. Варто зауважити, що Ірина Констанкевич тісно пов’язана з благодійним фондом Ігоря Палиці “Тільки разом”, адже у 2012 році стала заступницею голови правління фонду.

Також перемогу на виборах здобув нардеп Вячеслав Рубльов, який починав політичну кар’єру з партії “Батьківщина” у 2008 році. У 2015 році він приєднався до партії “УКРОП”, очоливши обласну організацію цієї партії, повідомляє рух “Чесно”. У 2019-му вперше був обраний народним депутатом. На момент виборів він був безпартійним, але висувався від партії “Слуга народу”. У парламенті увійшов до однойменної фракції, а також, за інформацією “Української правди”, входив до так званої “групи впливу Ігоря Коломойського” — через свою наближеність до Палиці.

Сам Рубльов не приховував зв’язку з Ігорем Палицею. У 2020 році в інтерв’ю виданню “Перший” нардеп визнавав, що працює в його команді. 

“Я поки що безпартійний. Я й так у волинській команді Ігоря Палиці, я комунікую тісно з усіма чотирма народними депутатами, які представляють мажоритарні округи області”, — розповідав він.

Якщо говорити про вибори до Волинської обласної ради, то найбільше депутатських мандатів отримали представники партії “За майбутнє” — 22. По 9 отримали партії “Європейська солідарність” та ВО “Батьківщина”, 8 — “Слуга народу”, 7 — ВО “Свобода”, 5 — “Аграрна партія”, 4 — “Сила і честь”.

Основу коаліції склали партії “За майбутнє”, ВО “Батьківщина” та ВО “Свобода”. Вони розподілили керівні посади. Головою облради став Григорій Недопад із партії “За майбутнє” — колишній перший заступник луцького міського голови. Юрій Поліщук від ВО “Свобода” став першим заступником голови облради, а посаду заступника голови отримав Григорій Пустовіт з ВО “Батьківщина” — колишній секретар Луцької міської ради (фактично, виконувач обов’язків мера Луцька після смерті Миколи Романюка у 2017 році). Після 24 лютого 2022 року склад керівництва Волинської обласної ради залишився без змін.

В опозиції перебуває “Європейська Солідарність” — про це в інтерв’ю ОПОРІ зазначив один з опитаних депутатів облради. Депутат від “Аграрної партії” Ігор Волошенюк повідомляв “Insider media”, що їхня партія також є частиною опозиції.

Що ж до “Слуги народу”, то від представників цієї політсили в облраді не було заяв ані про приєднання до провладної більшості, ані про приєднання до опозиції.

До Луцької міської ради ввійшли 42 депутати, що представляли 6 партій. Йдеться про 13 депутатів від партії “За майбутнє”, 9 — від “Європейської Солідарності”, 5 — від Громадянського руху “Свідомі”, по 5 — від “Слуги народу” та ВО “Свобода” і ще 4 — від ВО “Батьківщина”. 

За крісло луцького міського голови в 2020 році боролися представник партії “За майбутнє”, колишній радник луцького міського голови в 2017–2020 роках Ігор Поліщук та самовисуванець Богдан Шиба, який уже був мером Луцька у 2006–2010 роках. Ігор Поліщук отримав 54,6% голосів у другому турі. Богдана Шибу підтримали 42,8% виборців.

Загалом у міськраді налічується 7 фракцій: 

  • “Європейська Солідарність” у складі 9 депутатів, яку очолює Алла Доманська;
  • ВО “Батьківщина” з 4 депутатами, яку очолює Олександр Козлюк;
  • ВО “Свобода” з 5 депутатами, яку очолює Микола Федік;
  • “За майбутнє” з 13 депутатами, яку очолює Юрій Безпятко;
  • Громадянський рух “Свідомі” з 6 депутатами, яку очолює Тарас Шкітер;
  • “Слуга народу” з 5 депутатами, яку очолює Роман Бондарук.

Основою коаліції стала партія “За майбутнє”, до якої входить чинний міський голова. До більшості також увійшли депутати від ВО “Свобода” та ВО “Батьківщина”. Ситуативне “союзництво” у них спостерігається зі “Слугою народу”.

В Ігоря Поліщука було двоє заступників: це керуючий справами виконкому Юрій Вербич, який перебуває на цій посаді з 2010 року, а також депутатка від ВО “Батьківщина” Ірина Чебелюк. Після виборів секретарем міськради став депутат від партії “За майбутнє” Юрій Безпятко. 

Особливих конфліктів у міськраді до початку повномасштабного вторгнення не було. Баланс сил не змінювався.

Блок 3. Політичний ландшафт в області та обласному центрі у 2022-2025 роках

Військові адміністрації

З початком повномасштабного вторгнення значно збільшилася роль ОВА, зокрема внаслідок передачі їй функцій з прийняття бюджету. Натомість роль обласної ради значно послабилася. 

Волинська обласна військова адміністрація (ОВА) була створена на базі обласної державної адміністрації у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. 

До листопада 2024 року Волинську ОВА очолював Юрій Погуляйко. Якщо до 2022 року з ним конфліктувала обласна рада, то після початку повномасштабного вторгнення цей конфлікт затих. Із займаної посади  Погуляйко звільнився за власним бажанням. 

Замість нього ОВА очолив Іван Рудницький, який з травня до листопада 2024 року очолював регіональне управління Служби безпеки України у Волинській області. Указ про його призначення був підписаний у листопаді 2024 року.

Своїм заступником у червні 2024 року він призначив Тараса Шкітера — співзасновника громадської організації й політичної партії “Громадянський Рух ‘Свідомі’”, яка перебуває в опозиції у Луцькій міській раді та критикує “За майбутнє”. У команді він відповідає за напрямки інформаційної політики, культури, спорту, молоді та житлово-комунального господарства.

У січні 2025 року Іван Рудницький призначив заступником Романа Романюка — колишнього очільника обласного центру зайнятості й екскерівника Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Він зосередився на економічному розвитку, зовнішніх відносинах, агропромисловому секторі та соціальній політиці.

Ще одним заступником Рудницький призначив колишнього службовця СБУ Олега Стельмащука. Його сфера відповідальності — інфраструктура, оборонна робота та взаємодія з правоохоронними органами, фінанси, внутрішній аудит, екологія і природні ресурси.

У лютому 2025-го до команди доєднався колишній заступник голови Луганської ОДА Денис Денищенко. Його основний профіль — міжнародне співробітництво. 

З попередньої команди серед заступників залишиласья лише Вікторія Левчук, що курує вузький напрямок цифровізації.

На думку опитаних ОПОРОЮ експертів, ці призначення людей з різних політичних “таборів” свідчать, що Іван Рудницький намагався дотримуватися балансу й не входити в протистояння з регіональними елітами. Свою діяльність він розпочав із того, що налагодив співпрацю з обласною радою.

“Перше політичне, управлінське рішення — я запросив голову обласної ради до себе в кабінет, заступників голови обласної ради та всіх керівників фракцій, де ми обговорили проблемні питання регіону, окреслили порядок взаємодії між ОВА та обласною радою на майбутнє”, — розповідав він в інтерв’ю “Суспільному”. 

Це показовий крок, оскільки його попередник, Юрій Погуляйко, мав чимало конфліктів з облрадою і довго не міг налагодити співпрацю. 

Як розповіли ОПОРІ один з депутатів облради та кілька експертів, команда Погуляйка не залучала депутатів до формування обласного бюджету на 2023 рік, але Рудницький, навпаки, почав консультуватися з ними щодо цих питань 

Невдовзі після призначення він влаштував поїздки до всіх громад Волині, де влаштовував прийоми громадян, щоб “мати чітке і предметне розуміння питань в області”, — цитували заяву голови ОВА на офіційному сайті. Показово, що Іван Рудницький особисто прийшов послухати звіт луцького міського голови Ігоря Поліщука за п’ятирічну каденцію у листопаді 2025 року.

“Видно, що його всі бояться і з ним всі дружать. Він зумів з усіма налагодити правильний зв’язок. Також Рудницький краще орієнтується у місцевій системі координат. Він виконує ту правильну роль, яку на нього поклали”, — зазначає один з експертів.

“ОВА — це структура, що може збалансувати політичний склад на Волині, який у нас завжди був в одну сторону. Попередній голова ніяк не впливав, а тільки розбалансовував усе. А новий голова [Рудницький] впливає на політичні процеси, до нього прислухаються голови громад. Це видно по фінансуванню обласних заходів. На останній сесії депутати [Луцької міської ради] виділили 5 млн грн на обласну дитячу лікарню”, — додає ще один експерт.

12 січня 2026 року стало відомо, що Іван Рудницький покидає свою посаду, адже його призначили заступником голови Служби безпеки України. Загалом був головою Волинської ОВА впродовж 14 місяців.

Виконувачем обов’язків голови ОВА став його заступник Роман Романюк. У політиці він з 2010 року, коли вперше був обраний депутатом Луцької міської ради від партії “За Україну!”. У 2015 році очолив обласний осередок партії БПП “Солідарність”. У 2020 році балотувався в обласну раду від партії “Слуга народу”, але не пройшов. У 2024-му проходив конкурс на голову НАЗК.

Коментуючи своє призначення, він написав, що добре розуміє управлінські процеси в ОВА, оскільки працював там заступником, а також акцентував, що є уродженцем Волині.

Призначення Романюка розкритикував телеканал “Аверс” (його пов'язують із родиною народного депутата Ігоря Палиці). У медіа вийшов сюжет “Тепле місце при владі: майстер-клас від Романа Романюка”, який будувався на співбесіді з ним на посаду голови НАЗК. У сюжеті Романюка звинуватили в тому, що він є політичним пристосуванцем і сприяв політичним призначенням в обласний центр зайнятості, коли його очолював, тощо. 

Волинська обласна рада

Після початку російського повномасштабного вторгнення частину повноважень Волинської обласної ради, зокрема ухвалення бюджету, передали обласній військовій адміністрації (відповідно до ЗУ “Про правовий режим воєнного стану”). Втім, за словами експертів, обласна рада продовжує працювати, приймає кадрові та земельні рішення. Повномасштабне вторгнення не змінило балансу сил у раді. Як і раніше, її очолює Григорій Недопад (“За майбутнє”), а його заступниками є Юрій Поліщук (ВО “Свобода”) та Григорій Пустовіт (ВО “Батьківщина”). Вказані партії сформували неофіційну більшість і голосують доволі одностайно.

З 2022 року відбулося кілька випадків складання мандатів. Зокрема, у липні 2023 року облрада припинила повноваження депутата Павла Цибульського від партії “Європейська Солідарність” за його особистою заявою. Його замінив Олександр Радчук, військовослужбовець ЗСУ. Видання “Конкурент” писало, що депутат склав мандат у зв’язку з “високим рівнем навантаженості за основним місцем роботи” (він працює завідувачем діагностично-лікувального відділення Волинської обласної клінічної лікарні). 

У березні 2024 року облрада позбавила мандата депутата від партії “За майбутнє” Валентина Кошельника, якого підозрюють у хабарництві. Його замінила Людмила Панасюк. 

Також у січні 2022 року помер очільник фракції “Сила і честь” Роман Карпюк. У вересні 2022 року його місце в облраді зайняв волинський лікар Юрій Валецький. 

Наразі в обласній раді функціонують 10 комісій. Всі депутатські фракції, крім представників “Аграрної партії” отримали щонайменше по одній посаді голови комісії. Депутати від “За майбутнє” очолюють чотири з них:

  • комісію з питань бюджету, фінансів та цінової політики, головою якої є Орест Маховський. Варто відзначити, що він також є помічником-консультантом народної депутатки Ірини Констанкевич (депутатська група “За майбутнє”);
  • комісію з питань використання майна спільної власності тергромад, сіл, селищ, міст області, головою якої є Роман Микитюк;
  • комісію з питань екології, раціонального використання природних ресурсів, головою якої є Юрій Ройко;
  • комісію з питань соцзахисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства, головою якої є Ірина Горавська.

Депутати від ВО “Свобода” очолюють дві комісії:

  • комісію з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю та корупцією, головою якої є Анатолій Вітів (народний депутат України у 2012–2014 рр.);
  • комісію з питань промисловості, транспорту та зв’язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та ЖКГ, головою якої є Сергій Кудрявцев.

Решта партій мають керівні посади в одній комісії. Депутатка від “Європейської Солідарності” Юлія Вусенко очолює комісію з питань міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій. Депутатка від ВО “Батьківщина” Ольга Омелько — комісію з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку. Депутат від “Слуги народу” Микола Макарук — комісію з питань сільського господарства, продовольства та земельних відносин. Депутат від партії “Сила і честь” Віктор Галан-Влащук — комісію з питань сім’ї, молоді та туризму.

Низка депутатів працюють в обласних комунальних закладах. Це, зокрема, Віктор Галан-Влащук, який очолює Волинський регіональний центр фізичної культури та спорту для осіб з інвалідністю “Інваспорт”, Ірина Горавська, яка очолює обласний перинатальний центр, депутатка від ВО “Свобода” Любов Серба, що очолює Волинську обласну інфекційну лікарню, та Ольга Омелько, яка у 2024 році очолила Княгининівський ліцей.

Луцька міська рада

З лютого 2022 року до кінця 2025 року можна виокремити декілька тенденцій діяльності Луцької міськради:

  • Початок повномасштабного вторгнення особливо не змінив балансу сил. Основу більшості формують партії “За майбутнє”, ВО “Свобода” та ВО “Батьківщина”.
  • “Слуга народу” тяжіє до провладної коаліції та переважно підтримує ініціативи більшості.
  • “Європейська Солідарність” втратила частину впливу. Двоє депутатів пішли на фронт (згодом одного з них замінили, іншого ні), а ще один часто пропускає сесії, оскільки працює за кордоном. Таким чином, у фракції, що має 9 представників, фактично майже завжди бракує двох.
  • Громадянський рух “Свідомі”, який спочатку критикував більшість доволі м’яко, з 2023 року перейшов в опозицію до провладної коаліції.

Фракція “За майбутнє” має у раді 13 депутатів, її керівником є Роман Кравчук — пастор Луцької біблійної церкви. У фракції також чимало “бюджетників”, які працюють у міських комунальних закладах і департаментах ради. Наприклад, Вікторія Майборода очолює департамент соціальної політики міськради, Віталій Бондар — департамент освіти, Юлія Дацюк є заступницею директора департаменту економічної політики, Оксана Лєщинська очолює дитячу міську поліклініку.

Представники “За майбутнього” очолюють дві комісії. Йдеться про комісію з питань соціального захисту, охорони здоров’я, материнства і дитинства, освіти, науки, культури, мови, головою якої є Оксана Лєщинська, та комісію з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, головою якої до січня 2026 року був депутат Андрій Разумовський, а згодом його змінила депутатка цієї ж політсили Юлія Дацюк.

Із великих приватних підприємців у цій фракції найпомітнішим є забудовник Андрій Разумовський — генеральний директор компанії “Інвестор”. 

ВО “Батьківщина” представлене 4 депутатами. Керівником фракції є Олександр Козлюк, який працює у міському комунальному закладі “Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької територіальної громади” заступником директора. Також Олександр Козлюк очолює комісію з питань земельних відносин і земельного кадастру. Депутатка цієї фракції Ірина Чебелюк є заступницею луцького міського голови. 

ВО “Свобода” має в міськраді 5 депутатів, її керівником є Микола Федік. Депутати від ВО “Свобода” очолюють дві постійні комісії: комісію з питань дотримань прав людини, законності, боротьби зі злочинністю та корупцією, депутатської діяльності, етики та регламенту, головою якої є Микола Федік, та комісію з питань комунального майна та приватизації, головою якої є Михайло Щур. Депутат цієї фракції Володимир Пшибельський у 2025 році став директором школи №3 в Луцьку. 

Від “Слуги народу” в міську раду пройшли 5 депутатів, керівником цієї фракції є Роман Бондарук. Він очолює комісію з питань генерального планування, будівництва, архітектури та благоустрою. За свою каденцію фракція зазнала кадрових змін. У 2023-му партія відкликала свого депутата Андрія Костенка, який перестав виконувати обов’язки через мобілізацію. На його місце прийшов Максим Воскресенський.

Попри належність до партії “Слуга народу”, Максим Воскресенський, за словами експертів, не підтримує партійну лінію під час голосувань і кооперується з опозиційними депутатами з Громадянського руху “Свідомі”. На початку січня 2026 року Воскресенський поширив у себе в Facebook критичний матеріал про керівника фракції “Слуга народу” Романа Бондарука. 

“Європейську Солідарність” у міськраді представляють 9 депутатів. Керівницею фракції є депутатка Алла Доманська. 

Найпомітнішим депутатом від цієї політсили був Юрій Моклиця, який на останніх місцевих виборах балотувався на міського голову Луцька. У лютому 2022 року він мобілізувався, а мандат офіційно склав у червні 2023 року. У коментарі “Конкуренту” він сказав, що сам написав заяву, бо не міг виконувати свої обов’язки у раді. На його місце за списком прийшла Алла Бабула — педагогиня та підприємиця.

З цієї ж фракції мобілізувався ще один депутат — Олександр Ніколайчук. Наразі він продовжує служити, але мандату не склав, тож де-факто у фракції менше на один голос.

Ще один депутат, Олександр Лазука, з листопада 2019 року є консультантом депутата Європейського парламенту і постійно працює в Брюсселі. Через це він долучається до сесій онлайн, а часто взагалі пропускає їх. Олександр Лазука також очолює комісію з питань міжнародного співробітництва, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, інформаційної політики, молоді та спорту.

Членом фракції  “ЄС” є й Ігор Гнетньов — керівник міського комунального закладу “Луцький первинний центр медико-санітарної допомоги”. Зі слів депутатів, із якими спілкувалася ОПОРА, він доволі часто підтримує рішення провладної більшості та утримується від критики влади.

Ще одна опозиційна фракція — Громадянський рух “Свідомі” — представлена 6 депутатами. Керівником фракції є Тарас Шкітер, який у 2024 став заступником голови Волинської ОВА. За словами експертів, “Свідомі” від початку називали себе опозиційними до провладної більшості, але критикували її доволі м’яко. Втім, у 2023 році депутати почали набагато гостріше висловлюватися щодо дій міської влади. Представники “Свідомих” не очолюють жодної комісії міськради.

Функціональна спроможність рад 

Проблем із функціональною спроможністю рад наразі не спостерігаємо — і Волинська обласна рада, і Луцька міська рада регулярно збираються на сесії. 

Волинська обласна рада провела у 2025 році 5 сесій: у січні, лютому (позачергова), травні, серпні та грудні. Усі засідання сесій транслюють онлайн на YouTube-каналі облради, як і засідання комісій. Рішення сесій, протоколи та результати голосувань також публікують на сайті облради у розділі “Рішення сесій”. Депутати відвідують сесії доволі дисципліновано. У середньому на засіданнях присутні 46 депутатів із 53. 

У Луцькій міськраді впродовж 2025 року відбулося 19 сесій. Частина з них (позачергові сесії) відбуваються у дистанційному форматі. Відеотрансляції сесій, а також засідання комісій, виконавчого комітету публікують на сайті міськради та на YouTube. Протоколи сесій, результати голосувань, а також рішення публікують на сайті. У середньому на сесіях присутні 32 депутати з 42. Найчастіше відсутні депутати Олександр Ніколайчук (у зв’язку зі службою в Збройних Силах) і Олександр Лазука.

Ключові політичні гравці

Народні депутати

За словами опитаних ОПОРОЮ експертів, до повномасштабного вторгнення на Волині найбільш впливовими були два нардепи: Ігор Палиця та Степан Івахів, які з 2019 року почали працювати у тандемі. 

Наразі ключовим політичним гравцем в області є чинний народний депутат і бізнесмен Ігор Палиця. Після 24 лютого 2022 року він став менш медійним. У листопаді 2023 року він пішов із посади голови партії “За майбутнє” (замість нього її очолив Тарас Батенко). На сторінці партії у Facebook тоді писали, що “з початку війни Ігор Палиця вирішив піти з публічної політики та сконцентрувався на роботі благодійного фонду, допомозі армії, переселенцям та малозабезпеченим”. 

У нардепа є особиста сторінка у Facebook, яку він закрив. Офіційної сторінки, яку вела б пресслужба, немає. 

Нардеп також не особливо цікавиться роботою в парламенті. Як писало “Суспільне”, за 5 років він пропустив 56% голосувань. У коментарі журналістам-розслідувачам Bihus.info він повідомляв, що не ходить на сесії через присутність у сесійному залі “проросійських депутатів”.

Попри це, він зберігає чи не найбільший вплив на політичне життя Волині, зокрема Луцька. За словами експертів, всі “мажоритарники” у Волинській області працюють в орбіті впливу Палиці.

“Основні рішення по місту приймає Ігор Петрович Палиця, який скрізь поставив своїх людей. Стратегічні принципові рішення приймає саме він. Слухає Степана Івахіва або, коли цікаво, Сергія Мартиняка [бізнесмена, колишнього нардепа] та враховує їхні інтереси”, — каже один з опитаних ОПОРОЮ експертів.

З Ігорем Палицею пов’язаний народний депутат від партії “Слуга народу” Вячеслав Рубльов. “Він працює у команді Ігоря Палиці в Луцькому районі, розв'язує локальні питання. З приводу майбутнього — він буде у цій же команді, адже він командний гравець”, — зазначає один з експертів.

Ігор Гузь — член депутатської групи “За майбутнє” — має вплив в окрузі, від якого обраний (Володимир, Нововолинськ, Любомль) і часто коментує ситуації чи конфлікти, які там відбуваються. 

Одним із таких конфліктів була ситуація з Успенським собором у Володимирі, звідки мали виселити Українську православну церкву Московського патріархату. Восени 2025 року Верховний Суд підтвердив законність цього рішення, а Ігор Гузь закликав Президента доручити правоохоронцям і місцевій владі “законно повернути своє майно”. Врешті, храм представники цієї конфесії покинули, його передали у користування Православній церкві України.

Другий конфлікт, у який публічно втрутився Ігор Гузь, — ситуація в Іваничівській громаді. Там восени 2025 року не могли розпочати опалювальний сезон через заборгованість за подачу теплоносія. Ігор Гузь висловлювався щодо цього у парламенті, також подав звернення до Генпрокуратури й обласної прокуратури. 17 грудня голову громади Лідію Томашевську звільнили. У заклади освіти тепло подали на початку грудня 

Ігор Гузь активно веде свої сторінки у Facebook — як особисту, так і офіційну, періодично дає інтерв’ю (одне з останніх — Юрію Ричуку в жовтні 2025 року).

Активною є народна депутатка Ірина Констанкевич. Вона очолює наглядову раду Волинського національного університету імені Лесі Українки та періодично бере участь у заходах, які проводять у цьому навчальному закладі.

Народна депутатка просувала ідею відзначення на загальнодержавному рівні 600-річчя з’їзду монархів Європи в 1429 році. За її сприяння Верховна Рада прийняла відповідну постанову, й у 2029 році ювілей відзначатимуть на рівні всієї країни.

Як повідомляло Transparency International, у 2023 році НАЗК викрило Ірину Констанкевич на начебто неправдивих даних у поданій декларації — вона не вказала орендовану квартиру. Вищий антикорупційний суд оштрафував її на 44,2 тис. грн. Втім, депутатка подала апеляцію, і суд закрив справу через закінчення строків давності, писала “Сила правди”.

Одним із найвпливовіших гравців залишається народний депутат і ключова особа корпоративної групи “Континіум” Степан Івахів. Він доволі непублічний — останнє інтерв’ю давав у березні 2022 року “12 каналу”. За час своєї каденції пропустив близько 60% засідань у Верховній Раді, про що повідомляв Рух “Чесно”. Сам Івахів пояснював це Bihus.info тим, що робота у парламенті “йому не до душі й не до серця”.

Сторінка Степана Івахіва у Facebook неактивна з лютого 2022 року. Також у 2024-му згорнувся великий медійний проєкт “12 канал”, який пов’язували з ним та його бізнесовим оточенням.

“Континіум” був створений у 1992 році Ігорем Єремеєвим, який помер у 2015 році, і Степаном Івахівим. Основний прибуток групі приносять мережа АЗС під брендом “WOG” та молочний холдинг, зазначено на YouControl. 

Після початку повномасштабного вторгнення група компаній “Континіум” почала займатися будівельним бізнесом. Серед проєктів, які реалізує компанія, — елітний комплекс “StyleUp” у селі Липини біля Луцька, ЖК “Skywalker”, який зводять на місці колишнього заводу “Електротермометрія”, ЖК “Литовський квартал” у Луцьку. Крім цього, у листопаді міськрада погодила детальний план території біля гіпермаркету “Там Там”, який передбачає будівництво 24-поверхового будинку. Це також проєкт компанії “Continuum Development”.

Як писала “Сила правди”, якщо за попередні 5 років “Continuum Development” здала в експлуатацію 308 квартир, то в наступні 5 може здати вже близько 2000. 

Обласна військова адміністрація

Голова Волинської обласної військової адміністрації є ключовою фігурою в області за посадою. Зважаючи на те, що через режим воєнного стану роль ОВА зросла, її очільник має змогу впливати на процеси у громадах.

Станом на початок 2026 року цю посаду — щоправда, у статусі “тимчасового виконувача обов’язків” — займає Роман Романюк.

До нього вплив мали його попередники — Юрій Погуляйко та Іван Рудницький. Івана Рудницького експерти називали значно впливовішим гравцем, ніж Погуляйка, оскільки він зміг налагодити співпрацю з місцевими радами. 

Водночас і Юрій Погуляйко, і Іван Рудницький зарекомендували себе радше як виконавці, а не люди з власними політичними амбіціями. Після звільнення вони обоє перестали фігурувати в інформаційному просторі Волині.

Місцеве самоврядування

Великий вплив на процеси у Луцьку мав міський голова Ігор Поліщук. До команди Палиці він долучився у 2012 році, коли став юрисконсультом його фонду “Тільки разом”, а у 2016-му — заступником голови правління фонду. У 2020 році Ігор Поліщук балотувався від партії “За майбутнє” і переміг на виборах луцького міського голови. 

Ігор Поліщук позиціонував себе як людина з традиційними поглядами, християнин. Він неодноразово висловлювався проти ЛГБТ, називав Луцьк “християнським містом”.

З 2023 року Поліщук активно співпрацював з військовими, періодично їздив на Схід України з допомогою для військовослужбовців. Його в цих поїздках супроводжували депутати Луцької міськради Роман Бондарук, Роман Кравчук, ветеран Олексій Кушнєр, керівник департаменту молоді та спорту міськради Володимир Захожий. 

Втім, наприкінці березня Ігор Поліщук раптово написав заяву на складання повноважень. На сесії 25 березня 2026 року це рішення підтримала депутатська більшість. Сам Ігор Поліщук зазначив, що не вважає за потрібне “деталізувати причини свого рішення”. 

Замість нього в.о. міського голови стала Катерина Шкльода — депутатка від партії “За майбутнє” у міській раді, колишня голова правління фонду Ігоря Палиці.

Інші політичні діячі

За словами експертів, свій вплив на волинську політику Ігор Палиця реалізує через довірених осіб, одним з яких експерти називають Олександра Товстенюка — колишнього депутата облради від Блоку Бориса Клімчука “Рідна Волинь”.

З Палицею Олександр Товстенюк познайомився у 2011 році — про це він розповідав у чи не єдиному своєму інтерв’ю виданню “Хроніки Любарта” в 2015 році. “Ми познайомилися восени 2011 року. Доти я тільки чув про нього, а він про мене навіть не знав. Згодом, у 2012 році, запропонував мені долучитися до роботи у виборчій кампанії. І за результатами успішної роботи на виборах запропонував очолити Фонд. Мені не вдалося йому відмовити. Я просто не зміг сказати “ні”, — ділився Товстенюк.

Тоді він став помічником-консультантом Ігоря Палиці, а також головою правління Фонду Ігоря Палиці “Тільки разом”. З цієї посади він пішов у 2021 році, коли Товстенюка замінила Катерина Шкльода.

Судячи з біографії на сайті “Волинські Новини”, наразі Олександр Товстенюк керує приватним підприємством і не має прямого стосунку до політики. Однак депутати та опитані ОПОРОЮ експерти кажуть, що він досі зберігає певний вплив на прийняття рішень у Луцьку.

У межах громад вплив зберігають їхні очільники. Зокрема, йдеться про найбільші міста (Нововолинськ — Борис Карпус (“За майбутнє”, обраний у 2020 році), Володимир — Ігор Пальонка (“За майбутнє”, обраний у 2020 році), Ковель — Ігор Чайка (“За майбутнє”, обраний у 2020 році).

Релігійні діячі

Найпомітнішим релігійним діячем Православної церкви України в регіоні є митрополит Михаїл (Зінкевич). Він часто з’являється на важливих для міста подіях серед топкерівників міста й області. 

“Михаїл має вплив на політиків. Зараз він створює Раду ‘Ордена Святого Пантелеймона’. ПЦУ має право вручати медикам орден Святого Пантелеймона. То Михаїл створив цілу регіональну раду, яка ніби як буде радити Києву, кого від Волині нагороджувати. Він туди включив всіх головних медиків області. Він хоче впливати, ходить на всі події, з ним рахуються. З війною в нього впливу стало більше”, — зазначає експерт у розмові з ОПОРОЮ.

У листопаді 2024-го стався скандал, у якому фігурував священнослужитель: у Свято-Троїцькому соборі в Луцьку під час ремонту намалювали фрески з зображенням волинських бізнесменів. Серед них був забудовник Ігор Чорнуха, аграрій Євген Дудка та нардеп Ігор Палиця, — писало Misto.media. 

Після цієї історії митрополит Михаїл отримав догану від Синоду ПЦУ, а фрески замалювали. 

Бізнесмени

З-поміж впливових аграріїв, які наростили силу впродовж останніх трьох років, експерти виділяють Євгена Дудку — власника групи компаній ТМ “Вілія”. Керівною в цій групі компаній є “Волинь-Зерно-Продукт”, створена у 2001 році Євгеном Дудкою та його дружиною Іриною. Компанія займається гуртовою торгівлею зерном, насінням і кормами для тварин.

Впливовим бізнесменом є Андрій Покровський — колишній депутат міськради від партії “Блок Петра Порошенка ‘Солідарність’”, власник розважальних центрів “Промінь” та “Сіті-парк”. Його компанії звели в Луцьку ЖК “Оселя парк” та “Світлий хутір”. Як пише “Сила правди”, Покровський також є власником двох онлайн-казино (ТОВ “Лімон” і ТОВ “Маліна). Саме ТОВ “Лімон”, що працює під брендом “Champion Casino”, заробило 2,5 млрд грн у 2024 році та 1,8 млрд грн — за 9 місяців 2025-го.

Покровський уперше став депутатом Луцької міськради у 2015 році від “Блоку Петра Порошенка”. Однак напередодні місцевих виборів 2020 року він заявив, що цього разу балотуватиметься зі своєю командою — партією Громадянський рух “Свідомі”. До міськради він пройшов, але згодом відмовився від мандата.

Ключовими фігурами також є забудовники. Крім вже згаданого “Continuum Development” у Луцьку активно будує компанія “Єврохолдінг”, пов’язана з бізнесменом Сергієм Голіковим, який був одним з її перших засновників у 1990-х роках. Саме ця компанія свого часу збудувала ЖК “Яровиця”, ЖК “Дрім Таун” на Привокзальній, ЖК “Kyiv Sky” на Рівненській та ЖК “Ренесанс” на Відродження. 

“Сергій Голіков має своїх двох депутатів міськради: це Микола Дуда з ‘За майбутнє’ та Дмитро Грачов з ’Батьківщини”, — розповідає один з депутатів міськради. 

“Сила правди” з’ясувала, що депутат Микола Дуда раніше був керівником двох масштабних проєктів “Єврохолдінгу”, а у 2024-му став керував будівництвом і запуском ЖК “Ренесанс”. 

На сайті Луцької міськради йдеться, що Дмитро Грачов є керівником проєктів будівництва у групі компаній “Єврохолдінг”.

Діяльність партій

Станом на початок 2026 року політичні партії на Волині не проявляють активної політичної діяльності.

Депутати, які належать до загальноукраїнських партій (“Європейська Солідарність”, ВО “Батьківщина” тощо) долучаються до партійних зустрічей на всеукраїнському рівні, але на локальному рівні таких активностей поки не спостерігаємо.

Сторінки обласних осередків партій в основному неактивні. Наприклад, на сторінці партії “За майбутнє” останній допис датується березнем 2024 року, коли адміністратор поширив допис народної депутатки Ірини Констанкевич. 

У фінансовому звіті обласного осередку “За майбутнє” за 2025 рік зазначено, що партія витрачала гроші лише на оренду офісу на вулиці Електроапаратній у ПрАТ “Енко” і ще навіть станом на кінець 2025-го боргує їм понад 7 тис. грн.

Сторінка “Слуга народу. Волинь” неактивна з лютого 2022 року. За словами одного зі співрозмовників ОПОРИ, очільник обласного осередку партії, нардеп Валерій Стернійчук, не втручається у внутрішньопартійні процеси.

Судячи з фінансового звіту на сайті НАЗК за ІІІ квартал 2025 року, партія орендує 4 приміщення в області. За місяць обласний осередок отримує від 400 до 470 тис. грн на зарплати.

Facebook-сторінка “Громадянського Руху ‘Свідомі’” не особливо активна. За 2025 рік тут опублікували тільки два дописи. 

Згідно зі звітом на сайті НАЗК, партія орендує одне приміщення під центральний офіс в Андрія Покровського. 

Натомість сторінка ВО “Батьківщина” у Facebook часто наповнюється контентом, хоча локальних новин тут мало. Переважно публікують дописи про лідерку партії — Юлію Тимошенко, а також привітання партійців із днем народження. Також обласний осередок має власний сайт, який наповнюється приблизно таким самим матеріалом, але доволі нерегулярно.

Обласний осередок “Батьківщини”, згідно зі звітами на сайті НАЗК, орендує кілька приміщень: у Луцьку, у Володимирі, у Камені-Каширському та ще одне приміщення, адресу якого не вказано. Також зазначено, що осередок має власну газету “Батьківщина Волині”, але витрат на друк не вказано.

Сторінка “Європейська солідарність. Волинь” активна, однак тут переважно публікують відео або дописи про лідера партії Петра Порошенка. З локальних новин у грудні писали про обшуки НАБУ в міській та обласній раді. 

Чи не найактивнішою є сторінка “ВО Свобода”. Волинь”. Тут повідомляють локальні волинські новини, цитують місцевих депутатів від “Свободи” тощо. 

Медіа

З початку повномасштабного вторгнення в регіоні закрилося кілька медіа. Найпомітнішим було розформування “12 каналу” у 2024 році. Наразі активна лише його сторінка у Facebook, яка наповнюється короткими відеороликами. За словами експертів, Telegram-канал “12 каналу” з понад 50 тис. підписників, імовірно, продали.

У 2024 році також закрилося “Громадське Інтерактивне Телебачення” — сайт і YouTube-канал з новинними сюжетами та стрімами зі студії. 

З-поміж нових видань варто відзначити запуск улітку 2024 року misto.media. Видання створене групою журналістів, а фінансово проєкт підтримує платформа “Алгоритм дій” — громадська організація, що реалізує у Луцьку соціальні та культурні проєкти. misto.media акцент робить не на суспільно-політичному житті, а на висвітленні культурних і соціальних подій у місті (зокрема пов’язаних з “Алгоритмом”).

Варто відзначити й масштабування до всеукраїнського рівня телеканалу “Конкурент-TV”, що пов'язаний із представниками команди “Свідомі”. У лютому 2024 року вони виграли ліцензію на цифрове мовлення у чотирьох населених пунктах Волині, писав Детектор медіа. 

За словами експертів, закриття USAID особливо не вплинуло на медіаринок, оскільки майже всі медіа фінансуються з приватної кишені та використовували гранти як додатковий заробіток, але не основний дохід. 

Чи не єдині, хто відчув закриття USAID, — це незалежне видання журналістів-розслідувачів “Сила правди”. Вони спромоглися втриматися на плаву, запровадивши механізм передплати, а також через нові грантові конкурси. 

Окремо варто виокремити значне зростання популярності Telegram-каналів після початку повномасштабного вторгнення. У перші кілька місяців війни вони набрали тисячі читачів і стали фактично окремими медіапроєктами. Серед них — канал “Волинських Новин” із 65 тис. підписників, канал видання “Конкурент” із 65 тис. підписників, канал “Вечірній Луцьк” (колишній канал видання “ВолиньPost”) з 39 тис. підписників.

“Як окреме явище варто відзначити анонімні Telegram-канали. Є ‘Хроніки луцької шляхти’. Є ‘Шльондри Волині’, є ‘Інсайдер’”, — розповідає один з опитаних ОПОРОЮ медійників.

Також з’явилися кілька помітних YouTube-проєктів. Наприклад, колишня ведуча “12 каналу” Луїза Киримова завела YouTube-канал, де публікує інтерв’ю з волинськими бізнесменами. 

Медіаменеджер Юрій Ричук теж запустив свій YouTube-канал. У нього в гостях було чимало політиків: нардеп Ігор Гузь, депутати міськради Андрій Разумовський, Роман Бондарук, Алла Доманська, Андрій Козюра.

Свій канал “Волинь має знати” створила й журналістка-телевізійниця Наталка Поліщук, яка довгий час працювала на телеканалі “Аверс”. Наразі вона публікує сюжети-розслідування, критичні до луцької влади та провладних депутатів.

Блок 4. Політичні конфлікти

“За майбутнє” vs “Свідомі”

Найпомітнішим з політичних конфліктів у області є конфлікт між фракціями партій “За майбутнє” та “Громадянський рух ‘Свідомі’” в Луцькій міській раді. 

Після виборів “Свідомі” критикували владу доволі м’яко. Але у 2023 році партія пішла в жорстку опозицію. Депутати від “Свідомих” неодноразово критикували міську владу за те, що Луцьк витрачає великі суми на оренду приватної котельні на вул. Карбишева. Про це писала депутатка Алла Надточій, Андрій Лучик, а також видання “Конкурент” (“Тримають за дурнів: у Луцьку закликають втричі зменшити оренду скандальної котельні на Карбишева”,”За оренду котельні на Карбишева Луцьк заплатить олігархам 36 млн грн з бюджету”, “Чому луцька влада збагачує приватну котельню”).

Депутати від “Свідомих” у коментарі ОПОРІ пояснили таку зміну поведінки тим, що у 2022 році провладна більшість дозволила переглянути умови договору з приватною компанією, яка володіє котельнею на Карбишева, і погодила зростання вартості оренди удвічі. 

Водночас опитані експерти називають ще одну ймовірну причину зміни курсу партії  — перешкоджання будівництву багатоповерхового будинку компанією “Казкова оселя”, яку пов’язують з Андрієм Покровським. Компанію він заснував у 2011 році, а у 2018-му вийшов із бенефіціарів. Зараз власниками фірми є його дружина Ольга Мурзіна, ТОВ “Сучасний дім плюс” (теж компанія Покровського і його дружини), а також компанія з управління активами “Акстон”.

“Свідомі” наразі є найгострішими критиками міської влади та міського голови. Депутати від “Свідомих” регулярно підсвічують, на їхню думку, сумнівні рішення провладної більшості (критикували владу за те, що у бюджеті на 2026 рік було закладено замало, на їхню думку, грошей на підтримку ЗСУ — про це писали Алла Надточій, Михайло Наход). Також вони коментують корупційні скандали (наприклад, історію з обшуками НАБУ в міській та обласній радах через імовірний хабар у розмірі 30 тис. доларів за рішення щодо земельної ділянки під будівництво ЖК, про що писав Андрій Лучик).

Найбільше критики щодо самих “Свідомих” з’являється на ресурсах “Волинські Новини” і ТРК “Аверс”. У матеріалах найчастіше фігурує Андрій Покровський. У 2024 році його звинувачували в тому, що він не віддав ветеранам частину квартир у ЖК “Оселя парк” (як приклад — сюжет “Аверсу” з назвою “Андрій Покровський обманув ветеранів та обікрав лучан?”). Ігор Поліщук на одній із сесій оголосив, що з цього приводу цього звернувся у прокуратуру, — писали “Волинські новини”. 

Також на “Волинських новинах” були опубліковані матеріали з критикою “Свідомих” в цілому: у грудні 2023-го вийшла новина “Луцькі “свідомі” депутати вимагають більше грошей на ЗСУ, але просять бруківку та ремонти на своїх округах”. У грудні 2025 року партійців критикували за те, що вони не підтримали проєкт бюджету Луцька на 2026 рік (“Політика важливіша? “Свідомі” не голосували за бюджет з допомогою ЗСУ і зарплатою вихователям”).

Станом на початок 2026 року конфлікт триває.

Ігор Гузь проти Іваничівської громади

Опалювальний сезон 2025–2026 років у селищі Іваничі стартував з проблемами. Впродовж місяця до кількох комунальних закладів (дитсадок, бібліотека, ліцей, музична школа) не подавали теплоносій. Причина полягала в тому, що громада заборгувала постачальнику 1,1 млн грн за доставку теплоносія. Голова громади Лідія Томашевська пояснювала: за транспортування не платили, оскільки мережі не були здані в оренду підприємству, яке надавало послуги. Через це постраждали жителі громади, зокрема діти, які були змушені відвідувати навчальні заклади, де було вкрай холодно.

Народний депутат Ігор Гузь публічно коментував ситуацію. За словами політика, Іваничівська селищна рада під керівництвом Томашевської не підписала договір на постачання тепла, залишивши бюджетні установи без опалення. 2 грудня 2025 року з трибуни парламенту політик закликав Генпрокуратуру взяти цю ситуацію під контроль. 

Згодом поліція відкрила кримінальне провадження за фактом службової недбалості. Як писало “Суспільне”, на сесії у грудні 2025 року депутати висловили недовіру голові громади Лідії Томашевській (обрана від ВО “Батьківщина”), достроково припинивши її повноваження. Опалення у комунальні заклади подали 2 грудня.

Конфлікт облради з податковою

У 2022 році між низкою депутатів обласної ради і тогочасним керівником Головного управління Державної податкової служби в області Сергієм Лисеюком виник конфлікт через відшкодування ПДВ місцевому бізнесу. 

До облради з письмовими скаргами зверталися волинські підприємці, яким служба не реєструвала податкові накладні. Бізнесмени заявляли, що такі дії були тиском із вимогою дати хабар. 

Як писали “Волинські новини”, у вересні 2022-го депутати облради проголосували за звернення до НАБУ, ДБР і САП з проханням звернути увагу на “порушення податковою службою норм законодавства”. За місяць в облраді створили робочу групу щодо цієї ситуації, на засідання якої покликали підприємців-скаржників. 

Чимало про цей конфлікт говорив депутат облради Володимир Бондар (“За майбутнє”), дружина якого є співвласницею підприємства “Волинська ягідка”. Цьому підприємству також заблокували податкові декларації. Володимир Бондар очолив робочу групу і зазначав, що готовий говорити від імені інших підприємців, які бояться виступити публічно через тиск. 

Наприкінці жовтня відбулося засідання робочої групи, але туди голова податкової Сергій Лисеюк не прийшов. Тоді його запросили на позачергову сесію облради, де мали розглядати це питання, але він пояснив, що на цей час вже мав іншу робочу зустріч. Під час вказаної сесії голова облради Григорій Недопад, голова ОВА Юрій Погуляйко, депутати і підприємці разом прийшли до податкової, щоб із ним поспілкуватися. Після перемовин у приміщення пустили депутатів, але не медійників, — повідомляв “12 канал”. 

Втім, навіть після цього волинські депутати вимагали відправити Лисеюка у відставку, але в 2025 році він став т.в.о. заступника голови Державної податкової служби.

“Війну” між підприємцями і податковою активно висвітлювали у медіа. Матеріали, де баланс думок схилявся на користь депутатів і підприємців, виходили на ТРК “Аверс” (“Податкова перетворюється в Коза Ностру?”), “Волинських новинах” (“Там, де є податківці, без хабара не обійдешся”: волинські підприємці хочуть побороти свавілля ДПС”).

Натомість матеріали, де баланс думок схилявся в бік податкової, виходили у виданні “Insider-media” (“Податкова відповіла на закиди Волиньради: жодного перешкоджання підприємницькій діяльності не здійснюється”, “Сізіфова праця Бондаря і колег: пів року скарг на податкову”).

Корупційні скандали

З 2022 року на Волині відбулося кілька гучних корупційних скандалів, які привернули увагу медіа та громадськості. 

У вересні 2023 року на хабарі затримали депутата Волинської обласної ради від партії “За майбутнє” Валентина Кошельника. Як писало НАБУ, депутат вимагав 35 тис. доларів у бізнесмена, який хотів придбати земельну ділянку під створення підприємства з утилізації відходів. 

На той момент Кошельник очолював Володимирський спортивний ліцей, але після вручення підозри від посади його відсторонили. Також його позбавили депутатського мандата. Валентин Кошельник з 1990-х років був підприємцем. У 2017–2020 роках був спортивним директором ФК “Волинь”, президентом якого був Ігор Палиця. 

Справу Валентина Кошельника наразі розглядає Вищий антикорупційний суд. 

У 2024 році затримали заступницю голови Волинської ОВА Мирославу Якимчук. На цю посаду її призначили у квітні 2022 року — тоді вона очолила Координаційний центр області. На цій посаді вона замінила Андрія Ярмольського, якого підозрювали у переправленні чоловіків призовного віку за кордон (щоправда, ця справа нічим не завершилась).

Як писали в Генпрокуратурі, Якимчук разом зі спільниками організувала схему ухилення від мобілізації та виїзду військовозобов’язаних чоловіків за кордон. Їх оформлювали як водіїв міжнародних рейсів та вносили їхні дані у систему “Шлях”. Коштувало це 5 тис. доларів США з однієї людини. Завдяки цій схемі з України нелегально виїхали близько ста чоловіків. Із судових ухвал відомо, що з моменту затримання вона перебуває у слідчому ізоляторі без можливості вийти під заставу. 

У липні 2025 року справа отримала продовження: СБУ затримала депутата Волинської обласної ради від партії “За майбутнє” Олександра Тиводара. За версією слідства, він був спільником Мирослави Якимчук і “забезпечував ухилянтів підробленими документами”. Депутат перебував під вартою, але у листопаді 2025 року його випустили під заставу в 2 млн грн, писало “Суспільне”.

Олександр Тиводар тривалий час очолював у Луцьку громадську організацію “Варта порядку”. За даними Слідство.Інфо, основні її видатки покривав фонд Палиці “Тільки разом”, а кулуарно її називали “неофіційною силовою структурою Ігоря Палиці” — були підозри, що її члени стежили за політичними опонентами нардепа і встановлювали незаконне прослуховування. Через це у 2017 році Олександра Тиводара навіть затримали, але станом на 2026 рік вироку в справі немає. 

Ця історія не завадила йому балотуватися в депутати облради й отримати мандат, а також стати членом виконавчого комітету Луцької міськради. Після початку повномасштабного вторгнення Тиводар очолив ДФТГ “Батальйон ‘Луцьк’”, створений на базі “Варти порядку”, щоб підтримувати порядок у місті та обороняти критичні об’єкти. У 2023 році його змінив Роман Бондарук. 

Найбільш резонансною історією за весь період повномасштабного вторгнення стало вручення підозри депутату обласної ради від ВО “Свобода” Анатолію Вітіву (був нардепом від ВО “Свобода” у 2010–2014 роках), депутату міськради від цієї ж партії Миколі Федіку й підприємцю Юрію Савчуку. Як писало НАБУ, депутатів підозрюють у вимаганні 30 тис. доларів США у підприємця за дозвіл на будівництво багатоквартирного будинку в Луцьку на вул. Чорновола. Йдеться про ділянку, де раніше була розташована ковзанка “Снігова королева”. 

Обшуки проводили не лише в головних фігурантів, а й у голови облради Григорія Недопада та тодішнього луцького міського голови Ігоря Поліщука, — писало “Суспільне”. Одразу після цього Ігор Поліщук зібрав журналістів і запевнив їх, що він не є ані підозрюваним, ані свідком у справі. 

Цікаво, що двоє підозрюваних депутатів очолюють комісії з питань боротьби з корупцією (Вітів — в облраді, а Федік — у міськраді).Заступником Вітіва у цій же комісії є підозрюваний у перевезенні ухилянтів за кордон Олександр Тиводар.

24 грудня ВАКС обрав запобіжний захід Анатолію Вітіву: йому дозволили вийти з СІЗО під 10 млн грн застави. Федіку 5 січня ВАКС дозволив вийти під майже 5 млн грн застави. 

Обласний осередок ВО “Свобода” прокоментував скандал за місяць після того, як він стався: “Волинська ‘Свобода’ заявляє про свою незмінну позицію нульової толерантності до будь-яких проявів корупції. У разі доведення вини в судовому порядку винні мають понести відповідальність згідно з чинним законодавством України. Разом із тим застерігаємо від використання цієї справи для політично вибіркового зведення рахунків, навмисного перекручення фактів та заангажованих упереджених маніпуляцій”, — йдеться у заяві партії.

Станом на початок 2026 року по жодній із цих справ вироків ще немає, як і відчутних наслідків для місцевої політики.

Блок 5. Політично-соціальна активність у регіоні

Політична активність 

Станом на кінець 2025 року жоден із місцевих політичних чи громадських діячів публічно не говорив про майбутні вибори і не заявляв про наміри балотуватися. Кулуарно ж відбуваються розмови на цю тему — про це розповіли ОПОРІ опитані експерти. 

“Коли почався рух навколо Тимура Міндіча і коли звільнили Андрія Єрмака, багато хто з депутатів говорив: скоро вибори. Тому що думали, що могла завершитись війна. Всі чекали виборів, сигналів з Києва. Але згодом цей процес зупинився”, — розповідає один зі співрозмовників.

Опитаний депутат міської ради додає: “Те, що я знаю по інших партіях, — вертикально інтегрованих — їм час від часу спускають рознарядки ‘зверху’ з проханням готувати членів виборчих комісій, спостерігачів — принаймні списки. Це є. Чи готуються серйозно? Я би не сказав”, — каже він.

Наразі політична активність реалізується через нарощування впізнаваності окремих діячів, присутність у медіа, відвідування публічних подій. 

Однозначно цю впізнаваність нарощував луцький міський голова Ігор Поліщук, який активно вів сторінки в Instagram, Facebook, TikTok та Telegram. Найчастіше він коментував міські, комунальні теми, розповідав про роботу міської ради в темі ветеранської політики, регулярно публікував інформацію про закупівлі для військових, висвітлював поїздки до військовослужбовців на схід. 

Громадянський рух “Свідомі” також займається просуванням свого політичного бренду. Кілька депутатів міської ради від цієї партії активно ведуть соцмережі, критикують міську владу та діляться пропозиціями щодо розвитку міста. Серед таких варто виділити Андрія Лучика, Михайла Находа та Аллу Надточій (вона також є ведучою програми “Заїхали в гості” на телеканалі “Конкурент”).

Депутат луцької міськради від партії “Слуга народу” Роман Бондарук став керівником та обличчям ініціативи “Історичний квартал Луцька” — робочої групи, що напрацьовує стратегію розвитку історичної частини міста. Комунікація про проєкт ведеться на сторінках у Facebook та Instagram і на каналі в YouTube. За словами депутата, він самостійно оплачує цю діяльність. Піару Романа Бондарука як політика на цих сторінках немає, однак він фігурує у більшості публікацій.

Активним у соцмережах і поза ними є депутат обласної ради від ВО “Батьківщина” Андрій Козюра, який раніше вимагав від міської ради збільшити бюджетні витрати на допомогу війську. Він активно веде свою сторінку у Facebook, також представляє Спілку ветеранів російсько-української війни.

Публічно інформації про проведені “політичні” соцопитування немає, однак співрозмовники ОПОРИ згадували як мінімум одне опитування на замовлення “За майбутнього” та ще одне — на замовлення “Свідомих”.

У 2023 році розголосу набуло соцопитування, яке проводили студенти-політологи Волинського національного університету імені Лесі Українки. У їхньому списку потенційних кандидатів у мери Луцька були тодішній мер Ігор Поліщук, голова облради Григорій Недопад, депутат міськради від “Слуги народу” Роман Бондарук, представник партії “Європейська Солідарність” Юрій Моклиця, депутат міськради від ВО “Свобода” Микола Федік, депутат міськради від “Свідомих” Тарас Шкітер, депутат облради від ВО “Батьківщина” Андрій Козюра, ексзаступник голови ОВА Юрій Гупало. Також туди додали двох людей, які ніколи не заявляли про наміри йти в політику — керівницю фонду “Ангар” Ольгу Валянік і директора ТОВ “Ідейл” Вадима Махомеда, пов’язаного з громадською організацією “Алгоритм дій”. 

Останній на цю історію відреагував публічно: “Я не збираюсь розбудовувати політичну кар’єру: не побачите ви мене на виборах ні на посаду мера, ні в Луцьку міську раду чи хтозна-куди ще”, — написав він у своєму Facebook. 

“Сила правди” тоді дослідила, що офіційно організаторами опитування була громадська організація “Центр практичної політики”, яку очолював декан факультету історії ВНУ Ярослав Ярош. Опитування начебто було одним із завдань для студентів. 

На Волині функціонує низка благодійних фондів, пов’язаних з місцевими політиками, але більшість із них не ведуть помітної діяльності під час повномасштабного вторгнення. 

Одним із таких є фонд “Тільки Разом” Ігоря Палиці, створений ще у 2011 році. Якщо раніше він займався спортом, освітою, закупівлею медичного обладнання і допомогою вразливим категоріям населення, то з початку повномасштабного вторгнення він почав допомагати військовослужбовцям. Наприклад, наприкінці 2022 оку Луцька міськрада спільно з фондом профінансувала придбання 5 тис. комплектів зимової форми та взуття для військовослужбовців. Судячи з новин на його сайті, фонд активно допомагає військовим із бригади “Любарт”, яка перебуває у складі 1-го корпусу НГУ “Азов”.

Також міськрада і фонд реалізовують спільні проєкти з допомоги вразливим категоріям населення: навесні 2022 року відкрили соціальну їдальню для ВПО. У цьому ж році роздавали продуктові набори підопічним Територіального центру соціального обслуговування. Згідно зі статистикою YC.Market, за перший рік війни фонд акумулював 59,4 млн грн. 

Діяльність фонду висвітлюють медіа передусім “Волинські новини” та ТРК “Аверс”. “Детектор медіа” у 2023 році порахував, що “Аверс” щодня піарив діяльність фонду та його керівницю Катерину Шкльоду.

Нардеп Степан Івахів має фонд “Патріоти Волині”. Під час попередніх виборчих кампаній фонд використовували для піару політика, — пише “Чесно”. Щоправда, з початку повномасштабного вторгнення його діяльність майже не висвітлюється. У 2022 році, за статистикою YC.Market, фонд акумулював 5 млн грн. У медіа наявна згадка про закупівлю солодощів для дітей (новина від грудня 2023 року на “12 каналі”). Публічних сторінок у соцмережах у фонду немає.

Колишній нардеп (2012–2019 роки) Сергій Мартиняк має благодійний фонд “Велнес”, що спеціалізується на допомозі людям похилого віку. У 2022 він акумулював 6,6 млн грн. Медійно фонд неактивний.

Помітним після повномасштабного вторгнення був благодійний фонд “Віримо в Україну”, яким керував тодішній заступник голови Волинської ОВА Юрій Гупало. У січні 2024 року “Українська правда” опублікувала розслідування про те, що через цей фонд за кордон виїжджали військовозобов’язані чоловіки. У матеріалі йшлося, що у Юрія Гупала та директора фонду провели обшуки, після чого він написав заяву на звільнення з ОВА. Юрій Гупало називав ці звинувачення наклепом, а також заявив, що звільнився за власним бажанням, бо “вважав, що для цього настав час”. Публічно ніяких підозр йому чи будь-кому з працівників фонду вручено не було. З лютого 2025 року сторінка фонду у Facebook неактивна.

Масові заходи

У 2023 році в Луцьку набрала популярності громадянська ініціатива “Дрони замість бруківки”. Вона виникла як протест громадськості проти недоцільних витрат місцевих рад на благоустрій із вимогою виділяти додаткові кошти на потреби військових. Подібні акції у цей самий період проходили в різних містах України.

У Луцьку подібна акція вперше відбулася у вересні 2023 року. Тоді рідні й друзі військових зібрались на пікет біля міськради з вимогою не проводити капітального ремонту бульвару Дружби Народів у Луцьку, вартість якого оцінювали в 50 млн грн, — писало “Суспільне”. Ініціатором пікету став волонтер Сергій Рижков. Спершу він планував одиночну акцію протесту, але до нього доєднався ще з десяток людей. Поступово вони створили ініціативну групу. У жовтні 2023 року ця група ініціювала збір підписів зі зверненням від лучан проти проведення капітальних ремонтів у місті під час війни, також запустила електронну петицію, яка зібрала необхідну для розгляду кількість голосів. Автор петиції закликав раду не закладати у бюджеті на 2024 рік витрати на капітальні ремонти та реконструкції, крім аварійних ремонтів і ремонтів об’єктів критичної інфраструктури. 

Тим часом акція протесту під стінами Луцької міськради повторилась 31 жовтня 2023 року. Учасники зазначили, що хочуть поговорити з депутатами про розподіл бюджетних коштів. 

До підтримки активістів долучилися політики з Громадянського руху “Свідомі”. На мітинги приходили депутати Михайло Наход, Андрій Лучик, Алла Надточій. 

Наприкінці листопада 2023 року в місті відбувся марш із вимогою виділити 800 млн грн на військо. Його організувала молодіжна громадська організація “Семиярусна гора”, яка займається темою урбаністики. Варто зауважити, що ця ГО конфліктує з міською владою після сварки через реконструкцію в 2023 році історичної будівлі — гостинного двору Прайзлерів у Луцьку.

Пропозиції ініціативної групи розглядали на сесії міськради 29 листопада. На неї прийшов депутат обласної ради від ВО “Батьківщина” Андрій Козюра, який на той час був військовослужбовцем. Він разом іншими військовими вимагав закласти на потреби війська на 2024 рік 1,5 млрд грн — більшу частину бюджету міста. Цю пропозицію відкинули.

Натомість депутати міськради на 2024 рік запланували витратити не менш ніж 500 млн грн на армію. Також підтримали ідею з петиції ініціативної групи не витрачати великих коштів на капітальні ремонти. 

Втім, із 2024 року рух “Дрони замість бруківки” поступово затих. “Семиярусна гора” ще кілька разів ініціювала акції протесту (востаннє — у грудні 2024-го) з вимогою збільшити витрати на ЗСУ, але масштабної підтримки ці ініціативи вже не мали.

Також варто виділити протести проти скандального законопроєкту №12414 про НАБУ і САП влітку 2025 року, які тоді вирували по всій Україні. У Луцьку перша акція протесту відбулась на Театральному майдані 22 липня. Участь у ній взяли близько декількох десятків людей, — писало misto.media. 

Вже наступного дня кількість учасників протестів зросла до 200, на цих з’явилася вже згадана організація “Семиярусна гора”, яка, зокрема, запрошувала лучанам взяти участь в акціях протесту та розсилала анонси. Загалом у місті відбулось п’ять мирних акцій протесту. Правоохоронці їм не перешкоджали, публічно про жодні порушення чи конфліктні ситуації інформації не було. 

Військово-громадська діяльність 

Основна хвиля створення громадських організацій ветеранського спрямування на Волині розпочалася у другій половині 2024 року. 

Варто зауважити, що публічно ніхто з ветеранів та представників ветеранських організацій не говорить про майбутні вибори, однак, за словами експертів, непублічно така підготовка вже триває. 

“Вони нарощують впізнаваність, готують соціальні акції, намагаються потрапляти в медіа, іноді платять за рекламу у Facebook”, — зазначає опитаний експерті. 

Однією з найвпізнаваніших на Волині є громадська організація “Зруш скелю”, яку очолює ветеран Євген Сивопляс. Сам він родом із Чернігова, а після поранення в Авдіївці прибув до Луцька на лікування і реабілітацію. Громадську діяльність він розпочав з одиночних акцій: він стояв у центрі Луцька з плакатом “Поклади руку на серце і посміхнись”, закликаючи цивільних не відвертатися від ветеранів з ампутаціями.

У липні 2024 року він створив ГО “Зруш скелю”. Команда налічує 8 людей, включно з Євгеном. Організація порушує питання безбар’єрності, інспектує будівлі на зручність для людей з інвалідністю, проводить соціальні акції на підтримку ветеранів та людей з інвалідністю. У соцмережах комунікація про діяльність організації ведеться на сторінках Євгена Сивопляса у Facebook, Instagram і TikTok. У січні 2025 року він став радником луцького міського голови з питань інклюзії та мобільності. Публічно Сивопляс не заявляв про наміри в майбутньому іти в політику. 

Ще одна помітна організація — це міський комунальний заклад “Ветеран Хаб”, який міська рада створила в липні 2024 року. Очолив його ветеран Тарас Сасовський. Співпрацювати міською владою він почав ще раніше — восени 2023 року, коли став радником міського голови з питань ветеранів. Комунальний заклад займається допомогою ветеранам і членам їхніх родин, має сторінки у Facebook та Instagram. Періодично у заходах “Ветеран Хабу” бере участь міський голова. 

У грудні 2024 року в міськраді створили окремий Департамент ветеранської політики, який очолив ветеран АТО-ООС Олег Кобилинський. Місто ініціює відкриття закладів для ветеранів (вже згаданий “Ветеран Хаб” та простір під його егідою “Твій шлях додому”), регулярно проводить ярмарки ветеранського бізнесу “Я зміг — і ти зможеш”. 

Також на Волині працює “Спілка ветеранів російсько-української війни”, зареєстрована у вересні 2024 року. Головою правління є ветеран Володимир Бакулін, а серед членів правління є депутат Волинської обласної ради від ВО “Батьківщина” Андрій Козюра. Він мобілізувався під час повномасштабного вторгнення і служив у 100-й бригаді територіальної оборони Волині, а два роки демобілізувався “за сімейними обставинами”, — пояснював він в інтерв’ю Insider Media. У листопаді 2024 року Козюра став радником голови ОВА Івана Рудницького з питань ветеранів, але у квітні 2025-го пішов з посади, щоб “зосередитись на Спілці, яку розвиває з побратимами та посестрами”.

Наразі Спілка має в оренді приміщення в центрі Луцька, яке міська рада виділила їй пільговою ціною: впродовж 5 років організація платитиме за оренду по 1 грн. Також міська рада виділила 500 тис. грн на ремонт приміщення. 

Організація активно комунікує про свою діяльність у Facebook, Instagram, TikTok, а також має власний сайт.

Андрій Козюра, представляючи Спілку, брав участь у конфліктному земельному питанні про потенційну забудову на вулиці Львівській. У листопаді 2025 року він прийшов на засідання земельної комісії міськради з проханням дозволити будівництво багатоквартирного будинку, адже в перспективі ветерани Спілки змогли б отримати там помешкання. Однак проти цього виступив депутат міськради від партії “За майбутнє” Євгеній Ткачук, з яким на комісію також прийшли ветерани, що не підтримували вказане рішення. У підсумку комісія рекомендувала депутатам не розглядати це питання на сесії, і 26 листопада вони цієї рекомендації дотримались, — писала “Сила правди”.

Також у 2025 році на Волині свій філіал відкрила загальноукраїнська громадська організація “Захист держави”. Її керівником став Богдан Гончарук — помічник луцького міського голови у 2010–2017 роках Миколи Романюка і керівник апарату Волинської ОДА у 2018–2020 роках. Уже на початку 2026 року на сторінці ГО у Facebook зазначили, що т.в.о керівниці волинського осередку стала Наталія Войтович — телеведуча та продюсерка. Організація має власне приміщення у центрі Луцька. Своїми профільними напрямками вони називають підтримку військових, ветеранів, волонтерів та їхніх родин — надають безкоштовні консультації та юридичну допомогу. “Захист держави” активно веде сторінки у Facebook та Instagram. 

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.