Слова важать не лише на рівні визначень та формулювань для комунікації між людьми, а й на глобальному рівні офіційної комунікації між країнами також. Слова дійсно мають значення, вони формують змісти та сенси. І це надзвичайно важливо, коли ми говоримо про щось сенсетивне. Наскільки в терміні «ВПО» йдеться про людей та їх історії вимушеного переїзду? Чи коректно використовувати терміни «відновлення» та «відбудова» для зруйнованих українських територій? Чи доречно говорити про «легітимність» влади за відсутності виборчого процесу під час війни?

Детальніше порозмірковувати над цими питаннями я мала нагоду під час подіумної дискусії зі сцени «Vidnova Forum», що пройшов 25 квітня у Берліні та став частиною підготовки до великої міжнародної конференції з відновлення для України, що відбудеться на початку літа в Німеччині. Там зібрались жінки-активістки у різних сферах з України, українці в Німеччині, німецькі урядовці, представники донорських інституцій та інші небайдужі до питань України місцеві. Разом із представником німецького МЗС та заступником голови Цільової групи Берлінської конференції з відновлення Фрідріхом Шредером, стипендіатками німецької програми для українок «Vidnova Lab» Анастасією Пустовою, яка є експерткою зі стратегічних комунікацій та співзасновницею Бюро стратегічного супроводу «SUPERWISE», та Юлією Овчаренко, яка є президенткою і програмною директоркою громадської організації «Культурний Бiзнес Освітній Хаб», а також представницею місцевого самоврядування з деокупованої Київщини та засновницею громадської організації «Інститут сталого розвитку громад» Михайлиною Скорик-Шкарівською поговорили про вагу слів, їх доречність та доцільність та наскільки видозмінені значення певних слів сприяють поширенню негативного ставлення та дезінформаційних практик.

Як комунікаційниця Громадянської мережі ОПОРА я, звісно, говорила про демократію та необхідність підтримки України. Це також був мій перший досвід публічного виступу англійською мовою. Тому, поміж хвилюванням з усіх сил намагалась не загубити важливі меседжі, які необхідно було донести до іноземної публіки. Сподіваюсь, це мені вдалось. А зараз пропоную до прочитання українську текстову версію свого берлінського виступу.

«У березні в Україні мали відбутись чергові президентські вибори, які не відбулись через повномасштабне російське вторгнення, представники деяких країн з розвиненими демократіями інколи ставлять під сумнів, чи залишається Україна демократичною країною і чи залишається легітимною влада в країні. Якщо відповісти коротко, то так, залишається. Але ці питання виникають саме через те, що люди наповнюють одні й ті ж слова видозміненими значеннями. Я, звісно, не буду зараз давати визначення поняттям вибори, легітимність влади, демократія, але спробую на кількох прикладах показати різницю в трактуваннях.

 

Конституція України та українське законодавство забороняють проведення виборів під час воєнного стану. Звісно, воєнний стан обмежує свободу зібрань, доступ медіа до фронту тощо. З одного боку, це є певним згортанням демократичних прав і свобод. Проте, в Україні успішно продовжують діяти інші демократичні інструменти – петиції, публічні обговорення, свобода слова у медіа, зокрема виходять нищівні журналістські розслідування про неправомірну поведінку окремих представників силових структур тощо. Це все дає можливість громадянському суспільству успішно доносити свою позицію та впливати на рішення політиків. Це і є пряма демократія. Крім того, влада обрана на чесних вільних демократичних і визнаних у світі виборах у 2019 році продовжує своє легітимне перебування відповідно до норм українського законодавства з відкладенням процесу голосування. Так само, як це робили й країни розвинених демократій під час пандемії COVID-19, коли відкладали чергові вибори у своїх країнах.

 

З іншого ж боку, ми бачимо проведений день голосування на території Росії та окупованих Росією територіях України. Цей день голосування не відповідає критеріям вільних чесних та незалежних виборів, ані на етапі самого голосування, ані на етапі всього виборчого процесу, як через відсутність громадського спостереження, свободи слова, міжнародних місій спостереження, так і через те, що ці виборчі органи обираються на окупованих територіях іншої країни, що навіть за умови дотримання решти демократичних процедур робить ці обрані органи абсолютно нелегітимними. Таким чином, голосування стає інструментом для профанації процедур, для створення картинки легітимності, але без жодних демократичних процесів вже багато років, що лише цементує авторитарні практики. Варто зазначити, що світ також підігрує цьому процесу, коли, наприклад, далеко не всі країни оголошують, що не визнають російські вибори чи не починають називати Владіміра Путіна псевдопрезидентом.

 

Підсумовуючи, особливо зараз важливо порозумітися та віднайти спільне розуміння значення слів, які окреслюють демократичність. Адже цей рік – найбільш виборчий за всю історію: майже 100 виборів у більше ніж 65 країнах, в яких візьмуть участь більше двох мільярдів людей на планеті. Тому, для збереження розуміння демократичності нам як ніколи раніше треба знову навчитись називати речі своїми іменами і застосовувати однакове розуміння до широко відомих визначень: вибори, легітимність, демократія. Інакше пропаганда та профанація дня голосування переможе реальний вплив суспільства на політикум. Адже поки суспільство буде впливати, доти й буде демократія в країні. Зараз це й відбувається в Україні навіть в умовах повномасштабного російського вторгнення та за відсутності виборів. На жаль, ми живемо в світі, де демократій може ставати все менше з огляду на тенденції. Тому потрібно підтримувати одне одного й будувати коаліції на перспективу, адже без них не буде безпеки ні в Україні, ні в Європі, ні у світі».

Загалом такі дискусійні майданчики для українців та представників органів німецької влади стають чудовим місточками, аби вибудувати контакти на перспективу. Адже Німеччина зараз активно готується до спільної німецько-української Міжнародної конференції з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference – URC2024), що об’єднає лідерів низки країн, міжнародних організацій, бізнесу та громадянського суспільства 11 та 12 червня 2024 року в Берліні. Це буде третьою конференцією про відновлення України після Лугано (Швейцарія) і Лондона (Велика Британія) з початку повномасштабного російського вторгнення. Там наші меседжі мають лунати ще потужніше. Тож, давайте вже зараз починати називати речі своїми іменами, адже слова формують сенси.