Коли кажуть про вибори (в тому числі й в Україні) найчастіше можна почути, що «один голос нічого не змінює». Одна з історій під час місцевих виборів 2019 в Молдові спростовує цю цинічну тезу.  Разом з тим однією з найбільших проблем при проведенні місцевих виборів були зміни в законодавстві, які набули чинності лише за декілька місяців до першого туру виборів.

Восени 2019 в Республіці Молдова відбулися місцеві вибори, де обрано 900 примарів (мерів) та більш як 11 тисяч депутатів місцевих рад (радників). Спостерігачка Громадянської мережі ОПОРА Катерина Міхалевська в складі міжнародної місії організації ENEMO під час спостереження розбиралась в ключових проблемах проведення місцевих виборів у Молдові та можливих викликів для спостерігачів в Україні на місцевих виборах восени 2020 року.

Перш за все варто зазначити, що повноваження міжнародного спостерігача суттєво вужчі, ніж у спостерігача національних організацій. Так, наприклад, відсутня можливість звертатись до поліції в разі виявлення порушень, спостерігачі використовують іншу методику роботи: виключно в парі з іншим спостерігачем та перекладачем.

У день виборів у Молдові використовується електронна система реєстрації виборців, що проголосували. На кожній виборчій дільниці є спеціальній оператор, який реєструє, що виборець прийшов проголосувати, і лише після цього людина отримує бюлетень. Така система дає можливість не тільки мати найбільш актуальну інформацію щодо явки виборців протягом дня і одразу після завершення голосування, але й проводити аналіз даних про те, які гендерні та вікові групи беруть активну участь у голосуванні. Так, під час першого туру місцевих виборів 2019 року в Молдові найменш активною групою виборців була молодь (люди віком 18-25 років). Більш того, електронна система реєстрації виборців, які проголосували на дільниці в день виборів, передбачає відкритий доступ до цих даних по кожному місту і селу країни. Відкритість таких даних дає можливість не тільки виявляти можливі аномалії в поведінці виборців у різних куточках країни, але й перевіряти результати виборів у конкретних містах та селах.

Один голос вирішує все

У селі Трифауті (округ Сорока) кандидат від демократів Тодіреан Георгій отримав 50% голосів (перемога кандидата в першому турі визначається, якщо він набрав 50% + 1 голос). Виборча комісія вирішила не зарахувати один голос за кандидата, а цей бюлетень визнала недійсним (через ще одну помітку чорнилом). Кандидат подав до суду, і суд вирішив, що ще одна помітка була випадковою чорнильною плямою, а не волевиявленням виборця. Виборча комісія подала апеляцію до суду іншої інстанції, через це за 2 дні до другого туру не було відомо, чи відбудеться голосування, хоча Центральна виборча комісія постійно моніторила цей процес. Другий тур все ж таки відбувся, цей кандидат переміг, але цей випадок (як і безліч інших, зафіксованих під час спостереження) свідчить про повільну роботу судів, що також є суттєвим недоліком виборчого процесу і негативно впливає на прозорість виборів.

Норма законодавства щодо розгляду протягом 3 днів позовів, пов’язаних з виборчим процесом, не завжди дотримувалась, що також уповільнювало процес фінального оголошення результатів виборів та частково підривало довіру до прозорості виборчого процесу. Подібні ситуації з судовими справами між першим та другим туром виборів очільників міст та сіл можливі і в Україні, насамперед через недосконалість судової системи в країні.

Зміни в законодавстві перед початком виборів

Однією з найбільших проблем при проведенні місцевих виборів у Молдові 2019 р. були зміни в законодавстві, які набули чинності лише за декілька місяців до першого туру виборів. Подібну практику негативно оцінюють організації, які здійснюють спостереження, оскільки такі зміни не відповідають міжнародним стандартам та на практиці призводять до плутанини в роботі партій та виборчих комісій різних рівнів.

Зміна законодавства так близько до виборів призвела до певних складнощів у роботі окремих комісій, оскільки члени не були максимально підготовлені та проінформовані щодо нових норм закону.

Так, влітку 2019 р. згідно зі змінами в молдовське законодавство введений день тиші, який забороняє здійснювати агітацію за день до виборів та безпосередньо в день голосування. Відсутність дня тиші призводила до того, що на минулих виборах у Молдові були широко розповсюджені випадки, коли кандидати та їхні представники агітували в день виборів на виборчих дільницях. Саме тому, одним з ключових елементів підготовки до місцевих виборів (також і в Україні в умовах зміни законодавства) є якісне навчання членів виборчих комісій. Як і в Україні, участь в розподілі депутатських мандатів у Молдові беруть лише ті партії, які змогли подолати бар’єр в 5% (за декілька місяців до виборів Молдова знизила цей бар’єр з 6%).

Забезпечення гендерної квоти

Ще одним із нововведень щодо місцевих виборів у Молдові стала імплементація так званої «гендерної квоти» в списках партій, які балотуються в місцеві ради. Згідно з нормами закону, списки політичних партій в депутати мали включати не менш як 4 жінки в кожній десятці кандидатів. Деякі регіональні відділення партій відмовилися від участі у виборчій кампанії, бо не змогли знайти достатню кількість жінок для включення в партійні списки. Але, варто зазначити, що такі випадки були скоріш винятком, ніж правилом – більшість партій змогла дотриматися визначених гендерних квот. Але в кінцевому звіті організація ENEMO зазначила, що в окремих районах помічена тенденція, коли жінки в партіях, обраних до місцевих органів влади, відмовлялись від своїх мандатів, і їхні місця займали чоловіки. Немає прямих доказів, які свідчили б про організований характер таких процесів, але це призвело до того, що фактична кількість жінок, що стали місцевими депутатками, була нижча від встановленої гендерної квоти в 40%. В українському законодавстві також прийнята норма про гендерну квоту в 40%, що суттєво вплине на висунення партійних списків на майбутніх виборах. Окрім того, незалежні кандидатки в Молдові не мали ніяких квотових переваг під час збору підписів для висування своєї кандидатури на місцевих виборах, в той час як подібна система існувала в Молдові на парламентських виборах. На місцевих виборах кількість підписів, які треба було зібрати для висунення своєї кандидатури, для жінок та чоловіків була однаковою, і чимало кандидаток вважали ці норми неправильними і недостатньо інклюзивними.

У цілому, норма про кількість підписів для висування незалежних кандидатів до органів місцевого самоврядування Молдови в 2019 р. зустріла незадоволення з боку політиків країни. Недостатня чіткість формулювань виборчого законодавства, масове визнання підписів виборців недійсними, суттєва різниця між офіційною та фактичною кількістю жителів у країні (через міграційні процеси), а також заборона віддавати свій підпис за декількох кандидатів на етапі їх висунення – всі ці фактори призвели до зменшення кількості потенційних незалежних кандидатів, а також до їх недопуску окружними виборчими комісіями (через виявлені порушення) до балотування.

Помітною проблемою для організації роботи комісій на місцевих виборах в Молдові стала пряма заборона на роботу в виборчих комісіях родичів кандидатів у примари чи місцеві депутати. Через таку заборону значна кількість виборчих комісій (особливо в сільських місцевостях, де існує обмежений ліміт на кваліфіковані кадри, які здатні брати участь в організації виборчого процесу) довгий час не могла сформуватись у достатньому складі. Особливістю моделі організації виборчих комісій під час місцевих виборів у Молдові є те, що частину членів комісії делегують місцеві органи влади, а не тільки політичні партії.

Інклюзивність, але не у всьому

Попри суттєві проблеми в забезпеченні права на волевиявлення для людей з інвалідністю (за даними спостереження ENEMO в Молдові, майже половина виборчих дільниць не є інклюзивними, не обладнані пандусами чи ліфтами для виборців), законодавство дає можливість взяти участь у виборах людям з вадами зору. Так, на кожній дільниці розміщується трафарет для бюлетенів, виконаний шрифтом Брайля. Подібна практика відповідає міжнародним стандартам та широко розповсюджена майже в усіх країнах Європи. На жаль, подібні норми не закріплені у Виборчому кодексі Україні, згідно з яким будуть проводитися місцеві вибори 2020 року, а також не були використані на президентській та парламентських компаніях 2019 р.

Окремо варто відзначити, що бюлетень на місцевих виборах 2019 року в Молдові містив не тільки прізвища кандидатів чи назви партій, а й зображення емблеми чи символів політичної сили чи кандидата. Політики пояснювали це тим, що такі наочні знаки та символи на бюлетені дають змогу зробити свій вибір навіть неписемним чи погано писемним громадянам. Частина політичних партій під час агітації навіть не використовувала свій номер в бюлетені для голосування, а робила акцент лише на партійних символах.

«Відпустка» у робочих кабінетах

Проблема, з якою досі стикаються безліч країн, в тому числі й Молдова – прямі чи опосередковані спроби місцевої влади втрутитись в хід виборів чи використати так званий адміністративний ресурс на свою користь. Під час спостереження частина примарів міст та сіл, які намагались переобратися на свої посади і за законом мали йти в відпустку, щоб не брати участь у керуванні місцевим адміністративним апаратом, порушили ці норми. У той же час прописані в законах норми не дають суттєвої змоги довести будь-які зловживання чи притягти людину до відповідальності. Мери, перебуваючи в своїх робочих кабінетах, запевняли, що не керують містом, а «прийшли полити квіти», «сумують за атмосферою кімнати» чи «прийшли в будівлю відсвяткувати день народження друзів» (так, це все реальні виправдання, які були виявлені під час спостережень). Відсутність у законах чітко прописаних норм щодо того, який саме вплив керманича міста чи села на виборчий процес є незаконним, не відповідає міжнародним нормам і відкриває шлях до можливих зловживань.

В цілому, перед Молдовою, так само як і перед Україною, усе ще стоїть ряд викликів, пов’язаних з вирішенням проблем організації виборчого процесу. Незважаючи на це, міжнародні організації, що здійснюють спостереження, відзначають суттєвий прогрес у прозорості проведення голосування, впевненості в отриманих результатах і зменшенні втручання влади.

ENEMO (European Network of Election Monitoring Organizations) – європейська мережа організацій по спостереженню за виборами, яка об’єднує 23 непартійні, неурядові та некомерційні організації з 18 країн Центральної і Східної Європи та Центральної Азії. Громадянська мережа ОПОРА приєдналася до ENEMO в 2016 року. За час свого існування ENEMO провела 30 місій спостереження за виборами різних рівнів у восьми країнах. Міжнародна місія спостереження ENEMO на місцевих виборах 2019 в Молдові була фінансована Європейським Союзом, Швецією та Королівством Нідерландів.